Рішення

від 26.05.2008 по справі 2-76/2008

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

                                                                                                                                             Справа №2-76

                                                                                                                    2008р.

                                                                      РІШЕННЯ  

                                                                   Іменем України

                     26 травня 2008р. Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

                                             головуючого судді Мусієнко Н.М.,  

                                                     при секретарі Кравченко Г.Ю.  

                                             з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

          розглянувши  у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та в інтересах ОСОБА_4   до ОСОБА_5, ОСОБА_6, КП ВРЕЖО №7 про зміну умов договору найму житлового приміщення, вселення; та зустрічному позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,  суд,  -

                                                              ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулася до суду в грудні 2006р. з позовом до відповідачів, про зміну умов договору найму  житлового приміщення та вселення до квартири. В позовній заяві вказала, що з відповідачем  ОСОБА_6 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з лютого 1997р. Від шлюбу мають  неповнолітнього сина ОСОБА_4, 21.03.1997р.н.

     18.01.2002р. на підставі ордеру №30 на їх сім’ю з чотирьох осіб була надана квартира АДРЕСА_1.

    Наймодавцем квартири є КП ВРЕЖО №7, наймачем є відповідачка ОСОБА_5.

Загальна площа квартири складає 60,95кв.м., жила – 36,0кв.м.; квартира складається з трьох ізольованих кімнат, площею 17,1кв.м., 11,3кв.м., 7,6кв.м. До кімнати площею 17,1кв.м. примикає балкон, а до кімнати площею 11,3 кв. м.- лоджія.

       25.08.2005р. шлюб позивачки був розірваний Ленінським РАЦС м. Запоріжжя.

       Після розірвання шлюбу між сторонами склався порядок користування квартирою, згідно з яким позивачка з сином користувалися кімнатою 17,1кв.м., а відповідачі – двома іншими кімнатами.

    Однак з квітня 2006р. із приводу користування квартирою між сторонами постійно виникають суперечки, які вирішити добровільно не має можливості.

      Відповідач ОСОБА_6 неодноразово застосовував до позивачки фізичну силу, ображав та принижував її. В квітні 2006р. ОСОБА_6  спричинив позивачці тілесні ушкодження, через що вона вимушена була  звертатися до міліції. Крім того ОСОБА_6 застосовував фізичну силу до їх спільної дитини, постійно погрожував насильством.

      Після чергової сварки в липні 2006р. позивачка вимушена була разом з дитиною піти з квартири на деякий час, а через кілька днів не змогла потрапити до квартири, оскільки відповідачами був змінений замок, а надати їй ключі вони відмовилися. Оскільки відповідачі чинять їй перешкоди в користування квартирою, вона з дитиною вимушена наймати житло для проживання.

    Позивачка вважає, що відповідачі  порушують житлові права її та неповнолітнього сина, тому просить їх вселити, та змінити договір найму житлового приміщення, виділивши їй та сину кімнату площею 17,1кв.м., та укласти самостійний договір  найму житлового приміщення.

     Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 проти задоволення первинного позову заперечують, заявили зустрічний позов, в  якому просять визнати відповідачку ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням – їх спільною квартирою №9 буд.№511 по вул. Зеленій в м. Запоріжжя, та припинити її реєстрацію.

     Свій зустрічний позов обгрунтовують тим, що між подружжям при спільному проживанні постійно виникали суперечки, які призвели до розірвання шлюбу. В грудні 2005р. відповідачка ОСОБА_3 з дитиною сама добровільно покинула помешкання, забравши всі свої речі. Крім особистих речей нею були вивезені меблі та інші предмети домашнього вжитку. Ніяких перешкод в користуванні квартирою їй не чинили, замок у дверях квартири дійсно був замінений, але з приводу його зіпсування, ключ від квартири відповідачці був непотрібний, оскільки вона не збиралася мешкати в спірній квартирі, проплату комунальних послуг  вона робила частково, тільки для того, щоб скласти враження, що вона не байдужа до спірної квартири. З червня 2006р ніяких речей відповідачки та її неповнолітнього сина в квартирі немає.

     Факт добровільного не проживання відповідачки в їх квартирі підтверджено показами свідків, довідками ЖЕУ.

      В зв’язку з не проживанням ОСОБА_3 більше шестимісячного строку, позивачі по зустрічному позову, просять визнати її такою, що втратила право користування жилою площею, та припинити її реєстрацію.      

       У судовому засіданні позивачі по зустрічному позову  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали свої позовні вимоги, просили їх задовольнити.              

      Представник 3-ї особи КП ВРЕЖО №7 при вирішенні обох позовів вагається на розсуд суду.

      Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, 3-ї особи, свідків, суд вважає, що основний позов позивачки підлягає задоволенню у відповідності до ст.ст.64,104 ЖК України, оскільки ніхто не може бути виселений із житлового приміщення, або обмежений у праві користування ним інакше, ніж на підставі і в порядку передбаченому законом.

      Відповідно до ст. 104 ЖК України члени сім’ї наймача  мають  право вимагати, за згодою інших членів сім’ї що проживають разом з ним, укладання з ним окремого договору найму житлового приміщення, якщо частка жилої площі що припадає на нього може бути виділена у вигляді приміщення що відповідає вимогам ст. 63 ЖК. При відмові членів сім’ї дати згоду на укладення окремого договору найму, спір може бути вирішений у судовому порядку.

     Згідно ст. 71 ЖК України, особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо на протязі більш ніж шести місяців без поважної причини  не користувалася цим приміщенням.

       Судом було встановлено, що позивачка ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі з червня 2006р., а вже в серпні 2006р. вона звернулася з позовом  про вселення до суду. В зв’язку з залишенням її позову без розгляду , вона повторно звернулася з тим ж самими вимогами.

      Доводи позивачів по зустрічному позову, про те, що ОСОБА_3 за власної волі пішла з квартири в грудні 2005р. не знайшли свого  підтвердження, спростовуються іншими доказами.

    Свідок ОСОБА_7 – сусідка, пояснила, що дійсно, відповідач ОСОБА_6 пиячив, не працював та застосовував фізичне насилля до позивачки, її неповнолітній син боявся свого батька, не залишався сам вдома. Позивачка вимушена була піти з квартири, оскільки колишній чоловік викинув її речі, а потім замінив замок, щоб вона не змогла потрапити до квартири.

    Анологічні свідчення дали свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

    Складений акт представниками ЖЕД та сусідами, щодо не проживання ОСОБА_3 з червня 2005р. також спростовується іншими доказами, а саме: постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, якою встановлено, що у квітні 2006р. за місцем проживання ОСОБА_6 причинив позивачці тілесні ушкодження легкої ступені тяжкості, висновком спеціаліста про наявність тілесних ушкоджень; довідкою Ленінського РО ЗГУ від 07.07.2006р. про те, що позивачка ОСОБА_3 зверталася до Ленінського РО з заявою про те, що  колишній чоловік ОСОБА_6 за адресою вул. Зелена,51/9, викинув її речі з балкону, підтвердженнями школи №109, що ОСОБА_4, 1997р.н. дійсно навчався в школі, але в липні 2006р. вибув до СШ №86.

     Крім того, сусіди, які брали участь у складанні акту – ОСОБА_11, ОСОБА_12Б, не з’явилися до суду для дачі особистих свідчень.

     Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що замки в квартирі сторін міняли одразу після виселення позивачки ОСОБА_3, а свідок ОСОБА_14 підтвердив, що це було влітку 2006р.

     Відповідачка по первинному позову ОСОБА_5 також підтвердила, що онук був переведений в іншу школу відразу після того, як вони з матір’ю виїхали  з їх  квартири.

       Таким чином суд встановив, що позивачка ОСОБА_3 не проживала в спірній квартирі з червня 2006р. з поважної причини, при чому вона вживала заходи про вселення до квартири, оскільки не має іншого житла, а спірна квартира надавалася їм на сім’ю з урахуванням її та неповнолітньої дитини, про свідчить ордер на спірну квартиру.

        На теперішній час вона з дитиною вимушена знімати житло, нести  зайві витрати, батько дитини від сплати аліментів ухиляється, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності вироком Ленінського районного суду №1-190 від 03.04.2008р., яким засуджений до одного року обмеження волі умовно.

        Позивачка ОСОБА_3 також частково сплачувала за квартиру, та комунальні послуги, про що надала суду квитанції.

        Пояснення свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 суд також не бере до уваги, оскільки вони суперечать документальним доказам, що набуті в матеріалах справи.

       Таким чином позивачкою ОСОБА_3 суду доведено, що вона не втратила своє право користування спірним житловим приміщенням, тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

      Позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню в повному обсязі, вона має бути вселена до квартири, а оскільки в квартирі є ізольована кімната площею 17,1кв.м., а на кожного члена сім’ї припадає 9 кв. м. житлової площі, то ця кімната може бути виділена у користування позивачці та її неповнолітньому сину, і  з нею може бути укладений окремий договір найму житлового приміщення.    

            Керуючись  ст.9,64,104,71,72 ЖК України, ст.10,60,212-215 ЦПК України, суд, -

                                                                  ВИРІШИВ :

      Основний позов ОСОБА_3 – задовольнити.

      Змінити умови договору найму житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_2, виділивши ОСОБА_3 та неповнолітньому ОСОБА_4 в користування ізольовану кімнату площею 17,1 кв.м., а в користування ОСОБА_5, ОСОБА_6 виділити кімнати площею 11,3 кв.м. та 7,6 кв.м.; інші приміщення: кухню, коридор, ванну кімнату, вбиральню – залишити в спільному користуванні.

       Зобов’язати КП ВРЕЖО №7 укласти із ОСОБА_3 самостійний договір найму житлового приміщення на кімнату  площею 17,1 кв.м. в зазначеній  квартирі.

       Вселити ОСОБА_3 з неповнолітнім ОСОБА_4  в кімнату площею 17,1 кв.м. квартири АДРЕСА_3.

        В задоволенні зустрічного позову  ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилою  площею в квартирі АДРЕСА_3, та припинення її реєстрації – відмовити.  

         Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд шляхом заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів із дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                  Суддя : /підпис/

                    РІШЕННЯ НЕ НАБУЛО ЧИННОСТІ

        Суддя:                                         Н.М.Мусієнко

        Секретар:                                     Г.Ю. Кравченко