Ухвала

від 28.09.2020 по справі 910/16575/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"28" вересня 2020 р. Справа№ 910/16575/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 (особа, яка вважає, що порушені її права, інтереси та (або) обов`язки) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020

у справі № 910/16575/19 (суддя Балац С.В.)

за позовом Державної установи " Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КУБ"

про визнання недійсною додаткову угоду до договору

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" про визнання недійсною додаткову угоду до договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/16575/19 позов задоволено повністю.

Визнано недійсною додаткову угоду від 25.11.2016 № 1 до договору генерального підряду від 16.05.2016 № 1 по об`єкту: "Реконструкція рентген-радіологічного відділення ДУ "Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України" по вул. Зоологічній, 3 Шевченківського району м. Києва".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК КУБ" на користь Державної установи "Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України" витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/16575/19 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято судом при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Також ОСОБА_1 наполягає на тому, що оскаржуване рішення прийнято про його права та обов`язки.

Крім того, разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подано клопотання про витребування копії висновку судово-економічної експертизи, проведеної на підставі постанови від 14.03.2018 слідчого ГСУ СБУ в межах кримінального провадження № 12015100070001990.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020, справа №910/16575/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020; зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 справу призначено до розгляду на 28.09.2020.

В судове засідання 28.09.2020 представники сторін не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про що свідчать долучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень. Поштова кореспонденція суду, що надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача та, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даних учасників справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомлялось.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги, а також з врахуванням того, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача, повідомлених належним чином про здійснення перегляду справи в апеляційному порядку.

Апелянт та його представник в судовому засіданні 28.09.2020 підтримали вимоги своєї апеляційної скарги та наполягали на тому, що оскаржуваним рішенням вирішено про права та обов`язати ОСОБА_1 .

Колегія суддів, заслухавши думку присутніх представників апелянта, розглянувши доводи та аргументи стосовно обґрунтувань звернення з апеляційною скаргою скаржника, який не є стороною у даній справі, дійшла висновку про закриття апеляційного провадження, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

За змістом ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (рішення Європейського Суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Так, у відповідності до ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Тобто судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційне провадження в такому випадку підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Відповідний правовий висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 10.05.2018 зі справи №910/22354/15, від 19.06.2018 зі справи №910/18705/17, від 11.07.2018 зі справи №911/2635/17, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 11.12.2018 №916/2878/14, від 15.01.2019 у справі №7/74.

Таким чином, першочерговому з`ясуванню у даній справі підлягають вирішенню питання про те, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника.

Так, звертаючись з апеляційною скаргою у даній справі ОСОБА_1 вважає, що оскаржуваним рішенням судом вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов`язки. Рішення в даній справі може негативно вплинути на правове становище ОСОБА_1 , оскільки апелянт займав посаду заступника з реконструкції та капітального будівництва Державної установи "Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України" та мав право першого підпису документів інституту, а отже оскаржувана додаткова угода № 1 від 25.11.2016 була ним підписана. Також, скаржник зазначає, що на даний час Шевченківським районним судом міста Києва розглядається кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України. Обставини зазначеної кримінальної справи, на думку скаржника, безпосередньо стосуються додаткової угоди від 25.11.2016 № 1 до договору генерального підряду від 16.05.2016 № 1, що є предметом оскарження у даній справі та визнана рішенням від 24.02.2020 недійсною.

Матеріалами справи підтверджується, що предметом розгляду у цій справі є вимога Державної установи "Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України" про визнання недійсною додаткову угоду від 25.11.2016 № 1 до укладеного між сторонами спору договору генерального підряду на будівельні роботи від 16.05.2016 № 1.

Підстава позову обґрунтована тим, що оскільки оспорюваний правочин укладений з порушенням вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", Закону України "Про публічні закупівлі" та загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 688, то на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України він підлягає визнанню недійсним. Крім того, позивач вказував на те, що вказана додаткова угода вчинена від імені позивача заступником директора з реконструкції та капітального будівництва внаслідок зловмисної домовленості останнього з другою стороною, а тому, за доводами позивача, підлягала визнанню недійсною також на підставі ч. 1 ст. 232 ЦК України.

Задовольняючи позов у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши обставини того, що при укладенні оспорюваного правочину здійснена зміна обсягів, переліку, вартості окремих робіт та вартості обладнання, визначених Договором, більш ніж на 10 % (без наявності відповідного обґрунтування) всупереч вимогам загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 688 (відповідно до яких вартість ціни за одиницю товару або вартість додаткових робіт після укладення договору підряду може бути змінена не більше ніж на 10 %), дійшов висновку про те, що до оспорюваного правочину мають бути застосовані наслідки ч. 1 ст. 215 ЦК України у вигляді визнання оспорюваного правочину недійсним. Тобто додаткова угода визнана недійсною судом з мотивів її невідповідності положенням чинного законодавства України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування у даній справі приписів ч. 1 ст. 232 ЦК України (зловмисна домовленість представника однієї сторони з другою стороною), оскільки кваліфікація дій гр. ОСОБА_1 у вигляді використання службового становища з метою одержання неправомірної вигоди при укладенні оспорюваного правочину є предметом розслідування у кримінальному провадженні № 12017000000001570.

Отже, проаналізувавши зміст судового рішення, фактичні обставини справи, суть спору у цій справі, судова колегія дійшла висновку, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/16575/19 не вирішувались питання про права, інтереси та обов`язки апелянта, а опосередкований зв`язок даного спору із кримінальним провадженням щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 під час укладення додаткової угоди за нормами Кримінального кодексу України не може свідчити про наявність у останнього права на апеляційне оскарження вказаного судового рішення. Недійсність оспорюваного правочину у зв`язку із невідповідністю його вимогам законом не є підставою для притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ознаками злочину унормованого ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем); ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем); ст. 366 (службове підроблення) КК України.

Беручи до уваги те, що при ухваленні рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/16575/19 місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося, апеляційне провадження за апеляційною скаргою останнього підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України. Відповідно, подане скаржником клопотання про витребування копії висновку судово-економічної експертизи, проведеної на підставі постанови від 14.03.2018 слідчого ГСУ СБУ в межах кримінального провадження № 12015100070001990, підлягає відхиленню, адже розгляд апеляційної скарги по суті в такому випадку не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 234, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі № 910/16575/19 закрити.

2. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі № 910/16575/19.

3. Матеріали справи № 910/16575/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець