Постанова

від 22.09.2020 по справі 640/9439/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9439/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі Кондрат Л.Г.

за участю:

представника позивача: Слюсарєвої Ю.О.

представника відповідача: Ісаєва С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Медікс-рей Інтернешнл Груп до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Медікс-рей Інтернешнл Груп (далі по тексту - позивач, ТОВ Медікс-рей Інтернешнл Груп ) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідачі, ГУ ДФС у місті Києві, ГУ ДПС у місті Києві) в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення № 0183031206 від 01.03.2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ГУ ДПС у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, податковим органом, проведено камеральну перевірку ТОВ Медікс-рей Інтернешнл Груп , з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2017 - 2018 роки.

За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом складено акт про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2017 - 2018 роки №859/26-15-12-06/32109302 від 06.02.2019 року (далі по тексту - акт перевірки).

Відповідно до висновків акта перевірки, відповідачем встановлено, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних, у період за 2017 - 2018 роки ТОВ Медікс-рей Інтернешнл Груп порушило терміни реєстрації у цьому реєстрі наступних податкових накладних, а саме: №144 від 31.05.2017; №145 від 31.05.2017; №146 від 31.05.2017; №117 від 31.07.2017; №118 від 31.07.2017; №119 від 31.07.2017; №120 від 31.07.2017; №209 від 31.08.2017; №210 від 31.08.2017; №211 від 31.08.2017; №107 від 30.09.2017; №108 від 30.09.2017; №109 від 30.09.2017; №141 від 31.10.2017; №142 від 31.10.2017; №143 від 31.10.2017; №182 від 30.11.2017; №183 від 30.11.2017; №184 від 30.11.2017; №179від 31.12.2017; №180 від 31.12.2017; №181 від 31.12.2017; №182 від 31.12.2017; №183від 31.12.2017; №184 від 31.12.2017; №185 від 31.12.2017; №186 від 31.12.2017; №187 від 31.12.2017; №188 від 31.12.2017; №189 від 31.12.2017; №190 від 31.12.2017; №191від 31.12.2017; №192 від 31.12.2017; №193 від 31.12.2017; №132 від 31.01.2018; №133 від 31.01.2018; №134 від 31.01.2018; №107 від 28.02.2018; №108 від 28.02.2018; №109 від 28.02.2018; №141 від 31.03.2018; №142 від 31.03.2018; №143 від 31.03.2018; №112 від 30.04.2018; №113 від 30.04.2018; №114 від 30.04.2018; №190 від 31.05.2018; №191 від 31.05.2018; №192 від 31.05.2018; №193 від 31.05.2018; №186 від 30.06.2018; №187 від 30.06.2018; №188 від 30.06.2018; №160 від 31.07.2018; №161 від 31.07.2018; №162 від 31.07.2018; №127 від 31.08.2018; №128 від 31.08.2018; №112 від 30.09.2018; №113 від 30.09.2018; №156 від 31.10.2018; №157 від 31.10.2018; №159 від 30.11.2018; №160 від 30.11.2018; №161 від 30.11.2018; №149 від 31.12.2018; №150 від 31.12.2018 (далі - податкові накладні).

В обґрунтування своїх висновків щодо встановлених з боку позивача порушень, контролюючим органом зазначено, що позивачем не дотримано термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) до 15 календарних днів, за що передбачена відповідальність п. 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.03.2019 року № 0183031206, яким на позивача накладено штраф у розмірі 2 160 045,27 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР).

Не погодившись з оскаржуваним ППР, позивачем розпочато процедуру адміністративного (досудового) оскарження. За результатами адміністративного (досудового) оскарження.

Рішенням № 22876/6/99-99-11-06-01-25 від 17.05.2019 року ДФС України залишено без задоволення скаргу позивача, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Вважаючи оскаржуване ППР необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки камеральної перевірки, викладені в акті перевірки, є помилковими, оскільки ТОВ Медікс-рей Інтернешнл Груп по спірних зведених податкових накладних звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, у зв`язку з наявністю двох обов`язкових складових: податкові накладні не надавались отримувачу (покупцю) та, водночас, були складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ Медікс-рей Інтернешнл Груп є закладом охорони здоров`я, який здійснює постачання послуг з охорони здоров`я, що підтверджується ліцензією з медичної практики АГ № 599053 від 28.11.2011 року.

У період з 2017 року по 2018 року позивачем складалися та реєструвалися в ЄРПН наступні зведені податкові накладні: №144 від 31.05.2017; №145 від 31.05.2017; №146 від 31.05.2017; №117 від 31.07.2017; №118 від 31.07.2017; №119 від 31.07.2017; №120 від 31.07.2017; №209 від 31.08.2017; №210 від 31.08.2017; №211 від 31.08.2017; №107 від 30.09.2017; №108 від 30.09.2017; №109 від 30.09.2017; №141 від 31.10.2017; №142 від 31.10.2017; №143 від 31.10.2017; №182 від 30.11.2017; №183 від 30.11.2017; №184 від 30.11.2017; №179від 31.12.2017; №180 від 31.12.2017; №181 від 31.12.2017; №182 від 31.12.2017; №183від 31.12.2017; №184 від 31.12.2017; №185 від 31.12.2017; №186 від 31.12.2017; №187 від 31.12.2017; №188 від 31.12.2017; №189 від 31.12.2017; №190 від 31.12.2017; №191від 31.12.2017; №192 від 31.12.2017; №193 від 31.12.2017; №132 від 31.01.2018; №133 від 31.01.2018; №134 від 31.01.2018; №107 від 28.02.2018; №108 від 28.02.2018; №109 від 28.02.2018; №141 від 31.03.2018; №142 від 31.03.2018; №143 від 31.03.2018; №112 від 30.04.2018; №113 від 30.04.2018; №114 від 30.04.2018; №190 від 31.05.2018; №191 від 31.05.2018; №192 від 31.05.2018; №193 від 31.05.2018; №186 від 30.06.2018; №187 від 30.06.2018; №188 від 30.06.2018; №160 від 31.07.2018; №161 від 31.07.2018; №162 від 31.07.2018; №127 від 31.08.2018; №128 від 31.08.2018; №112 від 30.09.2018; №113 від 30.09.2018; №156 від 31.10.2018; №157 від 31.10.2018; №159 від 30.11.2018; №160 від 30.11.2018; №161 від 30.11.2018; №149 від 31.12.2018; №150 від 31.12.2018.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення вищезазначених строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, п. 120-1.1 статті 120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 статті 120-1 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових :

- податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 року (справа N 816/1488/17) та від 11.12.2018 року (справа №807/68/18).

Підтверджується така правова позиція й листом Міністерства фінансів України від 14.04.2017 року №11310-09-10/10306 Про розгляд листа (щодо погодження позиції ДФС в частині застосування штрафних санкцій відповідно до статті 120-1 Податкового кодексу України) , де зазначено, що у разі порушення платником податку граничного строку реєстрації або відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних, складених при визначенні податкових зобов`язань з податку на додану вартість, відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, до такого платника податку застосовуються штрафні санкції визначені відповідно до статті 120-1 Кодексу, крім податкових накладних, складених відповідно до підпункту б пункту 198.5 статті 198 Кодексу.

У матеріалах справи міститься рішення бізнес-обмудсмена №DDN-2019/6/3-19243 від 03.06.2019 року з якого вбачається, що Радою бізнес-обмудсмена, в рамках процедури адміністративного (досудового) оскарження, передбаченої наказом № 916, було розглянуто скаргу позивача щодо оскаржуваного ППР.

