Ухвала

від 12.11.2020 по справі 325/528/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа №325/528/20

провадження №61-16205ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою фермерського господарства Марія-2016 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 29 травня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Марія-2016 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до фермерського господарства Марія-2016 (далі - ФГ Марія-2016 ) з позовом у якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути заборгованість з орендної плати у сумі 15 202,86 грн.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області

від 29 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 18 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Марія-2016 зареєстрований

КП Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації за №21990202.

Стягнуто з ФГ Марія-2016 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі в сумі 15 202,86 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу ФГ Марія-2016 залишено без задоволення. Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 29 травня

2020 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року, ФГ Марія-2016 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди попередніх інстанцій встановили, що дана справа є малозначною.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд погоджується з наведеним вище висновком судів та приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом спору у даній справі є вимоги як майнового характеру - стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 15 202,86 грн та немайнового характеру - розірвання договору оренди земельної ділянки.

Вимоги майнового характеру станом на 01 січня 2020 року не перевищують двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 * 250 = 525 500).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України .

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Верховний Суд урахував ціну позову, предмет позову, складність та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фермерського господарства Марія-2016 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 29 травня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Марія-2016 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська