Постанова

від 28.09.2020 по справі 240/1476/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/1476/20 Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.

29 вересня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Франовської К.С. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року (рішення ухвалене суддею Нагірняк М.Ф. 21 квітня 2020 року в м.Житомир в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 10.02.2020 року позивач зверталася до відповідача із заявою про реєстрацію свого місця проживання за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачем було відмовлено у реєстрації її місця проживання за цією адресою. На думку позивача така відмова є протиправною та вважає, що у відповідності до вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" має право на реєстрацію свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправною та скасовано відмову Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Вертокиївську сільську раду Житомирського району Житомирської області (вул. Злагоди, 4 с. Вертокіївка, Житомирський район Житомирської області, 12450, код ЄДРПОУ 04348311) провести реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . 12450, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за адресою АДРЕСА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Вертокиївська сільська рада Житомирського району Житомирської області подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, відповідач зазначає, що спір який виник є приватноправовим, а не публічно-правовим, тобто не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Разом з тим, покликається і на те, що житлове приміщення, у якому позивач просить здійснити реєстрацію її місця проживання, належить іншій особі, докази належності квартири на праві власності ОСОБА_2 . Відповідач просив витребувати у КП "Житомирське обласне місжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради докази щодо цього.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, наголошує на відсутності підстав для його скасування.

В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до приписів ч.2 ст.311 КАС України та з метою повного з`ясування обставин справи, судом апеляційної інстанції задоволено клопотання відповідача про витребування доказів щодо реєстрації на праві власності спірної квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .

Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 вересня 2020 року о 13:15.

В судове засідання сторони та їх представники не прибули, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлені.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 10.02.2020 року зверталася до Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області із заявою про реєстрацію її місця проживання за адресою АДРЕСА_1 . До заяви додала паспорт, ордер про надання їй житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 та квитанція про сплату адміністративного збору за реєстрацію місця проживання (а.с.9).

Відповідач відмовив у задоволенні заяви від 10.02.2020 року з тих підстав, що кв. АДРЕСА_2 не перебуває на балансі відповідача, а належить на праві власності ОСОБА_2 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право проживання ОСОБА_1 у кв. АДРЕСА_2 виникло на підставі ордера від 26.12.2013 року, виданого позивачеві на вказане житлове приміщення Виконавчим комітетом Вертикіївської сільської ради Житомирського району, відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем для державної реєстрації її місця проживання були подані всі необхідні документи, а отже у відповідача були відсутні підстави для відмови в реєстрації місця проживання позивача за адресою по АДРЕСА_1 .

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 2 "Свобода пересування" Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV) передбачено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Згідно з частинами першою, третьою статті 6 Закону №1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається: свідоцтво про народження; квитанція про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Статтею 9-1 Закону № 1382-IV визначено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;

- у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;

- для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV (далі - ЦК України) визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до статті 4 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їхнім об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, установлені для громадського житлового фонду.

Слід зазначити, що механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлення форм необхідних для цього документів визначають Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 р. №207.

Частиною 3 Правил реєстрації місця проживання встановлено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

У відповідності до ч.8 Правил реєстрації місця проживання документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України Про адміністративні послуги.

Згідно з ч.18 Правил реєстрації місця проживання для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сімї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Пунктом 11 Правил №207 передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала необхідних документів або інформації;

- у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;

- звернулася особа, яка не досягла 14 років.

З аналізу наведених норм права можна дійти висновку, що стаття 6 Закону №1382-IV та пункт 18 Порядку №207 встановлюють вичерпний перелік документів, які необхідно подати для здійснення реєстрації місця проживання особи, а статтею 9-1 Закону № 1382-IV та пунктом 11 Порядку №207 визначено вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні реєстрації місця проживання.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернулась до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання з метою реалізації свого права на проживання у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , яке у позивача виникло на підставі ордера на вказане жиле приміщення, виданого 26.12.2013 року Виконавчим комітетом Вертикіївської сільської ради Житомирського району.

Вказаний ордер виданий позивачу на склад сім`ї - дві особи на проживання в квартирі АДРЕСА_2 житловою площею 35,5 кв.м.

Суд першої інстанції вважав, що в розумінні вимог ст.6 Закону №1382-ІV та п.18 Правил реєстрації місця проживання ордер є документом, що підтверджує право позивача на проживання в даному житловому приміщенні з 26.12.2013 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано приписи статті 58 Житлового кодексу УРСР, якою передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Отже, єдиною підставою для вселення у житлове приміщення є ордер, який видається виконавчим органом місцевої ради на підставі рішення про надання житлового приміщення у будинках громадського чи державного житлового фонду. Ордер на жиле приміщення є адміністративним актом, що видається виконавчим органом місцевого самоврядування до компетенції якого входить вирішення питань, пов`язаних з наданням житлових приміщень.

Ордер видається за єдиною формою, що встановлена у додатку №7 до "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР", затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради Професійних спілок №470 від 11 грудня 1984 р. (в редакції на день виникнення спірних правовідносин).

Бланк ордера складається із самого ордера і його корінця. Ордер видається громадянину, на ім`я якого він виписаний, а корінець залишається у виконкомі, що видав ордер.

Обов`язковими реквізитами ордера є: вказівка в ньому на орган, що його видав; дата видачі; номер і серія ордера; прізвище, ім`я і по батькові громадянина, якому виданий ордер, і склад його сім`ї; їх прізвища, імена, по батькові і родинні відносини з громадянином, на ім`я якого виданий ордер; характеристика наданого житлового приміщення. Ордер повинний бути підписаний головою виконавчого органу місцевої ради і скріплений печаткою цього органу.

Ордер на житлове приміщення дійсний протягом 30 днів. Після закінчення цього строку ордер автоматично втрачає свою силу. Однак при наявності поважних причин пропуску 30-денного строку він може бути продовжений виконкомом органу місцевого самоврядування, що його видав.

Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

Відповідно до виданого ордера в передбачене в ньому житлове приміщення вселяються як громадянин, що одержав ордер, так і члени його сім`ї, зазначені в ордері.

Згідно п.72 Правил квартирного обліку при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Отже, на момент звернення позивача до Вертокиївської сільської ради з заявою про реєстрацію місця проживання, ордер на квартиру АДРЕСА_2 , виданий позивачу, втратив чинність після спливу строку, протягом якого такий документ є дійсним, а доказів щодо поважності причин пропуску 30-денного строку, а також щодо продовження такого строку виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування, що його видав, матеріали справи не містять.

З огляду на вказане, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем для державної реєстрації її місця проживання були подані всі необхідні документи та як наслідок, відсутність у відповідача підстав для відмови в реєстрації місця проживання позивача за адресою по АДРЕСА_1 , з підстав, передбачених статтею 9-1 Закону №1382-IV, колегія суддів вважає помилковими. В матеріалах справи також відсутня заява позивач про зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання, як то передбачено ч.18 Правил реєстрації місця проживання.

Щодо доводів апелянта про те, що спір який виник між сторонами є приватноправовим, а не публічно-правовим, тобто не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства колегія суддів зазначає наступне.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

На думку суду, спірні правовідносини пов`язані з реалізацією позивачем права на реєстрацію свого місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , яке у ОСОБА_1 виникло на підставі ордера, виданого відповідачем, відтак, не є приватноправовим. Обставини щодо належності на праві власності спірної квартири третім особам предметом цього спору не охоплюються.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу відмовлено в реєстрації місця проживання за вказаною адресою з тих підстав, що власником квартири є ОСОБА_2 , яка у 2000 році померла.

Разом з тим, матеріали справи містять Рішення №61 засідання виконавчого комітету Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 24 грудня 2013 року про надання житлової площі ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 (без зазначення номеру квартири у вказаному будинку та розміру житлового приміщення, що надається). На підставі даного рішення ОСОБА_1 видано ордер про право позивача на проживання в цій квартирі від 24.12.2013 року, виданого виконавчим комітетом Вертикиївської сільської ради Житомирського району на житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 . Тобто, на момент вирішення питання щодо видачі позивачеві ордеру на зазначену у такому ордері квартиру, відсутні докази прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання позивачу житлової площі саме у спірній квартирі. Крім того ордер, на який покликається позивач, остання впродовж семи років не реалізувала і останній в силу приписів наведених вище норм житлового законодавства - є недійсним. А тому на момент прийняття відповідачем рішення про відмову у реєстрації місця проживання позивача підстави для такої відмови, передбачені статтею 9-1 Закону №1382-IV мали місце.

Відтак, підстави задоволення заяви про реєстрацію місця проживання позивача в кв. АДРЕСА_2 - відсутні.

На вказані вище приписи матеріального закону суд першої інстанції уваги не звернув, тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

В силу приписів ст.ст.139, 143 КАС України при скасуванні рішення суду першої інстанції та постановлені нового рішення належить вирішити питання судових витрат.

Відповідно до положень статті 136. КАС України суд може зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання, зокрема, про витребування доказів, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією.

Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом в рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду - учасником (учасниками) справи, на якого (яких) суд поклав відповідний обов`язок.

Як вбачається з матеріалів справи скаржник заявляв клопотання про витребування доказів щодо реєстрації на праві власності спірної квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 з КП "Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, яке комунальним підприємством виконано, при цьому останнім понесено відповідні витрати, про що надано суду розрахунок.

Колегія суддів вважає, що вказані витрати, пов`язані з витребуванням доказів в сумі 295 грн. 70 коп., належить стягнути на користь Комунального підприємства "Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради за рахунок бюджетних асигнувань Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Злагоди, 4 с. Вертокіївка, Житомирський район Житомирської області, 12450, код ЄДРПОУ 04348311).

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Витрати, пов`язані з витребуванням доказів в сумі 295 грн. 70 коп., стягнути на користь Комунального підприємства "Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради за рахунок бюджетних асигнувань Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Злагоди, 4 с. Вертокіївка, Житомирський район Житомирської області, 12450, код ЄДРПОУ 04348311).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 30 вересня 2020 року.

Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Франовська К.С. Совгира Д. І.