Рішення

від 30.09.2020 по справі 687/472/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 687/472/17

РІШЕННЯ

іменем України

30 вересня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Чемеровецької РДА Хмельницької області , Чемеровецької районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання протиправними дій та бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою Верховного Суду від 30.06.2020 по справі №687/472/17, скасовано постанову Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 14.11.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 у справі №687/472/17 та направлено справу на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду (арк. спр. 247-252, т. 1).

Ухвалою від 03.08.2020, суд прийняв до свого провадження адміністративну справу № 687/472/17 та вирішив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 8-9, т. 2).

В адміністративному позові ОСОБА_1 , з врахуванням заяви від 14.11.2017 про збільшення позовних вимог (арк. спр. 129, т. 1), просить суд: 1) визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 10 листопада 2016 року; 2) стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 582,72 грн та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн; 3) визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 16.12.2016.

Позов обгрунтовує тим, що 09 листопада 2016 року та 16 грудня 2016 року направила заяви до служби у справах дітей Чемеровецької РДА з роз`ясненням про те, що в інтересах дитини розгляд заяви ОСОБА_2 є передчасним та просить: відкласти розгляд звернень ОСОБА_2 , що має відбутись 10 листопада 2016 року та 16 грудня 2016 року на інший день; завчасно повідомити її письмово про те, коли вона може відвідати службу у справах дітей Чемеровецької РДА, для можливості ознайомитись з матеріалами заяви ОСОБА_2 , та надати свої пояснення у даній справі, після чого завчасно повідомити письмово про розгляд заяви ОСОБА_2 службою у справах дітей Чемеровецької РДА (органом опіки та піклування); про розгляд даної заяви, повідомити її письмово. Зазначає, що на її заяви служба у справах дітей Чемеровецької РДА відповіді не надала, та орган опіки та піклування Чемеровецької РДА прийняв розпорядження від 30 грудня 2016 року № 424/2016, тим самим порушивши її права та права і інтереси малолітньої дитини. В зв`язку з цим ОСОБА_1 довелось звертатись до суду щодо визнання незаконним та скасування розпорядження. Вважає, що відмова відповідачів розглянути її заяви від 10 листопада 2016 року, 16 грудня 2016 року та надати відповідь по них є незаконною. У зв`язку з тим, що з вини відповідачів порушені гарантовані Конституцією України права позивача на розгляд її звернення і ненадання обґрунтованої відповіді, їй заподіяно матеріальну шкоду спричинену транспортними витратами представника для поїздки в судові засідання з приводу оскарження рішення служби у справах дітей про участь батька у вихованні дитини та моральну шкоду спричинену протиправними діями, щодо розгляду її заяв.

21.08.2020 до суду поступив відзив на позов №289 від 14.08.2020, в якому Служба у справах дітей Чемеровецької РДА Хмельницької області просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що в 2016 році комісією з питань захисту прав дитини органу опіки та піклування Чемеровецької райдержадміністрації Хмельницької області слухалося питання про участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною. Комісія розглядала дане питання 10 листопада 2016 року. За заявою ОСОБА_1 , яка надійшла 10 листопада 2016 року на електронну адресу служби, дане питання було відкладено на наступне засідання, яке відбулося 16 грудня 2016 року. Лист відповідь на звернення та повідомлення про наступне засідання комісії відправлено заявниці ОСОБА_1 06 грудня 2016 року, вихідний номер 417. В телефонному режимі ОСОБА_1 була повідомлена про дату та час засідання Комісії, про що підтвердила на судовому засіданні. Як мати дитини ОСОБА_1 мала бути зацікавленою в розгляді даного питання та бути присутньою на засіданні. Зазначає, що в телефонному режимі, проведено бесіду щодо вияснення ситуації, що склалася та запрошено приїхати в службу у справах дітей. ОСОБА_1 на жодне з засідань комісії не з`явилася, хоча в усіх випадках знала про дату та час проведення засідання. ОСОБА_1 надіслала листа про неможливість з`явитися на засідання комісії та відкладення розгляду питання на електронну адресу служби 16 грудня 2016 року о 9 год 32. хв, тоді як комісія розпочала роботу о 8.00 годині. Не вважає дії служби у справах дітей Чемеровецької районної державної адміністрації протиправними та бездіяльними (арк. спр. 34-35, т. 2).

З`ясувавши обставини на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, оцінивши надані учасниками докази, суд враховує наступне.

Сторонами не заперечується, що у 2016 році службою у справах дітей Чемеровецької РДА Хмельницької області розглядалося питання про участь ОСОБА_2 (батька) у вихованні та спілкуванні з дитиною, засідання комісії було призначене на 10 листопада 2016 року.

10 листопада 2016 року до служби у справах дітей Чемеровецької РДА Хмельницької області електронним зв`язком поступила заява ОСОБА_1 , в якій позивач вказала, що на її контактний телефон, телефонував працівник служби у справах дітей Чемеровецької РДА. В телефонній розмові повідомили що через два дні, тобто 10 листопада 2016 року, буде розглядатись заява ОСОБА_2 , про його участь у вихованні малолітнього ОСОБА_4 . Зазначила, що розгляд звернення ОСОБА_2 є передчасним, адже службою у справах дітей Чемеровецької РДА, яка діє виключно в інтересах дитини, неналежно повідомила її про розгляд заяви ОСОБА_2 , тобто за два дні до розгляду, що позбавляє її можливості з`явитись. Вказала, що служба у справах дітей Чемеровецької РДА не провела бесіду з нею як матір`ю малолітньої дитини, тим самим позбавила себе можливості вивчити умови життя батька, ставлення батька до виконання батьківських обов`язків, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Також зазначила, що звернення ОСОБА_2 є повністю безпідставним, і не підлягає розгляду, тому що комісією з питань захисту прав дитини Чортківської міської ради Тернопільської області прийнято рішення № 3 від 18.11.2015, яким вирішено - вважати за доцільне встановити гр. ОСОБА_2 години спілкування з сином: кожної суботи або неділі місяця з 10 год. по 18 год. по місцю проживання дитини в присутності його матері. Просила відкласти розгляд звернення ОСОБА_2 , що має відбутися 10.11.2016 на інший день та завчасно повідомити письмово коли може відвідати службу для можливості ознайомитися з матеріалами заяви ОСОБА_2 та надати свої пояснення у цій справі (арк. спр. 36-37, т. 2).

Листом №417 від 06.12.2016 служба у справах дітей Чемеровецької РДА Хмельницької області повідомила позивача, що 10.11.2016 прийнято рішення про перенесення засідання на 16.12.2016 о 9:00 год (арк. спр. 38, т. 2).

16.12.2016 о 09:32 год до служби у справах дітей Чемеровецької РДА Хмельницької області електронним зв`язком поступила заява ОСОБА_1 , в якій позивач повторно просила відкласти розгляд звернення ОСОБА_2 , що має відбутися 16.12.2016, на інший день (арк. спр. 39, т. 2).

Згідно з витягом з протоколу №12 засідання Комісії з питань захисту прав дитини органу опіки та піклування Чемеровецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 16.12.2016, вирішили дозволити батькові ОСОБА_2 зустрічатися та спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в с. Мала Бережанка. Чемеровецького району, Хмельницької області, два рази на місяць з 09 години по 18 годину наступного дня за своїм місцем проживання та повертати матері не пізніше визначеного часу; у свята: Дні народження (самої дитини, батька, бабусі). Новий рік, Різдво, Великдень (арк. спр. 40-42, т. 2).

Відповідно до п. 1 Розпорядження Чемеровецької районної державної адміністрації Хмельницької області №424/2016-р від 30.12.2016 Про участь батька у вихованні дитини, дозволено батькові ОСОБА_2 зустрічатися та спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в наступні дні та години: два рази на місяць з 09 години по 18 годину наступного дня за своїм місцем проживання та повертати матері не пізніше визначеного часу; у свята: Дні народження (самої дитини, батька, бабусі). Новий рік, Різдво, Великдень (арк. спр. 43, т. 2).

У січні 2017 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до Чемеровецької районної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування розпорядження Чемеровецької районної державної адміністрації від 30.12.2016 за № 424/2016-р Про участь батька у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 11 квітня 2017 року по справі №687/120/17, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 13 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року (далі - Рішення по справі №687/120/17), в позові ОСОБА_1 до Чемеровецької районної державної адміністрації про визнання неправомірним та скасування розпорядження Чемеровецької районної державної адміністрації від 30.12.2016 року № 424/2016-р "Про участь батька у вихованні дитини , відмовлено.

Так, Рішенням по справі №687/120/17 встановлено наступні обставини.

Перше засідання служби у справах дітей було призначено на 10 листопада 2016 року, про що телефоном за два дні повідомлено позивачку ОСОБА_1 , вказана обставина ніким не оспорюється та підтверджується заявою ОСОБА_1 до служби у справах дітей Чемеровецької РДА про відкладення засідання, наступне засідання призначено та проведено 16 грудня 2016 року за результатами якого 30 грудня 2016 року видано оскаржуване розпорядження.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 було відомо про те, що комісія розглядає заяву батька про участь у вихованні дитини, його належним чином повідомлялось про день та час проведення відповідних засідань, у зв`язку з неявкою позивачки на засідання комісії заява перебувала на розгляді півтора місяці, а тому посилання позивача на те, що комісією в порушення закону розглянуто заяву ОСОБА_2 у її відсутності не заслуговують на увагу, оскільки суд вважає, що її дії були спрямовані на затягування розгляду даної заяви, посилання на те, що вона не знала коли може ознайомитись з матеріалами заяви, щоб висловити свою думку з їх приводу, також не заслуговують на увагу, так як протягом часу, що заява перебувала на розгляді заявниця могла звернутись до служби у справах дітей Чемеровецької РДА, ознайомитись з матеріалами, та з`ясувати хід розгляду даної заяви, яка безпосередньо стосувалась її та її малолітньої дитини.

Також, ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 13 листопада 2017 року по справі №687/120/17 встановлено, наступне.

Доводи апелянта, щодо неналежного повідомлення її про час розгляду заяви батька дитини ОСОБА_2 про його участь у вихованні малолітнього сина, не впливають на висновки суду, та спростовуються матеріалами справи. Як вбачається із витягу з протоколу №12 засідання комісії з питань захисту прав дитини органу опіки та піклування Чемеровецької районної державної адміністрації від 16.12.2016 дане питання виносилось на розгляд комісії з питань захисту прав дитини 10 листопада 2016 року. Оскільки ОСОБА_1 надіслала заяву, в якій просила відкласти розгляд заяви на інший день, засідання комісії було призначено на іншу дату 16.12.2016. Про засідання комісії на зазначену дату їй було направлено повідомлення 06.12.2016, що підтверджується копією з журналу реєстрації вихідної кореспонденції. Крім того, позивачку та її представника, 14 грудня 2016 року в телефонному режимі було повідомлено про засідання комісії на 16 грудня 2016 року, що не заперечується позивачем.

Крім цього, постановою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №687/120/17 надано оцінку твердженням позивача, що вона мала право скористатися правовою допомогою однак, через несвоєчасне повідомлення, позивач та її представник не змогли з`явитися на засідання, на якому розглядалася заява щодо участі батька у вихованні дитини.

Зокрема встановлено та зазначено наступне: "Доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення позивача про розгляд заяви ОСОБА_2 про участь батька у вихованні дитини є необґрунтованими.

Суди установили, що перше засідання служби у справах дітей щодо розгляду заяви ОСОБА_2 було призначено на 10 листопада 2016 року, про що ОСОБА_1 було повідомлено телефоном, вказана обставина підтверджується заявою останньої до служби у справах дітей Чемеровецької районної державної адміністрації Хмельницької області про відкладення засідання. Наступне засідання було призначено та проведено 16 грудня 2016 року, за результатами якого 30 грудня 2016 року видано оспорюване розпорядження.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно виходили із того, що ОСОБА_1 було відомо про розгляд заяви ОСОБА_2 та, враховуючи термін розгляду заяви протягом майже двох місяців, позивач не була позбавлена можливості ознайомитись з матеріалами заяви, подати свої заперечення та скористатися правовою допомогою." (арк. спр. 4-7, т. 2).

Статтею 158 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини" затверджено, зокрема, Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (далі - Порядок №866).

Згідно пунктів 73-74 Порядку №866 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини. Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей. Під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

Статтею 19 Закону України від 02.10.1996, № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР) визначено, зокрема, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно з ст.20 Закону №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Суд погоджується з доводами відповідача про повідомлення позивача щодо розгляду її заяви від 10.11.2016 про відкладення засідання комісії Служби у справах дітей Чемеровецької районної державної адміністрації Хмельницької області призначеного на 10.11.2016, так як це підтверджено доказами, а саме: листом №417 від 06.12.2016, копією з журналу реєстрації вихідної кореспонденції. Ця обставина, також встановлена судовими рішеннями у справі №687/120/17, що суд враховує відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України.

Відповідач не заперечує отримання 16.12.2016 о 09 годині 32 хвилини заяви позивача про відкладення засідання комісії Служби у справах дітей Чемеровецької районної державної адміністрації Хмельницької області. При цьому її не розгляд пояснює початком роботи комісії о 08 годині та регламентом роботи, відповідно якого особа може звертатися з 08 год. до 17 год., чому суд дає критичну оцінку, зважаючи на обов`язки визначені ст. 19 Закону №393/96-ВР.

Верховний Суд у п.32 постанови справи №687/472/17 від 30.06.2020 ствердив, що суди попередніх інстанцій не досліджували обставини щодо дотримання відповідачами порядку розгляду звернень ОСОБА_1 , надання на них відповідей, відповідність таких відповідей вимогам Закону України "Про звернення громадян", а також дотримання строків розгляду таких звернень.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, а саме відсутності доказів розгляду заяви позивача від 16.12.2016, суд встановлює порушення відповідачем статей 19, 20 Закону № 393/96-ВР та відповідно прав ОСОБА_1 щодо цього, і це не спростовує постанова Верховного Суду від 08.11.2018 по справі №687/120/17. Крім цього, суд першої інстанції вважає, що отримання відповідачем заяви позивача від 16.12.2016 про відкладення засідання комісії, яке було призначено на цей же день не звільняло суб`єкт владних повноважень від обов`язку вирішити заяву ОСОБА_1 по суті, повідомивши заявнику результат цього. Також, потрібно враховувати, що Порядком №866 не передбачено права вирішення комісією питань за відсутності заявника за обставини коли він просить відкласти засідання комісії, тому це питання регулюється Законом №393/96-ВР.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 78 КАС України визначено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, позивач частково довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах Закону №393/96-ВР при розгляді заяви позивача від 16 грудня 2016 року, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється частково.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 582,72 грн та моральної шкоди в розмірі 5000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Положенням ст. 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовим елементом якого є: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина. Відсутність хоча б одного зі складових елементів виключає задоволення позову.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", встановлено, що шкода підлягає відшкодуванню за наявності складу цивільного правопорушення, складовими елементами якого є: наявність шкоди, неправомірність дій особи, яка заподіює шкоду, безпосередній причинний зв`язок між шкодою та діями, а також вина заподіювача шкоди. При цьому відсутність хоча б одного складового елемента виключає можливість відшкодування шкоди.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, суд першої інстанції зазначає, що позивач не надала жодного доказу на підтвердження заподіяної їй моральної та майнової шкоди та не навела доказів причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною їй моральною та майновою шкодою (у вигляді душевних страждань та психологічних переживань, що негативно відобразились на його психоемоційному стані).

Таким чином, позивачем не обґрунтувано належним чином взаємозв`язок моральної шкоди із діями Служби у справах дітей Чемеровецької РДА Хмельницької області щодо розгляду її заяв.

Також, суд врахує, що витрати на послуги по зверненню за юридичною допомогою для оскарження розпорядження від 30.12.2016 №424/2016 та на поїздки на судові засідання до смт. Чемерівці з м. Чернівці в сумі 582,72 грн, позивачем понесені під час розгляду справи №687/120/17 щодо визнання неправомірним та скасування розпорядження Чемеровецької районної державної адміністрації від 30.12.2016 № 424/2016-р "Про участь батька у вихованні дитини , а не цієї справи, тому питання відшкодування таких витрат не може вирішуватися при розгляді справи №687/472/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним не вирішення Службою у справах дітей Чемеровецької РДА Хмельницької області заяви ОСОБА_1 від 16.12.2016 по суті, відповідно до вимог Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30 вересня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 Відповідачі:Служба у справах дітей Чемеровецької РДА Хмельницької області (вул. Центральна, 28, смт. Чемерівці, Чемеровецький район, Хмельницька область, 31600 Чемеровецька районна державна адміністрація Хмельницької області (вул. Центральна, 28, смт. Чемерівці, Чемеровецький район, Хмельницька область, 31600 , код ЄДРПОУ - 21313814)

Головуючий суддя А.І. Петричкович