Постанова

від 29.09.2020 по справі 325/528/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 29.09.2020 Справа № 325/528/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 325/528/20

Провадження №22-ц/807/2506/20

Головуючий в 1-й інстанції - Пантилус О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Марія-2016 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 29 травня 2020 року, ухвалене у смт Приазовське (повний текст рішення складено 03 червня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Марія-2016 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки площею 5,34 га, кадастровий номер 2324582200:02:001:0079, розташованої на території Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області, 18.07.2017 уклала договір оренди земельної ділянки із орендарем - фермерським господарством Марія-2016 , який згідно позову просить розірвати з підстав, передбачених ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , і стягнути з відповідача заборгованість за договором в сумі 152020,86 гривень. Вимоги обґрунтувала тим, що відповідач систематично (упродовж трьох років) не виконує обов`язки щодо орендної плати. Фермерським господарством не сплачено позивачу за 2017 рік (за 135 днів) - 2372,70 гривень, за 2018 і 2019 роки - по 6415,08 гривень.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 29 травня 2020 року, позов ОСОБА_1 до фермерського господарства Марія- 2016 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, повністю задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки (цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2324582200:02:001:0079, площею 5,34 га, що розташована на території Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області) від 18 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарства Марія- 2016 , зареєстрований 18 серпня 2017 року комунальним підприємством Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації за № 21990202.

Стягнуто з фермерського господарства Марія-2016 (ЄДРПОУ 40723431, місцезнаходження: 72414, Запорізька область, Приазовський район, с.Воскресенка, вулиця Шкільна, 49) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором оренди землі в сумі 15202 (п`ятнадцять тисяч двісті дві) гривні 86 коп.

Стягнуто із фермерського господарства Марія-2016 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство Марія-2016 подало апеляційну скаргу , в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивач впродовж трьох років відмовлялась прийняти орендну плату від орендаря, чим створювала штучні умови для розірвання договору. Відповідачем направлялися на адресу орендодавця листи з проханням повідомити банківські реквізити для перерахунку орендної плати, між тим позивач умисно ухилявся від її отримання, що не може бути підставою для розірвання договору оренди.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката - Моісеєнко Д.Ю., зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2020 року це 210 200 грн. (відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2020 рік з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102,00 грн. (2102,00 грн. Х 100 = 210 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 (орендодавцем) та відповідачем фермерським господарством Марія-2016 (орендарем) 18 серпня 2017 року укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324582200:02:001:0079 площею 5,34 га строком на 15 років. Договір оренди земельної ділянки зареєстрований комунальним підприємством Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації 18 серпня 2017 року за № 21990202.

Відповідно до копії рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2018 року судом відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства Марія-2016 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Згідно пунктів 4.1, 4.3 договору оренди земельної ділянки від 18.08.2017 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розрахована на 1 рік за загальну площу земельної ділянки, згідно грошової оцінки і становить 6415,08 гривень, в тому числі прибутковий податок з громадян та інші податки, розраховані до чинного законодавства України, яка вноситься в строк до 31 грудня кожного відповідного року.

Орендодавець, відповідно до п.9.1 договору, має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно п.9.2 договору орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.12.3 договору).

Згідно доданої до позову копії листа від 13.12.2019 фермерське господарство пропонувало ОСОБА_1 повідомити банківські реквізити та номер рахунку, на який орендар зможе зараховувати орендну плату за договором, а також повідомило, що за бажанням позивач може отримати орендну плату за 2019 рік в готівковій формі на руки, прибувши за юридичною адресою фермерського господарства Марія-2016 30 грудня 2019 року.

Відповідно до копій листа від 13.12.2017 і опису вкладення у цінний лист, доданих до відзиву, фермерським господарством на адресу ОСОБА_1 надісланий лист, де їй також пропонувалася повідомити про банківські реквізити або прибувати за адресою орендаря для отримання готівкою орендної плати 30 грудня кожного відповідного року.

Позивач визнає отримання нею наведених двох листів.

Згідно опису вкладення у цінний лист та квитанції Приазовського відділення зв`язку Укрпошти від 10.12.2018 на адресу ОСОБА_1 надісланий лист про отримання орендної плати за 2018 рік, зміст якого невідомий, та позивач заперечує факт його отримання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідач систематично (три випадки) не виконував своїх обов`язків з виплати орендної плати, та має заборгованість перед позивачем, що є істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки, наявні підстави для розірвання договору земельної ділянки.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Доводи позивача про несплату орендної плати впродовж 2017 - 2019 років відповідачем не спростовані.

Не сплата орендної плати протягом 3 років являється істотним порушенням прав позивача, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про доведеність позовних вимог та необхідності розірвання договору оренди.

Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вірно встановив суд першої інстанції, доводи відповідача про те, що позивач не звертався до фермерського господарства для отримання коштів готівкою та не повідомив своїх банківських реквізитів для перерахування заборгованості з орендної плати, є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини першої статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Згідно розрахунку, що наведений в позові, заборгованість з орендної плати складає 15202,86 гривень, у тому числі за 2017 рік (за 135 днів) - 2372,70 гривень, за 2018 і 2019 роки - по 6415,08 гривень. Розрахунок відповідачем не оспорений.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Марія-2016 залишити без задоволення, а рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 29 травня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 29 вересня 2020 року.

Судді: С. В. Кухар

О. В. Крилова

О. З. Поляков