Рішення

від 22.09.2020 по справі 903/397/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 вересня 2020 року Справа № 903/397/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представника позивача: адвоката Берегуляк О.В.,

представника відповідача: адвоката Дзюрило А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СЕРВІС "

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК ЗАПЧАСТИНИ"

про стягнення 136091грн. 91коп.,

встановив: позивач - ТОВ "МРІЯ СЕРВІС " звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ТОВ "ВФК ЗАПЧАСТИНИ" 136091грн. 91коп., з яких: 100000грн. суми попередньої оплати, 30785грн. 84коп. пені, 2103грн. 73коп. інфляційних втрат та 3202грн. 34коп. - 3% річних за користування грошовими коштами. Також, просить стягнути з відповідача судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору поставки №45/3 від 18.08.2017р. в частині поставки оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим позивач відмовився від оплаченого ним товару та просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати, сплаченої на підставі рахунка-фактури №12 від 07.02.2019 та інші нарахування.

Ухвалою суду від 03.06.2020р. відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

25.06.2020р. представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. №01-57/3938/20), в якому не визнає позов та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що рахунок-фактура №12 від 07.02.2019 року на поставку Товару, щодо якого виник спір, виставлено на суму рівну 100000грн, що не підпадає під умови ні п.п.1.2.1., ні п.п. 1.2.2. Договору. Замовлення позивачем поставки спірного Товару було здійснено без дотримання процедури передбаченої п.п. 1.2.1.та п.п.1.2.2. Договору. Посилання в рахунку-фактурі на Договір поставки №45/3 від 18.08.2017 року здійснено відповідачем помилково. Вважає що передоплата у сумі 100 000грн. здійснена на підставі рахунку-фактури №12 від 07.02.2019, а не в порядку та на умовах, викладених в Договорі, а відтак поставка товару по рахунку-фактурі №12 від 07.02.2019 не може регулюватися умовами Договору поставки №45/3 від 18.08.2017, а повинна регулюватися відповідними нормами чинного законодавства. Місця та строків поставки Товару, зазначеного в рахунку-фактурі між сторонами погоджено не було. Стягнення позивачем пені, індексу інфляції та 3% річних також є безпідставними, оскільки нараховані на негрошове зобов`язання.

21.07.2020р. представник позивача надіслав на адресу суду відповідь на відзив відповідача (вх.№ 01-57/4461/20), в якій заперечив щодо доводів відповідача, зазначених у відзиві на позов. Представник зазначив, що оплата товару на суму 100000грн. відповідає п.3.1 договору та була здійснена позивачем на умовах договору Вважає, що надіслання замовлення на адресу, яка прямо не вказана у договорі, не свідчить про недотримання позивачем п.п. 1.2.1.п.1.2. Договору в повному обсязі та не тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Крім того, відповідач, підписавши договір, погодився з його умовами та зобов`язався їх виконувати, у тому числі і нести відповідальність за порушення строків поставки товару відповідно до умов пункту 6.2 Договору. В розумінні ст. 173 та ст. 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати не тільки в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), але й в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати інформацію тощо (негрошове зобов`язання).

Ухвалою суду від 03.08.2020р. продовжено строк підготовчого провадження до 01.09.2020р.

Ухвалою суду від 07.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2020.

25.08.2020 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№01-57/5324/20), в якому останній вважає доводи позивача у відповіді на відзив безпідставними, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Також, 02.09.2020 представник відповідача надіслав на адресу суду заяву про розподіл судових витрат (вх.№01-91/55/20). В заяві просить стягнути з позивача 7000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 02.09.2020 за згодою представників сторін згідно частин 2, 3 ст.216 ГПК України оголошено перерву до 22.09.2020.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та подав клопотання (вх.№01-91/67/20) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 6000грн.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в позові повністю.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

18.08.2017 між ТОВ "МРІЯ СЕРВІС " (Покупець) та ТОВ "ВФК ЗАПЧАСТИНИ" (Продавець) укладено Договір поставки №45/3 з додатковими угодами №1 від 18.08.2017, №1 від 19.12.2018 та №3 від 28.12.2019.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити, прийняти та оплатити запчастини до сільськогосподарської техніки (Товар).

Згідно п. 1.2. Договору поставка Товару здійснюється наступним чином:

1.2.1.Поставка партії Товару вартістю до 100000,00 грн., в тому числі ПДВ здійснюється на підставі письмових замовлень Покупця, погоджених із Продавцем, надісланих електронним повідомленням на адресу Продавця (prodavec@vfk.ua копія parts@vfk.lutsk.ua), в яких вказується асортимент, кількість та характеристики Товару. При цьому сторони досягли домовленості, що сума відтермінованого платежу по партіях Товару, що здійснюються на підставі письмових замовлень Покупця, без Специфікацій не може перевищувати 100000грн. У випадку виникнення у Покупця перед Продавцем простроченої заборгованості по оплаті партій Товару, що постачалися на підставі письмових замовлень Покупця, без Специфікацій, Продавець має право зупинити постачання наступної партії Товару до погашення Покупцем наявної заборгованості або постачати Товар на умовах 100% передоплати.

1.2.2. Поставка партії Товару вартістю понад 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ здійснюється на підставі укладених Сторонами Специфікацій, в яких зазначаються найменування, кількість номенклатура (асортимент), вартість та інші характеристики, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, з врахуванням додаткової угоди №1, умови поставки Товару: запчастини наявні на складі Продавця: відповідно до Інкотермс 2010 на умовах СРТ - м.Луцьк, шляхом передачі Товару за рахунок Покупця для доставки на ім`я Покупця на склад перевізника Нова Пошта (відділення №1), що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м.Хоростків, вул.Незалежності, 60, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати здійснення оплати відповідно до ч.а п.4.1 Договору; запчастини відсутні на складі Продавця: відповідно до Інкотермс 2010 на умовах СРТ - м.Луцьк, шляхом передачі Товару за рахунок Покупця для доставки на ім`я Покупця на склад перевізника Нова Пошта (відділення №1), що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м.Хоростків, вул.Незалежності, 60, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати здійснення оплати відповідно до ч.а п.4.1 Договору та прибуття Товару на склад Продавця, якщо інше не передбачено відповідною специфікацією.

Строк прибуття Товару на склад Продавця 45 (сорока п`яти) банківських днів після здійснення Покупцем сплати Товару згідно умовами даного Договору, якщо інше не передбачено відповідною Специфікацією. У випадку прострочення Покупцем оплати Товару відповідно до ч.а п.4.1 Договору, термін постачання Товару може бути продовжено на строк пропорційно строку затримки оплати Товару Покупцем.

Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем, за умови надання документів, передбачених п. 2.2. цього Договору: - по кількості та асортименту відповідно до Договору; по якості відповідно до сертифікату якості, за умови його наявності (п. 2.11. Договору).

Датою поставки Товару (його певної партії) вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на Товар. Передання Товару від Продавця до Покупця за цим Договором здійснюється та оформлюється видатковою накладною, що підписується уповноваженими представниками Сторін (п.2.12 Договору).

Ціна Товару визначається у рахунках або у специфікаціях згідно п.1.2. Договору. Оплата за Товар здійснюється в гривнях відповідно до умов Договору. Зобов`язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п.п.3.1, 3.3, 3.4 Договору).

Оплата Товару, поставка якого здійснюється відповідно до п.1.2.1 Договору здійснюється на умовах 100% переплати в день виставлення відповідного рахунку Продавцем. Ціна Товару, зазначена в рахунках, що виставляються Продавцем, діє тільки в день виставлення відповідного рахунку.

На виконання умов договору сторони узгодили поставку наступного товару:

1.Вузол (артикул DОМ43-01-511), кількістю 1 шт., ціна за одиницю без ПДВ- 15256,80 грн., вартістю без ПДВ 15256,80 грн;

2. Вузол (артикул DОМ43-01-512), кількістю 1 шт., ціна за одиницю без ПДВ - 17026 грн, вартістю без ПДВ 17026грн;

3. Вузол (артикул DОМ43-01-513), кількістю 1 шт., ціна за одиницю без ПДВ 15459,79грн., вартістю без ПДВ 15459,79 грн;

4. Вузол (артикул DОМ43-01-514), кількістю 1 шт., ціна за одиницю без ПДВ -15459,79 грн, вартістю без ПДВ 15459,79 грн;

5. Палець 35х330 (артикул ААR35-330), кількістю 8 шт., ціна за одиницю без ПДВ - 2516,37грн., вартістю без ПДВ 20130,96грн.

Всього 83333,33 грн без ПДВ.

Прийнявши замовлення, відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №12 від 07.02.2019 на загальну суму 100000 грн. з ПДВ, з посиланням на договір №45/3 від 18.08.2017.

15.02.2019 на підставі зазначеного рахунку згідно платіжного доручення №8952 ТОВ МРІЯ СЕРВІС здійснено оплату вартості замовленого товару на суму 100000 грн.

Виходячи з умов пп.2.1.2. п.2.1. укладеного між сторонами договору, відповідач зобов`язувався поставити товар позивачу до 25.04.2019.

Проте, відповідач не виконав умови договору та не поставив позивачу замовлений товар.

У зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем умов договору щодо поставки товару, позивач надіслав відповідачу лист №26/02/20-1 від 26.02.2020 про повернення сплачених коштів та, пізніше, вимогу про сплату боргу №01-04/2020/1 від 01.04.2020.

24.04.2020 на вимогу про сплату боргу відповідач повідомив,що домовленість щодо поставки товару згідно рахунку-фактури на суму 100000грн. не була здійснена в порядку та на умовах договору. Строки поставки в рахунку-фактурі не були зазначені, а тому вважає вимогу про сплату боргу необгрунтованою та безпідставною.

Як вбачається з рахунку-фактури №12 від 07.02.2019, що був виставлений відповідачем позивачу на оплату замовленого товару, у ньому є посилання на договір №45/3 від 18.08.2017. Даний рахунок є внутрішнім документом відповідача, і, у випадку наявної у ньому помилки, міг бути скорегований та виправлений останнім. Рахунок-фактура засвідчений мокрою печаткою ТОВ "ВКФ Запчастини" без зауважень та застережень. А тому суд дійшов висновку, що передоплата позивачем замовленого товару на суму 100000грн. згідно рахунку-фактури здійснювалася саме на умовах укладеного між сторонами договору поставки та повинна регулюватися умовами договору. А посилання представника відповідача на помилкове зазначення в документі на договір поставки є необгрунтованим та не приймається судом до уваги, оскільки згідно додаткових угод до договору поставки від 19.12.2018 та 28.12.2019 термін дії договору встановлювався до 31.12.2019 та до 31.12.2020. Тобто, рахунок-фактура на оплату товару №12 від 07.02.2019 був виставлений саме в період дії договору поставки №45/3 від 18.08.2017 та з посиланням на цей договір. Також, кошти відповідачем не були провернуті позивачу, як помилково перераховані.

Крім того, сторонами не було укладено специфікацій, як того вимагає п.1.2.2 Договору у випадку поставки товару понад 100000грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 147 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку, договором поставки, з урахуванням додаткових угод, передбачена 100% передплата та виставлення відповідного рахунку на оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу приписів ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На день розгляду спору відповідач не повернув позивачу попередню оплату на вимогу позивача. Заборгованість відповідача становить 100000грн., підтверджена матеріалами справи, не спростовується відповідачем та є підставною, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 Договору погоджено, що у випадку порушення Продавцем строку Поставки Товару, продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості недопоставленого в строк Товару за кожен день прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивач нарахував відповідачу 30785,84грн. пені за період з 26.04.2019 по 19.05.2020, 2103,73грн. інфляційних втрат за період травень 2019р. по квітень 2020р. та 3202,34грн. 3% річних за період з 26.04.2019 по 19.05.2020.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, встановив, що підставними та підлягають до стягнення з відповідача - 17219грн. 18коп. пені, 2103грн. 73коп. інфляційних втрат та 3202грн. 34коп. - 3% річних.

В позові в частині стягнення 13566,66грн. пені слід відмовити у зв`язку з нарахуванням пені понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Посилання відповідача на ненадіслання позивачем замовлення про поставку товару не на електронну пошту, визначену у п.1.2.1 Договору, не заслуговує на увагу суду, оскільки відповідач прийняв замовлення, що було надіслано позивачем на іншу електронну адресу, виставивши позивачу на підставі договору рахунок-фактуру на суму 100000грн., що не звільняє останнього від договірних зобов`язань.

Доводи відповідача щодо безпідставності пені за порушення негрошового зобов`язання є необгрунтованими, оскільки стягнення пені від вартості непоставленого в строк товару передбачена умовами договору (п.6.2) та не суперечить ст.230 ГК України.

Нарахування пені за непоставку товару за період 6 місяців здійснено до моменту звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення коштів.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на зазначене, позов підлягає до задоволення частково.

Представник ТОВ "ВФК Запчастини" просить стягнути з ТОВ "Мрія сервіс" 7000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.1 ч.3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження зазначених витрат представник ТОВ "ВФК Запчастини" надав суду:

- договір № 10/03/20 від 10.03.2020 про надання правової допомоги, укладений між позивачем (клієнтом) та адвокатським бюро "Дзюрило Анастасії";

- додаткова угода №2 до договору № 10/03/20 від 10.03.2020 про надання правової допомоги;

- калькуляція вартості надання послуг професійної правничої допомоги №22 від 01.09.2020 на суму 7000грн;

- акт №22 про надання послуг професійної правничої допомоги від 01.09.2020 на суму 7000грн.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником ТОВ "Мрія сервіс" заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 6000грн. за фактично виконані роботи згідно калькуляції та акту.

З наданих представником відповідача калькуляції вартості надання послуг професійної правничої допомоги та акту №22 про надання послуг вбачається, що останнім надано послуг (виконано робіт): аналіз судової практики та чинного законодавства на загальну суму - 1000 грн.; підготовка та подання відзиву на позовну заяву на загальну суму - 3000грн та підготовка та подання заперечення на відповідь на відзив, представництво у суді на загальну суму - 2000грн., що в сумі складає 6000грн. Зазначено, що всього надано послуг (виконано робіт) на суму 7000грн.

Водночас, враховуючи кількість затрачених годин та ціну за годину вартості наданих послуг, вказаних представником відповідача у калькуляції та акті, загальна вартість наданих послуг становить 6000грн., а не 7000грн., як зазначив представник відповідача. А тому, суд дійшов висновку, що представником відповідача документально підтверджено обсяг наданих послуг (виконаних робіт) на суму 6000грн.

Згідно п.2 ч.1, п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Провівши відповідні розрахунки та враховуючи результати розгляду справи, докази щодо надання адвокатських послуг, суд дійшов висновку, що з позивача в користь відповідача необхідно стягнути 598,12рн. витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з частковим задоволення позову.

Представник позивача в позовній заяві зазначив суму витрат на правничу допомогу, які очікує понести, однак доказів таких витрат та заяви про їх відшкодування і розподіл суду не надав.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК ЗАПЧАСТИНИ" (43023, Волинська обл., місто Луцьк, вул.Вахтангова, будинок 16, код ЄДРПОУ 32687916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СЕРВІС " (48000, Тернопільська обл., Підгаєцький р-н, місто Підгайці, вул.Міцкевича, будинок 12, код ЄДРПОУ 38554271) 122525грн. 25коп. (з них: 100000грн. суми попередньої оплати, 17219грн. 18коп. пені, 2103грн. 73коп. інфляційних втрат та 3202грн. 34коп. - 3% річних), а також 1892грн. 46коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СЕРВІС " (48000, Тернопільська обл., Підгаєцький р-н, місто Підгайці, вул.Міцкевича, будинок 12, код ЄДРПОУ 38554271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК ЗАПЧАСТИНИ" (43023, Волинська обл., місто Луцьк, вул.Вахтангова, будинок 16, код ЄДРПОУ 32687916) 598грн. 12коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В позові в частині стягнення 13566грн. 66коп. пені відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 01.10.2020

Суддя О. Г. Слободян