ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

РІШЕННЯ

22.09.2020 ЄУН №337/4255/19

Провадження №2/337/166/2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 вересня 2020 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого - судді Салтан Л.Г.

за участю секретаря - Шаповалової А.В.

представника позивача - Грона Д.С.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_1 ) в особі представника позивача: адвоката Грона Дениса Сергійовича ( АДРЕСА_2 ) до Інтернет-видання Оbozrevatel в особі власника ТОВ "ЗОЛОТА СЕРЕДИНА" (код юридичної особи 32611564, юридична адреса: Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Антонова, буд.1 корпус Б), ОСОБА_4 , (зареєстрована: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 ( 1960 року народження, зареєстрованої: АДРЕСА_4 ) про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача, адвокат Грона Д.С., звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 до Інтернет-видання Оbozrevatel в особі власника ТОВ "ЗОЛОТА СЕРЕДИНА" , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, в якому просить: визнати інформацію, опубліковану інтернет-виданням Obozrevatel о ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Obozrevatel , розміщеному в мережі Інтернет за електронним посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 (мовою оригіналу): ІНФОРМАЦІЯ_3 недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на недоторканність честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_3 в частині таких тверджень: Однако мексиканец исчез. Сказав, что уезжает по делам, он пропал на несколько месяцев. Однако, появившись в Запорожье в сентябре прошлого года, ОСОБА_3 вновь пропадает , Маленькая ОСОБА_6 имеет украинское гражданство, которое ОСОБА_3 обещает в ближайшее время аннулировать , Муж считает себя ревностным католиком , Кроме этого, поскольку городское управление юстиции Запорожской области решило ревностно отстаивать права мексиканца в суде, оно заблокировало возможность молодой мамы добиваться алиментов от ОСОБА_3 . Фактически женщину оставили без средств к существованию . Там у моего мужа очень серьезные связи и деньги, он найдет способ изолировать меня от дочери , И мои сомнения подтвердились. Как только ОСОБА_4 приехала в Мексику, он тут же изменился и стал деспотичным, не позволял и слова сказать, и постоянно угрожал разводом. Я просто уверена, что он использовал ОСОБА_4 как суррогатную мать, чтобы она родила ему ребенка , Это уже в Мексике от его родной сестры ОСОБА_7 я узнала, что до меня у него было очень много женщин , Однако, когда мы приехали в Мексику , я забеременела, все резко изменилось. От милого, галантного, вежливого иностранца не осталось и следа. Сначала перед свадьбой будущий супруг подсунул какие-то документы на испанском языке, которые невеста не понимала. На словах он сказал что-то одно, а на самом деле оказалось брачный договор. Также муж запрещал ей общаться с подругам, она могла с ними только созваниваться. Не позволял работать, не давал денег, и чуть что - угрожал разводом , Целый год жила с ощущением, что он меня использовал только для секса и вынашивания ребенка, я жила как в плену. Я терпела его сексуальные домогательства. Мне приходилось прятаться от него в детской кроватке моей старшей дочери. Но потом и это перестало быть моим убежищем. Его не интересовали мои желания, он не раз заявлял, что украинки не люди, а просто мясо, бесплатное и доступное. Пренебрежительно говорил о женщинах с детьми, а ведь у меня есть старшая дочь от первого брака , Также ОСОБА_4 говорит, что жить в Мексике они не планировали. Предполагалось, что рожать я буду в Америке. А жить мы будем в Европе. Но затянули со сроками переезда в другую страну и уже было поздно лететь в США на роды , Возможно, что такое агрессивное поведение связано с его травмой головы. Об этом мне уже рассказала его сестра ОСОБА_7 . Но сам ОСОБА_3 о проблемах со здоровьем забыл предупредить перед свадьбой ; зобов`язати Інтернет-видання Obozrevatel в особі власника товариства з обмеженою відповідальністю ЗОЛОТА СЕРЕДИНА протягом п`яти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на сторінці офіційного Інтернет-сайту Obozrevatel , тим способом і в тому ж форматі, якими її було, а саме шляхом розміщення на сайті Інтернет-видання Obozrevatel (адреса https://www.obozrevatel.com) резолютивної частини рішення по цій судовій справі; стягнути з Інтернет-видання Obozrevatel в особі власника товариства з обмеженою відповідальністю ЗОЛОТА СЕРЕДИНА , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_3 компенсацію моральної шкоди у розмірі 125 000,00 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на інтернет-сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 була опублікована стаття, яка містить негативну інформацію про Позивача під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Станом на 26.09.2019 інформація за цим посиланням переглянута більше ніж сімдесят дві тисячі разів. Вказана стаття була опублікована Інтернет-виданням Obozrevatel , його власником та реєстратором доменного імені obozrevatel.com є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗОЛОТА СЕРЕДИНА" (Відповідач-1).

Недостовірна інформація Відповідачу 1 була надана дружиною позивача - ОСОБА_4 (Відповідач-2), з якою у позивача наявний сімейний спір, а також тіткою Відповідача-2 ОСОБА_5 (Відповідач-3). Вказана недостовірна інформація була висвітлена з метою сформувати негативну суспільну думку навколо позивача отримавши таким чином певні преференції та з метою вплинути на результат судового процесу, який на сьогодні триває в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя.

З системного аналізу викладеної інформації вбачається, що ОСОБА_3 звинувачується ОСОБА_4 у здійсненні домашнього насильства, тобто у діях, охоплених складом злочину, передбачених ст. 126-1 Кримінального кодексу України та сексуального насильства охоплених складом злочину, передбачених ст. 153 Кримінального кодексу України.

Представлена Відповідачем 2, Відповідачем 3 та поширена Відповідачем 1 інформація викладена у формі тверджень (через відсутність у них показників суб`єктивної модальності - алегорій, сатири, гіпербол тощо), носить фактичний характер, у зв`язку з чим не може вважатися оціночними судженнями на підставі статті 30 Закону України Про інформацію , оскільки такі фактичні твердження відповідачів можливо перевірити на предмет їх відповідності дійсності, здійснивши відповідну перевірку істинності фактів.

Поширення Відповідачами інформації стосовно Позивача у спосіб, який мав місце у даній справі, має обвинувальний нахил і сприймається, як звинувачення позивача у вчиненні правопорушень (адміністративних, або ж навіть кримінальних).

Поширена Відповідачами інформація вводить в оману суспільство та читачів інтернет-виданням Obozrevatel (тобто невизначене коло осіб), ганьбить ділову репутацію позивача, принижує його в громадській думці з точки зору дотримання законів, загальновизначених правил співжиття та принципів людської моралі.

Розповсюджена Відповідачем 1, Відповідачем 2 та Відповідачем 3 інформація у відношенні ОСОБА_3 про вчинення насильства (економічного, фізичного, сексуального) по відношенню до Відповідача 2 не відповідає дійсності, не підтверджується фактичними даним, а отже є наклепом.

Також ця недостовірна інформація ганьбить честь та людську гідність позивача, підриває його ділову репутацію як бізнесмена не тільки в Україні, але і на його Батьківщині, оскільки висвітлення такої недостовірної інформації в мережі Інтернет у відкритому доступі для ознайомлення необмеженого кола осіб, при цьому для ідентифікації позивача в ній розміщено фотографію останнього. Позивач переконаний, що ця недостовірна інформація була спеціально викладена в такий спосіб, та сформувати відносно нього негативну суспільну думку.

У зв`язку з публікацією недостовірної інформації щодо Позивача Відповідачами та розповсюдження її в мережі Інтернет, що дає можливість ознайомитися з нею невизначеному колу осіб (на дату подачі позову це 72,6 тисяч осіб) позивачу завдано моральну шкоду, яка проявляється у його душевних стражданнях та яку він оцінює у сто двадцять п`ять тисяч гривень, яку у солідарному порядку просить стягнути з відповідачів. .

Ухвалою суду від 08.10.2019 року відкрите провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

12.11.2019 року представник Відповідача -1 Інтернет-видання Оbozrevatel в особі власника ТОВ "ЗОЛОТА СЕРЕДИНА" надав відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити, в обґрунтування заперечень зазначив, що вказану статтю було розміщено ІНФОРМАЦІЯ_1 на Веб-сайті видання Obozrevatel . Свобода діяльності інформаційних агентств гарантується Конституцією України і чинним законодавством. Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (повні або неперекручені). Враховуючи, що немайнові права, за захистом яких звернувся позивач є морально-етичними категоріями, які мають індивідуальний характер, тому позивач має пояснити їх зміст та вираження та надати докази підтвердження порушених прав, якими довести те, що внаслідок поширення інформації було порушено його особисті права, та доведено яким чином поширена інформація порочить його честь та гідність та завдала йому моральної шкоди. Інформація, викладена журналістом у статті Інтернет-видання Obozrevatel отримана у процесі інтерв`ю з громадянкою ОСОБА_4 , тобто з перших рук , першоджерела - від особи, яка безпосередньо має відношення до викладеної у статті інформації та особи ОСОБА_3 , її чоловіка, з дослівним відтворенням сказаного, що може бути підтверджено безпосередньо нею у судовому засіданні. Дана стаття відтворює висловлювання відповідачем ОСОБА_4 її суб`єктивної думки відношення до конфліктної ситуації, а не є авторським матеріалом та власною позицією журналіста. Українське законодавство надає журналістам імунітет від цивільної і відповідальності за дослівне відтворення матеріалу. Так, у п. З ч. 1 ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" зазначено, що редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо: вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб. Це положення у загальному плані відповідає його підходу до свободи журналістів поширювати висловлювання, зроблені іншими, що має своє закріплення у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1994 року у справі Йерзільд проти Данії (Jersild v. Denmark), п. 35, Series А, № 298 та рішення у справі Тома проти Люксембургу (Thoma v. Luxembourg), заява № 38432/97, п. 62, ECHR2001-ІІІ). У статті, викладеній зі слів відповідача ОСОБА_4 відсутні будь-які висловлювання в брутальній, принизливій чи непристойній формі, які б могли принижувати честь та гідність позивача. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-Центр" гроти України" (заява № 16695/04 від 15.07.2010 р., остаточне 15.10.2010 р.) зазначено, що повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль "сторожового пса суспільства". У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин. Слід також відзначити, що у світлі наведеного не тільки завданням преси є поширювати інформацію про суспільно важливі події та ідеї, а й суспільство також має право отримувати їх. Інакше чи здатна була б преса відігравати цю життєво важливу роль вартового пса демократії". Отже, журналіст (преси) будучи специфічним суб`єктом інформаційних відносин на якого покладено в силу професійної діяльності обов`язком з першочергово висвітлення суспільно значимих подій (ситуацій) наділений певним імунітетом від цивільної відповідальності за поширення (викладення) інформації, заснованої на дослівному відтворенні інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб. Крім того, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що ст. 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані. Журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або, навіть, провокаційних. При дотриманні умов § 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на інформацію ідеї , які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає демократичного суспільства . У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Рішенням від 21 лютого 2012 року у справі Тушалп проти Туреччини Європейський суд встановив, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли бути визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання, навіть, вульгарних фраз само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто стилістичним цілям , оскільки стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження . Також позивачем не надано жодного доказу та підтвердження, яких саме страждань ним було понесено, їх глибина, тривалість та важкість, що є важливими критеріями для встановлення не тільки їх наявності, як таких, але й співмірність із бажаним розміром відшкодування. Крім того, правом на надання запропонованої відповіді, позивач не скористувався та не забажав висвітлити суспільству свого бачення щодо виниклої ситуації.

15.11.2019 року Відповідач 2 ОСОБА_4 надала відзив на позов, в якому зазначила, що позивач зловживає своїми правами за ознакою подання безпідставного позову, оскільки позивач безпідставно стверджує, що відомості, викладені в статті, опубліковані з метою формування негативної суспільної думки, будь-яка публікація у засобах масової інформації або Інтернет- виданнях не може мати наслідки отримання певних преференцій, як помилково вважає позивач, жодною нормою ЦПК України не встановлено, що при розгляді справи будь-яка публікація, може вплинути на рішення суду, або суд має право винести рішення, спираючись на інформацію, яка не є обґрунтуванням позовних вимог або заперечень сторін та не визнана судом як доказ; крім того, на цей час не існує жодного рішення суду, в мотивувальну частину якого покладена вказана позивачем стаття. Щодо змісту статті, то вислови, вказані Позивачем через несколько дней мексиканець исчез, сказав, что уезжает по делам, он пропал на несколько месяцев. Однако, появившись в Запорожье в сентябре прошлого года, ОСОБА_3 вновь пропадает , Маленькая ОСОБА_6 имеет украинское гражданство, которое ОСОБА_3 обещает в ближайшее время аннулировать , Муж считает себя ревностным католиком , Кроме этого, поскольку городское управление юстиции Запорожской области решило ревностно отстаивать права мексиканца в суде, оно заблокировало возможность молодой мамы добиваться алиментов от ОСОБА_3 . Фактически женщину оставили без средств к существованию та інші підтверджені під час розгляду справи Орджонікідзевським райсудом м.Запоріжжя № 335/5615/19, поясненнями під звукозапис Позивача, згідно яких, він з сім`єю, прибув до України 21.06.2018 року та самостійно покинув дитину й дружину 26.06.2018 року у справах по роботі та підтверджено факти того, що він самостійно здійснив виїзд з території України, не надавши можливості дружині за відсутності коштів, квитків та дозволу - повернутися до Мексиканських Сполучених Штатів. Обґрунтування Позивача щодо недостовірної інформації в статті не відповідає дійсності, та взагалі не містить жодних фактичних доказів на підтвердження висновку про їх недостовірність. Крім того, Позивачем зроблений помилковий висновок про системний аналіз змісту публікацій, згідно якого в останнього з`явився суб`єктивний погляд на те, що його звинувачують у злочині, однак жодних фактичних даних щодо наявності внесення в ЄРДР відомостей про злочин насильство в згаданій статті не вказано. Інтернет-стаття з відомостями щодо ОСОБА_4 стосувалася саме її життя, жодних законодавчих обмежень щодо висловлення особою інформації про себе та своє життя у формі оціночних суджень не існує. Зміст вказаної статті є суб`єктивною оцінкою ОСОБА_4 власного життя. До того ж, позивач, неодноразово вказуючи на недостовірність інформації, не надав суду жодного доказу на її спростування, а саме існування статті не доводить факту недостовірності інформації. Висловлювання, а також оціночні судження, які є вираженням суб`єктивної думки і поглядів, викладені відповідачкою з застосування певних засобів мовлення, та засобів висловлювання не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. Критичну оцінку певних фактів і недоліків, які є вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідачки, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, а тому вона не може бути предметом позову про захист честі та гідності. Отже, позивачем невірно обрано спосіб захисту права, яке на його суб`єктивний погляд є порушеним. Жодних доказів на наявність моральної шкоди чи негативних наслідків після публікації статті позивачем не надано та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між публікацією статті та наслідками у вигляді заподіяної моральної шкоди. Розмір визначеної моральної шкоди взагалі є необґрунтованим. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

11 березня 2020 року від Відповідача 3 ОСОБА_5 надійшов відзив на позов, в якому вона вважає заявлені позовні вимоги незаконними, оскільки позивач безпідставно стверджує, що відомості, викладені в статті опубліковані з метою формування негативної суспільної думки, однак будь-яка публікація у засобах інформації або Інтернет виданнях не може мати наслідки отримання певних преференцій, як помилково вважає позивач, оскільки жодною нормою ЦПК України не встановлено, що при розгляді справи будь-яка публікація не може вплинути на рішення суду, на цей час не існує жодного рішення, в мотивувальну частину якого покладена вказана позивачем стаття. Під час розгляду справи про відібрання дитини у ОСОБА_4 Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя вона була допитана в якості свідка, та надавала пояснення під присягою, підтверджуючи факти, які відповідають дійсності та узгоджуються з матеріалами справи та поясненнями позивача. Вона цілком підтверджує свої слова у виданні Оbozrevatel , які відповідають обставинам, повідомленим їй ОСОБА_4 , яка перебувала у стресі. Таким чином, обґрунтування позивача щодо недостовірної інформації в статті не відповідає дійсності, та взагалі не містить жодних фактичних доказів на підтвердження висновку про недостовірність. Викладена інтернет-стаття з відомостями щодо ОСОБА_4 стосувалася саме її життя. Жодних законодавчих обмежень щодо висловлення особою інформації у формі оцінюючих суджень не існує. До того ж, позивач, неодноразово вказуючи на недостовірність інформації, не надав суду жодного доказу на її спростування, а саме існування статті не доводить факту недостовірності інформації. Висловлювання, а також оціночні судження, є вираженням суб`єктивної думки і поглядів, які неможливо перевірити на предмет їх відповідності. Суб`єктивна оцінка власного життя відповідачкою з застосуванням засобів мовлення та вказаних засобів висловлювання не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, не зважаючи на те, що останні містять критичну оцінку подій, пов`язаних з її сімейним життям. Окрім того, позивач вказує на власне суб`єктивне ставлення до змісту статті, він взагалі залишає поза увагою, що на цей час вже як більше року, залишив власну дитину без батьківської опіки. Крім того, позивачем не зазначено, що саме в статті на його суб`єктивний погляд, є недостовірною інформацією, і яким змістом потрібно їй, цю інформацію спростувати. Жодних доказів на наявність моральної шкоди чи негативних наслідків після публікації статі - позивачем не подано та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між публікацією статті та її наслідками, а розмір моральної шкоди, зазначений відповідачем, не є обґрунтованим. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 11 березня 2020 року підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

Під час судового розгляду позивач заявлені позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що про дану статтю він дізнався від консула, який зателефонував йому та повідомив про наявність в мережах Інтернет статті, що вийшла внаслідок інтерв`ю з ОСОБА_18 , яка місить недостовірну інформацію, що порочить його честь , гідність та ділову репутацію. Зі змістом статті він ознайомився за допомогою здійсненного перекладу онлайн-системою Google Перекладач , зазначену статтю переглянула чимала кількість осіб, які надали неприємні коментарі, як у Мексиці так і в Україні. В Україні його навіть на вулиці зупиняли незнайомі прохожі, які впізнавали його за фотокартками, висловлювали на його адресу образи. У Мексиці у нього юридична компанія, поширення статті привело до зменшення кола клієнтів, що у свою чергу завдало йому моральної шкоди, тому він змушений був звернутися за захистом порушених особистих прав до суду. Просить позов задовольнити, стягнути на його користь з відповідачів заподіяну моральну шкоду, яку він оцінив в 125 тисяч гривен та понесені ним судові витрати.

Представник позивача вважає заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими, не спростованими належними доказами з боку відповідачів, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Представник Відповідача 2 ОСОБА_2 просить у задоволенні позову відмовити, вважаючи заявлені позовні вимоги безпідставними, так як за усталеною практикою як національного судочинства та й ЄСПЛ, встановлено обов`язок під час розгляду таких справи розрізняти саме факти та оціночні судження. Зважаючи на зміст статті - факти, які містяться в ній відповідають дійсності, а висвітлені думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, висловлені журналістами Інтернет-видання, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності. Заявою про неправдивість фактів у статті позивач вводе суд в оману та зловживає процесуальними правами з огляду на наступне, так, наприклад, обставини щодо виїзду позивача через декілька днів та повернення у вересні 2018 року, встановлені рішенням Орджонікідзевського райсуду м. Запоріжжя та абзацом №4 постанови апеляційної інстанції підтверджено дату незапланованого виїзду та його повернення до України, факт подання позову та ненадання аліментного утримання дитині позивачем, відповідає дійсності, як й факт звернення управління юстиції до суду, що відображено в рішеннях суду. До позовної заяви Позивачем по справі №335/5615/19 було додано Додаток 2 Факти стосовно заяви про міжнародне повернення неповнолітньої на ім`я ОСОБА_6 з України до Мексиканських Сполучених Штатів з перекладом, згідно аркушу 4 з 9 Фактів стосовно заяви на стор. справи 30 п.35- 36, Позивачем вказано п.35 … ОСОБА_6 в цивільному реєстрі України, як нібито вона вже є громадянкою України`п.36 Ця нібито реєстрація , як і всі її тимчасові наслідки, повинна бути анульована і знищена заднім числом Аркуш справи 73 містить додаток №4 до позовної заяви ОСОБА_3 - відповідь, згідно арк справи 80 (акр 9 відповіді) …зобов`язаний навіть оголосити недійсність такого собі українського паспорту , а також дійсність такого собі свідоцтва про українське громадянство моєї дочки . Отже, факт бажання анулювати свідоцтво та громадянство малолітньої дитини та доведення такого бажання й вимоги позивачем є дійсним, а тому зазначення того, що всі викладені обставини в статті Інтернет - видання є недостовірними, є зловживанням процесуальними правами позивача та введення ним в оману суду. Весь інший зміст статті є оціночними судженнями, критичною оцінкою, думками автора статті або Відповідачки 2, а тому думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, висловлені журналістами Інтернет - видання, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності. Так, стаття містить вислови: я целый год жила с ощущением , ..если бы это было так , я не понимаю…возможно , що є в цілому оціночними судженнями. Окрім всього зазначеного, також безпідставність вимог до ОСОБА_4 підтверджується тим фактом, що вона не є автором вказаної статті, не здійснювала дій з її публікації , не є належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі. Доказів нанесення моральної шкоди позивачеві не доведено, стаття опублікована на російській мові, офіційного перекладу на іспанську мову позивачем не надано, докази того, що Інтернет - видання публікує власні статті у Мексиці відсутні, підтвердження того, що позивач був ознайомлений з дійсним змістом статті у офіційному перекладі на його рідну іспанську мову не надано, а отже відсутні докази того, що він в загалі ознайомлений з змістом статті та того, що стаття в офіційному перекладі була розповсюджена в Мексиці.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представник представник Інтернет-видання Оbozrevatel в особі власника ТОВ "ЗОЛОТА СЕРЕДИНА" у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили, в матеріалах провадження наявні зави щодо розгляду справи у їх відсутність.

У відповідності до положень ст. 223 ЦПК України суд провів судове засідання у відсутність осіб, що не з`явилися до судового засідання.

Вислухавши пояснення учасників провадження, розглянувши матеріали провадження, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді заслухані , тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на інтернет-сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 була опублікована стаття, під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступного змісту (мовою оригіналу):

В Запорожье гражданин Мексики через суд требует отдать ему маленькую дочь, которую якобы похитила его супруга. Как ни странно, на сторону иностранца встало городское управление юстиции Запорожской области. Украинские чиновники требуют, чтобы молодая мать, гражданка Украины отдала полуторагодовалую ОСОБА_6 в чужую страну. Продолжение истории в материале OBOZREVATEL.

В Украину прилетели вместе.

В Запорожье на днях прошло очередное заседание суда, на котором решали судьбу маленькой гражданки Украины ОСОБА_6 . Ее отец , 52-летний мексиканец ОСОБА_3 , уверяет суд, что якобы мать девочки ОСОБА_4 похитила ребенка и вывезла в Украину.

На самом деле, как уже писал OBOZREVATEL, супруги в Запорожье прилетели вместе еще в июне прошлого года. Малышке тогда было всего пять месяцев. Как рассказывала нам ОСОБА_4 , у ее мамы обнаружили онкологическое заболевание, причем уже четвертой степени.

"Мы вместе прилетели, чтобы побыть с моей мамой, показать ей дочку. Приехать раньше из Мексики я не могла, потому что денег на обратный билет у меня просто не было", - вспоминает ОСОБА_4 .

Однако через несколько дней мексиканец исчез. Сказав, что уезжает по делам, он пропал на несколько месяцев. Яне даже пришлось разыскивать супруга через посольство Мексики. Однако, появившись в Запорожье в сентябре прошлого года, ОСОБА_3 вновь пропадает.

Вспомнил, что дочь якобы похитили

Когда терпение ОСОБА_4 закончилось, в ноябре прошлого года она подала заявление на развод. С тех пор ОСОБА_3 перестал помогать семье.

"И тогда ОСОБА_3 вдруг решил, что у него ребенка похитили. Он обратился в минюст Мексики. Воспользовался Гаагской конвенцией 1980 года, по которой Украина обязана вернуть ребенка назад в случае похищения. Но о каком похищении тут может идти речь?! Он сам покупал билеты, и мы вместе прилетели сюда! Однако почему-то городское управление юстиции Запорожской области встало на его сторону. Сначала они меня попросили добровольно отдать дочь! А теперь требуют это через суд. Чиновники уверяют, что я похитила и незаконно удерживаю дочь! На последнем заседании я попросила дать время, чтобы мои адвокаты ознакомились с материалами дела. Но представительница управления юстиции была недовольна. Она так и сказала, что я якобы затягиваю дело, а сроки прошли. Хотя прекрасно знает, что никаких сроков не существует. Я не понимаю, прочему представитель украинских властей, которая обязана защищать интересы своих граждан, встала на сторону иностранца?" - со слезами рассказывает ОСОБА_4 .

Маленькая ОСОБА_6 имеет украинское гражданство, которое ОСОБА_3 обещает в ближайшее время аннулировать. Также девочка крещена в православной церкви, а не в католической, как принято в Мексике.

Муж себя считает ревностным католиком. На самом деле, если бы это было так, он никогда бы не решился отбирать у матери грудного ребенка", - считает ОСОБА_4 .

Кроме этого, поскольку городское управление юстиции Запорожской области решило ревностно отстаивать права мексиканца в суде, оно заблокировало возможность молодой мамы добиваться алиментов от ОСОБА_3 . Фактически женщину оставили без средств к существованию.

"В моем иске я согласна, чтобы нам выплачивали алименты по украинским законам. Это четверть дохода супруга, но не менее половины прожиточного минимума в нашей стране. Но даже этой возможности у меня нет, потому что горуправление юстиции Запорожской области заблокировало мой иск в суде. Пока они не решат вопрос с передачей дочери в Мексику. Там у мужа очень серьезные связи и деньги, он найдет способ изолировать меня от дочери", - с горечью говорит ОСОБА_4 .

Пряталась от мужа в детской кроватке

Как рассказала OBOZREVATEL тетя ОСОБА_4, ОСОБА_5 , когда несколько лет назад ее племянница познакомилась с ОСОБА_3, который старше ее на 20 лет, то вся семья была им очарована, словно принц приехал за своей принцессой. "Только меня он не смог убедить. И мои сомнения подтвердились. Как только ОСОБА_4 приехала в Мексику, он тут же изменился, стал деспотичным, не позволял и слова сказать, и постоянно угрожал разводом. Я просто уверена, что он использовал ОСОБА_4 как суррогатную мать, чтобы она родила ему ребенка", - считает женщина.

Сама ОСОБА_4 также подозревает, что ОСОБА_3 использовал ее как суррогатную мать. "Когда мы были в Украине, он обещал мне прекрасную жизнь. Он говорил, что я женщина его мечты, которую он искал всю жизнь. Это уже в Мексике от его родной сестры ОСОБА_7 я узнала, что до меня у него было очень много женщин. В Запорожье у меня был свой небольшой бизнес - маникюрный салон. И оставлять любимое занятие я категорически не хотела. Я трудилась там по много часов, чтобы заработать на жизнь себе и своей старшей дочери от первого брака, и помогать своим родителям. И ОСОБА_3 согласился открыть для меня салон в другой стране. Однако когда мы приехали в Мексику, я забеременела, все резко изменилось", - говорит ОСОБА_4 .

От милого, галантного, вежливого иностранца не осталось и следа. Сначала перед свадьбой будущий супруг подсунул какие-то документы на испанском языке, который невеста не понимала. "На словах он сказал что-то одно, а на самом деле оказался брачный договор", - говорит ОСОБА_4 . Также муж запрещал ей общаться с подругами, она могла с ними только созваниваться. Не позволял работать, не давал денег, и чуть что - угрожал разводом.

"Я целый год жила с ощущением, что он меня использовал только для секса и вынашивания ребенка, я жила как в плену. Я терпела его сексуальные домогательства. Мне приходилось прятаться от него в детской кроватке мой старшей дочери. Но потом и это перестало быть моим убежищем. Его не интересовали мои желания, он не раз заявлял, что украинки не люди, а просто мясо, бесплатное и доступное. Пренебрежительно говорил о женщинах с детьми, а ведь у меня есть старшая дочь от первого брака", - говорит ОСОБА_4 .

Также ОСОБА_4 говорит, что на самом деле жить в Мексике они не планировали. "Предполагалось, что рожать я буду в Америке. А жить мы будем в Европе. Но затянули со сроками переезда в другую страну и уже было поздно лететь в США на роды", - говорит украинка.

Молодая женщина предполагает, что такое отношение к ней может быть связано с травмой мужа.

"Возможно, что такое агрессивное поведение связано с его травмой головы. Об этом мне уже рассказала позже его сестра ОСОБА_7 . Но сам ОСОБА_3 о проблемах со здоровьем "забыл" предупредить перед свадьбой", - говорит ОСОБА_4 .

После того, как ОСОБА_3 попытался забрать ребенка, ОСОБА_4 напугана. "Я жила в страхе все эти месяцы. Все время боялась, что муж действительно отберет у меня дочь. Только сейчас, когда на помощь пришли адвокаты, я надеюсь, что наши законы все-таки защитят нас с дочерью. Потому что никаких законов мы не нарушали", - говорит молодая мама.

Мама пять лет не видит дочь

Директор департамента правовой помощи общественной организации "Ла Страда Украина" ОСОБА_28 говорит, что в их практике было несколько случаев, когда отцы-иностранцы пытались забрать детей у украинских мам.

"В таких случаях все зависит от ситуации, в которой оказалась эта семья. Варианты могут быть разные. Если это страна, с которой Украина подписала гражданско-правовой договор о регулировании международных споров, то разбирательство идет по законам той страны, где ребенок прожил большую часть своей жизни. Также нужно разобраться, действительно ли ребенок был вывезен обманным путем или нет. Это также будет учитываться в суде. И когда суд примет решение, Минюст должен помогать исполнить решение суда", - говорит ОСОБА_28 .

По словам юриста в Украине уже были прецеденты, когда решения судов исполнялись. "В нашей организации был случай, когда ребенка вернули в США, а мама осталась тут. Также был случай, когда ребенка вернули в Германию . Но там родители нашли общий язык. Мама часто ездила к ребенку, а сейчас она уже живет и работает в Германии. Был еще один случай с гражданином Франции , который доказывал, что ребенка у него забрали обманным путем, а он должен жить во Франции. Но суд встал на сторону мамы, поэтому ребенок остался в Украине ", - говорит ОСОБА_28 .

Однако, к сожалению, есть и печальный случай, который касается Иордании . "Хотя суд решил, что ребенка нужно вернуть в Украину, исполнить решение суда невозможно, поскольку у нашей страны с Иорданией не подписано соглашение. Поэтому мама уже пять лет не видит свою дочь", - отмечает ОСОБА_28 .

Вказана стаття була розміщена на веб-сайті Інтернет-виданням Obozrevatel ІНФОРМАЦІЯ_1. Власником та реєстратором доменного імені obozrevatel.com є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗОЛОТА СЕРЕДИНА"

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Піл гідністю визнаються цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

При образі винний принижує честь і гідність особи шляхом висловлювання нецензурних чи брутальних слів, вчиненням непристойних або насильницьких дій (жесту та ін.), або дає непристойну оцінку особистим якостям чи поведінці особи у формі, яка різко суперечить прийнятому спілкуванню між людьми.

Під наклепом слід розуміти повідомлення винним невизначеній кількості осіб або хоча б одній людині завідомо неправдивих вигадок про начебто вчинений потерпілим протиправний чи аморальний вчинок або інших відомостей, що ганьблять потерпілого.

Основна різниця між образою і наклепом полягає в характері посягання на честь і гідність особи. При образі винний дає оцінку особистих якостей особи, його поведінки, причому це може відбуватися й віч-на-віч, тоді як при наклепі йдеться про поширення серед інших осіб вигаданих фактів , які ганьблять особу. При образі обов`язковою ознакою є непристойність форми, тоді як при наклепі така ознака частіш за все відсутня.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними

відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової

інформації чи інша установа, що виконує її функції. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Інформація, викладена у статті Інтернет-видання Obozrevatel отримана у процесі інтерв`ю з дружиною позивача - ОСОБА_4 , а також її тіткою ОСОБА_5 . Зміст даної статті частково відтворює висловлювання відповідачів від імені першої особи, частково інформація викладена від імені автора, та є інтерпретацією висвітленого отриманого в ході інтерв`ю матеріалу. Розміщена інформація, крім вербального тексту, містить фотозображення Позивача, Відповідача 2 та членів родини. Наявність зазначених зображень, розміщення яких можливо лише за згодою самої ОСОБА_32 , свідчить про наявне бажання розповсюдити певну інформацію щодо її родини невизначеному колу осіб. Таким чином, суд вважає, що позов пред`явлено до належних відповідачів, невстановлення позивачем самого автора відповідного інформаційного матеріалу та незалучення його до участі у справі, не спростовує причетність Відповідачів 1,2,3, завдяки діям яких було доведено зміст статті невизначеному колу осіб.

Згідно п. З ч. 1 ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" зазначено, що редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо: вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Це положення у загальному плані відповідає його підходу до свободи журналістів поширювати висловлювання, зроблені іншими, що має своє закріплення у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1994 року у справі Йерзільд проти Данії (Jersild v. Denmark), п. 35, Series А, № 298 та рішення у справі Тома проти Люксембургу (Thoma v. Luxembourg), тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-Центр" гроти України" (заява № 16695/04 від 15.07.2010 р., остаточне 15.10.2010 р.) зазначено, що повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль "сторожового пса суспільства" (див. рішення у справі "The Observer and The Guardian v. the United Kingdom" від 26 листопада 1991 року). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин.

З аналізу викладеної інформації вбачається, що частина оспорюваної інформації, є:

-відтворенням висловлювань ОСОБА_32 , (а саме ; Муж считает себя ревностным католиком… , -считает ОСОБА_4 . … Там у моего мужа очень серьезные связи и деньги, он найдет способ изолировать меня от дочери , - с горечью говорит ОСОБА_4 . …. Это уже в Мексике от его родной сестры ОСОБА_7 я узнала, что до меня у него было очень много женщин…. Однако, когда мы приехали в Мексику , я забеременела, все резко изменилось ,-говорит ОСОБА_4 …. На словах он сказал что-то одно, а на самом деле оказалось брачный договор , -говорит ОСОБА_4 …. Я целый год жила с ощущением, что он меня использовал только для секса и вынашивания ребенка, я жила как в плену. Я терпела его сексуальные домогательства. Мне приходилось прятаться от него в детской кроватке моей старшей дочери. Но потом и это перестало быть моим убежищем. Его не интересовали мои желания, он не раз заявлял, что украинки не люди, а просто мясо, бесплатное и доступное. Пренебрежительно говорил о женщинах с детьми, а ведь у меня есть старшая дочь от первого брака , - говорит ОСОБА_4 . Предполагалось, что рожать я буду в Америке. А жить мы будем в Европе. Но затянули со сроками переезда в другую страну и уже было поздно лететь в США на роды , -говорит укранка, Возможно, что такое агрессивное поведение связано с его травмой головы. Об этом мне уже рассказала его сестра ОСОБА_7 . Но сам ОСОБА_3 о проблемах со здоровьем забыл предупредить перед свадьбой ,-говорит ОСОБА_4

-відтворенням вичсловлювань ОСОБА_5 ,(… И мои сомнения подтвердились. Как только ОСОБА_4 приехала в Мексику, он тут же изменился и стал деспотичным, не позволял и слова сказать, и постоянно угрожал разводом. Я просто уверена, что он использовал ОСОБА_4 как суррогатную мать, чтобы она родила ему ребенка , -считает женщина.

-та авторською розповіддю ( …. Однако мексиканец исчез. Сказав, что уезжает по делам, он пропал на несколько месяцев. Однако, появившись в Запорожье в сентябре прошлого года, ОСОБА_3 вновь пропадает , … Маленькая ОСОБА_6 имеет украинское гражданство, которое ОСОБА_3 обещает в ближайшее время аннулировать ,…. Кроме этого, поскольку городское управление юстиции Запорожской области решило ревностно отстаивать права мексиканца в суде, оно заблокировало возможность молодой мамы добиваться алиментов от ОСОБА_3 . Фактически женщину оставили без средств к существованию . … От милого, галантного, вежливого иностранца не осталось и следа. Сначала перед свадьбой будущий супруг подсунул какие-то документы на испанском языке, которые невеста не понимала …… Также муж запрещал ей общаться с подругам, она могла с ними только созваниваться. Не позволял работать, не давал денег, и чуть что - угрожал разводом , ... (Также ОСОБА_4 говорит, что жить в Мексике они не планировали.)

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, неповні або перекручені. Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, повинно повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі Лінгенс проти Австрії )

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК ( 435-15 ) негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 81 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила.

Під час розгляду справи відповідачкою ОСОБА_4 були викладені доводи щодо правдивості поширених наступних фактів:

- зазначене журналістом у статті Однако через несколько дней мексиканец исчез. Сказав, что уезжает по делам, он пропал на несколько месяцев. Яне даже пришлось разыскивать супруга через посольство Мексики. Однако, появившись в Запорожье в сентябре прошлого года, ОСОБА_3 вновь пропадает. , на її думку підтверджено рішеннями Орджонікідзевського райсуду м. Запоріжжя, за змістом якого .. як було встановлено в ході судового розгляду справи, залишив сім`ю в Україні та виїхав, як він зазначав, до Мексики, 27.06.2018 . Після чого вперше він приїхав до родини 01.09.2018 року, а потім знову поїхав і до них не приїзжав. Із заявою про повернення дитини до Центрального органу Мексики він звернувся лише 27.12.2018 року, тобто майже через 6 місяців після того , як за його ж твердженням ОСОБА_4 разом із дітьми повинна була повернутися з України. До того ж після його виїзду з України 27.06.2018 за твердженням відповідача, що підтверджується її зверненням до посла Мексики в Україні , вона вживала заходів щодо розшуку свого чоловіка- ОСОБА_3 , оскільки не знала , де він знаходиться… та Постановою апеляційної інстанції підтверджено дату незапланованого виїзду Позивача 27.06.2018 року, -тобто через декілька днів; У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернулась з офіційним зверненням до посла Мексики в Україні (абз7 арк 5 Постанови)- підтвержено звернення до Посольства; ОСОБА_3 повернувся до родини 01 вересня 2018 року (підтверджено повернення у вересні 2018 року.

Посилання на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 січня 2020 року суд вважає недоречним, а саме рішення оцінює як неналежний доказ, оскільки воно скасоване постановою Запорізького апеляційного суду від 14 липня 2020 року.

Однак суд вважає, належним та достатнім доказом на спростовання доводів Позивача встановлення Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 липня 2020 року наступних обставин: 21 червня 2018 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та діти ОСОБА_6 в`їхали як родина в Україну з метою відвідування хворої матері ОСОБА_4 27 червня 2018 року ОСОБА_3 був змушений терміново повернутися до Мексики. У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернулася з офіційним зверненням до Посла Мексики в Україні. ОСОБА_3 повернувся до родини 1 вересня 2018 року , тобто вважає доведеним факт повернення Позивача до Мексики протягом нетривалого часу після в`їзду до України та подальшу відсутність в Україні протягом , однак вживаний у статті вислів исчез суд вважає оціночним судженням, свого роду гіперболою, оскільки живій людині не можливо перестати існувати та бути в наявності, взагалі.

Щодо правдивості тверджень автора статті Кроме этого, поскольку городское управление юстиции Запорожской области решило ревностно отстаивать права мексиканца в суде, оно заблокировало возможность молодой мамы добиваться алиментов от ОСОБА_3 . Фактически женщину оставили без средств к существованию…", Відповідач 2 посилається на наявність в провадженні Хортицького райсуду м. Запоріжжя справи № 337/5830/18 за позовом ОСОБА_4 до Позивача про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини. Зазначені доводи суд відкидає, оскільки вважає, що розгляд зазначеної справи жодним чином не був пов`язаним з розглядом позову ГТУЮ у Запорізькій області до ОСОБА_4 про відібрання дитини, оскільки інше відповідачами не є доведеним.

Крім того, відповідно до ст. 19 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, ніяке рішення, прийняте відповідно до цієї Конвенції, щодо повернення дитини, не розглядається як встановлення обставин будь-якого питання про піклування, тому як до, так і після повернення дитини до Мексики ОСОБА_4 жодним чином не обмежена звертатися до суду з питань щодо стягнення аліментів та скористувалася наданим їй таким правом.

Однак, враховуючі ті обставини, що зазначене висловлювання не містить негативної інформації щодо особи позивача, суд не вбачає підстав щодо задоволення позовних вимог в частині зазначеного висловлювання автора статті.

Щодо висловлювання автора статті Маленькая ОСОБА_6 имеет украинское гражданство, которое ОСОБА_3 обещает в ближайшее время аннулировать. - суд вважає, що правдивість зазначеної інформації підтверджена з боку відповідачки ОСОБА_4 копією доданих позивачем до позову про відібрання дитини даказів, якими є Факти стосовно заяви про міжнародне повернення неповнолітньої на ім`я ОСОБА_6 з України до Мексиканських Сполучених Штатів з перекладом, та Відповідь ОСОБА_3 на заяву ОСОБА_4 , поданий у другому документі 8 лютого 2019 року в Головне територіальне управління Юстиції у Запорізькій області 8 лютого 2019 року з перекладом, згідно яких позивач особисто зазначає, що … ОСОБА_6 в цивільному реєстрі України, як нібито вона вже є громадянкою України , Ця нібито реєстрація , як і всі її тимчасові наслідки, повинна бути анульована і знищена заднім числом зобов`язаний навіть оголосити недійсність такого собі українського паспорту , а також дійсність такого собі свідоцтва про українське громадянство моєї дочки . Отже, факт бажання анулювати свідоцтво та громадянство малолітньої дитини підтверджений, а тому зазначені у статті ствердження, на думку суду, є дійсним та спростуванню не підлягають.

Щодо висловлювань відповідачки ОСОБА_4 На словах он сказал что-то одно, а на самом деле оказалось брачный договор , -говорит ОСОБА_4 та журналіста - Сначала перед свадьбой будущий супруг подсунул какие-то документы на испанском языке, которые невеста не понимала , суд вважає, що зазначені висловлювання не є оціночними судженнями, оскільки зроблені у стверджувальній формі, без припущень, однак достовірність факту нерозуміння (неповного розуміння) тестів на іспанській мові підтверджено наданим відповідачкою відеозаписом з весілля, з якого вбачається, що під час підписання ОСОБА_4 документів про реєстрацію шлюбу перекладач присутній не був, текст документу останній у перекладі не надавався. Натомість, відповідачкою наданий переклад свідоцтва про шлюб, що був зроблений перекладачем з боку позивача Леуським О.А. , який був наданий останнім під час розгляду справи про відібрання дитини, згідно змісту якого наявна інформація З огляду на чітке волевиявлення осіб, що одружуються, цей шлюбний контракт підпорядковується режиму розподілу майна . Зазначене, на думку суду, свідчить про те , що на час інтерв`ю, ОСОБА_4 саме внаслідок дій позивача та його перекладача, була впевнена в існуванні такого контракту, про що й надала інформацію, а тому підстав для спростування цієї інформації суд не вбачає, оскільки розповсюдженню такої інформації передувало надання позивачем відповідних доказів, з яких можливо дійти висновку про існування шлюбного контракту, що є первісною причиною оцінки певних обставин.

Інший зміст статті на думку суду є оціночними судженнями, критичною оцінкою, думками автора статті або Відповідачки, а тому думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, висловлені журналістами Інтернет - видання, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності. Правильність думки чи оцінки тієї чи іншої особи може бути предметом думки, оцінки інших осіб, але не предметом повноважень судової влади. Вони можуть оспорюватись у порядку полеміки, у тому числі й у друкованому засобі, по радіо чи в телепередачі або іншим адекватним способом.

Так, вся оспорювана інформація, поширена відповідачем ОСОБА_5 є її суб`єктивною думкою та власним переконанням ( И мои сомнения подтвердились. Как только ОСОБА_4 приехала в Мексику, он тут же изменился и стал деспотичным, не позволял и слова сказать, и постоянно угрожал разводом. Я просто уверена, что он использовал ОСОБА_4 как суррогатную мать, чтобы она родила ему ребенка ) оскільки містить фразу считает женщина , у зв`язку з чим є оціночним судженням, а тому підстав для задоволення пред`явлених позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 суд не вбачає.

Інформація, поширена відповідачем ОСОБА_4 в частині - Муж считает себя ревностным католиком… , -считает ОСОБА_4 . … Там у моего мужа очень серьезные связи и деньги, он найдет способ изолировать меня от дочери , - с горечью говорит ОСОБА_4 . …. Это уже в Мексике от его родной сестры ОСОБА_7 я узнала, что до меня у него было очень много женщин…. Однако, когда мы приехали в Мексику , я забеременела, все резко изменилось ,-говорит ОСОБА_4 …. . Я целый год жила с ощущением, что он меня использовал только для секса и вынашивания ребенка, я жила как в плену. Я терпела его сексуальные домогательства. Мне приходилось прятаться от него в детской кроватке моей старшей дочери. Но потом и это перестало быть моим убежищем. Его не интересовали мои желания,. Предполагалось, что рожать я буду в Америке. А жить мы будем в Европе. Но затянули со сроками переезда в другую страну и уже было поздно лететь в США на роды , -говорит укранка, Возможно, что такое агрессивное поведение связано с его травмой головы. Об этом мне уже рассказала его сестра ОСОБА_7 . Но сам ОСОБА_3 о проблемах со здоровьем забыл предупредить перед свадьбой ,-говорит ОСОБА_4 , містить вислови: считает , я целый год жила с ощущением , ..предполагалось. тощо , тобто є цілком та повністю оціночними судженнями, та є саме суб`єктивною оцінкою ОСОБА_4 власного життя, не містить стверджувальної негативної інформації стосовно позивача, містить про отримання частини такої інформації ОСОБА_4 зі слів третьої особи - сестри позивача, а тому спростуванню не підлягає.

Вислів автора статті От милого, галантного, вежливого иностранца не осталось и следа , є критичним висловлюванням, власним поглядом на обставини, як узагальнення отриманої інформації з інтерв`ю ОСОБА_4 та не підлягає спростуванню.

Отже, здійснюючи аналіз встановлених фактичних обставин, з урахуванням положень норм матеріального права, зазначені вище словесні формулювання, є лише висловлюваннями, оціночними судженнями та не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, тому згідно з частиною другою статті 30 Закону України Про інформацію , є виключно оціночними судженнями.

Поширені оціночні судження з урахуванням стилістики поширеної відповідачами інформації, застосованих мовних оборотів та відсутністю посилань на конкретні факти, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у пункті 46 рішення від 08 липня 1986 року у справі Лінгенс прорти Австрії (Lingens v. Austria), де зазначено, що наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції.

Враховуючи викладену позицію Європейського суду з прав людини стосовно застосування статті 10 Конвенції з прав людини, вищенаведені фрази, які позивач просить спростувати, становлять основу права на свободу вираження поглядів та захищені на рівні національного законодавства та Конституції України.

Отже, зазначені оціночні судження не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку, яке й було запропоновано Інтернет-виданням у позасудовому порядку.

Однак, на думку суду вислів ОСОБА_4 , викладений від імені першої особи: Он не раз заявлял, что украинки не люди, а просто мясо, бесплатное и доступное. Пренебрежительно говорил о женщинах с детьми, - говорит ОСОБА_4. та інформація , поширена журналістом - Также муж запрещал ей общаться с подругам, она могла с ними только созваниваться. Не позволял работать, не давал денег, и чуть что - угрожал разводом , - зроблені у стверджувальній формі, без будь-яких суджень та припущень, містять негативну інформацію щодо позивача, яка як наслідок, принижує його гідність честь, а тому підлягає спростуванню, оскільки, ганьбить Позивача його в громадській думці з точки зору дотримання, загально визначених правил співжиття та принципів людської моралі.

Жодних доказів на доведеність достовірності зазначеної інформації з боку Відповідачів не надано, а тому суд вважає таку інформацію неправдивою та такою, що підлягає спростуванню у визначений позивачем спосіб, який , не суперечить положенням ст. 5 ЦПК України та не був оспорений відповідачами.

Також суд враховує те, що жодного доказу на підтвердження наявного статусу та відповідної ділової репутації Позивача, щодо здійснення останнім підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює позивач як учасник суспільних відносин, та набутої Позивачем суспільної оцінки його ділових і професійних якостей при виконанні ним трудових, службових, громадських чи інших обов`язків, суду не надано, а тому підстав для захисту його особистих прав в частині ділової репутації, суд не вбачає, оскільки не може ґрунтувати своє рішення в цій частині лише припущеннями.

Крім того, положення статей 15, 16, 23, 297, 299, 1167 ЦК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року встановлюють, що кожна особа має право на повагу до його гідності та честі, які разом з діловою репутацією є недоторканними, на захист свого цивільного права у разі його порушення, та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу, способом відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особі та є втратами немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичної особі незаконними діями інших осіб.

Разом з тим, згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:у фізичному болю та стражданнях,яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,членів її сім`ї чи близьких родичів;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;у приниженні честі та гідності фізичної особи,а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок вирішення питань відшкодування моральної шкоди під час розгляду справ про захист честі, гідності та ділової репутації, також передбачений положеннями п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності, та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27.02.2009 року.

У справі Гужа проти Молдови (Guja v. Моldova) № 14277/04 Європейським судом постановлено, для суду важливо встановити, чи діяла особа, що обнародує інформацію добросовісно... (п. 77): свобода вираження думки супроводжується обов`язками і відповідальністю, і будь-яка особа, яка вирішила оприлюднити інформацію, повинна ретельно перевірити в тій мірі, в якій дозволяють обставини. - що вона точна і достовірна (п. 73).

За ч.1 ст.1190 ЦК України , особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У зв`язку з публікацією недостовірної інформації щодо Позивача Відповідачами та розповсюдження її в мережі Інтернет, що дає можливість ознайомитися з нею невизначеному колу осіб позивачу завдано моральну шкоду, яка проявляється у його душевних стражданнях та яку він оцінює у сто двадцять п`ять тисяч гривень.

Суд погоджується з доводами позивача, що завдана йому моральна шкода від приниження честі й гідності мала місце внаслідок душевних переживань, психологічного дискомфорту, усвідомлення того, що ця інформація прочитана ймовірно великою кількістю людей. Натомість, суд визнає розмір морального відшкодування, заявлений Позивачем, необґрунтовано завищеним. Зміст і обсяг інформації, яка визначена судом такою, що порочить честь, викладення поширеної інформації на російській мові без перекладу, недоведеність поширення такої інформації у Мексиці, та можливого ознайомлення з викладеною інформацією близькими, знайомими, рідними, підлеглими по роботі і таке інше, дають суду підстави визначити розмір морального відшкодування в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом заявлені позовні вимоги задоволенні частково, суд вважає, що стягненню з відповідачів підлягає сплаті судовий збір в розмірі 461,04 ( 384.20 +76,84), тобто по 230,52 грн., з кожного.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦК України відповідач має право на відшкодування понесених судових витрат, повязанних з наданням йому правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч.2-4 ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Такий правовий висновок закріплений у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

В даному випадку, стороною позивача надано суду Акт прийому-здачі наданих послуг від 26 вересня 2019 року, з якого вбачається, що адвокатом були виконанні роботи по консультації клієнта, узгодження правової позиції, збір доказів, та ніші роботи, загальною вартістю 5000 грн, які позивач сплатив відповідно до квитанції від 26.09.2020 року.

Оскільки вказані витрати на оплату послуг адвоката згідно ЦПК України належать до судових витрат, а з матеріалів справи вбачається, що дії адвоката відповідають умовам договору про надання правової допомоги, час, витрачений на складання та подання цих документів, є обґрунтованим, тому суд дійшов висновку про доцільність задоволення вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, доведеність неправомірних дій відповідачів, враховуючи розмір заявлених позовних вимог, та відмову у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до одного з відповідачів - ОСОБА_5 , а також відсутність вимог з боку відповідача ОСОБА_5 щодо компенсації понесених судових витрат, керуючись принципом пропорційності, суд вважає, що з Відповідача1 та Відповідача 2 слід стягнути на користь позивача понесені витрати на оплату послуг адвоката частково, в розмірі 1000 грн., тобто по 500 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 89, 141, 279, 263, 264, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_1 ) в особі представника позивача: адвоката Грона Дениса Сергійовича ( АДРЕСА_2 ) до Інтернет-видання Оbozrevatel в особі власника ТОВ "ЗОЛОТА СЕРЕДИНА" (код юридичної особи 32611564, юридична адреса: Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Антонова, буд.1 корпус Б), ОСОБА_4 , (зареєстрована: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 ( 1960 року народження, зареєстрованої: АДРЕСА_4 ) про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати інформацію опубліковану інтернет-виданням Obozrevatel о ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Obozrevatel , розміщеному в мережі Інтернет за електронним посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на недоторканність честі, гідності ОСОБА_3 в частині таких тверджень: (мовою оригіналу): он не раз заявлял, что украинки не люди, а просто мясо, бесплатное и доступное. Пренебрежительно говорил о женщинах с детьми, та Также муж запрещал ей общаться с подругам, она могла с ними только созваниваться. Не позволял работать, не давал денег, и чуть что - угрожал разводом

Стягнути з Інтернет-видання Оbozrevatel в особі власника ТОВ "ЗОЛОТА СЕРЕДИНА" (код юридичної особи 32611564, юридична адреса: Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Антонова, буд.1 корпус Б), ОСОБА_4 , (зареєстрована: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_1 ) в солідарному порядку 5000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Зобов`язати Інтернет-видання Obozrevatel в особі власника товариства з обмеженою відповідальністю ЗОЛОТА СЕРЕДИНА протягом п`яти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на сторінці офіційного інтернет - сайту Obozrevatel (адреса https://www.obozrevatel.com) , тим способом і в тому ж форматі, якими її було розміщено , а саме шляхом розміщення на сайті Інтернет-видання Obozrevatel резолютивної частини судового рішення

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з Інтернет-видання Оbozrevatel в особі власника ТОВ "ЗОЛОТА СЕРЕДИНА" (код юридичної особи 32611564, юридична адреса: Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Антонова, буд.1 корпус Б), на користь ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування понесених судових витрат 730,20грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , (зареєстрована: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування понесених судових витрат 730,20грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк з часу виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлений 29 вересня 2020 року, копію рішення надіслати учасникам провадження.

Суддя: Л.Г. Салтан

Судовий реєстр по справі 337/4255/19

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Стежити за справою 337/4255/19

Встановіть Опендатабот та підтвердіть підписку

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону