Ухвала

від 15.07.2021 по справі 640/9439/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 640/9439/19

адміністративне провадження № К/9901/25198/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі № 640/9439/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Медікс-рей Інтернешнл Груп до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2021 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 07.07.2021.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 22.09.2020, повний його текст складено 30.09.2020, відповідно останнім днем його оскарження було 30.10.2020, проте касаційну скаргу направлено до суду поштою лише 07.07.2021, тобто з пропуском строку встановленого для цього.

ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що вперше касаційна скарга у цій справі подавалася 22.10.2020 проте була залишена без руху, а в подальшому ухвалою Верховного Суду від 29.12.2020 повернута з підстав відсутності належного викладення підстав для касаційного оскарження. Зазначає, що незабезпечення реалізації ГУ ДПС права на касаційне оскарження рішень суду позбавить можливості скасувати незаконні та необґрунтовані судові рішення, що негативно вплине на процес забезпечення надходжень до Державного бюджету України. Звертає увагу, що ним було вжито всі необхідні процесуальні дії під час оскарження рішень, а звернення відбулося в межах річного (присічного) строку встановленого частиною п`ятою статті 333 КАС України. У зв`язку з наведеним просить визнати поважними причини пропуску строку.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.

Судом встановлено, що вперше касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС подало 22.10.2020, проте ухвалою Верховного Суду від 11.11.2020 її було залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 КАС України, а саме - відсутність належного обґрунтування визначеної підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Ухвалою від 29.12.2020 Верховний Суд повернув касаційну скаргу, оскільки, скаржник не привів зміст касаційної скарги у відповідність з нормами КАС України в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень. Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 05.02.2021.

Повторно касаційну скаргу у цій справі направлено засобами поштового зв`язку лише 07.07.2021 і в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ГУ ДПС не зазначає обставин, які позбавляли його можливості у більш стислий строк привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У цій справі саме скаржником не було дотримано вимог КАС України, що стало підставою для повернення попередньої касаційної скарги у цій, а повторне звернення відбулося майже через дев`ять місяці з дня складення повного тексту постанови суду апеляційної інстанції та майже через п`ять місяців з дня отримання копії ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення ГУ ДПС необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Доводи скаржника, що повторна касаційна скарга направлена в межах строку, передбаченого частиною п`ятою статті 333 КАС України є безпідставними, оскільки цією нормою встановлено присічний строк на касаційне оскарження судових рішень суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на касаційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 329 КАС України, який становить тридцять днів.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.

2. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме суд апеляційної інстанції застосував пункт 120-1.1 статті 120, пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.01.2021 у справі № 640/3032/19.

Однак, правовідносини у справі № 640/3032/19 не є подібними до справи, у якій подано касаційну скаргу, зокрема, в частині встановлених обставин, що податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, складені на операції з постачання товарів/послуг, які не стосуються операцій, що звільняються від оподаткування чи оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому, у подібних до справи, у якій подано касаційну скаргу, правовідносинах склалася усталена практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 10.12.2019 у справі №640/7353/19, від 11.02.2020 у справі № 620/757/19, від 20.05.2020 у справі № 240/3888/19), відповідно до якої, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість, в операціях, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України. З огляду на аналіз положень пункту 16 Порядку №1307, які визначають правила заповнення розділів А і Б податкової накладної, у податкових накладних особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, тобто зведених податкових накладних, рядки VII-IX не заповнюються. Отже код ставки податку на додану вартість 20 , який зазначений в рядку V розділу А податкової накладної не свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів / послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, а є умовними податковими накладними, де код ставки ПДВ 20 переноситься з податкових накладних контрагентів, на підставі яких складаються зведені податкові накладні.

Встановлені судами попередніх інстанцій у цій справі обставини свідчать про те, що позивач відповідно до підпункту б пункту 198.5 статті 198 ПК України зобов`язаний був скласти і зареєструвати в ЄРПН зведені податкові накладні, які містять умовну суму податку на додану вартість, перенесену з податкових накладних продавця (постачальника). Тим самим, шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Операції, щодо яких складені податкові накладні звільнені від оподаткування.

Отже, скаржник повинен зазначити, чому на його переконання зазначені висновки Верховного Суду є незастосовними до справи, у якій подано касаційну скаргу.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі № 640/9439/19 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- вказати інші (поважні) причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко