ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"29" вересня 2020 р. Справа № 924/574/20
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом публічного акціонерного товариства "Проскурів", м. Хмельницький
до приватного підприємства "Вікторія-аудит", м. Хмельницький
про стягнення 100000,00 гривень
представники сторін не з`явилися
встановив: публічне акціонерне товариство "Проскурів", м. Хмельницький звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до приватного підприємства "Вікторія-аудит", м. Хмельницький, в якому просило розірвати договір №29/11 від 29.11.2018, що був укладений з відповідачем, стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 100000,00 грн, що були сплачені позивачем за надання послуг, як безпідставно перераховані.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що в результаті перевірки фінансово-господарської діяльності ПАТ "Проскурів" встановлено факт перерахування відповідачу коштів із призначенням платежу, яке містить посилання на договір №29/11 від 29.11.2018. Однак підтверджуючих документів щодо існування зазначеного договору, актів наданих послуг відповідачем не надано. Правовою підставою позовних вимог вказує, зокрема положення ст. ст. 11, 15, 16, 202, 205, 509, 526, 530, 610, 625-627, 629, 654, 1212 ЦК України.
Ухвалою суду від 01.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 18.06.2020, яке ухвалою від 18.06.2020 відкладено до 25.06.2020 та за клопотанням відповідача продовжено встановлений судом строк для надання відповідачем відзиву на позов до 22.06.2020.
Ухвалою суду від 25.06.2020 продовжено встановлений судом строк для надання відповідачем відзиву на позов до 06.07.2020 за клопотанням відповідача, підготовче засідання у справі відкладено на 07.07.2020.
Ухвалою суду від 07.07.2020 підготовче засідання у справі відкладено, за клопотанням відповідача продовжено встановлений судом строк для надання відповідачем відзиву на позов до 15.07.2020, відповідно до ст. 81 ГПК України ухвалено відповідачу надати оригінал та належним чином засвідчену копію договору №29/11 від 29.11.2018 (у матеріали справи), укладеного з позивачем (до 15.07.2020).
Ухвалою суду від 15.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 17.08.2020; продовжено встановлений судом строк для надання відповідачем відзиву на позов та надання оригіналу і належним чином засвідченої копії договору №29/11 від 29.11.2018 (у матеріали справи), укладеного з позивачем, до 31.07.2020.
Ухвалою суду від 17.08.2020 прийнято заяву позивача згідно з якою просить позовні вимоги вважати наступними: стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 100000,00 грн, що були сплачені позивачем за надання послуг, як безпідставно перераховані. Також цією ухвалою за клопотанням відповідача продовжено встановлений судом строк для надання відповідачем відзиву на позов та надання оригіналу і належним чином засвідченої копії договору №29/11 від 29.11.2018 (у матеріали справи), укладеного з позивачем, до 31.08.2020; закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 31.08.2020.
Ухвалою суду від 31.08.2020 у задоволенні клопотання приватного підприємства "Вікторія-аудит" від 28.08.2020 про продовження строку для подання доказів та надання відзиву та від 28.08.2020 про зупинення провадження у справі відмовлено; розгляд справи відкладено у судовому засіданні на 22.09.2020.
22.09.2020 постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи до 29.09.2020.
Сторони представників у судове засідання 29.09.2020 не направили.
На адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (від 29.09.2020), в якому повідомив про неможливість з`явитися в судове засідання з огляду на перебування на самоізоляції у зв`язку із виявленням коронавірусу СОVІD-19 у членів сім`ї. Просить розгляд справи проводити без участі представника за наявними в матеріалах справи доказами. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі з урахуванням заяви, поданої 17.08.2020.
Від відповідача надійшло клопотання (від 28.09.2020), в якому, посилаючись на неотримання заяви позивача про зміну позовних вимог, зазначає про неможливість надання своїх заперечень щодо останніх. Просить направити на адресу відповідача заяву позивача, якою було змінено позовні вимоги, та відкласти судовий розгляд справи на час, достатній для отримання відповідачем заяви позивача про зміну позовних вимог та підготовку своїх заперечень на цю заяву. Також у клопотанні зазначив, що наявність укладеного діючого договору між сторонами виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України, що є підставою для відмови у позові.
З приводу наведеного клопотання судом звертається увага, що ухвалою суду від 17.08.2020 було прийнято заяву позивача, в якій просить позовні вимоги вважати наступними: стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 100000,00 грн, що були сплачені позивачем за надання послуг, як безпідставно перераховані. При цьому чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено надсилання судом сторонам заяв, поданих іншими учасниками справи.
Натомість, учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копі судових рішень (п. 1 ч. 1 ст. 42 ГПК України).
Крім того, суд зауважує, що позовна вимога про стягнення з відповідача 100000,00 грн, що були сплачені позивачем за надання послуг, як безпідставно перераховані була заявлена позивачем у позовній заяві, з якою ознайомилась директор товариства. Відтак, відповідач не був позбавлений можливості надати відзив, в тому числі на зазначену позовну вимогу, та докази у підтвердження своїх заперечень щодо цієї позовної вимоги. Натомість відповідач своїм правом не скористався, відзиву та позов не надав, хоча судом неодноразово протягом максимальних строків, встановлених законодавством для проведення підготовчого засідання та судового розгляду, продовжувався строк на подання відзиву та доказів за клопотанням самого ж відповідача.
Статтями 177, 195 ГПК України встановлено строки підготовчого провадження та строки розгляду справи по суті. Розумність строків розгляду справи судом віднесено до основних засад (принципів) господарського судочинства (ч. 3 ст. 2 ГПК України); своєчасне вирішення судом спорів відноситься до завдань господарського судочинства, якими відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України повинні керуватися суд та учасники судового процесу.
Судом в ухвалах неодноразово наголошувалось на обов`язку учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (ст. 41 ГПК України).
Згідно зі ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що заява відповідача про надіслання йому заяви позивача, якою змінено позовні вимоги, та відкладення судового розгляду справи не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України. При цьому враховано визначені ст. 195 ГПК України строки розгляду справи по суті та надання судом максимального строку для реалізації відповідачем права на подання відзиву на позов та доказів в його обгрунтування.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Відповідно до платіжних доручень, копії яких надано в матеріали справи, а саме: від 07.12.2018 №766 на суму 50000,00 грн, від 11.02.2019 №82 на суму 10000,00 грн, від 27.02.2019 №119 на суму 10000,00 грн, від 04.03.2019 №133 на суму 10000,00 грн, від 22.03.2019 №180 на суму 10000,00 грн, від 10.04.2019 №217 на суму 10000,00 грн позивачем було перераховано відповідачу 100000,00 грн з призначеннями платежів "За послуги, зг.договору №29/11 від 29.11.2018 року, без ПДВ" (у платіжному дорученні від 07.12.2018 №766 - "Аванс за послуги, зг.договору №29/11 від 29.11.2018 року, без ПДВ").
Листом від 07.04.2020 №101 позивач, посилаючись на перерахування коштів та відсутність будь-яких документів щодо співпраці з відповідачем, просив останнього підтвердити факт перерахування коштів та надати копію договору №29/11 від 29.11.2018, актів наданих послуг та результати наданих послуг.
У матеріали справи надано копію рішення господарського суду Хмельницької області від 24.02.2020 у справі №924/884/19 за позовом ОСОБА_1 , м. Хмельницький, за участю третьої особи ОСОБА_2 , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до публічного акціонерного товариства "Проскурів" про визнання дійсним рішення Наглядової ради ПАТ "Проскурів", оформленого протоколом від 03.12.2018; за участю третьої особи ОСОБА_3 , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до публічного акціонерного товариства "Проскурів" про визнання дійсним рішення Наглядової ради ПАТ "Проскурів", оформленого протоколом від 03.12.2018, до публічного акціонерного товариства "Проскурів" с. Розсоша Хмельницький район Хмельницька область про визнання недійсними рішень наглядової ради ПАТ "Проскурів" від 03.12.2018 та від 11.07.2019. Вказаним рішенням позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсними рішення Наглядової ради ПАТ "Проскурів", оформлене протоколом позачергового засідання Наглядової ради ПАТ "Проскурів" від 03.12.2018 та оформлене протоколом позачергового засідання Наглядової ради ПАТ "Проскурів" від 11.07.2019. У позові третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, відмовлено.
Також надано рішення господарського суду Хмельницької області від 19.05.2020 у справі №924/1125/19, яким задоволено позов ОСОБА_2 , м. Хмельницький до публічного акціонерного товариства "Проскурів", м. Хмельницький про визнання недійсними рішення загальних зборів акціонерів, рішень наглядової ради, скасування реєстраційних дій та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 , м. Хмельницький до публічного акціонерного товариства "Проскурів", м. Хмельницький про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства "Проскурів", яке оформлене протоколом від 27.08.2019. Зазначеним рішенням визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства "Проскурів", яке оформлене протоколом від 27.08.2019; визнано недійсним рішення Наглядової ради публічного акціонерного товариства "Проскурів", яке оформлене протоколом №1 від 27.08.2019; визнано недійсним рішення Наглядової ради публічного акціонерного товариства "Проскурів", яке оформлене протоколом №8 від 15.10.2019; скасовано відповідні реєстраційні дії, зокрема, щодо зміни керівника юридичної особи. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №924/1125/19 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Проскурів" на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.05.2020 у справі №924/1125/19 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Разом з тим, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, а отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi вказаної норми лише за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.
За таких обставин, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна (грошових коштів), стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних.
Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна (грошових коштів) однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна (грошових коштів) відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 08.01.2019 у справі №916/2927/17 та від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року №6-88цс13 предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 100000,00 грн згідно з платіжними дорученнями від 07.12.2018 №766 на суму 50000,00 грн, від 11.02.2019 №82 на суму 10000,00 грн, від 27.02.2019 №119 на суму 10000,00 грн, від 04.03.2019 №133 на суму 10000,00 грн, від 22.03.2019 №180 на суму 10000,00 грн, від 10.04.2019 №217 на суму 10000,00 грн з призначеннями платежів "За послуги, зг.договору №29/11 від 29.11.2018 року, без ПДВ".
У ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Разом з тим матеріали справи не містять і сторонами не надано достатніх, належних і допустимих доказів існування договірних відносин між ними з приводу надання послуг на загальну суму 100000,00 грн, що сплачена позивачем на рахунок відповідача платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.
Зокрема, відповідачем при забезпеченні судом максимального строку для надання відзиву на позов та надання доказів існування укладеного між сторонами договору, посилання на який міститься у платіжних дорученнях, в межах строків розгляду справи такого відзиву та витребуваного договору на вимогу суду не надано; причини ненадання витребуваного доказу є необґрунтованими, про що неодноразово зазначено в ухвалах суду.
Крім того, не надано будь-яких інших підтверджень, які би свідчили про укладення договору у спрощений спосіб, досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, зокрема, первинних документів, які би могли підтвердити факти здійснення господарських операцій (рахунків, актів наданих послуг тощо).
При цьому судом враховується, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За відсутності правових підстав для перерахування позивачем відповідачу коштів в сумі 100000,00 грн, зокрема, доказів про укладення між сторонами у будь-який спосіб договору та виникнення договірних відносин, які би передбачали зобов`язання позивача сплатити відповідачу кошти в сумі 100000,00 грн за платіжними дорученнями від 07.12.2018 №766, від 11.02.2019 №82, від 27.02.2019 №119, від 04.03.2019 №133, від 22.03.2019 №180, від 10.04.2019 №217, суд доходить висновку, що зазначені кошти з урахуванням приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем.
Згідно з ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання неукладеного договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Як зазначалося вище, відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).
З огляду на зазначені вище обставини справи та положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доказів на спростування позиції позивача відповідач суду не надав.
З приводу посилань відповідача на наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суд звертає увагу на відкриття провадження у справі ухвалою суду від 01.06.2020. При цьому згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату підписання та подання позовної заяви 13.05.2020 керівником позивача зазначено Будзінського В.В. Крім того, щодо посилань відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.05.2020 у справі №924/1125/19 судом зауважується, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (п. 2.12 постанови Пленуму ВГСУ від 25.02.2016 №4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин ).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Враховуючи положення ст. 129 ГК України, у зв`язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов публічного акціонерного товариства "Проскурів", м. Хмельницький до приватного підприємства "Вікторія-аудит", м. Хмельницький про стягнення 100000,00 грн задовольнити.
Стягнути з приватного підприємства "Вікторія-аудит", м. Хмельницький, поспект Миру, буд. 84, кв. 71 (код 41974892) на користь публічного акціонерного товариства "Проскурів", м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, буд. 11 (код 30593842) 100000,00 грн (сто тисяч гривень 00 коп.) коштів, 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 29.09.2020.
Суддя В.В. Виноградова
Видрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. В. Глушенкова, 11), 3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, проспект Миру, 84, кв. 71). Всім рек. з пов. про вруч .
Суд | Господарський суд Хмельницької області |
Дата ухвалення рішення | 29.09.2020 |
Оприлюднено | 30.09.2020 |
Номер документу | 91874249 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Хмельницької області
Виноградова В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні