Рішення

від 21.02.2008 по справі 2-53/2008

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 2-53/2008

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 лютого 2008р.                                                    Ленінський районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого-судді Лихосенко М.О.,

               при секретарі – Михайловському А.С.,

розглянув у відкритому судновому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДВНЗ “Запорізький національний університет” про зміну дати та формулювання причин звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та повного розрахунку, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

    Спочатку позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДВНЗ «Запорізький національний університет» про поновлення на роботі на посаді старшого викладача кафедри математичного аналізу, вказавши в заяві, що він працював у відповідача з 15.09.1993 р. на посадах: асистента кафедри до 31.08.2000 р.. викладачем кафедри з 01.09.2000 р. по 31.08.2003 р., старшим викладачем – з 01.09.2003 р.

    Весь зазначений період часу він працював у відповідача на умовах строкового трудового договору, про що вказував у своїх заявах і було відображено в наказах.

    Наказом №443-до від 06.08.2003 р. він був переведений на посаду старшого викладача кафедри математичного аналізу по строковому трудовому договору до 01.09.2005 р.

    З 01.09.2005 р. адміністрація продовжила з ним строк трудового договору до 31.08.2006 р. на підставі наказу №432-К від 21.07.2005 р.

    Зазначених обставин він не заперечував, оскільки призначення на посаду науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів відбувається за результатами конкурсу і на контрактній основі, на визначений строк.

    Листом ректора ЗНУ від 17.05.2006 р. він був сповіщений про те, що трудовий договір, строк якого спливає 31.08.20006 р. з ним продовжуватися не буде.

31.07.2006 р. він звертався з заявою до ректора ЗНУ про призначення його в.о. старшого викладача кафедри з 01.09.2006 р. до проведення конкурсу на заняття вакантної посади у зв'язку із закінченням строкового трудового договору 31.08.2006 р. Однак, зазначене питання адміністрацією вирішено не було.

28.08.2006 р. він звернувся на особистому прийомі до ректора ЗНУ з тим же питанням і дізнався про те, що вже виданий наказ про його звільнення з роботи за ст.36 п.2 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору.

Ректор дав завдання начальнику ВК ОСОБА_2 вирішити питання про продовження з ним трудового договору до проведення конкурсу, мав наміри внесення змін до наказу про звільнення.

З 29.08.2006 р. по 12.09.2006 р. він хворів.

13.09.2006 р. свій лікарняний лист позивач направив в університет поштою.

З 13.09.2006 р. він продовжував займатися науковою працею вдома, оскільки йому нічого не було відомо про звільнення, вважаючи, що трудовий договір продовжено.

19.09.2006 р. він був запрошений до ВК університету по телефону. 20.09.2006р. йому стало відомо про звільнення з роботи за ст.36 п.2 КЗпП України з 12.09.2006 р. на підставі наказу №512-К від 19.09.2006 р., видані трудова книжка і копії виписок з наказів №458-К від 28.08.2006 р. та №512-К від 19.09.2006 р.

У зазначений день з ним повністю не було проведено розрахунок. Частково розрахунок було проведено адміністрацією лише 29.09.2006 р. У той період адміністрація не оплатила йому лікарняний лист за період з 29.06.2006 р. по 03.07.2006 р., а також компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки в той період на кафедрі було скорочення й адміністрація повинна була звільнити його за ст.40 п.1 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги, попередивши його про майбутнє скорочення письмово за 2 місяці.

Крім того, позивач вказував, що його звільнення проведено з ініціативи адміністрації в період його тимчасової непрацездатності. Позивач посилався на те, що після хвороби, з 13.09.2006 р. продовжував працювати у відповідача, у зв'язку з чим їхні трудові відносини продовжувалися.

Просив визнати незаконним його звільнення з роботи на підставі наказів №458-К від 28.08.2006 р. та №512-К від 19.09.2006 р., поновити його на роботу до відповідача старшим викладачем кафедри математичного аналізу і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.09.2006 р., а також зобов'язати відповідача оплатити його лікарняний лист за період з 29.06.2006р. по 03.07.2006 р. і видати йому довідку про середній заробіток для надання її в центр зайнятості.

Крім того, позивач вказав, що незаконним звільненням з роботи, відповідач заподіяв йому моральні страждання, у зв'язку з чим просив стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн., поклавши судові витрати на відповідача.

Вийшовши за рамки своїх позовних вимог, позивач також просив стягнути з відповідача заробітну плату в розмірі 950 грн, за виконану роботу, яка була по табелю нарахована і виплачена співробітнику Бойко, а також винагороду за методичний посібник 2005 р.

Надалі, своєю заявою від 11.06.2007 р. позивач змінив свої позовні вимоги, відмовився від своїх позовних вимог в частині поновлення на роботі. Посилаючись на викладені вище обставини, просив суд змінити формулювання причин звільнення його з роботи на ст.40 п.1 КЗпП України у зв'язку із скороченням штатів, оскільки посада старшого викладача на кафедрі скорочувалася з 01.09.2006 р., а також дату звільнення на 13.09.2006 р., оскільки 12.09.2006р. він ще хворів.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки видачі трудової книжки і повного розрахунку з 13.09.2006 р., виходячи із середньоденного заробітку 60 грн. 89 коп.

Крім того, позивач вказав, що незаконним звільненням з роботи, затримкою розрахунку відповідач заподіяв йому моральні страждання, оскільки його родина залишилася без коштів до існування, він змушений був вимагати передбачених йому виплат, у зв'язку з чим просить стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

Просить стягнути з відповідача понесені ним витрати по оплаті судового збору в сумі 8 грн. 50 коп. і витрати на ІТЗ в сумі 7 грн. 50 коп.

Представник відповідача заперечує проти позову, суду пояснила, що позивач дійсно працював в ЗНУ з 1993 р. по строкових трудових договорах.

Наказом №443-К від 06.08.2003 р. він з 01.09.2003 р. переведений на посаду старшого викладача кафедри математичного аналізу по строковому трудовому договору до  31.08.2005 р.

Наказом №432-К від 21.07.2005 р. на підставі строкового трудового договору з ним продовжений строк роботи на посаді до 31.08.2006 р. Позивач не оспорював зазначених обставин і не оспорював свої трудові відносини за строковими договорами.

Листом ректора ЗНУ від 17.05.2006 р. позивач був повідомлений про закінчення строку трудового договору 31.08.2006 р. і про те, що трудовий договір продовжуватися з ним не буде.

Позивачу також повідомлялося письмово 07.07.2006 р., що закінчення строку трудового договору не позбавляє його права на участь у конкурсі на заміщення вакантної посади відповідно до «Положення про обрання і прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів», затвердженого наказом МОН України №744 від 24.12.2002 р.

Наказом ректора ЗНУ №458-К від 28.08.2006 р. позивач був звільнений з посади з 31.08.2006 р. за ст.36 п.2 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

ОСОБА_1 було повідомлено про видання даного наказу на прийомі у ректора в той же день.

Провести з ним розрахунок і видати трудову книжку повинні були в останній день роботи 31.08.2006 р.

31.08.2006 р. позивач не працював, причини його відсутності на роботі в той день не були відомі адміністрації.

01.09.2006 р. за місцем його проживання було направлене повідомлення про необхідність явки до ВК для одержання трудової книжки.

Після надходження до ВК поштою 18.09.2006 р. лікарняного листа позивача за період з 29.08.2006 р. по 12.09.2006 р., наказом №512-К від 19.09.2006 р. були внесені зміни в наказ про звільнення в дату звільнення з 31.08.2006р. на 12.09.2006р. з метою оплати лікарняного.

Про зміну дати звільнення, необхідності одержання трудової книжки і розрахунку позивач був повідомлений 19.09.2006 р.

Отримати трудову книжку в зазначений день позивач відмовився, про що складено акт від 19.09.2006 р.

На підставі наказу №512-К від 19.09.2006 р. і лікарняного листа бухгалтерія провела перерахунок і 20.09.2006 р. внесла ОСОБА_1 у відомість міжрахункових виплат для одержання повного розрахунку, однак він за ним 20.09.2006 р. в бухгалтерію не з'явився, у зв'язку з чим розрахунок був перерахований на його картковий рахунок і отриманий ним 29.09.2006 р.

Звільнення за п.2 ст.36 КЗпП України не є звільненням з ініціативи адміністрації у зв'язку з чим адміністрація мала право розірвати з позивачем трудовий договір і в період його тимчасової непрацездатності.

Підставою для  звільнення позивача було закінчення строку трудового договору.

Посада старшого викладача кафедри підлягала скороченню з 01.09.2006 р., на підставі наказу №305 від 31.08.2006 р., тобто вже після звільнення позивача з роботи.

З 13.09.2006 р. позивач до роботи не приступав і не працював, трудовий договір з ним не продовжувався.

При звільненні позивача йому була видана трудова книжка і проведено розрахунок.

Підтверджена документально не оспорювана сума розрахунку була нарахована і виплачена позивачу 29.09.2006 р.

Лікарняний лист ОСОБА_1 за період з 29.06.2006 р. по 03.07.2006 р. не був переданий завідуючим кафедри в бухгалтерію для оплати, у зв'язку з чим ними після звертання позивача витребувався його дублікат, після чого був виданий наказ №18-К від 16.01.2007р. про його оплату і  зазначені кошти виплачені позивачу в січні 2007 р.

Просить в позові відмовити, оскільки звільнення позивача проведено відповідно до вимог КЗпП України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані і не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в ЗНУ з 1993 р. по строковим трудовим договорах: з 15.08.1993 р. по 31.08.2000 р. – асистентом кафедри математичного аналізу, з 01.09.2000 р. по 31.08.2003 р. – викладачем кафедри, з 01.09.2003 р. старшим викладачем кафедри.

Наказом №443-К від 06.08.2003 р. з 01.09.2003 р. по 31.08.2005 р.  він переведений на посаду старшого викладача кафедри.

Наказом №432-К від 21.07.2005 р. на підставі строкового трудового договору з ним продовжений строк роботи до 31.08.2006 р.

Позивач не заперечував тієї обставини, що приймався на роботу до відповідача та працював весь зазначений період на умовах строкового трудового договору.

Зазначені обставини підтверджені заявами позивача, наказами №230-К від 17.08.1993 р., №266-К від 30.06.1995 р., №471-К від 26.11.1996 р., №42-К від 11.02.1997 р., №334-К від 28.07.1998 р., №338-К від 18.08.1999 р., №466-К від 15.09.2000 р., №466-К від 16.08.2001 р., №443-К від 06.08.2003 р., №432-К від 27.01.2005 р., контрактом від 31.05.1995 р., трудовою книжкою позивача.

Крім того, відповідно до «Положення про обрання і прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів», затверджених наказом МОН України №744 від 24.12.2002 р., прийом на роботу науково-педагогічних працівників проводиться на підставі конкурсу і по строковому трудовому договору.

Позивачу було відомо про закінчення строку трудового договору 31.08.2006 р.

Крім того, листом 01-10/770 від 17.05.2006 р. адміністрація повідомила його про закінчення строку трудового договору 31.08.2006 р. і про те, що трудові відносини з ним продовжуватися не будуть.

28.08.2006 р. відповідачем був виданий наказ №458-К про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.2 ст.36 КЗпП України з 31.03.2006 р. у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору. Про наявність зазначеного наказу позивачу стало відомо на прийомі у ректора 28.08.2006 р., що він не оспорював при розгляді справи, та пояснив, що ректор ЗНУ 28.08.2006р. на особистому прийомі обіцяв внести зміни в зазначений наказ, продовживши з ним трудовий договір до проведення конкурсу.

Разом з тим, зазначені доводи позивача суд вважає неспроможними, оскільки ректор запропонував начальнику ОК провести засідання разом з деканом факультету ОСОБА_3 та завідуючим кафедрою ОСОБА_4 для вирішення питання про можливість продовження трудового договору з позивачем при наявності вільних годин .

На зазначеному засіданні комісії позивачу було повідомлено про неможливість продовження з ним трудових відносин у зв'язку із закінченням строку трудового договору і про можливість взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад, про що додатково повідомлено листом 01-10/1140 від 01.09.2006 р.

Розірвання трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України не є звільненням з ініціативи адміністрації, а є самостійною підставою для його припинення.

Оформляючи строковий трудовий договір, сторони тим самим заздалегідь обумовлюють можливість його припинення в зв'язку із закінченням строку.

При цьому, суд при розгляді спору про розірвання строкового трудового договору не повинен вдаватися в розгляд тих фактичних обставин, які спонукали адміністрацію відмовитися від переукладання трудового договору на новий строк або його продовження.

Таким чином, суд вважає, що адміністрація мала право розірвати трудовий договір з позивачем за п.2 ст.36 КЗпП України, оскільки для його припинення досить ініціативи одного з двох учасників договору.

В даному випадку відповідач законно виступив ініціатором розірвання даного строкового трудового договору.

Доводи позивача про те, що він повинний був бути звільнений з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штатів, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідач має право розірвати з ним трудовий договір за п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку із наявністю строкового трудового договору і закінченням його строку 31.08.2008 р. Скорочення ж посади старшого викладача кафедри математичного аналізу було проведено з 01.09.2006 р. на підставі наказу №305 від 31.08.2006 р., вже після звільнення позивача.

Доводи ОСОБА_1 про те, що адміністрація незаконно звільнила його в період хвороби, суд також вважає неспроможними з наступних підстав.

Згідно наказу №458-К від 28.08.2008 р. позивач підлягав звільненню з роботи з 31.08.2006 р. Таким чином, провести його звільнення, видати трудову книжку і розрахунок адміністрація повинна була в останній день роботи 31.08.2006 р. Однак, позивач з 29.08.2006 р. по 12.09.2006 р. хворів, що підтверджено лікарняним листом, у зв'язку з чим адміністрація не ознайомила його з наказом про звільнення, не видала йому трудову книжку і не провела розрахунок.

Після отримання зазначеного лікарняного листа 18.09.2006 р., наказом №512-К від 19.09.2006 р. адміністрація з метою його оплати внесла зміни в наказ про звільнення, змінивши дату звільнення з 31.08.2006 р. на 12.09.2006 р. і зобов`язала бухгалтерію провести розрахунок, про що позивачу було повідомлено 19.09.2006 р.

Зазначені обставини не є порушенням і не свідчать про продовження трудових відносин з позивачем, внесення змін у наказ пов'язано з оплатою лікарняного листа.

Крім того, при припиненні трудового договору у зв'язку із закінченням його строку  не приймаються до уваги і спеціальні додаткові гарантії, спрямовані проти необґрунтованого звільнення з ініціативи адміністрації – зокрема звільнення робітника в період хвороби, оскільки в даному випадку мало місце звільнення позивача не з ініціативи адміністрації (ст.40 КЗпП України), а з іншої самостійної підстави.

На підставі викладеного, адміністрація мала право розірвати трудовий договір з позивачем за п.2 ст.36 КЗпП України в період його хвороби.

Доводи позивача про те, що після закінчення строку трудового договору трудові відносини продовжені, спростовуються наступними доказами.

Так, з 29.08.2006 р. по 12.09.2006 р. позивач хворів. Як видно з його показань, він з 13.09.2006 р. до роботи не приступав, знаходився вдома, де займався науковою працею.

Разом з тим, судом встановлено, що ніякі години позивачу не розподілялися, план його роботи не затверджувався, на кафедрі він з 29.08.2006 р. не з'являвся, ніяких завдань він не виконував. Таким чином, він роботу не виконував.

Усі викладені вище обставини підтверджені: табелем обліку робочого часу за серпень-вересень 2006 р., показаннями свідків ОСОБА_5 – декана факультету, ОСОБА_4 – зав. кафедри математичного аналізу, ОСОБА_2 – начальник ВК.

За таких обставин суд вважає, що звільнення позивача проведено законно, відповідно до вимог КЗпП України та підстав для зміни формулювання причин звільнення на ст.40 п.1 КЗпП України, а також дати звільнення – немає.

Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки і повного розрахунку, то вони також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст.116 КЗпП України та Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок», трудова книжка видається працівнику і розрахунок провадиться в день звільнення працівника. Якщо працівник у день звільнення не працював, то розрахунок повинен бути виплачений не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Судом встановлено, що останній день роботи позивача був 31.08.2006 р. Однак, позивач з 29.08.2006 р. по 12.09.2006 р.  хворів і був відсутній на роботі в день звільнення, у зв'язку з чим адміністрація не могла провести з ним розрахунок і видати трудову книжку.

Після одужання, позивач лікарняний лист у ВК університету не надав, а відправив його поштою.

У ВК за одержанням трудової книжки з 13.09.2006 р. позивач не звертався, не вимагав і розрахунку.

Після надходження 18.09.2006 р. лікарняного листа позивача, були внесені зміни в наказ про його звільнення в частині дати з 31.08.2006 р. на 12.09.2006 р., а також дана вказівка бухгалтерії провести перерахунок і виплатити компенсацію, що підтверджено наказом №512-К від 19.09.2006 р., про що позивач був повідомлений. Зазначений наказ був переданий у бухгалтерію університету для виконання.

19.09.2006 р. позивач відмовився від отримання трудової книжки, про що складений акт.

Бухгалтерія провела перерахунок компенсації та оплату лікарняного листа, внесла позивача у відомість міжрахункових виплат для отримання розрахунку, однак він 20.09.2006 р. не з'явився і зазначений розрахунок не отримав, у зв'язку з чим він був перерахований йому на картковий рахунок.

Зазначені обставини підтверджені відомістю міжрахункового періоду за вересень 2006 р., а також показаннями свідків ОСОБА_2 – начальник ВК, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 – працівниками ВК.

Трудова книжка була видана позивачу 20.09.2006 р.

Таким чином, суд вважає, що відсутня вина відповідача в затримці видачі трудової книжки.

Що стосується затримки розрахунку при звільненні, то з показань свідка ОСОБА_9Г – бухгалтера університету, а також представлених суду бухгалтерських документів видно, що оскільки в день звільнення позивач був відсутній, а потім 19.09.2006 р. вносилися зміни в наказ про його звільнення з урахуванням лікарняного листа за період з 29.08.2006 р. по 12.09.2006 р., то перерахунок йому був проведений 19.09.2006 р. Він включений у міжрахункову відомість для виплати, однак в бухгалтерію підприємства не з'явився, вимог про виплату розрахункових він не пред'являв і вони йому були перераховані на картковий рахунок у банку й отримані 29.09.2006 р.

Таким чином, судом не встановлена вина відповідача в затримці розрахунку при звільненні.

Крім того, при наявності суперечки про розмір належних звільненому працівнику сум, адміністрація зобов'язана була виплатити суму, яка не оспорюється. В даному випадку позивачу був проведений розрахунок з наявних у бухгалтерії документів, які відповідачем не оспорювались.

Після звертання позивача до адміністрації у вересні 2006 р. про оплату лікарняного листа за період з 29.06.2006 р. по 03.07.2006 р., було встановлено, що зазначений лікарняний лист був зданий позивачем для оплати завідуючому кафедри, який не передав його в бухгалтерію для оплати, у зв'язку з чим по ньому і не могли бути проведені нарахування. У зв'язку із смертю завідуючого кафедрою, встановити перебування лікарняного листа не представилося можливим.

Після звернення позивача, адміністрація витребувала дублікат зазначеного лікарняного листа і після його отримання був виданий наказ №18-К від 16.01.2007 р. про його оплату і перерахунок позивачу.

Суд вважає, що в даному випадку була відсутня затримка розрахунку при звільненні з боку відповідача.

При звертанні позивача, ними були прийняті всі міри для відновлення втраченого документа і його оплати.

Оскільки судом не встановлена затримка видачі трудової книжки і розрахунку при звільненні з вини відповідача, то відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за зазначений період.

Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 15000 грн., то судом не було встановлено порушень КЗпП України з боку адміністрації при звільненні позивача, видачі йому трудової книжки і розрахунку, у зв'язку з чим відсутні підстави для відшкодування зазначеної моральної шкоди, передбачені ст.237-1 КЗпП України.

Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, то не підлягають стягненню з відповідача витрати по судовому збору та ІТЗ.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 36, 40, 47, 116, 117, 233,235, 237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в позові до Державного вищого навчального закладу “Запорізький національний університет” про зміну дати та формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та повного розрахунку, відшкодування моральної шкоди – ВІДМОВИТИ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: /підпис/

Рішення не набрало законної сили.

Видане для ознайомлення.

Суддя:                                     М.О. Лихосенко

Секретар:                                 А.С. Михайловський