Ухвала

від 12.04.2021 по справі 212/9412/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/9412/19

2-др/212/13/21

У Х В А Л А

12 квітня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Ваврушак Н.М., секретаря судового засідання Нестеренко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області за відсутності учасників справи та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, заяву представника відповідача Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст адвоката Ліфшиць Зої Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошових коштів невиплачених при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2021 року представник відповідача Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст адвокат Ліфшиць З. О. звернулась до суду із заявою, в якій просить ухвали додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошових коштів невиплачених при звільненні.

В обґрунтування вказано, що 01.06.2020 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошових коштів невиплачених при звільненні. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

При виконанні вказаного рішення виникла ситуація, що призводить до подвійного оподаткування, що не передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до листа ДФС від 13.01.2016 № 402/6/99-99-17-03-03-15, п. 2 Порядку № 845 встановлено, що безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Боржники - це, зокрема, визначені в рішенні про стягнення коштів підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України від 21 квітня1999 року № 606-ХІУ Про виконавче провадження (далі - Закон № 606).

Статтею 65 Закону № 606 передбачено звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи, згідно із п. 8 якої у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (п.п. 1.4 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Разом з тим при вирішенні питання про оподаткування роботодавцем виплачуваних за рішенням суду працівникові за вимушений прогул сум потрібно врахувати постанову Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , в абзаці п`ятому п. 6 якої зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив під час визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

При цьому частиною другою ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що для осіб, яким згідно з рішенням суду нараховано середню заробітну плату за вимушений прогул, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована.

Таким чином, дохід у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду, за час вимушеного прогулу є базою нарахування та утримання єдиного внеску.

Просять суд винести додаткове рішення по даній справі, яким уточнити порядок виплати суми, присудженої в рахунок невиплаченої заробітної плати.

Відповідно до вимог ч.4 ст.270 ЦПК України, розгляд заяви здійснюється судом без виклику сторін та інших учасників справи, а отже фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.

Судом встановлено, 01.06.2020 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошових коштів невиплачених при звільненні. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Стягнуто з Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 24264,72 гривень, середній заробіток за період з 24.04.2019 по 04.11.2019 в сумі 27277,04 гривень та на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 гривень.

Рішення суду набрало законної сили 30.09.2020 року.

Згідно вимог ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Вивчивши зміст заяви та матеріали справи суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виходячи із змісту ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив до негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд зазначає, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє у задоволенні заяви.

Таким чином, законодавцем чітко визначено процесуальні випадки для ухвалення судом додаткового рішення, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Враховуючи, що під час ухвалення судового рішення від 01.06.2020 року судом вирішено всі питання по суті позовних вимог, визначені в ч.1 ст. 270 ЦПК України, а вимоги на які посилається заявник, не були предметом розгляду справи, а є порядком виконання рішення суду, а отже не можуть бути підставою для ухвалення додаткового судового рішення, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 270, 271 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника відповідача Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст адвоката Ліфшиць Зої Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства закритих стоянок транспортних засобів Автомобіліст про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошових коштів невиплачених при звільненні.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду складена та підписана 12.04.2021 року.

Суддя Н. М. Ваврушак