Постанова

від 30.09.2020 по справі 212/9412/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7723/20 Справа № 212/9412/19 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/9412/19

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.,

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.,

сторони

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст , на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року, яке ухвалене суддею Ваврушак Н.М., у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 червня 2020 року -,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що у період з 29 березня 2013 року по 23 квітня 2019 року він працював на підприємстві відповідача.

Позивачу була нарахована та не виплачена при звільненні заробітна плата у розмірі 24 264,72 гривень.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні пози вача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 134 робочих дні, ОСОБА_1 вважає, що з відповідача підлягає також стягненню на його користь середній заробіток за час за тримки розрахунку, який складає 27 277,04 гривень.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача на його користь: заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Стягнуто з Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 24264,72 гривень (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят чотири грн. 72 коп.), середній заробіток за період з 24.04.2019 по 04.11.2019 в сумі 27277,04 гривень (двадцять сім тисяч двісті сімдесят сім грн. 04 коп.).

Стягнуто з Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

В апеляційній скарзі відповідач Товариство закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вказує, що судом першої інстанції встановлено обставини справи, що мають суттєве значення при вирішенні спору, посилаючись на недопустимі докази.

Копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи, також докази мають бути подані у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. На думку відповідача, позивачем дані вимоги виконані не були, а суд на це уваги не звернув.

Докази щодо заборгованості по заробітній платі, від 06.03.2019 року, на думку відповідача, підписані особою, яка, станом на визначену дату, не мала права підпису, в зв`язку з чим не повинні були братися до уваги судом першої інстанції.

Рішення судом першої інстанції прийняте на підставі неналежних та недопустимих доказах, що позбавляє відповідача права на справедливий суд.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно Наказу Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст № 02/1 від 27 березня 2013 року Про прийняття на роботу та Наказу № 03 від 05 березня 2019 року Про надання відпустки з наступним звільненням ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством закритих стоянок транспортних засобів ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29 березня 2013 року по 23 квітня 2019 року ( а.с. 4,5,25-29)

Згідно довідок №18, 19 від 06.03.2019 року Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст , підприємство, станом на 06 березня 2019 року, має заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 у розмірі 24264,72 гривень (а.с.6, 7).

Відповідно наданого позивачем розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку з 24 квітня 2019 року по 04 листопада 2019 року, середньоденний заробіток становить 203,56 грн., середній заробіток за час затримки на час звернення до суду становить 27 277,04 грн. за 134 робочі дні (а.с.8).

Протоколом №02 загальних зборів уповноважених членів Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст від 01 липня 2018 року, обрано головою правління ОСОБА_2 (а.с.47).

Протоколом №3 загальних зборів уповноважених Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст від 09 лютого 2019 року, постановлено звільнити з посади голови правління ОСОБА_2 та обрати головою правління ОСОБА_3 (а.с.49-50), який, відповідно до наказу №1 від 06 березня 2019 року, призначений на посаду з 06 березня 2019 року (а.с.51).

Наказом №1 Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст від 06 березня 2019 року, призначено ОСОБА_3 головою правління Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст з 06 березня 2019 року (а.с.51)

Згідно наказу №2 Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст від 11 березня 2019 року, звільнено з 11 березня 2019 року ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера Товариства (а.с.52).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в ст.116 КЗпП України , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі статтями 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно роз`яснень, наданих в пункті 20, частині 5 пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності передбаченої ст.117 КЗпП України. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року.

Згідно з абз.3 п.2 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений з підприємства відповідача 23 квітня 2019 року, тому розрахунковим періодом є два попередні перед звільненням повні місяці - січень-лютий 2019 року.

В зазначені місяці середньомісячна заробітна плата позивача складала 4173,00 грн. (середньоденний заробіток 203,56 грн.). Кількість днів затримки розрахунку -134 дні.

Відповідачем ці відомості не спростовані.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; особливості предмета позову, тощо.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, відповідно наданого позивачем розрахунку компенсації за затримку розрахунку, що складає 27 277,04 грн., підлягають задоволенню.

Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт непроведення з ним остаточного розрахунку.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що рішення судом першої інстанції прийняте на підставі неналежних та недопустимих доказах, що позбавляє відповідача права на справедливий суд, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеєр Б.В. проти Нідерландів ( Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands ) від 27.10.93, заява №14448/88, §33).

Створення рівних можливостей учасникам процесу в доступі до суду та до реалізації та захисту їхніх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач допустив затримку у виплаті зарплати, в зв`язку з чим у нього виник обов`язок виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, доказів на спростування викладеного, відповідачем не надано.

Аргументи апеляційної скарги про те, що докази щодо заборгованості по заробітній платі від 06.03.2019 року, підписані особою, яка, станом на визначену дату, не мала права підпису, в зв`язку з чим не повинні були братися до уваги судом першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову, та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі відповідач.

Крім того, відповідачем не надані докази на спростування достовірності вказаних довідок.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2020 року.

Головуючий:

Судді: