Постанова

від 15.02.2021 по справі 903/397/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

15 лютого 2021 року Справа № 903/397/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК ЗАПЧАСТИНИ"

про ухвалення додаткового рішення

на рішення Господарського суду Волинської області від 22.09.2020р.

(ухвалене о 12:47 у м. Луцьку, повний текст складено 01.10.2020р.)

у справі № 903/397/20 (суддя Слободян О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СЕРВІС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК ЗАПЧАСТИНИ"

про стягнення 136091грн. 91коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СЕРВІС" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК ЗАПЧАСТИНИ" 136 091 грн 91коп., з яких: 100 000 грн суми попередньої оплати, 30 785 грн 84 коп. пені, 2 103 грн 73 коп. інфляційних втрат та 3 202 грн 34 коп. 3% річних за користування грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22 вересня 2020 року у справі №903/397/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК ЗАПЧАСТИНИ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СЕРВІС" 122 525 грн 25 коп. В позові в частині стягнення 13 566 грн 66 коп. пені відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020р. у справі №903/397/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК ЗАПЧАСТИНИ" задоволено частково, рішення Господарського суду Волинської області від 22.09.2020р. скасовано в частині стягнення пені, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові, змінено рішення в частині розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

13.01.2021 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК ЗАПЧАСТИНИ" адвоката Дзюрило А.Р. надійшла заява від 13.01.2021 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Представник позивача зазначає, що при ухваленні рішення судом не вирішено питання про судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу. Заявник просить прийняти рішення у справі, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат ТОВ "ВФК ЗАПЧАСТИНИ" на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі №903/397/20 постановлено здійснити розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК ЗАПЧАСТИНИ" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 903/397/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши вказану заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК ЗАПЧАСТИНИ" адвоката Дзюрило А.Р. про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судом звертає увагу на те, що додаткове судове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СЕРВІС" не скористалося своїм правом на подання заперечень на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення.

В матеріалах господарської справи наявна заява відповідача про розподіл судових витрат від 18.11.2020 (т. 2, а. с. 2-3), відповідно до якої представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК ЗАПЧАСТИНИ" просила прийняти рішення щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем при розгляді в апеляційній інстанції в сумі 7 000 грн.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Апеляційним господарським судом, відмічається, що представником відповідача адвокатом Дзюрило А.Р. до вищевказаної заяви додано:

- Договір про надання правової допомоги від 10.03.2020 № 10/03/20 (т. 2, а. с. 4);

- Додаткова угода № 3 від 02.10.2020 до Договору про надання правової допомоги від 10.03.2020 № 10/03/20 (т. 2, а. с. 5);

- калькуляцію вартості надання послуг професійної правничої допомоги № 25 по Додатковій угоді № 3 від 02.10.2020 до Договору про надання правової допомоги від 10.03.2020 № 10/03/20 (т. 2, а. с. 6);

- Акт про надання послуг професійної правничої допомоги від 18.11.2020 (т. 2, а. с. 7).

Також, в матеріалах справи наявні:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АС № 10006841 (т. 1, а. с. 77);

- свідоцтво № 330 від 24.04.2007 про право на заняття адвокатською діяльністю (т. 1, а. с. 79).

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на оплату послуг адвоката Дзюрило А.Р. в суді апеляційної інстанції на суму 7 000 грн.

Апеляційний господарський суд бере до уваги, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, у разі заявлення іншою стороною клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та доведення неспівмірності таких витрат.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом відмічається, що такі витрати у сумі 7 000 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг, та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

В той же час, як зазначено вище, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 у справі №903/397/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК ЗАПЧАСТИНИ" задоволено частково, рішення Господарського суду Волинської області від 22.09.2020р. скасовано в частині стягнення пені, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові, змінено рішення в частині розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Тому, витрати відповідача на професійну правничу допомогу, в силу вимог ст. 129 ГПК України, підлягають стягненню з позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 980 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 у справі №903/397/20 не було вирішено питання щодо розподілу цих витрат, керуючись статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти додаткову постанову у справі № 903/397/20.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК ЗАПЧАСТИНИ" про ухвалення додаткового рішення задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ СЕРВІС" (48000, Тернопільська обл., Підгаєцький р-н, місто Підгайці, вул. Міцкевича, будинок 12, код 38554271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК ЗАПЧАСТИНИ" (43023, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Вахтангова, будинок 16, код 32687916) - 980 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання даної додаткової постанови.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "16" лютого 2021 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.