Рішення

від 22.09.2020 по справі 922/1725/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1725/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Буревісник", м. Харків до Приватного підприємства "Охорона і захист", м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Промислово-страхова компанія", м.Харків про стягнення 66040,00 грн. за участю предстаників:

позивача - Чернишова Б.С., договір № 06/04 від 06.04.2020 року;

відповідача - Дроня П.В., ордер № 034486 від 27.07.2020 року;

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Буревісник" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Охорона і захист" (відповідач), в якій просить суд стягнути з останнього збитки в сумі 66040,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором про охорону за допомогою пульта централізованого спостереження № 130/17/П від 01.03.2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.06.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.06.2020 року на 10:15 год.

У підготовчому засіданні оголошувались перерви до 27.07.2020 року.

27.07.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 17094), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність протиправної поведінки зі сторони ПП "Охорона і захист" та недоведеність, як факту крадіжки, так і розміру збитків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.07.2020 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Промислово-страхова компанія" (код ЄДРПОУ 24131636); зобов`язано позивача направити на адресу залученої третьої особи копію позовної заяви з додатками та надати докази направлення до суду; підготовче засідання у справі відкладено на 17.08.2020 року на 10:45 год.

17.08.2020 року позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 18837), в якій зазначив, що відповідачем неналежно виконані обов`язки встановлені п.4.1 Договору та ЗУ "Про охоронну діяльність".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2020 року підготовче засідання у справі відкладено на 02.09.2020 року на 11:20 год.

01.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Буревісник" (позивач, замовник) та Приватним підприємством "Охорона та захист" (відповідач, виконавець) укладено договір № 130/17/П про охорону за допомогою пульта централізованого спостереження (надалі - Договір).

Відповідно до п. 11.1 Договору останній діє до 01.03.2018 року включно, а у випадку якщо за 15 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не повідомить про припинення він вважається пролонгованим на кожний наступний рік.

Відповідно до п. 2.1. Договору виконавець здійснює в інтересах замовника:

- Спостереження за станом та технічне обслуговування охоронно-тривожної сигналізації, що встановлена на об`єктах замовника, перелік та адреси яких зазначені у дислокації (додаток №1);

- у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання охоронно-тривожної сигналізації об`єкта, забезпечує виїзд групи реагування (надалі - ГР) для встановлення причин його надходження.

Виконавець надає послуги за даним Договором з моменту здачі сигналізації, що встановлена на об`єкті під спостереження і до моменту зняття з-під спостереження в межах часу, визначеного дислокацією (п. 2.2. Договору).

Відповідно до додатку № 1 від 01.03.2017 року дислокація об`єкту це кв. АДРЕСА_1 (надалі - об`єкт).

На підставі наказу № 1 від 15.02.2020 року відповідальною особою за Договором призначено ОСОБА_1 .

03.04.2020 року в 03:42:34 на пункт централізованого спостереження відповідача (надалі - ПЦС) надійшов сигнал тривоги з охоронюваного об`єкта. За місцем спрацювання сигналізації було направлено ГР. Наряд прибув через 3 хвилини. Обстеживши прилеглу територію, слідів проникнення до квартири не встановлено.

03.04.2020 року о 3:54:00 був здійснений телефонний дзвінок ОСОБА_1 однак останній не взяв трубку. Потім був здійснений телефонний дзвінок ОСОБА_2 (оскільки вказана особа є альтернативним зв`язковим), який повідомив, що не може виїхати на об`єкт.

03.04.2020 року в 06:52:28 на ПЦС повторно надійшов сигнал тривоги з об`єкта. За місцем спрацювання сигналізації було направлено ГР. Наряд прибув через 5 хвилин. Обстеживши прилеглу територію, слідів проникнення до квартири не встановлено. Про спрацювання сигналізації також було повідомлено позивача.

Позивач зазначає, що 03.04.2020 року з квартири АДРЕСА_1 невідомими була скоєна крадіжка майна на загальну суму 66040,00 грн.

04.04.2020 року СВ Дзержинського ГУНП в Харківській області було зареєстровано ЄРДР за ч. 3 ст. 185 КК України.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати шкоду (претензія №1 від 03.04.2020 року), завдану внаслідок неналежного виконання Договору.

06.05.2020 року відповідач надав відповідь (№ 20/05/06-ПП03), в якій зазначив, що вважає, що вказаний збиток нанесений позивачу не в наслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 750/8676/15-ц.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Виходячи з наведеного та в силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Позивач зазначає, що відповідачем неналежно виконані обов`язки встановлені п.4.1 Договору та ЗУ "Про охоронну діяльність", у зв`язку з чим останній має відшкодувати збитки в сумі 66040,00 грн.

Проте, суд не може погодитись з таким висновком позивача, виходячи з такого.

Згідно з п.4.1. Договору виконавець зобов`язаний здійснювати спостереження за станом сигналізації, встановленої на об`єкті у визначений Договором період, у тому числі здійснювати припинення протиправних дій щодо об`єктів охорони з дотриманням вимог ЗУ "Про охоронну діяльність", здійснювати заходи щодо затримання осіб, які посягають на об`єкті, у т.ч. застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби в особливих випадках (якщо інші заходи не привели до припинення посягання або до виконання особою законної вимоги). У разі виявлення ознак кримінального правопорушення здійснювати виклик правоохоронних органів, а до прибуття , працівників правоохоронних органів вжити всіх можливих заходів для охорони місця події та збереження слідів кримінального правопорушення, виявлення очевидців та фіксації їхніх персональних даних. У разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації забезпечити негайне прибуття ГР для встановлення причин її спрацювання та здійснення дій, визначених цим Договором.

Суд установив, що відповідач свої зобов`язання за Договором виконав належним чином, а саме після надходження сигналів тривоги двічі направляв групу реагування на об`єкт, здійснив обстеження прилеглої території та повідомив позивача про спрацювання сигналізації. Втім, оскільки відповідачем не було виявлено ознак кримінального правопорушення не здійснив виклик правоохоронних органів.

Водночас пунктом 4.2.3. Договору передбачено, що у разі виявлення виконавцем ознак проникнення на об`єкт чи порушенні цілісності об`єкту, замовник зобов`язаний забезпечити своє прибуття (уповноваженої особи) на об`єкт протягом двох годин після її інформування про спрацювання сигналізації на об`єкті, з дозволу та у присутності якої ГР проходить у приміщення об`єкта; здійснити його огляд та особисто переконатися в причинах спрацювання сигналізації. Сторони погодили, що належним інформуванням замовника є сповіщення телефонним зв`язком (за вказаними у переліку номерами) про ситуацію на об`єкті за умови, що уповноважена особа замовника отримала вказану вказану інформацію та надала відповідь виконавцю, про те що інформація нею отримана та підтвердила своє прибуття на об`єкт.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач намагався проінформувати уповноважену особу замовника - ОСОБА_1 про спрацювання сигналізації, але ОСОБА_1 на телефонний дзвінок відповідача не відповів. Потім відповідач здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_2 (оскільки вказана особа є альтернативним зв`язковим), який повідомив, що не може виїхати на об`єкт.

Таким чином, позивач неналежним чином виконав свої обов`язки за Договором, оскільки після його інформування про спрацювання сигналізації не направив уповноважену особу на об`єкт.

За таких обставин, у даному випадку відсутня неправомірна поведінка відповідача.

Відповідно до п.6.1.2. Договору виконавець несе повну майнову відповідальність за збереження майна, яке, знаходиться на об`єктах, обладнаних охоронною сигналізацією, що знаходяться під спостереженням та відшкодовує шкоду, завдану через неналежне виконання своїх зобов`язань, відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з п. 6.2.1. Договору виконавець звільняється від відповідальності за збитки, допущені за відсутності вини у їх спричиненні, у тому числі за майнові збитки, що заподіяні у разі неприбуття уповноваженої особи замовника на протязі однієї години з моменту інформування про спрацювання сигналізації.

Докази прибуття уповноваженої особи замовника на протязі однієї години з моменту інформування про спрацювання сигналізації матеріали справи не містять.

Отже, обставин, які б свідчили про наявність у відповідача обов`язку сплатити на користь позивача збитки в сумі 66040,00 грн. у цій справі не встановлено.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що позовні вимоги не підтверджені поданими доказами, спростовуються матеріалами справи, а відтак позов не підлягає задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 6, 11, 15, 16, 22, 901 Цивільного кодексу України, ст. 173, ч. 1 ст. 174, ст.ст. 224,225, 228 Господарського кодексу України та керуючись статтями 73-74, 76-80, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.09.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова