Ухвала

від 21.09.2020 по справі 619/3561/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 619/3561/20 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11сс/818/1585/20 Доповідач ОСОБА_2

Категорія : домашній арешт

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

підозрюваного - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 31 липня 2020 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 120200280000838, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

30.07.2020 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченогоч.4 ст.296 КК України, яку підтверджував наданими до клопотання доказами і наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий в обґрунтування доводів клопотання зазначав відомості про особу підозрюваного, який перший раз був притягнутий до відповідальності ще будучи неповнолітнім, а також вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 296 та ч. 2 ст. 345 КК України, а також передбачене за інкримінований йому злочин покарання, яке само по собі є ризиком, який може свідчити про неналежну процесуальну поведінку підозрюваного у майбутньому та у зв`язку з чим він зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення так як на даний час по кримінальному провадженню не проведено усіх необхідних слідчих дій, оскільки знаряддя злочину, а саме пістолет був виявлений та вилучений в ході огляду місця події поблизу автомобільної ґрунтової дороги на відкритій ділянці поля з координатами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 що знаходиться на значній відстані від місця скоєння злочину, і вказує на те, що підозрюваний з метою приховування вказаного злочину сховав вказане знаряддя (пістолет) на іншій ділянці поля; незаконно впливати на потерпілого та свідка, з якими на даний час ще не проведено усіх необхідних слідчих (розшукових) дій, у тому числі допитів, одночасних допитів раніше допитаних осіб з метою зміни останніми своїх показань та уникнення в подальшому відповідальності за вчинене оскільки під час перебування на місці намагався завдати шкоди здоров`ю останніх, шляхом здійснення пострілу в сторону потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Ухвалою слідчого судді Дергачівського районногосуду Харківськоїобласті від31липня 2020року задоволеночастковоклопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .

Застосовано до ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та заборонено йомузалишати місце проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду, слідчого судді цілодобово; прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду, слідчого судді; повідомляти слідчого, прокурора, суд, слідчого суддю про зміну свого місця проживання.

Не погодившись із вказаним рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб та у разі визначення підозрюваному під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суми застави на підставі п.7 ч.1 ст.184, п.2, 8, 9 ч.5 ст.194 КПК України зобов`язати його у разі внесення застави не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України, та носити електронний засіб контролю.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що слідчий суддя погодився з доказами сторони обвинувачення, та визнав те, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність обставин, передбачених пунктами 1 та 2 ст. 194 КПК України, а саме щодо наявності обґрунтованої підозри та наявності 2 ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Однак, слідчий суддя обґрунтовуючи своє рішення щодо відсутності ризику, передбаченого п.5 ст.177 КПК України зазначив, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності у 2013 році та до останнього було застосовано примусові заходи виховного характеру. Вказане не є реабілітуючою обставиною, а є особливим порядком кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, а саме звільненням від покарання. Крім того, за наданими прокурором доказами, судом також встановлено факт висунення ОСОБА_7 13.08.2019 обвинувачення за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 296, ч.2 ст. 345 КК України.

З огляду на викладене прокурором надано доводи щодо можливості вчинення підозрюваним інших правопорушень, оскільки за матеріалами справи останній втретє вчиняє кримінальні правопорушення, які є тотожними між собою, оскільки кваліфіковані за ст.296 КК України. На думку прокурора наявність чи відсутність непогашених судимостей впливатиме лише на кваліфікацію та розмір призначеного покарання у разі доведеності вини особи, а не на відсутність ризику, передбаченого п. 5.

Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурор під час звернення до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу доводить можливість вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження раніше вчиненого, а не наявність не знятих чи не погашених судимостей у підозрюваного.

Вказує, що суд мотивуючи рішення стосовно відсутності ризику, щодо можливості продовження протиправної поведінки та вчинення нових злочинів підозрюваним, у своєму рішенні не достатньо приділив увагу доказам прокурора що характеризують особу підозрюваного, у зв`язку з чим, помилково прийшов висновку щодо його недоведеності.

Крім того, посилається на те, що сторона обвинувачення також вважає доведеним і наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду - з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки на даний час останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та при наявності висунутого обвинувачення у іншому злочині розуміє негативні наслідки у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, у разі винесення судом обвинувального вироку в подальшому.

Зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою та враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не були взяті слідчим суддею Дергачівського районного суду до уваги, а саме те, що ОСОБА_7 , може переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та покарання яке загрожує останньому, наявність висунутого стосовно останнього обвинувачення за вчинення аналогічного злочину, а також враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що свідчить про обґрунтованість підозри, вважає, що застосування стосовно підозрюваного, більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1-4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного ОСОБА_7 , та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на законність ухвали слідчого судді, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені клопотання слідчого та застосовуючи до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту слідчий суддя виходив з того, що стороною обвинувачення не доведено виправданості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і не доведено, що менш суворі запобіжні заходи не можуть запобігти заявленим ризикам.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді, виходячи з наступного.

З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні СВ Дергачівського відділу поліції ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12020220280000838 від 30 липня 2020 року, розпочате за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

30.07.2020 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

30 липня 2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 176 КПК України до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини. Сама по собі наявність ризиків та обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення не свідчить про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування інших запобіжних заходів.

Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку.

Обґрунтованість підозри підтверджується відомостями протоколу допиту потерпілого від 30.07.2020; відомостями протоколу допиту свідка від 30.07.2020; відомостями протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.07.2020 за участі свідка та потерпілого; протоколом огляду місця події від 30.07.2020.

Як вбачається із змісту клопотання слідчого та апеляційної скарги прокурора, доводи щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1ст.177 КПК України, є обґрунтованими і належним чином вмотивовані та підтверджуються матеріалами справи.

Розглядаючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відмовляючи в його задоволенні, слідчий суддя прийшов до необґрунтованого висновку про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде сприяти запобіганню зазначеним слідчим ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Докази, надані до клопотання слідчого щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повністю підтверджують доводи клопотання.

Колегія суддів вважає, що ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України є доведеним, оскільки згідно відомостей щодо особи підозрюваного ОСОБА_7 вбачається, що він обвинувачується по іншому кримінальному провадженню де його дії кваліфіковані за ч.1 ст.296 КК України (хуліганство при обтяжуючих обставинах) та ч.2 ст.345 КК України (посягання на життя працівника правоохоронних органів).

За таких обставин посилання слідчого судді на відсутність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи.

Крім того, про наявність суспільного інтересу свідчать фактичні обставини пред`явленої підозри, а саме того, що ОСОБА_7 безпідставно вчинивдії позупинці комбайну,та блокуваннюйого роботи,а самезаскочив докабіни комбайну,що рухався,та проникчерез лівідверцята докабіни комбайнерата помічникакомбайнера,де почаввисловлювати вимоги,щодо зупинкикомбайну,та полишеннякомбайнером тайого помічникомкабіни.На вказанівимоги комбайнерта помічниккомбайнера відповіливідмовою,після чого ОСОБА_7 почав чинитидії,спрямовані навиштовхування комбайнераз кабіни,при цьомурозуміючи небезпечністьсвоїх дій,під часпродовження рухукомбайна,а післяневдалих спроб,безпідставнодіставав збарсетки,що булапри ньому,предмет щозовні схожийна пістолет«Макарова»,та відвівзатвор вказаногопредмету украйнє заднєположення танаправив йогоу біккомбайнера тапомічника комбайнера,створюючи реальнузагрозу дляжиття іздоров`я. Після екстреної зупинки комбайну, ОСОБА_7 зіскочив з комбайну, та використовуючи предмет схожий на пістолет «Макарова» для фізичного і психологічного впливу на вказаних осіб, здійснив один прицільний постріл в бік вікна лівих дверцят кабіни комбайну, де знаходилися комбайнер та помічник комбайнера, чим спричинив пошкодження скла на водійських дверях комбайну, після чого з місця вчинення злочину зник у невідомому напрямку.

Вказане об`єктивно свідчить про наявність ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, оскільки існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих беззаперечно існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом та з урахуванням того, що підозрюваному відомі особи потерпілого та свідків, а тому, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у скоєнні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , існує ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідків.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає виправданим обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи дані про особу, що підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вік та стан здоров`я підозрюваного, які не перешкоджають триманню його під вартою, відсутність міцних соціальних зв`язків, що може свідчити про наміри не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що клопотанняслідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного є обґрунтованим та містить доведені підстави того, що відносно підозрюваного ОСОБА_7 не може бути обрано інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, а тому клопотання підлягає частковому задоволенню.

Разом з цим, п.1 ч.4 ст.183КПК України передбачено, що слідчий суддя при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст.176КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Частиною 4 ст. 194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Отже, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, що слідчий суддя за наслідком розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу може застосувати до підозрюваного лише запобіжний захід, про який йдеться в поданому слідчим чи прокурором клопотанні, або ж відмовити в задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, оскільки визначення виду запобіжного заходу, який буде необхідним та достатнім для цілей досудового розслідування відноситься до компетенції прокурора. Однак слідчий суддя допустив процесуальне порушення та частково задовольнив клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрав ОСОБА_7 цілодобовий домашній арешт, про обрання якого не йшлося у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України вищенаведене порушення належить вважати істотними, оскільки воно перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Таким чином, з урахуванням положень п.2 ч.3ст. 407 КПК України,колегія суддівдійшла висновку,що ухваласлідчого суддіпідлягає скасуваннюз постановленнямнової ухвалипро частковезадоволення клопотанняслідчого прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою з моменту фактичного затримання до 27.09.2020 року включно, на підставі п.1 ч.4 ст.183КПК України без визначення розміру застави, оскільки підозра містить в собі відомості щодо насильства при здійсненні інкримінованих ОСОБА_7 дій.

Керуючись ст.ст. 179, 376, 404, 407 ч.3 п.2, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Дергачівського районногосуду Харківськоїобласті від31липня 2020скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до 27.09.2020 року включно.

Строк затримання ОСОБА_7 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора та зобов`язати його про прийняття даної ухвали повідомити близьких родичів підозрюваного.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді