Постанова

від 15.09.2020 по справі 911/111/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Справа№ 911/111/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 15.09.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрімастер"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 03.06.2020 (повний текст складено 17.06.2020)

у справі № 911/111/20 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрімастер"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі"

про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрімастер" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" про встановлення земельного сервітуту.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує на те, що розміщення над земельними ділянками з кадастровими номерами 3223387204:04:001:0006, площею 0,2037 га та 3223387204:04:001:0008, площею 0,25 га, що належать позивачу на праві приватної власності, повітряної лінії електропередачі ПЛ-10 кВ Л-9 "Дівички" з балансовою приналежністю ПрАТ "Київобленерго", позбавляє можливості позивача повною мірою користуватись своїми земельними ділянками за цільовим призначенням.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2020 у справі № 911/111/20 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрімастер" до Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" про встановлення земельного сервітуту відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували неможливість користування позивачем земельними ділянками 3223387204:04:001:0006 та 3223387204:04:001:0008 і відповідно виключну необхідність встановлення земельного сервітуту, неможливість задоволення потреб позивача щодо користування земельними ділянками іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту для її користування способом, найменш обтяжливим для позивача, тому позовна вимога позивача до відповідача про встановлення земельного сервітуту є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрімастер" звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи.

Доводи апеляційної скарги зводиться до того, що відповідач погодився на встановлення земельного сервітуту для розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, але на умовах безоплатного користування. Відтак, на думку апелянта, відхилення судом першої інстанції позовних вимог з підстав того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували неможливість задоволення потреб позивача щодо користування земельною ділянкою іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту, та встановлення земельного сервітуту для її користування способом, найбільш обтяжливим для позивача, не відповідає дійсним обставинам справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, Приватним акціонерним товариством "Київобленерго" подано позов, у якому відповідач зазначає, що судом першої інстанції повністю з`ясовано усі обставини, що мають значення для справи, оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Так, за доводами відповідача, єдиною законною умовою встановлення земельного сервітуту є фактична неможливість задовольнити потреби власника та/або землекористувача в інший спосіб. Водночас, на думку відповідача. позивач не зазначив жодних конкретних умов, які перешкоджають йому у задоволенні потреб у користуванні земельними ділянками за цільовим призначенням (розміщення та експлуатація будівель і споруд додаткових транспортних послуг), та які не можуть бути задоволені в інший спосіб, окрім обтяження сервітутом земельної ділянки.

Клопотання, подані учасниками справи до суду апеляційної інстанції

15.09.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" надійшла заява про зміну найменування відповідача. Заява мотивована тим, що 03.09.2020 ПрАТ Київобленерго змінено назву на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі", а тому, на підставі частини першої статті 52 Господарського процесуального кодексу України просить суд залучити його до участі у справі № 911/111/20, як правонаступника позивача.

Розглянувши подану Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" заяву про залучення його до участі у справі №911/111/20, як правонаступника відповдіача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається із відомостей ЄДРПОУ, станом на 04.09.2020 Приватне акціонерне товариство "Київобленерго" змінило назву на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі". Ідентифікаційний код юридичної особи не змінився.

У даному випадку заміна особи у відносинах, щодо яких виник спір, не відбулася. Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд вважає за можливе змінити найменування відповідача з Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі".

Позиції учасників справи

В судовому засіданні 15.09.2020 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити ї без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватра-Трейд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрімастер" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1.1. якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, за кадастровим номером 3223387204:04:001:0008, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, яка розташована за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Кавказ, вул. Зоряна, 2, за реєстровим номером об`єкта нерухомого майна 293330632233 та сплачує за неї ціну, визначену цим договором.

Ринкова вартість земельної ділянки згідно з Звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеним ТОВ "Бюро Оцінок" 31.08.2017, становить 62 670,00 грн. (п. 2.1 договору).

За домовленістю сторін продаж земельної ділянки вчинено за 98 000,00 грн. без урахування ПДВ (п. 2.2 договору).

Право власності на земельну ділянку переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього права у відповідності до Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень" (п. 3.2 договору).

До матеріалів справи долучено Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрімастер" на земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, за кадастровим номером 3223387204:04:001:0008, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, яка розташована за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Кавказ, вул. Зоряна (Комунарська), 2, за реєстровим номером об`єкта нерухомого майна 293330632233.

05.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватра-Трейд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрімастер" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1.1. якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) земельну ділянку загальною площею 0,2037 га, за кадастровим номером 3223387204:04:001:0006, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, яка розташована за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Кавказ, вул. Зоряна, 2, за реєстровим номером об`єкта нерухомого майна 288021932110 та сплачує за неї ціну визначену цим договором (п. 1.1 договору).

Ринкова вартість земельної ділянки, згідно з Звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеним ТОВ "Бюро Оцінок" 31.08.2017 становить 51 064,00 грн. (п. 2.1 договору).

За домовленістю сторін продаж земельної ділянки вчинено за 79 000,00 грн. без урахування ПДВ (п. 2.2 договору).

Право власності на земельну ділянку переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього права у відповідності до Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень" (п. 3.2 договору).

До матеріалів справи долучено Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрімастер" права власності на земельну ділянку загальною площею 0,2037 га, за кадастровим номером 3223387204:04:001:0006, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, яка розташована за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Кавказ, вул. Зоряна (Комунарська), 2, за реєстровим номером об`єкта нерухомого майна 288021932110.

Як встановлено судом першої інстанції, на території земельних ділянок з кадастровими номерами 3223387204:04:001:0006, площею 0,2037 га та 3223387204:04:001:0008, площею 0,25 га побудована повітряна лінія електропередачі ПЛ-10 кВ Л-9 "Дівички" з балансовою приналежністю ПрАТ "Київобленерго".

Судом першої інстанції також досліджено обставини того, що Приватне акціонерне товариство "Київобленерго" є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства "Київобленерго", яке перейменовано в свою чергу з Публічного акціонерного товариства "АЕС Київобленерго", яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "А.Е.С. Київобленерго", яке створене шляхом реорганізації Відкритого акціонерного товариства "А.Е.С. Київобленерго".

Відкрите акціонерне товариство А.Е.С. Київобленерго" створене шляхом перейменування Відкритого акціонерного товариства "Київобленерго", яке створене шляхом перейменування Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Київобленерго", яка створена шляхом перетворення Державного підприємства "Київобленерго".

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.11.2006 за № 452 було затверджено "Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" під час його корпоратизації, станом на 01.07.1995".

Повітряна лінія електропередачі ПЛ-10 кВ Л-9 "Дівички" увійшла до переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" під час його корпоратизації, що підтверджується витягом із Переліку нерухомого майна.

Разом з цим, повітряна лінія електропередачі ПЛ-10 кВ Л-9 "Дівички" була побудована у 1970 році, на виділені із земель запасу на потреби електроенергетичної галузі, території, що підтверджується паспортом повітряної лінії електроенергопередавання напругою 10 (6) кВ.

Даний об`єкт обліковується на балансі ПрАТ "Київобленерго" з 01.01.1970, що підтверджується Довідкою про балансову належність від 27.01.2020.

За доводами позивача, зазначена лінія електропередач є об`єктом підвищеної небезпеки, охоронна зона по обидва боки від крайніх дротів повітряних ліній електропередач ЛЕП-10кВ становить 10 м. Дотримання позивачем охоронних нормативів призвело до незручностей у користуванні об`єктами приватної власності позивача.

Відтак, розміщення ЛЕП 10-кВ на земельними ділянками, що належать позивачу на праві приватної власності, позбавляє можливості власника у повній мірі користуватись своїми земельними ділянками за цільовим призначенням.

У зв`язку з викладеними обставинами, позивач звертався до відповідача із пропозицією № 29/10 від 29.10.2019 укласти договір про встановлення земельного сервітуту з відповідною платою, у сумі 200 000,00 грн. щомісяця та надав його проект.

