Ухвала

від 18.12.2020 по справі 923/17/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/17/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Уркевич В. Ю.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020

та рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020

у справі № 923/17/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"

про стягнення 20 966 819, 14 грн,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 15.10.2020 через Південно - західний апеляційний господарський суд звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 (повний текст складено 29.09.2020) та рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 у справі № 923/17/20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 11.11.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.

У зв`язку з ухвалою про самовідвід судді Случа О.В. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 923/17/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 15.12.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К.- головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Уркевич В. Ю.

У зв`язку з перебуванням судді Волковицької Н.О. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 923/17/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 17.12.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К.- головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Уркевич В. Ю.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

За змістом положень ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Херсонська теплоцентраль" (далі - АТ "Херсонська теплоелектроцентраль") заборгованості у розмірі 20 966 819, 04 грн, з якої: 16 926 201,13 грн - сума основного боргу, 1 646 049,79 грн - пені, 788 949,15 грн - 3% річних та 1 605 618,97 грн - інфляційні втрати.

На обґрунтування позову заявник послався на умови договору постачання природного газу від 07.09.2017 №1070/1718-БО-33, положення ст.ст. 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 923/17/20, позовну заяву АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково; стягнуто з АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 16 926 201, 13 грн, пеню у розмірі 1 234 537, 34 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 605 618, 97 грн, 3% річних у розмірі 788 949, 15 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 314 502, 29 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суди при ухваленні оскаржуваних рішень дійшли висновку про обґрунтованість та доведеність вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 16 926 201, 13 грн, пені у розмірі 1 234 537, 34 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 605 618, 97 грн, 3% річних у розмірі 788 949, 15 грн та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 314 502, 29 грн.

Разом з тим місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний господарський суд, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, а також беручи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів про понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, та те, що основним споживачем послуг відповідача є бюджетні установи/організації, враховуючи майновий стан підприємства відповідача, дійшов висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача та необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача на 25% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу. Суди обох інстанцій таке зменшення розміру пені вважають оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що в свою, чергу, запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, на думку судів, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, у зв`язку з чим, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, суди дійшли висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 25% - до 1 234 537, 34 грн.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суди брали до уваги таке:

- ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором;

- основним споживачем послуг відповідача є бюджетні установи/організації;

- майновий стан підприємства відповідача;

- позивач не надав суду доказів про понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Предметом касаційного оскарження є постанова Південно - західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020, ухвалена за наслідками перегляду рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 у справі № 923/17/20 в частині відмови у стягненні 411 512, 45 грн пені.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У касаційній скарзі заявник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень неправильне застосування судами норм матеріального права: ст. 233 ГК України, ст. ст. 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 та від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Скаржник також вказує, що питання про порядок та підстави для зменшення судами пені має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з аналогічних спорів, а також має виняткове значення для учасника справи, оскільки стосується регулювання відносин на ринку природного газу та прямо впливає на фінансовий стан підприємств - учасників ринку.

Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі щодо неврахування судами інтересів позивача, зокрема, незгоди з оцінкою майнового стану позивача, оскільки вони стосуються не підстав неправильного застосування судами норм матеріального права, а фактично є незгодою з висновками судів, які зроблені у справі, що переглядається, відповідно до встановлених конкретних обставин справи, що формують зміст спірних правовідносин. Водночас відповідно до ст. 300 ГПК України, вирішення цих питань не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що питання про порядок та підстави для зменшення судами пені має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з аналогічних спорів, беручи до уваги сформовану сталу практику суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме - у спорах про стягнення заборгованості з комунальних підприємств за поставлений природний газ (у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 902/484/19, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 23.10.2019 у справі № 917/943/18, від 29.10.2019 у справі № 904/5405/18, від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18, від 03.10.2019 у справі № 904/4285/18, від 10.10.2019 у справі № 909/636/16, від 05.08.2019 у справі № 916/2292/18, від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18, від 03.05.2018 у справі № 910/23417/16 з урахуванням фактичних обставин у кожній справі).

Зокрема, Верховний Суд виходить з того, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Верховний Суд також дійшов висновку, що застосоване у ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).

Водночас посилання скаржника у касаційній скарзі на п.п. "а","в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України як на підставу для відкриття касаційного провадження, колегією суддів не приймаються з огляду на те, що дана справа не належить до категорії малозначних справ або справ з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно переглянув судове рішення у справі № 923/17/20 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, як і від висновків, що сформульовані у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 та від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, на які посилається скаржник, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на підставі п. 5 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Окрім цього, Суд зазначає, що дана ухвала винесена в межах розумних строків з урахуванням перебування судді на лікарняному.

Керуючись ст. 234, п. 5 ч. 1 ст. 293 ГПК України, Верховний Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 та рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 у справі №923/17/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Мачульський Г.М.

Уркевич В. Ю.