Рішення

від 25.09.2020 по справі 926/970/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

25 вересня 2020 року Справа № 926/970/20

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави

в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до Приватного будівельно-виробничого підприємства "Новобуд-М", м. Чернівці

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 19398,74 грн

представники:

від сторін - не з`явились;

за участю прокурора Одосія О.-Е.В.

І. Стислий виклад вимог прокурора, позиції сторін.

Керівник Чернівецької місцевої прокуратури (далі - прокурор), діючи в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся (далі - Укртрансбезпека) до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного будівельно-виробничого підприємства "Новобуд-М" (далі - ПБВП Новобуд-М ), в якому (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог ) просить стягнути з відповідача на користь позивача в дохід Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 19398,74 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 23 квітня 2018 року посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області на автодорозі Т2601 32 км + 420 м провели габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки Урал , модель 63685-0110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного на праві власності ПБВП Новобуд-М . Проведена перевірка встановила перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, про що складені акти та довідка. За даними вказаних вище документів 23 квітня 2018 року проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 16623 та нарахована плата за проїзд у сумі 828 євро.

На підставі пунктів 27, 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) відповідачу належало сплатити плату за проїзд в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати (згідно з офіційним курсом Національного банку України євро до гривні станом на 23 квітня 2018 року еквівалентно 24 747,26 грн). Однак відповідач ці кошти добровільно не сплатив у повному обсязі.

Позивач подав пояснення на позов, в яких підтвердив викладені прокурором обставини та доводи, просить їх задовольнити в повному обсязі та пояснив, що у нього відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовними заявами саме даної категорії.

Прокурором подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача 19398,74 грн в дохід Державного бюджету України. Подана заява обґрунтовується тим, що у розрахунку Управління Укртрансбезпеки в Чернівецькій області помилково визначена ставка плати за проїзд в розмірі 2,07 євро за 1 км відстані замість правильної - 1,92 євро.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 07 травня 2020 року прийнято позовну заяву прокурора до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі № 926/970/20, призначено підготовче засідання на 27.05.2020 та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Після цього ухвалами суду від 27 травня 2020 року та червня 2020 року відкладено розгляд справи на 18.06.2020 і 08.07.2020 відповідно.

Ухвалою від 08 липня 2020 року суд прийняв до розгляду заяву прокурора про зменшення позовних вимог, відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 20 липня 2020 року та встановив сторонам додатковий строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 20 липня 2020 року закрито підготовче провадження у справі № 926/970/20, розпочато її розгляд по суті та призначено судове засідання на 09 вересня 2020 року.

Востаннє ухвалою від 09 вересня 2020 року у зв`язку із клопотанням позивача та для з`ясування його позиції по заяві прокурора про зменшення позовних вимог, відкладено розгляд справи по суті на 25 вересня 2020 року.

Сторони явку своїх представників у судове засідання 25 вересня 2020 року не забезпечили, при цьому 17 вересня 2020 року на електронну пошту суду від Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області надійшов лист в якому він просить розглянути справу без участі представника, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Позивач належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Своєю чергою, представник відповідача отримав копію ухвали суду від 09.09.2020 - 15 вересня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки свого представника ПБВП Новобуд-М в дане судове засідання суд не повідомляло.

За таких обставин суд констатує, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи по суті, не скористались своїм правом на участь в судовому процесі, в тому числі відповідач не реалізував своє право на подання відзиву на позов, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до статей 120, 165, 202 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час суд зауважує, що відповідач отримував усі ухвали суду, проте жодного разу не забезпечив участь свого представника у судовому процесі, не подав відзиву на позов, що розцінюється судом як відсутність в ПП Новобуд-М інтересу в участі в цій справі, а тому, враховуючи обмеженість процесуальних строків вирішення спору, суд вирішив розглянути дану справу в цьому судовому засіданні на підставі наявних у ній матеріалів.

Прокурор у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Заслухавши пояснення і доводи прокурор, з`ясувавши обставини, на які позивач та прокурор посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

На підставі затвердженого графіка проведення перевірок від 30 березня 2018 року та направлення на перевірку від 23 квітня 2018 року № 008469, а також щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період з 23 по 29 квітня 2018 року посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області 23 квітня 2018 року на автодорозі Т2601 32 км + 420 м провели габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки Урал , модель 63685-0110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу по маршруту с. Іспас - м. Чернівці протяжністю 80 км згідно товарно-транспортної накладної № 000089 від 23.04.2018.

За результатами проведеної перевірки, зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю, яке здійснювалось засобами вимірювальної техніки (вага автомобільна підкладна моделі АS у складі: вимірювальний прилад № 09-232, вантажоприймальні платформи № 09-463 та № 09-452 (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 12 липня 2017 року № 34-00/2848; сертифікат від 13 січня 2010 року № 005682, виробник: ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD.STI, Туреччина)), посадові особи управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області склали довідку № 0019706, акти № 0043100 і № СЕ045855, а також чек зважування № 16623 із зазначенням виду зважування: mob. dynamic , в яких зафіксували повну масу вказаного вище транспортного засобу 34,85 т з фактичним навантаженням: на першу вісь - 6,25 т при нормативно допустимій 11 т, на другу вісь - 14,75 т при нормативно допустимій - 8 т, на третю вісь - 13,85 т при нормативно допустимій - 8 т (при цьому, друга та третя вісь є здвоєними), що є порушенням пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила № 1306), а саме: за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує, зокрема, фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиничну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиничну задню вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т).

Таким чином, результат зважування вказав на перевищення нормативно допустимих габаритів.

Відповідно до розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів від 23 квітня 2018 року № 16623 із зазначенням перевищення параметрів від нормативу у 78,8 % нарахована плата за проїзд у розмірі 828 євро, що за перерахунком згідно з офіційним курсом Національного банку України євро до гривні станом на 23 квітня 2018 року еквівалентно 26680,64 грн.

У матеріалах справи відсутні відомості про оскарження відповідачем дій посадових осіб Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області щодо проведення перевірки габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля марки Урал , модель 63685-0110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та/або складення його матеріалів (довідки № 0019706, актів № 0043100 і № СЕ045855, чек зважування № 16623, що датовані 23 квітням 2018 року), чи визнання таких дії неправомірними у встановленому законом порядку.

Власником транспортного засобу - автомобіля Урал , модель 63685-0110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 10.08.2018 р. було ПБВП Новобуд-М , що підтверджується листом Регіонального сервісного центру в Чернівецькій області від 10.08.2018 № 31/24-2504. Про даний факт також вказано у актах від 23.04.2018 № 0043100 та № СЕ045855.

У той же час водій ОСОБА_1 , згідно з листом Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області від 21 листопада 2018 року № 6304/9/24-13-56-03, перебуває у трудових відносинах з ПБВП Новобуд-М з 28 вересня 2017 року та станом на 31 жовтня 2018 року інформація про його звільнення відсутня.

27 квітня та 7 листопада 2018 року Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області направило ПБВП Новобуд-М листи № 1421/39/3-18 та № 4036/40/11-18, в яких просило внести плату за проїзд, яка нарахована 23 квітня 2018 року у сумі 26680,64 грн та не сплачена відповідачем. Відповіді на зазначені листи матеріали справи не містять.

Згідно з листами Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівці від 27 липня року № 02-14/1006 та від 08 листопада 2018 року № 02-14/1462 кошти у сумі 26680,64 грн за період з 13 квітня по 06 листопада 2018 року від відповідача не надходили.

Також Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області зверталось до заступника прокурора Чернівецької області з листом від 23.07.2018 № 2508/39/4-18, в якому повідомило про те, що відповідач в добровільному порядку у тридцятиденний строк не сплатив кошти за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабартних транспортних засобів у сумі 828 євро, а тому за відсутності коштів на сплату судового збору просить у порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру вжити заходи представницького характеру шляхом примусового стягнення з відповідача як перевізника 26680,64 грн у судовому порядку.

До вказаного листа додано матеріали проведеного 23 квітня 2018 року габаритно-вагового контролю автомобіля марки Урал , модель 63685-0110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Прокурор, своєю чергою, звернувся до Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області листами від 11.09.2018 № 126/7718вих18 та від 02 листопада 2018 року № 126/9123вих-18, в яких просив повідомити про вжиті останнім заходи щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 26680,64 грн в судовому порядку або причини не вчинення таких заходів, а також повідомити про добровільну сплату позивачем плати за проїзд.

У відповідь Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області листами від 27.09.2018 № 3423/39/4-18 та від 05.12.2018 № 4293/40/4-18 зазначило, що заходи стягнення плати за проїзд з відповідача у судовому порядку не проводились у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, відповідні кошти ПБВП Новобуд-М у добровільному порядку сплачені не були.

Крім того, Укртрансбезпека у листі від 26 грудня 2018 року № 10960/05/15-18 повідомила про прокурора про відсутністю у неї повноважень на пред`явлення цього позову, а лише вправі нараховувати плату за проїзд.

Надалі у листах від 15.03.2019 № 107/1985вих19, від 22 липня 2019 року № 107/5814вих-19, від 26 березня 2020 року № 701-2818вих-20 прокурор у рамках статті 23 Закону України Про прокуратуру повторно просив позивача повідомити про вжиті ним заходи щодо стягнення з відповідача плати за проїзд у сумі 26680,64 грн в судовому порядку та добровільну сплату останнім вказаної суми.

У відповідь позивач листами від 04.04.2019 № 2417/05/15-19, від 09.08.2019 № 5228/05/15-19 та від 10.04.2020 № 336/05/15-20 повідомив прокурора, що 27.02.2019 подав копію платіжного доручення № 368 про перерахування коштів в сумі 5348,52 грн, проте решта плати за проїзд (21332,12 грн) ПБВП Новобуд-М не сплачена, у зв`язку з чим позивач просив звернутись до суду для забезпечення захисту інтересів держави, оскільки він не наділений відповідними повноваженнями.

Листом від 29 квітня 2020 року №107-3876вих.20 прокурор повідомив позивача про подання цього позову відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Відповідач не подав суду доказів перерахування до державного бюджету плати за проїзд у сумі, що є предметом цього позову.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

А. Юрисдикція цього спору.

Вирішуючи питання про підвідомчість цього спору господарському суду, слід зазначити, що відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Велика Палата Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18 та від 12 лютого 2020 року у справі № 926/16/19 констатувала, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відтак, ураховуючи суб`єктний склад сторін та приватно-правовий (деліктний) характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до положень статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язана з вирішенням питання щодо стягнення коштів у вигляді плати за проїзд.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 820/1203/17 та від 12 лютого 2020 року в справі № 926/16/19.

Б. Розгляд спору по суті.

Щодо суті спору, то належить зазначити, що засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III Про автомобільний транспорт (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 29 Закону № 3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т , строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як було встановлено посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області, перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням транспортним засобом (автомобілем марки Урал , модель 63685-0110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав на праві власності відповідачу) нормативно вагових параметрів, а саме допустимих параметрів навантаження на здвоєні осі (в даному випадку другу та третю), маса яких фактично склала 28,6 т (14,75 т + 13,85 т) замість дозволених 16 т.

Перевищення допустимих параметрів навантаження на здвоєні осі склало 78,8 %, тому з урахуванням положень пункту 2 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджені Порядком № 879) розмір плати за 1 км відстані має складати 1,92 євро (0,27 євро/км до 20% + кожні наступні 5% ще додатково 0,15 євро/км).

Натомість у розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів від 23 квітня 2018 року № 16623 взято ставку плати за проїзд 2,07 євро за 1 км відстані (тобто 1,97 євро/км + 0,15 євро/км), оскільки, як пояснив представник позивача, залишкові 3,8 % перевищення допустимих параметрів навантаження було заокруглено в сторону збільшення і розраховано плату з розрахунку перевищення допустимих параметрів навантаження на здвоєні осі у розмірі 80%.

З такими доводами позивача суд не погоджується, оскільки згідно пункту 2 зазначених Ставок кроком для підрахунку перевищення навантаження після 20% є саме 5%, тому при розрахунку плати за проїзд слід керуватись показником 75%, що правомірно було враховано прокурором у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

У решті розмір плати за проїзд визначено правильно, зокрема відстань 80 км посадовими особами Укртрансбезпеки взято з наданої водієм товарно-транспортної накладної № 000089 від 23.04.2018, а коефіцієнт збільшення плати за проїзд застосовано у зв`язку з перевищенням нормативу більше як на 40 відсотків (пункт 31-1 Порядку № 879).

Судом витребовувалась товарно-транспортна накладна № 000089 від 23.04.2018. У наданих представником позивача письмових поясненнях зазначено: Однак надання копії вказаного документа не видається можливим, оскільки після її огляду на місці складання матеріалів ГВК 23.04.2018 року вона була повернута водію вантажного автомобіля марки УРАЛ 63685-0110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який перебуває у трудових відносинах з його власником - ПБВП Новобуд-М . Натомість фотокопія ТТН з технічних причин не збереглась, що унеможливлює надання її суду. .

Щодо відстані 80 км, даний факт також вказано у актах від 23.04.2018 № 0043100 та № СЕ045855, які чинні наданий момент та відповідачем не оскаржувалися.

За таких обставин у зв`язку з допущенням перевищення допустимих параметрів навантаження відповідачу належало в строк до 23 травня 2018 року сплатити до державного бюджету 768 євро плати за проїзд, що станом на 23 квітня 2018 року за офіційним курсом Національного банку України складало 24747,26 грн (100 євро = 3222,30 грн).

Проте, як зазначає позивач, ПБВП Новобуд-М виконало свої зобов`язання частково сплативши згідно платіжного доручення № 368 лише 5348,52 грн плати за проїзд.

Згідно з частиною третьою статті 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 ГК України).

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Разом з тим відповідачем не було надано жодних доказів (1) на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів навантаження належного йому транспортного засобу та (2) оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

При цьому, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем суми плати за проїзд, що являє собою предмет цього позову, відтак з нього в дохід державного бюджету слід стягнути 19398,74 грн.

В. Наявність підстав для звернення прокурора за захистом інтересів держави.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За приписами статті 24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зроблено наступні правові висновки.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва . Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Із встановлених вище обставин слідує, що протягом 2018-2020 років прокурор неодноразово звертався до позивача із листами, в яких просив повідомити про вжиті ним заходи щодо стягнення з відповідача плати за проїзд, що є предметом даного спору, в судовому порядку, проте останній у відповідь повідомляв прокурора, що такі заходи він не вчиняв у зв`язку відсутністю законодавчо визначених повноважень та коштів для сплати судового збору.

Отже, позивачу було відомо про порушення інтересів держави, що являло собою неотримання коштів від плати за проїзд, проте він протягом двох років не вчиняв дій щодо подачі позову до суду про їх примусове стягнення з відповідача, що розцінюється судом як бездіяльність.

Відповідач не спростував обставини представництва інтересів держави, на які покликається прокурор у позові.

Відтак суд констатує, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення з цим позовом до суду, оскільки через бездіяльність позивача інтереси держави могли залишитись не захищеними.

V. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача. Відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора №410 від 03.09.2020 перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів ЄДРПОУ юридичну особу Прокуратуру Чернівецької області у Чернівецьку обласну прокуратуру , отже судовий збір належить стягнути на користь Чернівецької обласної прокуратури.

Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1 . Позов задовольнити.

2 . Стягнути з Приватного будівельно-виробничого підприємство Новобуд-М (58007, вул. Енергетична, 3А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 37273167) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, проспект Перемоги,14, м. Київ, код ЄДРПОУ 39816845) 19398,74 грн в дохід Державного бюджету України (отримувач: Чернівецьке УК/ м. Чернівці, 22160100, р/р 31218216024002, МФО 899998, банк отримувача коштів - Казначейство України).

3 . Стягнути з Приватного будівельно-виробничого підприємство Новобуд-М (58007, вул. Енергетична, 3А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 37273167) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, Чернівецька обл., місто Чернівці, вул. М. Кордуби, будинок 21, код ЄДРПОУ 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, МФО -820172, р/р НОМЕР_2 ) 2102 грн відшкодування судового збору.

4 . З набранням рішенням законної сили видати відповідні накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 30 вересня 2020 року.

Суддя І.В. Марущак