Ухвала

від 30.03.2021 по справі 922/1725/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/1725/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Охорона і захист"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Гетьман Р.А., судді - Дучал Н.М., Склярук О.І.)

від 25.01.2021

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Буревісник"

до Приватного підприємства "Охорона і захист"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Промислово-страхова компанія"

про стягнення 66 040,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Буревісник" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Охорона і захист", в якій просило суд стягнути збитки в сумі 66 040,00 грн, завданих крадіжкою майна внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків за договором про охорону за допомогою пульта централізованого спостереження № 130/17/П від 01.03.2017.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з відсутності неправомірної поведінки відповідача та відсутності доказів прибуття уповноваженої особи замовника протягом однієї години з моменту інформування про спрацювання сигналізації, що є підставою згідно з пунктом 6.2.1 договору є підставою для звільнення виконавця від відповідальності за збитки.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у справі № 922/1725/20 рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов про стягнення 66 040,00 грн задоволено повністю.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для звільнення виконавця від відповідальності за збитки, оскільки відповідачем не було надано доказів належного інформування замовника про факт повторного спрацювання сигналізації.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що невиявлення ознак правопорушень на об`єкті та не сповіщення про це правоохоронні органи згідно умов пункту 4.1.1. договору свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору, а протиправна поведінка відповідача полягала, у неналежному виконанні відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності в діях відповідача такого критерію правопорушення як вини, оскільки він не довів, що ним дотримано всіх умов договору та вжито всіх залежних від відповідача заходів щодо належного виконання зобов`язання, і доведення наявності майнової шкоди в розмірі 66040,00 грн (вартість викраденого майна), яку зазнав позивач через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про охорону за допомогою пульту централізованого спостереження від 01.03.2017.

12.03.2021 Приватне підприємство "Охорона і захист" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення статей 13, 74, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України та неправильне застосування статей 22, 1191 Цивільного кодексу України.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо : а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частинами 5, 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом позову у цій справі є стягнення 66 040,00 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання касаційної скарги у 2021 році (2 270 грн х 100 = 227 000 грн), тому у розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа є малозначною.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та є підставою касаційного оскарження судових рішень у справах такої категорії.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини 3 статті 287, пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/1725/20 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Охорона і захист" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2021.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко