Рішення

від 30.09.2020 по справі 927/329/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року справа № 927/329/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Кафтанова Геннадія Анатолійовича, АДРЕСА_1

до відповідача Ніжинської міської ради Чернігівської області, пл. імені Івана Франка, 1, м. Ніжин, 16600

про визнання поновленим договору оренди землі

без виклику представників сторін

встановив:

Фізичною особою-підприємцем Кафтановим Г.А. подано позов до Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі з кадастровим номером: 7410400000:04:022:0187 загальною площею 0,0040 га, що знаходить у м. Ніжин, вул. Шевченка. 126-г, у запропонованій позивачем редакції.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на бездіяльність відповідача щодо підписання додаткової угоди до договору оренди землі від 22.08.2012.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2020 у справі №927/329/20 позов Фізичної особи-підприємця Кафтанова Геннадія Анатолійовича до Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі задоволено частково.

Разом з цим судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, керуючись ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. на відповідача.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

У позовній заяві позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому зазначено, що витрати на правничу допомогу складають 5000,00 грн. При цьому у розрахунку витрат на правничу допомогу не деталізовано, які саме послуги включені до цього розрахунку.

02.09.2020 від позивача надійшла письмова заява від 02.09.2020, у якій позивач вказав про те, що докази у підтвердження остаточної суми витрат на правову допомогу будуть надані позивачем у строк встановлений законом.

02.09.2020 судом ухвалено рішення у справі №927/329/20.

07.09.2020 від позивача на адресу суду надійшло клопотання від 03.09.2020 про приєднання до матеріалів справи доказів у підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Як встановлено судом, у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду товарний чек №25/20 від 03.09.2020 у підтвердження надання послуг у сумі 7000 грн. 00 коп., розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу за договором №25/20 від 28.02.2020 на суму 7000 грн. 00 коп. та договір про надання правової допомоги №25/20 від 28.02.2020, укладений між позивачем та адвокатом Васюком Д. Г.

Крім того, у матеріалах справи наявний ордер на надання правової допомоги (серія ЧН №077036 від 16.07.2020), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №573 від 09.09.2011 (а.с. 95,96).

Тобто, позивач заявив до відшкодування судові витрати, пов`язані з правничою допомогою, на загальну суму 7000 грн. 00 коп.

Як вбачається з розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу, адвокатом Васюком Д. Г. надані позивачу такі послуги: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин - 250,00 грн.; збір доказів та підготовка матеріалів - 250,00 грн., складання позовної заяви - 2500,00 грн.; складання відповіді на відзив - 1000,00 грн.; представництво інтересів в суді 2*1500 - 3000,00 грн., а усього на загальну суму 7000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позивачем доведено факт надання адвокатом Васюком Д. Г. вказаних послуг та сплати 7000 грн. 00 коп. за надання правової допомоги.

З урахуванням викладеного вище витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 7000 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у справі на підставі положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 123,126, 129, 233, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1. Стягнути з Ніжинської міської ради Чернігівської області, пл. ім. Івана Франка, 1, м. Ніжин, 16600, код 34644701 на користь Фізичної особи-підприємця Кафтанова Геннадія Анатолійовича, АДРЕСА_1 , номер ОКПП НОМЕР_1 , витрат зі сплати судового збору у сумі 2102 грн. 00 коп. та 7000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України .

Додаткове рішення може бути оскаржено до Пінічного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення підписане 30.09.2020.

Суддя М.О. Демидова