Постанова

від 18.01.2021 по справі 922/1643/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. Справа № 922/1643/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

за участю представників:

від позивача: Мовчан М.В., витяг;

від 1-го відповідача: не з`явився;

від 2-го відповідача: Махонін О.С., адвокат, ордер;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги другого відповідача (вх. №3228 Х/1), та першого відповідача (вх. №156 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Жельне С.Ч., повний текст якого складено 30.09.2020 року у справі

за позовом: Харківської міської ради, м. Харків,

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок", м. Харків,

2. Приватного підприємства "Грейт плюс", м. Павлоград,

про стягнення коштів 400861,41 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок", Приватного підприємства "Грейт плюс", про стягнення 400861,41 грн. із яких з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок" на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 47595,42 грн. та 353265,99 грн. з Приватного підприємства "Грейт плюс".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок" та Приватне підприємство "Грейт плюс" всупереч вимогам статей 125-126 ЗК України використовували земельну ділянку по просп. Московському, 259 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:06:003:0035) без виникнення права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки, без державної реєстрації, у зв`язку з чим відповідачі зберегли кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки. Тому, на думку Харківської міської ради, ТОВ "Український торгівельний будинок" та Приватне підприємство "Грейт плюс" на підставі статей 1212-1214 ЦК України зобов`язані відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав чи міг би одержати від цього майна, оскільки відповідачами порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі безпідставно збережених коштів у сумі орендної плати за земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.09.2020 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Український торгівельний будинок» на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати 47595,42 грн. та витрати по сплаті судового збору 2102,00 грн. Стягнуто з приватного підприємства «ГРЕЙТ ПЛЮС» на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати 353265,99 грн. та витрати по сплаті судового збору 5298,99 грн.

Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги зазначив, що Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп. Московський, 259 (кадастровий номер 6310138500:06:003:0035). За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по просп. Московський, 259 у м. Харкові від 05.05.2020. Обстеженням на місцевості встановлено, що сформована земельна ділянка площею 0,3916 га з кадастровим номером 6310138500:06:003:0035 по просп. Московському, 259 у м. Харкові використовується з 06.04.2018 по теперішній час ТОВ "Український торгівельний будинок" та з 22.04.2019 по теперішній час ПП "Грейт Плюс" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Судом першої інстанції встановлено, що власником земельної ділянки є територіальна громада міста Харкова.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що відповідачі зберегли майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,3916 га (кадастровий номер 6310138500:06:003:0035) по просп. Московському 259 у м. Харкові.

Другий відповідач, ПП "Грейт плюс" із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; це рішення скасувати в частині стягнення грошових коштів з ПП "Грейт плюс" та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в частинні стягнення грошових коштів з ПП "Грейт плюс", судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що твердження позивача про використання відповідачами земельної ділянки площею 0,3916 га. з кадастровим номером 6310138500:06:003:0035 по просп. Московському 259 у м. Харкові не підтверджується жодним належним технічним документом. Зауважує, що земельна ділянка площею 0,3916 га охоплює щонайменше три об`єкта нерухомості, а не один як стверджує позивач, до інших об`єктів відповідачі не мають відношення.

На переконання ПП "Грейт плюс" позивачем не визначено, яку площу займає нежитлова будівля літ Ц-1 загальною площею 1973,9 кв. м. по просп. Московському 259 у м. Харкові.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сіверін В.І., судді Склярук О.І., Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 у даній справі, зокрема, поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження; призначено розгляд справи на 14.12.2020 о 09:30 год.

Від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:06:003:0035 є сформованою як об`єкт цивільних прав з 24.05.2013 саме площею 0,3916 га про що міститься інформація в Державному земельному кадастрі. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004419162020 спірна земельна ділянка знаходиться у комунальній власності, датою державної реєстрації є 24.05.2013. Відповідно до витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 22.03.2019 № 617/0/45-19 та від 13.04.2020 №3222 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:06:003:0035 складає 0,3916 га.

Харківська міська рада зазначає, що у розрахунку безпідставно збережених відповідачами коштів у розмірі орендної плати, площа земельної ділянки та сума визначена пропорційно площі зареєстрованих за відповідачами приміщень.

Від представника першого відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із необхідністю ознайомитись з матеріалами справи та підготовки позиції по справі.

У зв`язку зі зверненням 14.12.2020, на час слухання справи судді Терещенко О.І. до лікарні, судове засідання 14.12.2020 року не відбулось.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у даній справі повідомлено учасників справи, що розгляд справи № 922/1643/20 відбудеться 18.01.2021 о 12:30 год.

Перший відповідач, ТОВ "Український торгівельний будинок" із вказаним рішенням місцевого господарського суду також частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; це рішення скасувати в частині стягнення грошових коштів з ТОВ "Український торгівельний будинок" та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в частинні стягнення грошових коштів з ТОВ "Український торгівельний будинок", судові витрати покласти на позивача.

Доводи та правове обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Український торгівельний будинок" та апеляційної скарги ПП "Грейт плюс" є аналогічними.

За результатами усунення недоліків, встановлених ухвалою від 12.01.2021 у даній справі про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2021, зокрема, поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження; призначено розгляд справи на 18.01.2021 о 12:30 год. разом з апеляційною скаргою Приватного підприємства "Грейт плюс", об`єднавши скарги в одне провадження.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Склярук О.І. на дату слухання справи, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Тихий П.В.

У судовому засіданні 18.01.2021 представник другого відповідача підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів і вимог апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник першого відповідача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі « G. B. проти Франції» ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція першого та другого відповідачів стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційних скаргах, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційних скаргах і відзиві на неї доводи, заслухавши представника позивача і другого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України було здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.05.2020 №208212198 право власності на:

- нежитлові приміщення №5-10 першого поверху нежитлової будівлі літ. "Ц-1" загальною площею 128,3 кв.м. по просп. Московському, 259 у м. Харкові з 06.04.2018 зареєстроване за ТОВ "Український торгівельний будинок" на підставі договору про поділ нерухомого майна від 06.04.2018 №992.

- нежитлові приміщення №1-4 першого поверху нежитлової будівлі літ. "Ц-1" загальною площею 1 845,6 кв.м. по просп. Московському, 259 у м. Харкові з 06.04.2018 по 22.04.2019 було зареєстровано за Колмиковим О.М. на підставі договору про поділ нерухомого майна від 06.04.2018 №992.

- нежитлові приміщення №1-4 першого поверху нежитлової будівлі літ. "Ц-1" загальною площею 1 845,6 кв.м. по просп. Московському, 259 у м. Харкові з 22.04.2019 зареєстроване за ПП "ГРЕЙТ ПЛЮС" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 19.04.2019 б/н.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 №НВ-0004419162020 земельна ділянка площею 0,3916 га з кадастровим номером 6310138500:06:003:0035 по просп. Московському, 259 у м. Харкові знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для обслуговування нежитлової будівлі (овочесховище). Дата державної реєстрації земельної ділянки 24.05.2013.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку (кадастровий номер 6310138500:06:003:0035) по просп. Московському, 259 у м. Харкові та з урахуванням ст.12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,3916 га перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується інформацією з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0004419162020 від 20.01.2020.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп. Московський, 259 (кадастровий номер 6310138500:06:003:0035) розробленого ТОВ «Інстутут планування територій» та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004419162020.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по просп. Московський, 259 у м. Харкові від 05.05.2020.

Обстеженням на місцевості встановлено, що сформована земельна ділянка площею 0,3916 га з кадастровим номером 6310138500:06:003:0035 по просп. Московському, 259 у м. Харкові використовується з 06.04.2018 по теперішній час ТОВ "Український торгівельний будинок" та з 22.04.2019 по теперішній час ПП "Грейт Плюс" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Згідно з розрахунками, які здійснено з урахуванням нормативно-правових актів та витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3916 га з кадастровим номером 6310138500:06:003:0035 по просп. Московському, 259 у м. Харкові виданих Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області ТОВ "Український торгівельнйи будинок" у період з 01.05.2018 по 30.04.2020 зберегло кошти за використання земельною ділянкою комунальної форми власності у розмірі орендної плати 47595,42 грн., тоді як ПП "Герйт Плюс" у період з 01.05.2019 по 30.04.2020 за використання земельною ділянкою комунальної форми власності у розмірі орендної плати склало 353262,99 грн.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідачів на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна збереженого (заощадженого) відповідачами без достатніх правових підстав.

23.09.2020 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення, яким позов задоволено, з підстав викладених вище.

Відповідачі не погодившись з оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області звернулися з апеляційними скаргами до Східного апеляційного господарського суду.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на неї, на підставі статей 1212-1214 ЦК України.

Як зазначено вище, право власності на нежитлові приміщення №5-10 першого поверху нежитлової будівлі літ. "Ц-1" загальною площею 128,3 кв.м. по просп. Московському, 259 у м. Харкові з 06.04.2018 зареєстроване за ТОВ "Український торгівельний будинок" на підставі договору про поділ нерухомого майна від 06.04.2018 №992. Нежитлові приміщення №1-4 першого поверху нежитлової будівлі літ. "Ц-1" загальною площею 1845,6 кв.м. по просп. Московському, 259 у м. Харкові з 22.04.2019 зареєстроване за ПП "Грейт плюс" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 19.04.2019 б/н.

Отже, з 06.04.2018 ТОВ "Український торгівельний будинок", та з 22.04.2019 ПП "Грейт плюс" користуються земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138500:06:003:0035 на якій розташоване нерухоме майно.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст.206 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ "Про оренду землі").

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами колегія суддів виходить з того, що згідно чинного законодавства України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачами без укладення договору оренди землі станом на даний час в Україні також не вважається правопорушенням.

Ні Законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачам не визначено прямого і безумовного обов`язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який на ній розташований.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема ст.ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Судом першої інстанції вірно зауважено про неможливість застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди - ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ін. Упущена вигода згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не містять ознак делікту. Так, ч.2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України вбачається, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три наведені ознаки.

Колегія суддів зазначає, що відповідачі зберегли майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,3916 га (кадастровий номер 6310138500:06:003:0035) по просп. Московському, 259 у м. Харкові.

Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідачів з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі по просп. Московському, 259 у м. Харкові. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачами будівля, згідно зі ст. 181 ЦК України є нерухомим майном, та органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою.

Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачами володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачами належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.

Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 ЗК, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 ПК здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачами права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.

Колегія суддів зазначає, що відповідачі зберегли майно за рахунок позивача. Власником земельної ділянки по просп. Московському, 259 у м. Харкові є територіальна громада міста Харкова в особі позивача відповідно до ст. 83 ЗК, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності. Таким чином, наявне збереження відповідачами коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідачів, сам факт несплати відповідачами за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідачів у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідачів у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Згідно з частинами 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Колегія суддів зазначає, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський 259, (кадастровий номер 6310138500:06:003:0035) є сформованою, зареєстрована як об`єкт цивільного права, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В апеляційних скаргах скаржники посилаються на те, що твердження позивача про використання відповідачами земельної ділянки площею 0,3916 га з кадастровим номером 6310138500:06:003:0035 по просп. Московському 259 у м. Харкові не підтверджується жодним належним технічним документом. Зауважують, що земельна ділянка площею 0,3916 га охоплює щонайменше три об`єкта нерухомості, а не один як стверджує позивач, до інших об`єктів відповідачі не мають відношення.

Колегія суддів не погоджується з даним твердженням скаржників з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп. Московський, 259 (кадастровий номер 6310138500:06:003:0035) розробленого ТОВ «Інстутут планування територій» та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004419162020.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по просп. Московський, 259 у м. Харкові від 05.05.2020.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,3916 га (кадастровий номер 6310138500:06:003:0035) по просп. Московському, 259 у м. Харкові розташована нежитлова будівля, право власності на яку зареєстроване по приміщенням з 06.04.2018 по теперішній час за ТОВ "Український торгівельний будинок" та з 22.04.2019 по теперішній час за ПП "Грейт Плюс" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20101.2020 № НВ-0004419162020, площа земельної ділянки 0,3916, вид використання земельної ділянки - для обслуговування нежитлової будівлі (овочесховища).

З наведеного вбачається, що на спірній земельній ділянці знаходиться нежитлове приміщення відповідачів. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні будь які докази що можуть містити інформацію про розташування на даній земельній ділянці інших будівель.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.

Колегія суддів зауважує, що визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" місцевий господарський суд правомірно виходив з правильності визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачами коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.03.2019 №617/0/45-19, від13.04.2020 №3222, та обґрунтовано погодився з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства. Разом з цим колегія суддів зазначає, що у розрахунку безпідставно збережених відповідачами коштів у розмірі орендної плати, площа земельної ділянки та сума визначена пропорційно площі зареєстрованих за відповідачами приміщень.

Згідно розрахунків наданих позивачем і перевірених судом апеляційної інстанції розмір вартості майна безпідставно збереженого ТОВ "Український торгівельний будинок" за період з 01.05.2018 по 30.04.2020 складає 47 595,42 грн., вартість майна безпідставно збереженого ПП "ГРЕЙТ ПЛЮС" за період з 01.05.2019 по 30.04.2020 складає 353 265,99 грн.

З огляду на встановлені обставини, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг в зв`язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.01.2021 року.

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий