Рішення

від 22.09.2020 по справі 640/24437/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року м. Київ № 640/24437/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П.,

при секретарі судового засідання Основі О.В.,

за участю:

представника позивача - адвоката Прохорова Юрія Геннадійовича,

представника відповідача - Коваль Любов Іванівна,

третьої особи - Чередника Дениса Анатолійовича,

представника третьої особи ТОВ "Укравтозапчастина" - адвоката Мастюгіна Дмитра Ігоровича,

представника третьої особи ТОВ "Металургтранс" - адвоката Барабаша Олексія Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства "Українська залізниця" доПечерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві треті особиТовариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАМІ", Приватне акціонерне товариство "Екопрод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування платіжної вимоги, зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо вчинення виконавчих дій в частині звернення стягнення на кошти позивача шляхом формування та направлення платіжної вимоги від 05.12.2019 № 53314543 до банківської установи у зведеному виконавчому провадженні № 53314543,

- визнання протиправною та скасування платіжної вимоги від 05.12.2019 № 53314543,

- зобов`язання відповідача повернути виконавчі документи стягувачам без виконання у зведеному виконавчому провадженні № 53314543.

Ухвалою від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні судом залучено до участі у справі третіх осіб, що є стягувачами у спірному виконавчому провадженні.

У підготовчому засіданні судом також прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо вчинення виконавчих дій в частині звернення стягнення на кошти позивача шляхом формування та направлення платіжної вимоги від 15.04.2020 № 53314543 до банківської установи у зведеному виконавчому провадженні № 53314543,

- визнати протиправною та скасувати платіжну вимогу від 15.04.2020 № 53314543.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що законодавством встановлено заборону вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів, які включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, яким є Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки правові норми, на які позивач посилається у позовній заяві, містять виняток: крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, тобто дозволяють стягувати кошти з позивача.

Треті особи підтримали позицію відповідача та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

На виконанні у Печерському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № 53314543, боржником у якому виступає Акціонерне товариство "Українська залізниця" щодо стягнення з рахунків боржника грошових коштів.

05.12.2019 Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві направив до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" платіжну вимогу № НОМЕР_1 на суму 32 592 798,78 гривень для здійснення примусового стягнення коштів.

Аналогічну платіжну вимогу направлено державним виконавцем 15.04.2020 до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" щодо примусового стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 8 688 839,86 гривень.

Вважаючи дії державного виконавця щодо формування платіжних вимог та їх направлення до банківських установ протиправними, а платіжні вимоги такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини першої статті 18 наведеного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 10 Закону № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, під час здійснення примусового виконання державний виконавець має повноваження на звернення стягнення на коштів на рахунках боржника у банківських установах шляхом направлення до них платіжних вимог.

Разом з тим, обґрунтовуючи протиправність платіжних вимог, позивач зазначає, що державний виконавець не мав підстав для здійснення примусового стягнення коштів, оскільки це прямо заборонено нормами Закону України від 02.10.2019 № 145-ІХ "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", який набрав чинності 20.10.2019.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 145-ІХ забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Суд звертає увагу, що заборона, встановлена пунктом 3 Розділу ІІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 145-ІХ містить виняток, а саме - крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Таким чином, в комплексі з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону № 145-ІХ, законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ, було покладено як принцип обов`язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування процедур реалізації майна на публічних торгах. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто, вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти.

За наведених обставин, суд погоджується з позицією відповідача, що спірними вимогами жодним чином не порушується ані норми законодавства, що регулює порядок виконавчого провадження, ані норми Закону № 145-ІХ, оскільки заборона на вчинення виконавчих дій не поширюється на стягнення грошових коштів, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог щодо зобов`язання відповідача повернути виконавчі документи стягувачам з підстав заборони щодо звернення стягнення на кошти та майно, суд зазначає наступне.

Пунктом 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Враховуючи, що у ході розгляду даної справи судом встановлено відсутність заборони щодо стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" грошових коштів, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, м. Дніпро., пл. Героїв Майдану, 1, к. 524, код ЄДРПОУ 33074226), Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАМІ" (49064, м. Дніпро, вул. Мічуріна, 4, код ЄДРПОУ 41176104), Приватне акціонерне товариство "Екопрод" (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна, 6В, код ЄДРПОУ 23981928), Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (02088, м. Київ, вул. Першого Травня, 1а, код ЄДРПОУ 30722204), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування платіжних вимог, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст рішення виготовлено 30.09.2020.