Рішення

від 25.09.2020 по справі 193/712/20

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/712/20

Провадження №2/193/315/20

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

25 вересня 2020 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кащук Д. А.

при секретарі судового засідання Ратушній В. В.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання часково недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2020 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову вказує, що вона ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_1 ), народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 її батьками є - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_6 . За життя батько проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями першої черги за законом на підставі ст. 529 ЦК УРСР, були його доньки:

• ОСОБА_2 (відповідач);

• ОСОБА_1 (позивач);

Крім того, у сторін була ще одна сестра ОСОБА_8 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто ще до смерті батька. Але, ОСОБА_8 мала своїх спадкоємців першої черги двох дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які залучені в якості третіх осіб.

Фактично ОСОБА_1 , прийняла спадщину після смерті батька - ОСОБА_6 , але з заявою до нотаріуса звернулась не вчасно в зв`язку з чим, нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском встановленого строку на прийняття спадщини.

На підставі відмови нотаріуса позивач звернулась до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2019 року було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок по цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину відповідно до умов якої:

Учасники правочину дійшли згоди про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті батька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Учасники правочину дійшли згоди про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом видане державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори 23.05.2001 року на ім`я ОСОБА_2 після смерті батька - ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Учасники правочину дійшли згоди про те, що вони надають тримісячний додатковий строк ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за правом представлення після смерті їх матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . У разі не звернення даних осіб до нотаріуса в тримісячний строк для прийняття спадщини, сторони погодили дану спадщину розподілити між собою в рівних частках.

Після набрання законної сили ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до державного нотаріуса Софіївської державної нотаріальної контори, Русак Л.А. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тобто, після смерті ОСОБА_6 спадщина повинна була бути розподілена між всіма спадкоємцями, а саме :

• ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - по 1/3 частки від спадкового майна;

• ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за правом представлення після смерті їх матері ОСОБА_8 - по 1/6 частки від спадкового майна.

Однак, нотаріусом було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25 травня 2020 року №92/02-31.

З постанови нотаріуса вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно не може бути видано, у зв`язку з тим, що заявлене раніше спадкове майно, а саме: Право на земельну частку (пай) у розмірі 5,60 в умовних кадастрових гектарах, що належало померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0082397, виданого 02 червня 1997 року на підставі рішення Софіївської районної державної адміністрації від 26 травня 1997 року №202-р, зареєстрованого 02 червня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №590 було видано ОСОБА_2 , яка у своючергу, на підставі Сертифікату одержала Державний акт на право приватної власності на землю площею 5,5125 гектарів згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №167622, виданого 18 червня 2002 року, на підставі розпорядженняголови Софіївської районної державної адміністрації від 15 квітня 2002 року 130-р.

Вказує, що додатково нотаріус повідомила, що нотаріус не уповноважений позбавляти або зменшувати частку набутого раніше права власності на нерухоме майно. Тобто, наразі виходить, і оскільки, майно, що спадкувалося, а саме Сертифікат на право на земельну частку (пай) був реалізований ОСОБА_2 , а саме отриманий на її ім`я Державний акт на право приватної власності на землю на підставі Сертифікату на право на земель частку (пай), то відсутнє те майно (право на майно), що спадкувалось, а земель ділянка перебуває на праві власності за одним спадкоємцем на підставі Державного акту.

Отже, в зв`язку з тим, що Сертифікат на право на земельну частку (пай) отримала ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, вказане право нею вже реалізовано та отримано Державний акт на право приватної власності на землю, тому вважає, що даний Державний акт в частині 1/3 частки необхідно визнати недійсним з подальшим визнанням права власності на дану 1/3 частку земельної ділянки загальною площі 5,5125 гектарів згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії №167622, виданого 18 червня 2002 року, за ОСОБА_1 .

Позивач просить суд визнати недійсним в 1/3 частині державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №167622 від 18 червня 2002 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за № 157, виданого на підставі розпорядження голови Софіївської районної державної адміністрації від 15.04.2002 року №130-р. на земельну ділянку загальною площею 5,5125 га, кадастровий номер 1225285500:01:002:0059 та визнати за нею право власності на 1/3 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , загальною площею 5,5125 га , кадастровий номер 1225285500:01:002:0059, що розташований на території Новоюлівської сільської ради Софіївського району , власником якої є ОСОБА_2 , згідно державного акту на право приватної власності на землю Р2 №167622 від 18.06.2002 року.

Ухвалою від 10.07.2020 року відкрито провадження по справі та ухвалено розглядати справу у порядку загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити .

Повноважний представник відповідача ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його та відповідача участі, проти позову не заперечує.

Треті особи належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи у судове засідання не з`явились, заяву про розгляд справи без їх участі суду не надавали.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку доказам, наданим позивачем в обґрунтування своїх вимог, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.08.1953 року, в графі мати вказана ОСОБА_7 , батько вказаний ОСОБА_6 (а.с. 11).

Батько позивача - ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 26.09.2018 року (а.с. 12).

Спадкоємцями першої черги майна померлого після смерті ОСОБА_6 , є його діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , і ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто ще до смерті батька, однак вона мала дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які є спадкоємцями .

Таким чином після смерті ОСОБА_6 , спадкоємцями першої черги є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 2 ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року), онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складалась із Сертифікату на земельну частку (пай),серії ДП № 0082397 виданого 02.06.1997 року на підставі рішення Софіївської районної державної адміністрації від 26.05.1997 року № 202-р, зареєстрованого 02.06.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 590 .

Фактично ОСОБА_1 , прийняла спадщину після смерті батька - ОСОБА_6 , але з заявою до нотаріуса звернулась не вчасно в зв`язку з чим, нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском встановленого строку на прийняття спадщини.

На підставі відмови нотаріуса позивач звернулась до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2019 року було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок по цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину відповідно до умов якої:

Учасники цього правочину дійшли згоди про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті батька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Учасники цього правочину дійшли згоди про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом видане державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори 23.05.2001 року на ім`я ОСОБА_2 після смерті батька - ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16).

Після чого позивач звернулась до нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва на спадщину, однак відповідно до постанови державного нотаріуса Софіївської державної нотаріальної контори Русак Л. А., яка відмовила у видачі свідоцтва про право на спадкове майно у зв`язку з тим, що заявлене раніше спадкове майно, а саме: Право на земельну частку (пай) у розмірі 5,60 в умовних кадастрових гектарах , що належало померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0082397, виданого 02 червня 1997 року на підставі рішення Софіївської районної державної адміністрації від 26 травня 1997 року №202-р, зареєстрованого 02 червня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №590 було видано ОСОБА_2 , яка у своючергу, на підставі Сертифікату одержала Державний акт на право приватної власності на землю площею 5,5125 гектарів згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №167622, виданого 18 червня 2002 року, на підставі розпорядженняголови Софіївської районної державної адміністрації від 15 квітня 2002 року 130-р. (а.с. 15).

Таким чином інші спадкоємці не можуть отримати спадщину у зв`язку з тим, що відсутнє спадкове майно і майно реалізувала лише одна спадкоємиці у повному обсязі, залишивши інших спадкоємців без належного їм на праві спадкування, у зв`язку з чим позивач просить визнати недійсним виданий державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 №167622 від 18.06.2002 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 , для того щоб інші спадкоємці за законом могли отримати спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 .

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що порушено право на спадкування відповідачів, на отримання частини майна в порядку спадкування.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 Постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 Цивільного Кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального Кодексу України (2004 року), статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце в разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішенням чи угодам. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Оскільки державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 №167622, виданий 18 червня 2002 року, на підставі розпорядження голови Софіївської районної державної адміністрації від 15 квітня 2002 року 130-р, згідно якого ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 5,5125 га , яка розташована на території Новоюлівської сільської ради Софіївського району, порушує спадкові права позивача, тобто в порушення вимог закону, суд приходить до висновку про визнання недійсним в 1/3 частини вищезазначеного державного акту, що виданий на підставі розпорядження голови Софіївської районної державної адміністрації від 15 квітня 2002 року 130-р.

Відповідно до ст. 1218 ч.1 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Враховуючи те, що позивач, та треті особи є спадкоємцями земельної ділянки після смерті ОСОБА_6 , та мають право на отримання у належних їм згідно закону частках, та враховуючи визнання позову відповідачем на підставі ч. 4 ст. 191 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 293 ЦПК України, ст. ст. 1217, 1218, 1220, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 524, 529 ЦК Української РСР

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання часково недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності, задовольнити.

Визнати недійсним в 1/3 частині державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 №167622 від 18.06.2002 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 157, виданого на підставі розпорядження голови Софіївської районної державної адміністрації від 15.04.2002 року №130-р на земельну ділянку загальною площею 5,5125 га., кадастровий номер 122528550:01:002:0059 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,5125 га., кадастровий номер 122528550:01:002:0059 , що розташована на території Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, власником якої є ОСОБА_2 , згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №167622 від 18.06.2002 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д. А. Кащук