У результаті розгляду вказаної скарги, Рада бізнес-обмудсмена дійшла висновків, що оскаржуваним ППР було неправомірно застосовано до позивача штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, оскільки вони відповідають одночасно двом критеріям , передбаченим п. 120-1.1 статті 120-1 ПК України: податкові накладні, складені позивачем, не надавались отримувачу (покупцю) та одночасно були складені на постачання послуг, які звільнені від оподаткування згідно з положеннями ст. 197 та пп. б п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Правовими положеннями пп. 197.1.5 п. 197.1 статті 197 ПК України встановлено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з охорони здоров`я закладами охорони здоров`я, що мають ліцензію на постачання таких послуг.

Отже, з огляду на діяльність позивача з постачання послуг з охорони здоров`я, як закладом охорони здоров`я, останній звільняється від оподаткування податком на додану вартість, відповідно до правових положень податкового законодавства.

Згідно з п. п. б п. 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 затверджений Порядок заповнення податкової накладної (далі - Порядок).

Пунктом 8 Порядку визначено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини робиться помітка X та зазначається тип причини, однією із яких зокрема є причина 09- Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 11 Порядку визначено, що процедуру оформлення податкових накладних, в тому числі у випадку, передбаченому п. 198.5 статті 198 ПК України.

Так, встановлено, що у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

Відповідно пункту 11 Порядку у разі нарахування податкових зобов`язань, відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України, платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися в певних операціях, до яких зокрема відносяться операції, звільнені від оподаткування.

У таких зведених податкових накладних у графі Отримувач (покупець) платник податку зазначає власне найменування (П. І. Б.), у рядку Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця) проставляється умовний ІПН 600000000000 , а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Відповідно до п. 16 Порядку, у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, у графі 2 платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, представник позивача не заперечувала, що зведені податкові накладні, щодо яких камеральною перевіркою встановлено порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН, зареєстровані з порушенням граничних термінів, однак зазначила, що вони не надавались отримувачу (покупцю) та складені на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Під час дослідження зведених податкових накладних, судом апеляційної інстанції встановлено, що вони дійсно містять порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН.

Разом з тим, вказані накладні складені позивачем з поміткою Х , як такі, що не підлягають наданню отримувачу (покупцю) , у графі Отримувач (покупець) платник податку зазначив ТОВ Медікс-рей Інтернешнл Груп , у рядку Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця) проставлено умовний ІПН 600000000000 , а у верхній лівій частині зазначено тип причини 09 - складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що операції, відображені у зведених податкових накладних ТОВ Медікс-рей Інтернешнл Груп , щодо яких податковим органом встановлено порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН, звільнені від оподаткування, і є зведеними податковими накладними, що не надаються отримувачу (покупцю).

Зведені податкові накладні, що були предметом камеральної перевірки, складені і подані позивачем на реєстрацію, відповідно до вимог законодавства України, зареєстровані відповідачем, зупинені не були, є зведеними податковими накладними, що не надаються отримувачу (покупцю) та складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування.

Зазначені факти, встановлені судом, відповідачем не спростовані та не заперечувалися, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтованими є доводи позивача щодо порушення з боку ДФС України вимог Наказу №916, в частині недотримання останнім строків та порядку адміністративного оскарження оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи викладене, висновки камеральної перевірки, викладені в акті перевірки, є помилковими, оскільки ТОВ Медікс-рей Інтернешнл Груп під час подання зведених податкових накладних звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, у зв`язку з наявністю двох обов`язкових складових: податкові накладні не надавались отримувачу (покупцю) та, водночас, були складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування, а отже податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до правової позиції, висловленої у рішеннях Європейського суду з прав людини Спорронґ і Льоннрот проти Швеції , Джеймс та інші проти Сполученого Королівства , Щокін проти України , Сєрков проти України , які згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , є джерелом права. Так, у зазначених рішеннях Європейського суду з прав людини відображена необхідність захисту права особи на мирне володіння майном. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція). Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льоннрот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення Європейського суду з прав людини від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

У рішеннях по справах Серков проти України , Щокін проти України Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ТОВ "Медікс-рей Інтернешнл Груп" до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що оскаржуване ППР ГУ ДФС у м. Києві № 0183031206 від 01.03.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) .

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 30.09.2020 року