Ухвала

від 25.09.2020 по справі 442/4936/20

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/4936/20

Провадження № 2/442/1231/2020

УХВАЛА

Іменем України

25 вересня 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Павлів З.С.,

секретаря судового засідання - Леськів О.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на право проходу, проїзду по земельній ділянці, -

встановив:

В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на право проходу, проїзду по земельній ділянці.

24.09.2020 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо зміни цільового призначення та виконання будівельних робіт на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4610600000:01:002:0233, площею 0,0346 га.

В обґрунтування заяви покликається на те, що 23.01.2020 Відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради винесено Висновок №33 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Вважає, що при складанні даного Висновку жодним чином не враховано істотні обставини, а саме те, що згідно Договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.12.2015 та Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.12.2015 придбала у ОСОБА_3 житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та відповідну земельну ділянку під цим житловим будинком. Між ОСОБА_3 та власником земельної ділянки кадастровий номер: 4610600000:01:002:0233 було укладено Договір про встановлення земельного сервітуту на право проходу, проїзду по земельній ділянці. Так як після придбання вищевказаної нерухомості вона стала новим власником такої, то виникла необхідність у переукладенні договір про встановлення земельного сервітуту на право проходу відповідно на нього зі збереженням умов сервітуту, які були встановлені для ОСОБА_3 . У вищевказаному Висновку жодним чином не згадується про сервітути, які існують стосовно вказаної вище земельної ділянки. Крім цього, 08.07.2019 судовим експертом Дідовським Ю.Б. складено висновок про те, що змінюючи цільове призначення вищевказаної земельної ділянки під будівництво багатоквартирних будинків проїзд до житлових котеджів № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , № НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 буде відсутній, оскільки багатоквартирні будинки на даній земельній ділянці неможливо збудувати не порушивши межі встановлені сервітутом на право проходу та проїзду. Вважає, що розробником проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється з існуючої на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку проігноровано чинні норми законодавства, які регулюють містобудівну діяльність, а також Державні будівельні норми України. 15.05.2020 ФОП ОСОБА_4 було видано довідку про те, що на підставі замовлення ОСОБА_2 виготовлено проект будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 . Згідно проекту розміщення багатоквартирного житлового будинку, передбачений на суміжних земельних ділянках кадастровий №4610600000:01:002:0233 та кадастровий номер 4610600000:01:002:0292, які належать на праві приватної власності ОСОБА_2 . Дана довідка засвідчує активні дії ОСОБА_2 , які спрямовані на початок будівництва. У серпні 2020 ФОП ОСОБА_4 було видано нову довідку, згідно якої житловий будинок проектується на земельній ділянці кадастровий номер 4610600000:01:002:0292. На земельній ділянці площею 0,346 га кадастровий номер 4610600000:01:002:0233 запроектовано будівництво підземних гаражів. Дані довідки є суперечливими. На спірну земельну ділянку є встановлений сервітут, нею подано позов до суду на переукладення сервітуту на її ім`я, а незаконне будівництво на спірній земельній ділянці може унеможливити виконання рішення суду у даній справі у випаду задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав:

відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі Fogarty v. The United Kingdom (заява 37112/97, рішення від 21.11.2001) (параграфи 33, 34,35) Європейський Суд зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України`зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

А тому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У п.3 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суд про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. (п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що мотиви вжиття заходів забезпечення позову, зазначені ОСОБА_1 в частині заборони ОСОБА_2 виконання будівельних робіт на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4610600000:01:002:0233, площею 0,0346 гадають підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Щодо заборони ОСОБА_2 вчиняти дії щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, суд вважає за необхідне зазначити, що зміна цільового призначення земельної ділянки належить до компетенції Дрогобицької міської ради, яка стороною у справі не є. Заявлені вимоги суд вважає неспівмірними з позовними вимогами, оскільки позивачем не мотивовано, чим саме зміна цільового призначення земельної ділянки може в подальшому перешкодити виконання рішення суду про встановлення сервітуту у випадку задоволення позову. А тому, в цій частині в задоволенні клопотання слід відмовити.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст.149-153 Цивільного процесуального кодексу України,-

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволити частково.

Заборони ОСОБА_2 виконання будівельних робіт на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4610600000:01:002:0233, площею 0,0346.

В решті заяви - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , НОМЕР_4 .

Суддя Павлів З.С.