Рішення

від 01.10.2020 по справі 910/11175/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2020Справа № 910/11175/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/11175/20

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

30 липня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (позивач) надійшла позовна заява № 30/7/1/8330 від 24.07.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива (відповідач) про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 1533504-01 від 06.12.2018 року в розмірі 422 234,04 грн., з них: основного боргу - 374 484,68 грн. (триста сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 68 копійок), інфляційної складової боргу - 29 958,77 грн. (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 77 копійок) та 3% річних - 17 790,59 грн. (сімнадцять тисяч сімсот дев`яносто гривень 59 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором на постачання теплової енергії № 1533504-01 від 06.12.2018 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11175/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю Перспектива за адресою: 01001, м. Київ, вул. Костьольна, 8, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 10.08.2020 року з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті неправильно зазначена (відсутня) адреса - 08.08.2020 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 03.08.2020 року у справі № 910/11175/20 є 08.08.2020 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 25.08.2020 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".

11.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", як первісним кредитором та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач), як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, в порядку та на умовах якого, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн. станом на 01.08.2018 із урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього Договору та коригувань платежів.

Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1до цього договору. Всі права переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до цього договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору з укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отримання боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 до цього договору.

Відступлення права вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойки (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню із споживача (споживачів), визначаються окремим договором.

Згідно з витягом з додатку № 1 до договору, первісний кредитор відступив новому кредитору, зокрема право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива в розмірі 374 484,68 грн. за договором № 1533504-01.

Листом № 1/5-1533504-01 від 08.04.2019 року позивач звернувся до відповідача із повідомленням про відступлення права вимоги.

06.12.2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (надалі - теплопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перспектива (надалі - абонент, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії № 1533504-01 (надалі - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором (п. 1.1. договору).

У відповідності до п. 2.2.1. договору теплопостачальна організація зобов`язалась постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а саме в будинку № 42 по вул. Волоській.

Відповідно до п. 2.3.2. договору абонент зобов`язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і у терміни, які передбачені в додатку № 4 по договору.

Договір набуває чинності з 01.05.2018 року та діє до 15.04.2019 року (п. 8.1 договору).

У відповідності до п. 2 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42:

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК);

- акт виконаних робіт.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач заборгованість за договором № 1533504-01 на постачання теплової енергії за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року, право вимоги якої перейшло до позивача за договором про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 11.10.2018 року, не сплатив, в зв`язку з чим позивач звернуся до суду з позовом про стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю Перспектива заборгованості у сумі 374 484,68 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання 3% річних в розмірі 17 790,59 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 29 958,77 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за отриману у період з листопада 2015 року по квітень 2018 року за договором № 1533504-01 теплову енергію у розмірі 374 484,68 грн матеріали справи не містять.

Як вже було встановлено судом вище, 11.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", як первісним кредитором та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, у відповідності до умов якого позивач набув право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива в розмірі 374 484,68 грн за договором № 1533504-01.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.

В останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Зважаючи на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності укладеного між позивачем та ПАТ Київенерго договору № 601-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 року, останній у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених такими договорами прав і обов`язків сторін.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт обізнаності відповідача про перехід прав у зобов`язанні за договором є доведеним належним чином з боку позивача та відповідачем не спростований.

За таких обставин, оскільки відповідач спожив теплову енергію у гарячій воді, однак в обумовлений договором строк не оплатив її вартість, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 374 484,68 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних в розмірі 17 790,59 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 29 958,77 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційної складової боргу, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування інфляційної складової боргу у відповідності до чинного законодавства України, зазначений розрахунок є вірним, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу в межах визначеного позивачем періоду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 29 958,77 грн., за розрахунками позивача.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 17 777,80 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 12,79 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 422 221,25 грн., з них: основного боргу - 374 484,68 грн. (триста сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 68 копійок), інфляційної складової боргу - 29 958,77 грн. (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 77 копійок) та 3% річних - 17 777,80 грн. (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят сім гривень 80 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 6333,32 грн. пропорційно розмір задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива (ідентифікаційний код 32000546, адреса: 01001, м. Київ, вул. Костьольна, 8) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (ідентифікаційний код 40538421, адреса: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5) грошові кошти: основного боргу - 374 484,68 грн. (триста сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 68 копійок), інфляційної складової боргу - 29 958,77 грн. (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 77 копійок), 3% річних - 17 777,80 грн. (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят сім гривень 80 копійок) та судовий збір - 6333,32 грн. (шість тисяч триста тридцять три гривні 32 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 01.10.2020р.

Суддя О.В. Котков