У відповідь, листами № 27/1/2836 від 04.10.2019 та № 14/100/10126 від 04.12.2019, ПАТ "Київобленерго" вказував на те, що повітряна лінія електропередачі ПЛ-10 кВ Л-9 "Дівички" введена в експлуатацію у 1970 році, проте, як право власності на земельні ділянки 3223387204:04:001:0006, площею 0,2037 га та 3223387204:04:001:0008, площею 0,25 га набуто позивачем у 2017 році, тобто такі земельні ділянки перейшли у власність позивача вже із обмеженням їх використання, у зв`язку з чим ПАТ "Київобленерго" наполягав на встановлені безоплатного безстрокового земельного сервітуту та повернув проект договору позивачу.

Оскільки домовленості про встановлення земельного сервітуту позивач з відповідачем не досягли, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрімастер" звернулось з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є питання щодо встановлення земельного сервітуту для розміщення над земельними ділянками з кадастровими номерами 3223387204:04:001:0006, площею 0,2037 га та 3223387204:04:001:0008, площею 0,25 га, що належать позивачу на праві приватної власності, повітряної лінії електропередачі ПЛ-10 кВ Л-9 "Дівички" з балансовою приналежністю ПрАТ "Київобленерго".

Згідно зі статтею 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає в обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Так, Цивільний кодекс України визначає сервітут одним з речових прав на чуже майно. Сервітут встановлюється, згідно зі статтею 401 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно з ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Питання щодо земельного сервітуту регулює глава 16 Земельного кодексу України (статті 98 - 102).

Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право: вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом; на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору. У разі недосягнення сторонами домовленості щодо встановлення або умов сервітуту спір вирішується судом за позовом осіб, що потребують встановлення сервітуту.

Стаття 99 цього Кодексу визначає види права земельних сервітутів. Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів як, зокрема, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (підпункт "б" частини 1 зазначеної норми).

За змістом статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що право вимоги про встановлення сервітуту належить особі, яка має намір користуватись чужою земельною ділянкою, до власника такої ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут.

У даному випадку позивачем виступає власник земельних ділянок, які можуть бути використані для задоволення потреб інших осіб і відносно них може бути встановлено земельний сервітут, а відповідач - ПрАТ ДТЕК Київські електромережі є заінтересованою особою у встановленні сервітуту на земельні ділянки позивача з метою задоволення своїх потреб у обслуговуванні повітряної лінії електропередачі ПЛ-10 кВ Л-9 "Дівички". Особою яка має право вимагати встановлення сервітуту в даному випадку є відповідач ПрАТ ДТЕК Київські електромережі .

Тлумачення вищенаведених положень цивільного і земельного законодавства України свідчить про те, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки, сервітут - це право користування чужим майном( стаття 401 Цивільного кодексу України).

Тобто, встановлення сервітуту - це обмеження прав власників. За сучасним законодавством сервітут є обмеженим речовим правом, правом на чужу річ, яка полягає в обмеженому користуванні нею, тобто в користуванні не цілою річчю, а в певному відношенні для задоволення конкретної потреби в такому користуванні (право проходу через земельну ділянку, право проведення водопроводу, ліній електропередач тощо).

Колегія суддів вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, так як право вимоги встановлення земельного сервітуту у даному випадку належить ПрАТ ДТЕК Київські електромережі , та не використав як власник земельної ділянки всі передбачені законом способи захисту права власності.

Крім того, відповідно до статті 76 Земельного кодексу України землями енергетичної системи землі, надані під електрогенеруючі об`єкти та під об`єкти транспортування електроенергії до користувачів.

Згідно з частиною 3 статті 76 Земельного кодексу України уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.

Частиною 4 статті 27 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що в охоронних зонах електричних мереж, а також інших особливо важливих об`єктів електроенергетики діють обмеження, передбачені Законом України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів".

Відповідно до статті 22 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" охоронні зони об`єктів енергетики встановлюються вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі та навколо електростанцій, електропідстанцій, струмопроводів і пристроїв, для забезпечення нормальних умов експлуатації об`єктів енергетики, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Охоронні зони уздовж повітряних ліній електропередачі встановлюються у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки ліній від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на певній відстані залежно від напруги ліній електропередачі.

Статтею 30 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" визначено, що власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об`єктів енергетики мають право самостійно господарювати на земельних ділянках з дотриманням установлених обмежень та обтяжень.

Власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об`єктів енергетики зобов`язані здійснювати господарську та інші види діяльності на зазначених земельних ділянках з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 25 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" спеціальні зони об`єктів енергетики зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічному обґрунтуванні використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншій визначеній законом документації із землеустрою.

Межі спеціальних зон об`єктів енергетики зазначаються у документації із землеустрою з часу надання земельної ділянки для будівництва відповідного об`єкта та, у разі необхідності, встановлюються в натурі (на місцевості) і позначаються відповідними попереджувальними знаками.

З метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму і використовуються у разі проектування, будівництва та експлуатації електричних мереж, а також під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж, постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209 запроваджені Правила охорони електричних мереж.

Електричними мережами, які підлягають охороні згідно з цими Правилами, є, зокрема, повітряні лінії електропередачі.

Для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та вимог техніки безпеки Правилами передбачені певні заходи, в тому числі встановлення охоронних зон електричних мереж.

Охоронні зони електричних мереж встановлюються:

уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань:

(для повітряних ліній напругою)

2 метрів - до 1 кВ

10 метрів - до 20 кВ

15 метрів - 35 кВ

20 метрів - 110 кВ

25 метрів - 150, 220 кВ

30 метрів - 330, 400, 500, +(-)400 кВ

40 метрів - 750 кВ;

Як підтверджено матеріалами справи, охоронна зона існуючої повітряної лінії електропередач визначена на земельних ділянках щодо яких позивач просить встановити сервітут, по обидва боки від крайніх дротів повітряних ліній електропередач ЛЕП - 10 кВ та становить 10 м.

Звертаючись до суду, позивач вказував на відсутність відомостей щодо обмежень у використанні земельних ділянок, а також щодо відсутності зобов`язань щодо обмежень використання земельних ділянок у договорах купівлі-продажу земельних ділянок від 05.09.2017, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. Поміж цим, позивач сам вказував, що зазначена лінія електропередач є об`єктом підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує.

Відповідно до пункту 4 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209, у межах охоронних зон землі у їх власників і користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Громадяни, яким надано у власність, земельні ділянки, де знаходяться об`єкти електричних мереж, зобов`язані вживати належних заходів до збереження зазначених об`єктів.

Судом першої інстанції було встановлено, що повітряна лінія електропередачі ПЛ-10 кВ Л-9 "Дівички" була побудована у 1970 році, що підтверджується Паспортом повітряної лінії електроенергопередавання напругою 10 (6) кВ. Зазначене не спростовано позивачем.

Як підтверджується матеріалами справи, повітряна лінія електропередачі ПЛ-10 кВ Л-9 "Дівички" увійшла до переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" під час його корпоратизації, станом на 01.07.1995, що підтверджується витягом із Переліку нерухомого майна.

Право власності на вказані земельні ділянки набуто позивачем у 2017 році, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Тобто позивачем оформлено право власності на земельні ділянки на яких вже була розташована повітряна лінія електропередачі ПЛ-10 кВ Л-9 "Дівички".

Таким чином, укладаючи договори купівлі-продажу земельних ділянок від 05.09.2017 позивачу було відомо щодо встановлення охоронних обмежень у використанні земельних ділянок з кадастровими номерами 3223387204:04:001:0006 та 3223387204:04:001:0008, у зв`язку із розташуванням на земельних ділянках повітряної лінії електропередачі ПЛ-10 кВ Л-9 "Дівички" з балансовою приналежністю ПрАТ "Київобленерго".

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог та відмови у їх задоволенні.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апелянтом належними та допустимими доказами не доведено суду факту порушення відповідачем його прав або охоронюваних законом інтересів, а, отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2020 у справі № 911/111/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрімастер" на рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2020 у справі № 911/111/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2020 у справі № 911/111/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/111/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 30.09.2020.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська