Рішення

від 22.09.2020 по справі 914/1205/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2020 справа № 914/1205/20

м.Львів

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця Осбанової Юліанни Сергіївни, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосистеми Онлайн", м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 140643,31 грн.

Суддя С.Б. Кітаєва

При секретарі В.П. Кравець

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Фізичної особи - підприємця Осбанової Юліанни Сергіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосистеми Онлайн" про стягнення 125750,00 грн. основного боргу, 12489,97 грн. пені, 1615,67 грн. 3% річних та 787,50 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 25.05.2020 позов залишено без руху та надано позивачу строк у п`ять днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків. 09.06.2020 за вх.№19370/20, зареєстровано заяву позивача про усунення недоліків, відтак, ухвалою суду від 15.06.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 01.07.2020р.

22.06.2020, за вх.№20178/20, в документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи через перебування представника позивача у відпустці.

30.06.2020, за вх.№20745/20, в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в позакарантинний період.

30.06.2020, за вх.№20746/20, в документообігу суду зареєстровано поданий відповідачем примірник відзиву на позовну заяву з долученими до нього документами, скерований позивачу 30.06.2020.

Ухвалою суду від 01.07.2020 відкладено розгляд справи на 17.08.2020.

16.07.2020, за вх.№20178/20, в документообігу суду зареєстровано подану позивачем відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 17.08.2020 відкладено розгляд справи на 02.09.2020, про що повідомлено позивача в порядку ст. 120 ГПК України.

Ухвалою суду від 01.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Осбанової Юліанни Сергіївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 02.09.2020 відкладено розгляд справи на 10.09.2020, про що повідомлено позивача в порядку ст. 120 ГПК України.

Ухвалою суду від 10.09.2020 розгляд справи відкладено на 22.09.2020 на 15:00 год., у зв`язку з виникненням технічних проблем, що унеможливлювали участь позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 15.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Осбанової Юліанни Сергіївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 22.09.2020 не забезпечив, подав клопотання від 16.09.2020 (вх.№26996/20) про розгляд справи за відсутності учасника справи та від 22.09.2020 (вх.№27408/20) про долучення оригіналів документів, які в копіях долучені до позовної заяви, які після огляду в судовому засіданні просить суд повернути позивачу в порядку ст.92 ГПК України.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 22.09.2020 не забезпечив, подав клопотання від 22.09.2020 (вх.№27443/20) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

У зв`язку зі спливом встановлених ГПК України процесуальних строків для розгляду справи по суті (оскільки справа слухається у спрощеному позовну провадженні), наявності позиції відповідача стосовно позову, викладеної у відзиві відзиву на позовну заяву, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Окрім того, суд зазначає, що в ухвалі суду від 10.09.2020 явка представників сторін в судове засідання 22.09.2020 не визнавалась обов`язковою.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, беручи до уваги строки розгляду справи, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Позиція позивача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач у порушення умов агентського договору № 7/20194 про генерування та розповсюдження електронних квитків не виконав не здійснив повної оплати за надані послуги з оброблення даних з метою генерації електронних квитків на заходи, які проходили 02.11.2019 та 24.01.2020 у м.Київ, що підтверджується Актами-Звітами про надані послуги №70 від 04.11.2019 та №81 від 29.01.2020, а тому просить суд стягнути з відповідача 125750,00 грн. основного боргу, 12489,97 грн. пені, 1615,67 грн 3% річних, 787,50 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що згідно п.2.З. даного Договору передбачено, що Принципал зобов`язується сплатити Агенту винагороду в порядку і терміни, передбачені Договором . Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Агент має право отримувати винагороду відповідно до умов цього Договору. В свою чергу кореспондуючим обов`язком є вказаний її п.4.6. Договору, обов`язок Принципала виплачувати Агенту винагороду в порядку і строки, передбачені пунктом 6 Договору. У відповідності до п.6.1. та п.6.2. Договору 6.1. Винагорода Агента по кожному Заходу та порядок розрахунків, погоджена сторонами у Додатках до цього Договору. 6.2. Винагорода Агента складається з винагороди за генерування Електронних квитків шляхом обробки даних та винагороди за участь Агента в Просуванні Заходів, якщо такі мали місце згідно відповідних Додаткових угод до цього Договору.

За період дії Договору Агентом було надано послуги з генерування та розповсюдження електронних квитків значної кількості заходів Принципала. При цьому, не зважаючи на вищевказані положення Договору щодо обов`язку виплатити Агенту винагороду, Принципал не виконав свої зобов`язання належним чином та в повному обсязі внаслідок чого утворилася заборгованість Принципала перед Агентом по сплаті агентської винагороди в розмірі 33879,75 грн. (що підтверджується проектом Акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.10.2019 по 28.06.2020 року).

Відповідач вважає, що у нього не виник обов`язок по оплаті Позивачу коштів згідно умов Агентського договору, оскільки Відповідачем застосовано право притримання, а не допущено прострочку, а тому пред`явлений позов як в частині оплати заборгованості, так і в частині нарахованих санкцій (пеня, 3%, інфляційні) є безпідставним та не підлягає до задоволення.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

18 січня 2019 року між Фізичною особою-підприємством Осбановою Юліанною Сергіївною (надалі - Позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКОСИСТЕМИ ОНЛАЙН (надалі - Відповідач ) було укладено агентський договір № 7/20194 про генерування та розповсюдження електронних квитків (надалі - Договір ).

Відповідно до п. 2.2. Договору, на виконання Договору Принципал доручає надає ексклюзивне право на онлайн продаж, а Агент зобов`язується від імені та за рахунок Принципам, здійснювати дії з генерування Електронних квитків, шляхом обробки даних за допомогою мережі Інтернет.

Відповідно до п. 2.3. Договору, Принципал зобов`язується сплатити Агенту винагороду в порядку і терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п. 6.3. Договору, оплата за Договором здійснюється на вимогу Принципала, але не раніше ніж за 2 (два) тижня від початку генерування електронних квитків, на підставі проміжного Акту-Звіту. Кінцевий розрахунок відбувається впродовж 3 днів після отримання Акту-Звіту, підписаного Принципалом, Агент здійснює виплату затвердженої а Акті-Звіті суми на розрахунковий рахунок Принципала, Принципал в свою чергу повертає Агенту винагороду згідно Акту-Звіту.

Тобто, Відповідач має зобов`язання за Договором здійснювати генерування та продаж квитків на захід, який проводив Позивач та мав зобов`язання перераховувати всі отриманні грошові кошти за продаж відповідних квитків на розрахунковий рахунок Позивача.

Відповідно до додатку N° 70 до Агентського договору - Акту-Звіту про надані послуги від 04.11.2019 року № 7/20192 (надалі - Додаток №70), загальна вартість, що підлягає перерахуванню Принципалу становить 157 550,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 1101 від 19.02.2020 року Агентом було перераховано часткову оплату згідно Агентського договору №7/20194 віч 18.01.2019 року та додатку N° 70 в розмірі 17 550,00 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок) та відповідно до платіжного доручення № 1069 від 24.02.2020 року було перераховано 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок). Тобто, Відповідачем було перераховано 32 550,00 грн. (тридцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Відповідно до Додатку № 70, термін оплати до 25 листопада 2019року .

Оскільки за Додатком № 70 Відповідач частково провів оплату та перерахував на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти не в повному обсязі, то у Відповідача виникло прострочення зобов`язання.

Відповідно до додатку № 81 до Агентського договору Акту-Звіту про надані послуги від 29.01.2020 року № 7/20192 (надалі - Додаток № 81), загальна вартість, що підлягає перерахуванню Принципалу становить 7 500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Відповідно до Додатку № 81, термін оплати до 15 лютого 2020року.

За Додатком № 81 Відповідач не перерахував грошові кошти відповідно до акту, тому було визнано факт прострочення зобов`язання.

04.12.2019 року Позивачем було направлено претензію № 1.

Станом на день розгляду справи судом, відповідачем доказів оплати не надано. Відповідно до умов Договору та положень чинного законодавства, позивачем нараховано 125750,00 грн. основного боргу, 12489,97 грн. пені, 1615,67 грн. 3% річних та 787,50 грн. інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1, 2 статті 295 Господарського кодексу України передбачено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 296 Господарського кодексу України агентські відносини виникають у разі: надання суб`єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами (ч.ч. 1, 2 ст. 297 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено факт надання послуг з оброблення даних з метою генерації електронних квитків на заходи, які проходили 02.11.2019 та 24.01.2020 у м.Київ, що підтверджується Актами-Звітами про надані послуги №70 від 04.11.2019 та №81 від 29.01.2020.

Відтак, беручи до уваги, що на підставі Акту-Звіту про надані послуги №70 від 04.11.2019 надано послуги на суму 157550,00 грн., які було погашено частково на суму 32550,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1101 від 19.02.2020 та № 1069 від 24.02.2020, термін оплати загальної вартості в сумі 157550,00 грн., що підлягає перерахуванню Принципалу за Актом-Звітом №70 від 04.11.2019 - до 25.11.2019, а термін оплати загальної вартості в сумі 7500,00 грн., що підлягає перерахуванню Принципалу за Актом-Звітом №81 від 29.01.2020 - до 15.02.2020.

Відтак, залишок боргу по Акту-Звіту про надані послуги №70 від 04.11.2019 - 125000,00 грн. По Акту-Звіту про надані послуги №81 від 29.01.2020 надано послуги на суму 7500,00 грн. Доказів оплати по Акту-Звіту про надані послуги №81 від 29.01.2020 матеріали справи не містять. Відтак, залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 132500,00 грн.

Беручи до уваги те, що позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 125750,00 грн, і у відповідності до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то задоволенню підлягає нарахована позивачем сума основного боргу у розмірі 125750,00 грн.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що у нього не виник обов`язок по оплаті позивачу коштів, згідно умов агентського договору, оскільки відповідачем застосовано право притримання, а не допущено прострочку, а тому пред`явлений позов як в частині оплати заборгованості, так і в частині нарахованих санкцій (пеня, 3%, інфляційні) є безпідставним та не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1, 2 ст.594 ЦК України).

Відповідно до п.2.3 Договору Принципал зобов`язується сплатити Агенту винагороду в порядку і терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п. 3.14. Договору, до обов`язків Агента відноситься: своєчасне перераховування на розрахунковий рахунок Принципала грошових коштів, отриманих Агентом від Покупців в результаті генерування Електронних квитків в порядку, визначеному Договором.

Відповідно до п.3.1 Договору агент має право отримувати винагороду відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.6.1 Договору, винагорода Агента по кожному заходу та порядок розрахунків, погоджена сторонами у Додатках до цього Договору.

Відповідно до п.6.3 Договору оплата за Договором здійснюється на вимогу Принципала але не раніше ніж за 2 (два) тижня від початку генерування електронних квитків, на підставі проміжного Акту-Звіту. Кінцевий розрахунок відбувається впродовж 3 днів після отримання Акту-Звіту, підписаного Принципалом, Агент здійснює виплату затвердженої в Акті-Звіті суми на розрахунковий рахунок Принципала, Принципал в свою чергу повертає Агенту винагороду згідно Акту-Звіту.

У додатку №70 від 04.11.2019 сторонами погоджено, що винагорода Агента становить 7877,50 грн та що Принципал перераховує винагороду Агенту впродовж двох робочих днів після отримання виплати від Агента. При цьому, як вбачається з Додатку №70, виплата Агента (загальна вартість що підлягає Принципалу) становить 157550,00 грн. термін оплати до 25.11.2019,

У додатку №81 від 29.01.2020 сторонами погоджено, що винагорода Агента становить 392,50 грн та що принципал перераховує винагороду агенту впродовж двох робочих днів після отримання виплати від Агента. При цьому, як вбачається з Додатку №81, виплата Агента (загальна вартість що підлягає принципалу) становить 7500,00 грн. термін оплати 15.02.2020.

Таким чином виходячи з погоджених умов Договору п.6.1 та порядку розрахунків, погодженими сторонами у Додатках №70 і №81 до договору по конкретних заходах, виконання обов`язку Принципала по перерахуванню винагороди Агенту поставлено в залежність від виконання Агентом зобов`язань по перерахуванню суми 157550,00 грн. та 7500 грн., у строки погодженні у зазначених Додатках. Отже зобов`язання зі сплати винагороди у Принципала (позивача) виникає після перерахування Агентом (відповідачем) погодженої вартості наданих послуг.

Умови погоджені в п.6.1 Агентського договору не суперечать порядку розрахунків, які погодженні сторонами в Додатках №70 від 04.11.2019 та №81 від 29.01.2020 до Агентського договору.

Умови погоджені в п.6.3 Агентського договору не змінюють погоджених сторонами порядків розрахунків з виплати Агенту винагороди по кожному заходу, погоджених сторонами в Додатках №70 від 04.11.2019 та №81 від 29.01.2020.

Посилання відповідача на те, що він скористався своїм правом на отримання задоволення своїх вимог за рахунок притриманих коштів є неправомірним. Притримання коштів є способом захисту прав і тільки за наявності вимог вказані кошти можуть бути використані. Наявність боргу у відповідача (Агента) перед позивачем (Принципалом) доведена матеріалами справи. Проте, наявність в Агента водночас боргу і права вимоги не знаходить свого підтвердження ні за умовами договору ні за матеріалами справи. Право Агента на вимогу до Принципала про сплату винагороди за Агентським договором виникне після виконання зобов`язання по повній сплаті Принципалу вартості наданих послуг за Договором.

При цьому слід зазначити, що доводи відповідача, Агента, про те, що він неодноразово звертався до Принципала з проханням погасити заборгованість по Агентській винагороді, проте такі звернення Принципалом були проігноровані, не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи і таких доказів відповідач суду не надав. Суд констатує, що відповідачем допущено прострочку виконання грошового зобов`язання за Агентським договором, наявність водночас і боргу і права вимоги у Агента не підтверджена документально.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013 р.: … з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, встановлений приписами ч.6 ст.232 ГК України початок перебігу строку для нарахування пені не може бути змінений за згодою сторін (у даному випадку - згода про зміну початку перебігу строку для нарахування пені досягнута сторонами шляхом укладення договору у формі єдиного документа), а відтак така умова не береться судом до уваги, оскільки суперечить положенням ч.6 ст.232 ГК України.

Відтак, у зв`язку з вищенаведеним, враховуючи, що по Акту звіту №70 останнім днем строку з оплати наданих послуг є 25.11.2019, і відповідно 26.11.2019 є першим днем прострочення виконання зобов`язання для відповідача, а по Акту-звіту №81 останнім днем строку з оплати наданих послуг є 15.02.2020, і відповідно 16.02.2020 є першим днем прострочення виконання зобов`язання для відповідача.

Позивач в порядку ст.46 ГПК України заяв не подавав, вимог не змінював.

Перевірка розрахунку пені здійснена судом за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: ЗАКОН (аналогічна правова позиція відображена у Постанові Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі № 917/1622/16).

Здійснивши перерахунок пені за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА, ТОВ ЛІГА: ЗАКОН, 2020, суд встановив, що :

По Акту-звіту №70:

за період з 26.11.2019 по 18.02.2020 від суми боргу 157550,00 грн. сума пені становить 9784,75 грн.

за період з 19.02.2020 по 23.02.2020 від суми боргу 140000,00 грн. сума пені становить 420,77 грн.

за період з 24.02.2020 по 27.04.2020 від суми боргу 125000,00 грн. сума пені становить 4439,89 грн.

Всього по Акту-звіту №71 пеня складає 14645,41 грн (позивачем заявлено 12198,61 грн.)

По Акту-звіту №81:

за період з 16.02.2020 по 27.04.2020 від суми боргу 7500,00 грн. сума пені становить 302,46 грн. (позивачем заявлено 291,36 грн.)

Однак, у відповідності до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Таким чином, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума пені у розмірі 12489,97 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА, ТОВ ЛІГА: ЗАКОН, 2020, суд встановив, що По Акту-звіту №70 за період з 26.11.2019 по 27.04.2020 від суми боргу 125000,00 грн. сума 3% річних становить 1578,88 грн. (позивачем заявлено 1571,91 грн.); По Акту-звіту №81 за період з 16.02.2020 по 26.04.2020 від суми боргу 7500,00 грн. сума 3% річних становить 44,26 грн. (позивачем заявлено 43,76 грн.)

Таким чином, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума 3% річних у розмірі 1615,67 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА, ТОВ ЛІГА: ЗАКОН, 2020, суд встановив, що По Акту-звіту №70 за період з 26.11.2019 по 31.03.2020 від суми боргу 125000,00 грн. сума інфляційних втрат становить 621,50 грн. (позивачем заявлено 750,00 грн.); По Акту-звіту №81 за період з 16.02.2020 по 26.04.2020 від суми боргу 7500,00 грн. сума інфляційних втрат становить 120,48 грн. (позивачем заявлено 37,50 грн.)

Із врахуванням вищенаведеного, заявлена позивачем вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає до задоволення частково в сумі 659,00 грн. В задоволенні решти вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги з підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача належить: 125750,00 грн. основного боргу, 12489,97 грн. пені, 1615,67 грн 3% річних, 659,00 грн інфляційних втрат.

Щодо

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача у розмірі 2107,72 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосистеми Онлайн" (79000, м.Львів, вул.Коперника, буд.12, кв.10, ідентифікаційний код 37741134) на користь Фізичної особи-підприємця Осбанової Юліанни Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 125750,00 грн. основного боргу, 12489,97 грн. пені, 1615,67 грн 3% річних, 659,00 грн інфляційних втрат, 2107,72 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 28.09.2020

Суддя С.Б. Кітаєва