Рішення

від 13.02.2008 по справі 2-77/2008

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 2-77/2008

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13 лютого 2008 р.                                                    Ленінський районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого-судді Лихосенко  М.О.,

               при секретарі – Михайловському А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ВХФ “Коло”, третя особа ОСОБА_2  про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ ВХФ «Коло» м.Запоріжжя про поновлення на роботі в посаді головного бухгалтера підприємства, в якому вказала, що відповідно до попередньої домовленості з керівником підприємства ОСОБА_2 про прийом на роботу, 31.10.2006 р. звільнилася з попереднього місця роботи ГК «Коксохімік».

01.11.2006 р. вона написала заяву про прийом на роботу до відповідача, погодивши всі умови трудового договору і у той же день була допущена до роботи на посаді головного бухгалтера.

З наказом про прийом на роботу та записом у трудовій книжці вона ознайомлена не була.

Після цього вона приступила до виконання своїх обов'язків, прийняла за вказівкою керівника від попереднього бухгалтера ОСОБА_3 бухгалтерську документацію за актом прийому-передачі від 03.11.2006 р. Нею також була прийнята оборотно-сальдова відомість підприємства за 9 місяців. У ЗФ АКБ «Укрсоцбанк» її представили як головного бухгалтера ТОВ ВХФ «Коло» та повідомили код доступу відповідача ОСОБА_4 «Аваль».

Попередній головний бухгалтер підприємства ОСОБА_3 у зазначений період звільнилася з підприємства у зв'язку з виїздом з міста.

06.11.2006 р. вона відпрацювала на підприємстві як головний бухгалтер, однак ніяких фінансових документів не підписувала і не оформляла.

07.11.2006 р. вона занедужала і з 09.11.2006 р. по 13.11.2006 р. знаходилася на стаціонарному лікуванні у ЗООД, а з 14.11.2006 р. по 04.12.2006 р. на амбулаторному лікуванні.

Про свою хворобу вона повідомила керівника підприємства ОСОБА_2

05.12.2006 р. вона вийшла на роботу до відповідача, де їй було повідомлено, що вона звільнена з роботи. З наказом про звільнення вона ознайомлена не була. Запис про її роботу на підприємстві в трудову книжку занесено не було. На підприємстві працювала головний бухгалтер ОСОБА_3 їй стало відомо, що прийом на роботу не був належно формлений.

Вважає, що між нею та відповідачем був укладений трудовий договір, оскільки вона фактично була допущена керівником підприємства до виконання обов'язків головного бухгалтера.

Її звільнення зроблено без передбачених законом підстав, в період її тимчасової непрацездатності.

Просить суд поновити її на роботу до відповідача на посаді головного бухгалтера, а також стягнути заробітну плату за період роботи з 01.11.2006 р. по 04.12.2006 р., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2006 р. по день поновлення на роботі в загальній сумі 18859 грн. 53 коп., згідно представленого розрахунку.

Крім того, позивачка вказала, що незаконним звільненням з роботи їй заподіяна моральна шкода, оскільки вона залишилась без роботи, без коштів до існування, була принижена відповідачем, у зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 1600 грн.

Представник відповідача заперечує проти позову, суду пояснив, що трудовий договір з позивачкою не укладався, наказ про прийом на роботу не видавався, фактично до роботи головним бухгалтером вона керівником підприємства не допускалася, ніякої роботи не виконувала.

У зазначений період часу на підприємстві головним бухгалтером числилась ОСОБА_5, яка перебувала у декретній відпустці. В період її відсутності на підприємстві працювали головний бухгалтер ОСОБА_6, ОСОБА_7, а потім до 28.02.2007 р. ОСОБА_3

Вакантної посади головного бухгалтера на підприємстві не було. У керівника підприємства не було необхідності прийому на роботу головного бухгалтера у зв'язку з відсутністю вакансії.

Крім того, у зазначений період зазначену посаду займала ОСОБА_3, яка не звільнялася в листопаді 2006 р. з підприємства, виконувала свої посадові обов'язки до кінця лютого 2007 р.

З позивачкою проводилася співбесіда про можливе працевлаштування на роботу в майбутньому за рекомендацією одного з засновників підприємства, вона була ознайомлена зі приблизним обсягом робіт на підприємстві. Наказ про прийом-передачу бухгалтерської документації не видавався і керівником не підписувався акт прийому-передачі.

Оскільки позивачкою не підтверджений факт укладання з нею трудового договору, фактичний допуск до роботи і виконання посадових обов'язків головного бухгалтера підприємства з 01.11.2006 р., просить у позові відмовити.

Третя особа ОСОБА_2 заперечує проти позову з тих же підстав.

У своїх письмових запереченнях суду відповідач також посилався на ті обставини, що питання про прийом на роботу ОСОБА_1 не стояв, оскільки зазначену посаду головного бухгалтера займала ОСОБА_3 Вирішувалось питання про тимчасове виконання поточної бухгалтерської роботи на період нетривалої відсутності ОСОБА_3 за сімейними обставинами на підставі цивільно-правового договору.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст.24 КЗпП України укладання трудового договору оформляється наказом про прийом на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ про прийом на роботу не був виданий, але працівник фактично був допущений до роботи.

Судом встановлено, що в ТОВ ВХФ «Коло» головним бухгалтером з 23.12.1999 р. працювала ОСОБА_5

З грудня 2004 р. вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років і за нею відповідно до закону зберігалось робоче місце.

У період її відсутності на зазначену посаду головного бухгалтера підприємство приймало: ОСОБА_6 до 27.10.2005 р., ОСОБА_7 з 02.03.2006 р. по 04.05.2006 р., ОСОБА_3 з 04.05.2006 р. по 28.02.2007 р., що підтверджено наказами по підприємству за період з 2004 р. по 2007 р., книгою обліку руху трудових книжок.

В листопаді 2006 р. на підприємстві головним бухгалтером працювала ОСОБА_3, дана посада не була вакантною і у адміністрації були відсутні будь-які підстави для прийому на роботу іншої особи.

Судом не встановлено, що в зазначений період головний бухгалтер підприємства ОСОБА_3 звільнялася з роботи. В оригіналах наказів по підприємству відсутній наказ про її звільнення за період жовтень-листопад 2006 р.

Зазначені обставини підтверджені також журналом реєстрації наказів по підприємству з якого видно, що ОСОБА_3 звільнилася з роботи лише 28.02.2007 р., а також книгою обліку руху трудових книжок.

З відомостей нарахування та виплати заробітної плати за період з жовтня 2006 р. по лютий 2007 р. видно, що ОСОБА_3 як головному бухгалтеру щомісяця нараховувалася і виплачувалася заробітна плата за весь відпрацьований час.

Згідно табелю обліку робочого часу вона в зазначений період займала зазначену посаду і була присутня на роботі. Зазначені докази спростовують доводи позивачки про те, що наказ про прийом її на роботу не видавався, але вона фактично була допущена до роботи.

На початку листопада бухгалтером ОСОБА_3 здавалася декларація до податкової інспекції, що не заперечує у своїх поясненнях і позивачка, а також підписувала інші податкові накладні 31.10.2006 р., 08.11.2006 р., 16.11.2006 р., 21.11.2006 р.

Позивачкою не представлено будь-яких доказів виконання на підприємстві роботи головного бухгалтера в цей період.

Її посилання на прийняття оборотно-сальдової відомості підприємства за 9 місяців і акту прийому-передачі по бухгалтерії від 03.11.2006р. суд вважає неспроможними з наступних підстав.

Оборотно-сальдова відомість підприємства ведеться в електронному вигляді та представляє собою баланс підприємства за визначений період роботи і відсутня необхідність у його прийнятті. Акт прийому-передачі по бухгалтерії від 03.11.2006 р. не містить в собі точних вказівок бухгалтерських документів, їх кількості і періоду.

Зазначені документи не затверджені керівником підприємства після їх складання.

Крім того, був відсутній наказ керівника про такий прийом та здачу бухгалтерської документації.

З пояснень свідка ОСОБА_5 видно, що ідучи в декретну відпустку вона передавала ОСОБА_8 касову книгу, а також реєстри первинних бухгалтерських документів підприємства – реєстри прибуткових та видаткових накладних, реєстри виконаних послуг і послуг сторонніх організацій.

Позивачці ж такі реєстри не передавалися і вона їх не приймала.

Крім того, як вказала свідок, після звільнення ОСОБА_8 27.10.2005 р. вона знову на деякий час виходила з декретної відпустки і працювала до 02.03.2006 р., поки не прийняли головного бухгалтера ОСОБА_7, що підтверджено наказами по підприємству. Потім знову пішла у відпустку по догляду за дитиною.

Про прийом на роботу головного бухгалтера ОСОБА_1 їй нічого невідомо, оскільки в адміністрації не було такої необхідності. У зазначений період на підприємстві головним бухгалтером працювала ОСОБА_3, а в разі потреби могли викликати і її на тимчасову роботу.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили суду, що в зазначений на підприємстві головним бухгалтером працювала ОСОБА_3 і у адміністрації була відсутня необхідність прийому на роботу нового головного бухгалтера.

ОСОБА_1 на роботу не приймалася і фактично не допускалася до виконання даних обов'язків.

Таким чином, судом не встановлено, що позивачка фактично була допущена керівником підприємства до виконання обов'язків головного бухгалтера і виконувала таку роботу з 01.11.2006 р.

У відповідності зі ст.235 КЗпП України питання про поновлення на роботі може стояти у випадку звільнення з роботи працівника без законних підстав.

У даному випадку позивачка ОСОБА_1 посилається на незаконність її звільнення з роботи, однак відсутні накази як про прийом її на роботу в ТОВ ВХФ «Коло» так і про її звільнення з роботи.

Позовних вимог про встановлення факту укладання трудового договору між нею і відповідачем, позивачка не заявляла.

До пояснень свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суд відноситься критично, оскільки про роботу у відповідача їм відомо від позивачка.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст.21, 24, 36, 232, 233, 235 КЗпП України,  суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1  в позові до ТОВ ВХФ “Коло”, третя особа ОСОБА_2  про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди – ВІДМОВИТИ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: /підпис/

Рішення не набрало законної сили.

Видане для ознайомлення.

Суддя:                                     М.О. Лихосенко

Секретар:                                 А.С. Михайловський