Рішення

від 23.09.2020 по справі 922/1643/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1643/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок", м. Харків. , 2.Приватного підприємства "Грейт плюс", м. Павлоград про стягнення коштів 400 861,41 грн. за участю представників:

позивача:Судаков Д.О., (посв. №3726);

відповідача-1: не з`явився;

відповідача-2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок", Приватного підприємства "Грейт плюс", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок" на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 47 595,42 грн та 353 265,99 грн стягнути з Приватного підприємства "Грейт плюс".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок" та Приватне підприємство "Грейт плюс" всупереч вимогам статей 125-126 ЗК України використовували земельну ділянку по просп. Московському, 259 у м. Харкові (кадастровим номером 6310138500:06:003:0035) без виникнення права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки, без державної реєстрації, у зв`язку з чим відповідачі зберегли кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки. Тому, на думку Харківської міської ради, ТОВ "Український торгівельний будинок" та Приватне підприємство "Грейт плюс" на підставі статей 1212-1214 ЦК України зобов`язані відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав чи міг би одержати від цього майна, оскільки відповідачами порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі безпідставно збережених коштів у сумі орендної плати за земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1643/20. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.07.2020 об 11:00.

З метою надання сторонам можливості у повній мірі реалізувати власні процесуальні права, з метою виконання завдань підготовчого провадження, підготовче засідання по справі неодноразово відкладалося.

Протокольною ухвалою від 09.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2020 о 12:45 год.

Представник позивача у судовому засіданні 23.09.2020 позов підтримав у повному обсязі.

Відповідачі у призначене судове засідання не з`явилися, правом на участь представника у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили, відзив на позовну заяву не надали, про час та місце проведення судових засідань повідомлявся судом шляхом направлення ухвал за адресами, які вказані позивачем в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду були надіслані відповідачам за адресою, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але не були отримані та повернулися до суду в зв`язку із відсутністю адресата, про що свідчать довідки АТ Укрпошта .

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, а одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ГПК України).

З огляду на викладене, на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України було здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.05.2020 №208212198 право власності на:

- нежитлові приміщення №5-10 першого поверху нежитлової будівлі літ. "Ц-1" загальною площею 128,3 кв.м. по просп. Московському, 259 у м.Харкові з 06.04.2018 зареєстроване за ТОВ "Український торгівельний будинок" на підставі договору про поділ нерухомого майна від 06.04.2018 №992.

- нежитлові приміщення №1-4 першого поверху нежитлової будівлі літ. "Ц-1" загальною площею 1 845,6 кв.м. по просп. Московському, 259 у м.Харкові з 06.04.2018 по 22.04.2019 було зареєстровано за Колмиковим О.М. на підставі договору про поділ нерухомого майна від 06.04.2018 №992.

- нежитлові приміщення №1-4 першого поверху нежитлової будівлі літ. "Ц-1" загальною площею 1 845,6 кв.м. по просп. Московському, 259 у м.Харкові з 22.04.2019 зареєстроване за ПП "ГРЕЙТ ПЛЮС" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 19.04.2019 б/н.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадстру про земельну ділянку від 20.01.2020 №НВ-0004419162020 земельна ділянка площею 0,3916 га з кадастровим номером 6310138500:06:003:0035 по просп. Московському, 259 у м.Харкові знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для обслуговування нежитлової будівлі (овочесховище). Дата державної реєстрації земельної ділянки 24.05.2013.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку (кадастровий номер 6310138500:06:003:0035) по просп. Московському, 259 у м.Харкові та з урахуванням ст.12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,3916 га перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, , що також підтверджується інформацією з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0004419162020 від 20.01.2020.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки за адресою: м.Харків, просп. Московський, 259 (кадастровий номер 6310138500:06:003:0035) розробленого ТОВ Інстутут планування територій та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004419162020.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по просп. Московський, 259 у м. Харкові від 05.05.2020.

Обстеженням на місцевості встановлено, що сформована земельна ділянка площею 0,3916 га з кадастровим номером 6310138500:06:003:0035 по просп. Московському, 259 у м.Харкові використовується з 06.04.2018 по теперішній час ТОВ "Український торгівельний будинок" та з 22.04.2019 по теперішній час ПП "Грейт Плюс" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Згідно з розрахунками, які здійснено з урахуванням нормативно-правових актів та витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3916 га з кадастровим номером 6310138500:06:003:0035 по просп. Московському, 259 у м.Харкові виданих Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області ТОВ "Український торгівельнйи будинок" у період з 01.05.2018 по 30.04.2020 зберегло кошти за використання земельною ділянкою комунальної форми власності у розмірі орендної плати 47 595,42 грн., тоді як ПП "Герйт Плюс" у період з 01.05.2019 по 30.04.2020 за використання земельною ділянкою комунальної форми власності у розмірі орендної плати склало 353 262,99 грн.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідачів на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна збереженого (заощадженого) відповідачами без достатніх правових підстав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст.206 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ "Про оренду землі").

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачами без укладення договору оренди землі станом на даний час в Україні також не вважається правопорушенням.

Ні Законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачеві не визначено прямого і безумовного обов`язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який на ній розташований.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема ст.ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Суд окремо зауважує на неможливості застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди - ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ін. Упущена вигода згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч.2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та з пояснень позивача вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По - перше, судом встановлено, що дійсно відповідачі зберегли майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,3916 га (кадастровий номер 6310138500:06:003:0035) по просп. Московському, 259 у м. Харкові.

Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідачів з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі по просп. Московському, 259 у м. Харкові. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачами будівля, будучи згідно зі ст. 181 ЦК нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою.

Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.

По - друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 ЗК, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 ПК здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.

По-третє, судом встановлено, що відповідачі зберегли майно за рахунок Позивача. Власником земельної ділянки по просп. Московському, 259 у м. Харкові є територіальна громада міста Харкова в особі Позивача відповідно до ст. 83 ЗК, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності. Таким чином, збереження відповідачами коштів у розмірі орендної плати за користування земельною

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Згідно розрахунків наданих позивачем і перевірених судом (т. I, а.с. 65-69) розмір вартості майна безпідставно збереженого ТОВ "Український торгівельний будинок" за період з 01.05.2018 по 30.04.2020 складає 47 595,42 грн., вартість майна безпідставно збереженого ПП "ГРЕЙТ ПЛЮС" за період з 01.05.2019 по 30.04.2020 складає 353 265,99 грн.

Всупереч вимог ст.ст. 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано наведені позивачем обставини.

Враховуючи встановлені вище обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Український торгівельний будинок (просп. Московський, 259, м. Харків, 61044, ідентифікаційний код 30136279) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції 7, ЄДРПОУ 04059243, за реквізитами: код класифікації доходів бюджету: 24062200, рахунок (IBAN): UA958999980314080611000020002; код отримувача: 37999649, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); отримувач: УК м. Харкові) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати 47 595 грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору 2 102 грн. 00 коп.

Стягнути з приватного підприємства ГРЕЙТ ПЛЮС (вул. Шутя, буд.3, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, 51403, ідентифікаційний код 42837378 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції 7, ЄДРПОУ 04059243, за реквізитами: код класифікації доходів бюджету: 24062200, рахунок (IBAN): UA958999980314080611000020002; код отримувача: 37999649, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); отримувач: УК м. Харкові) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати 353 265 грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору 5 298 грн. 99 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "30" вересня 2020 р.

Суддя С.Ч. Жельне