Рішення

від 28.09.2020 по справі 200/6506/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 р. Справа№200/6506/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ АЗОВСТАЛЬ до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Приватного акціонерного товариства МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ АЗОВСТАЛЬ звернулося до суду із позовом до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UА 700050/2019/000090/2 від 21.10.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA 700050/2019/00113 від 21.10.2019.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що під час митного оформлення феросплавної продукції, ввезеної на умовах контракту № 089 S-02/554 від 01.08.2015 відповідачем безпідставно відмовлено декларанту позивача в митному оформленні пред`явленого товару за митною вартістю, визначеною за ціною договору (контракту). За змістом позову, на час визначення позивачем митної вартості обмеження застосування методу визначення вартості за ціною контракту, визначені пунктами 1 - 4 ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України та п. а ст. 1 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року були відсутні. На підтвердження правомірності обґрунтованості визначення митної вартості декларантом позивача додані всі необхідні документи, визначені ст. 53 Митного кодексу України. Визначена позивачем митна вартість базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддаються обчисленню, що свідчить про правомірність обрання позивачем методу визначення митної вартості за ціною угоди. Позивач зазначив, що за наявності документів, що підтверджують всі складові визначеної позивачем митної вартості, кількісні та якісні характеристики товару, відповідач мав здійснити оформлення за заявленою декларантом позивача митною вартістю, а тому відмовив у митному оформленні товару, пред`явленого до митного оформлення за митною вартістю, визначеною за ціною угоди, відповідач діяв неправомірно.

Згідно викладеного в позові, висновки відповідача про неможливість здійснення митного оформлення імпортованого позивачем товару за заявленою позивачем митною вартістю через її невідповідність вартості фероніобію, що публікується світовими інформаційними агентствами, які узагальнюють відомості про ціни на світових біржах, засновані на проведеному порівняльному аналізу заявленої позивачем митної вартості із інформацією сайту ASIAN МETAL. Втім, позивач зауважив на тому, що таке порівняння не відповідає вимогам Розділу 3 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщують через митний кордон України, затверджених наказом ДФСУ від 11.09.2015, оскільки наведений інтернет ресурс здійснює аналіз ринкових цін та не містить біржових котирувань, оскільки не здійснює біржової торгівлі,

Крім цього, як зазначив позивач, невідповідність визначеної декларантом митної вартості аналогічного товару за даними сайту ASIAN МETAL не може кваліфікуватися як наявність ризику заявлення неповних/недостовірних відомостей про митну вартість, що викликають сумнів у правильності визначення митної вартості та не є достатньою підставою витребування додаткових документів на підставі п. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Позивач вважає також необґрунтованими висновки відповідача щодо випливу на заявлену позивачем митну вартість взаємозв`язку між продавцем та покупцем цього товару, оскільки будь-яких доказів чи обставин, які б свідчили про існування такого випливу відповідачем під час митного оформлення не наводилося. За змістом викладеного в позові наведене свідчить про безпідставність витребування відповідачем додаткових документів під час митного оформлення та формальний підхід відповідача до обов`язків під час здійснення митних формальностей. Під час митного оформлення відповідачем не обґрунтовано неможливості визначення митної вартості за документами позивача. За змістом позову надані позивачем документи під час митного оформлення підтверджують обґрунтованість визначення ним митної вартості, витребувані відповідачем документи: специфікації прейскуранти виробника, висновки про вартісні характеристики експертних організацій не є первинними чи розрахунковими документами, через що не можуть підтверджувати митну вартість товарів. Позивач послався на правові позиції Верховного суду, викладені в судових рішеннях у справах 810/2146/18 від 19.09.2019, № 813/4202/16 від 13.09.2019, № 815/5315/16 від 03.10.2019, № 801/9143/13-а від 19.09.2019, № 825/848/17 від 24.09.2019, № 820/11574/1 від 20.09.2019 та 804/7761/18 від 11.06.2019, згідно яких митний орган під час митного оформлення може витребувати документи, що надають можливість пересвідчитися у правильності визначення митної вартості, а не всі ті документи, що визначені в ст. 53 Митного кодексу України.

Позивач також послався на рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі 200/12465/19-а, в якому судом надано оцінку діям митного органу під час митного оформлення аналогічного товару - фероніобію, придбаного на умовах того ж самого контракту та специфікації за такою ж самою митною вартістю. Посилаючись на встановлення судом протиправності дій відповідача під час митного оформлення тотожного товару, позивач просив суд застосувати ст. 78 КАС України та прийняти зазначені обставини, як такі, що встановлені іншим рішенням суду..

В обґрунтування протиправності рішення про коригування митної вартості за резервним методом позивач зазначив неможливість визначення митної вартості на підставі Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщують через митний кордон України, затверджених наказом ДФСУ від 11.09.2015та відомостей Інтернет - ресурсу ASIAN METAL , оскільки зазначені Методичні рекомендації надають можливість митному органу порівнювати інформацію щодо митної вартості, а не визначати митну вартість на підставі отриманої інформації. Визначення митної вартості на підставі відомостей інтернет - ресурсу ASIAN METAL на думку позивача є протиправним та не відповідає ст. 64 Митного кодексу України, оскільки, по-перше, відсутні відомості, що товар за такою вартістю постачався до України, а не до третіх країн; по -друге, зазначена вартість не є раніше визнаною органами доходів та зборів митною вартістю. Визначення митної вартості на підставі ціни на фероніобій, що постачається до інших країн, згідно інформації на сайті ASIAN METAL суперечить положенням п. 2 ст. 7 Угоди про застосування статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року. Так само, на думку позивача, є протиправним визначення митної вартості на підставі висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза № 190 від 25.01.2019, оскільки наведений документ є додатковим та може бути застосований лише у випадку неможливості застосування основних документів для визначення митної вартості.

Крім цього в наданому позові позивач заперечив правомірність неприйняття відповідачем додатково наданих ним документів з підстав і наявності в них розбіжностей, про що зазначено в листі відповідача від 13.01.2020 № 179/10/7.1-28-05-01.

В наданих до суду письмових поясненнях щодо застосування до спірних правовідносин пункту 18 ст. 58 Митного кодексу України позивач зазначив, що на підтвердження відсутності впливу взаємозв`язку між продавцем за контрактом - METINVEST INTERNATIONAL SA та покупцем - ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ під час митного оформлення ним надавався контракт № 20160331 від 31.03.2016, укладений між СВММ Europe BV та METINVEST INTERNATIONAL SA, умовами якого передбачено постачання фероніобію з експортом до України за ціною 30,30 євро за кг.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди із позовом визначив в наданому до суду відзиві.

В наданому до суду відзиві відповідач, зазначив, що при здійсненні митного оформлення за МД №UA700050/2019/006473 від 21.10.2019 встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість спірного товару, через що виникли сумніви у правильності визначення позивачем митної вартості спірного товару. Так, в МД №UA700050/2019/006473 від 21.10.2019 декларантом визначена митна вартість на рівні 32,71 Євро/кг Nb (умови поставки згідно Інкотермс СРТ Маріуполь, Україна походження Бразилія), в той час, товар фероніобій марки FeNb 65 належить до категорії товарів, вартість про які публікуються світовими інформаційними агентствами. Згідно інформації сайту ASIAN METAL відповідно до котирувань за 10 днів, що передують складанню специфікації №8 від 07.01.2019 середня вартість фероніобію становить 38,638 Євро/кг Nb. За результатом перевірки встановлено, що продавець METINVEST INTERNATIONAL SA і покупець ПрАТ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ АЗОВСТАЛЬ є пов`язаними особами, що на думку відповідача, вплинуло на заявлену декларантом митну вартість. Зважаючи на те, що заявлена декларантом митна вартість є меншою ніж ціна на сайті компанії ASIAN METAL , враховуючи неможливість застосування інших другорядних методів визначення митної вартості митним органом застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості, який дозволяє порівняння цін на товари різних виробників та продавців товару, навіть з різних країн походження товару.

23.09.2020 судом отримано заяву, в якій позивач просив суд стягнути на його користь витрати на правничу допомогу у сумі 6 422,17 грн.

28.09.2020 відповідач надав заяву про зменшення витрат на правову допомогу. В наданій заяві відповідач зазначив, що позивачем необґрунтовано завищено запитувану суму на правничу допомогу та документально не підтверджено. Представник позивача адвокат Бузівська Н.М. здійснювала представництво позивача також в інших аналогічних справа, її правова позиція у таких справах залишається незмінною, у зв`язку з чим безпідставним є включення до розрахунку наданих послуг з надання клієнту усної консультації, погодження правової позиції, підготовки позову, оскільки адвокат вже була обізнана про обставини спірного митного оформлення. Зазначене також свідчить про недоцільність включення до розрахунку наданих послуг такої як гонорар за складність справи у сумі 4845,67 грн. (1% ціни позову). До цього ж, у договорі про надання правової допомоги не було відображено вартості послуг та їх складу, а внесення до нього змін шляхом підписання відповідної додаткової угоди є безпідставним. Крім цього, позивачем не додано доказів сплати коштів адвокату.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 14.07.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою від 22.07.2020 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі на 10.08.2020. Підготовче судове засідання, призначене на 10.08.2020 відкладено на 26.08.2020 через неявку сторін. 26.08.2020 судом постановлено ухвалу, якою визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено строк звернення до суду, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду судом залишено без задоволення. Ухвалою від 26.08.2020, внесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.09.2020, яке відкладалося на 17.09.2020.

До судового засідання, призначеного на 17.09.2020 представники сторін не з`явились, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у зв`язку з чим враховуючи приписи ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України подальший розгляд справи здійснювався судом в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач - Приватне акціонерне товариство МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ АЗОВСТАЛЬ є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 00191158. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням товариства позивача є: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1.

01.08.2015 між позивачем (покупець) та METINVEST INTERNATIONAL SA, м. Женева, Швейцарія (продавець) укладено контракт №089LS-02/554 на постачання фероніобію. Згідно умов пункту 1.1. контракту продаж фероніобію покупцю (позивачу) здійснюється на неексклюзивній основі, покупець має прийняти та сплатити товар на умовах, визначених цим контрактом. Пунктом 2.1. контракту встановлено, що в період його дії продавець має поставити покупцю, а покупець має замовити товар у відповідності до Специфікації. Кількість, ціна та технічні характеристики товару мають відповідати специфікаціям до цього контракту, оформлених належним чином обома сторонами, що є невід`ємною частиною договору. За змістом пункту 3.1.1 контракту право власності на товар та ризики переходять до покупця від дати постачання, що є датою відвантаження товару, завантаженого на транспорт транспортної організації, як зазначено в товарно-транспортній накладній (CMR) (том 1 арк. справи 33-43, 44-49).

07.01.2019 сторонами складено та підписано специфікацію №8 до контракту №089LS-02/554 від 01.08.2015, якою сторони узгодили постачання товару фероніобію у кількості 480 МТ +/- 10% в металевих бочках по 250 кг нетто FeNb в кожній за ціною 32,71 Євро за 1 кг чистого фероніобію у сплаві на умовах CPT-Маріуполь, згідно Incoterms 2010 (том 1 арк. справи 50-51).

21.10.2019 декларантом позивача - ТОВ Метінвест-шиппінг в інтересах ПрАТ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ АЗОВСТАЛЬ надано митну декларацію №UA 700050/2019/006473 на отриманий за зазначеним вище контрактом товар: фероніобій марки FeNb 65 (112) зі вмістом чистого ніобію Nb -65,7% - 13080,00 кг. (т. 2 арк. справи 121). В рядку 31 митної декларації наведені розпізнавальні особливості пред`явленого до митного оформ427 846,80 євро, що за курсом 27,899083 грн. за 1 євро становить 11 936 533,38 грн. Разом з митною декларацією №UA 700050/2019/006473 до митного контролю подано супровідні та комерційні документи, що наведені в графі 44 митної декларації, зокрема, сертифікати якості № 27395 від 14.08.2019, б/н від 10.10.2019; пакувальний лист б/н від 09.10.2019; рахунок-фактура (інвойс) № 90023739 від 09.10.2019; автотранспортна накладна № 1905910 від 10.10.2019; декларація про походження товару № 120829 від 10.10.2019; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 29.01.2019; рахунок № 120829 від 10.10.2019; CMR 190510 від 17.10.2019, контракт №089LS-02/554 від 01.08.2015 із додатковими угодами № 3 від 04.07.2016; № 4 від 27.12.2016; № 8 від 18.12.2018; специфікація №8 від 07.01.2019, договір із третіми особами, пов`язаний із договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається № 20160331 від 31.03.2016 та СВ/МІ-1 від 01.08.2015, зміна № 1 до специфікації № 16 до контракту від 07.01.2019, специфікація № 16 до контракту від 07.01.2019; договір про надання послуг митного брокера № 089 лт/002/2012 від 22.03.2012, сертифікат ваги від 21.10.2019, калькуляцію вартості товару.

21.10.2019 (9 год. 50 хв.) під час здійснення митного оформлення митної декларації №UA 700050/2019/006473 посадовими особами відповідача складено повідомлення декларанту, в якому зазначено, що орган доходів і зборів вважає, що існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем за контрактом вплинув на задекларовану декларантом митну вартість (т. 1 арк. справи 30). В зазначеному повідомленні декларанту запропоновано надати: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості в країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни - калькуляцію; 4)копію декларації країни-відправлення. Крім цього, як зазначено в повідомленні, позивач може також надати інші додаткові документи, зокрема, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, інші платіжні та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги; специфікації; прейскуранти виробника товару, копію митної декларації країни походження відправлення, висновки про вартісні характеристики товару, інформацію біржових організацій про вартість товару.

На зазначеному повідомленні декларантом позивача вчинений напис про неможливість надати витребувані документи в строки, визначені ст. 53 Митного кодексу України.

В повідомленні митного органу декларанту від 21.10.2019 (10 год. 25 хв.) зазначено про ненадання витребуваних до митного оформлення документів: виписки з бухгалтерської документації; каталогу, специфікації; прейскуранту (прайс-листа) виробника товару; довідкову інформацію про вартість товару в країні-експортері або товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам та копію митної декларації країни відправлення, а також висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза № 190 від 25.01.2019, що надавався під час попередніх митних оформлень товару за специфікацією № 8 від 07.01.2019 до зовнішньоекономічного контракту № 089LS-02/554 від 01.08.2015. За результатами опрацювання висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 № 190 та документів, наданих на підтвердження митної вартості заявленої у МД від 21.10.2019 UA700050/2019/006473 встановлені розбіжності, а саме в специфікації № 8 від 07.01.2019 до контракту № 089LS-02/554 від 01.08.2015 та комерційному рахунку № 120829 від 10.10.2019 зазначено ціна 32,71 Євро за тн на умовах поставки СРТ -Маріпоуль; згідно експертного висновку № 190 від 25.01.2019 ціна не фероніобій становить 37,77-38,65 Євро за кг Nb.

Відповідно положень чинних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФСУ від 11.09.2015 № 689 органом доходів та зборів здійснено перевірку відомостей про пред`явлений до митного оформлення товар та розглянуто його в розрізі об`єктів біржової торгівлі, та із врахуванням відомостей сайту ASIAN METAL визначено вартість товару на рівні 505 385,04 Євро, виходячи з вартості 38,638 Євро за кг, визначеної як середню ціну за фероніобій за 10 днів до дня укладення специфікації № 8 за даними сайту ASIAN METAL. Із зазначеним повідомленням ознайомлено декларанта позивача.

21.10.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA700050/2019/000090/2, яким митну вартість пред`явленого позивачем до митного оформлення фероніобію у кількості 13080 кг визначено із застосуванням 6 (резервного) методу визначення митної вартості в сумі 505 385,04 євро, виходячи з вартості 38,6380 євро за кг (т. 1 арк. справи 26). На зворотному аркуші рішення відповідачем наведені обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості. За змістом рішення позивачем на вимогу митного органну не надано додаткові документи, а саме: виписку із бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, довідкову інформацію щодо вартості в країні експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам та копію митної декларації країни відправлення, а також не надано експертний висновок ДП Укрзовнішекспертиза від 25.01.2019 № 190, який надавався при попередніх митних оформленнях за специфікацією № 8 від 07.01.2019 до зовнішньоекономічного контракту № 089LS-02/554 від 01.08.2015. За результатами опрацювання висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 № 190 та документів, наданих для підтвердження митної вартості товару встановлено розбіжності, а саме: у специфікації від 07.08.2019 №8 зазначена ціна товару 32,71 Євро/ кг Nb, а в експертному висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 №190 ціна становить 37,77-38,65 евро/кг Nb. Згідно інформації ASIAN METAL середня вартість 1 кг фероніобію за 10 днів, що передує даті укладення специфікації (з 21.12.2018 по 04.01.2019) становить 38,638 Євро. У зв`язку із наведеним, та враховуючи відмову позивача надати додатково витребувані митним органом документи, митним постом АЗОВСТАЛЬ Донецької митниці ДФС визначено митну вартість за резервним методом на підставі ст. 64 Митного кодексу України із застосуванням інформації мережі ASIAN METAL та висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 № 190.

Того ж дня, 21.10.2019, відповідачем прийнято картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 700050/2019/00113. В зазначеній картці причиною відмови у митному оформленні товару визначено оформлення рішення про визначення митної вартості №UA700050/2019/000090/2.

21.10.2019 для випуску товару у вільний обіг декларантом позивача надано декларацію №UA 700050/2019/006517зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів визначеною декларантом із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеної митним органом шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

06.01.2020 на підставі ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України декларант позивача надав додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту (договору), а саме: протокол ТК № 128 -Фс від 10.12.2018; прайс-лист CBMM's price list for the 1st quarter 2019 від 01.01.2019; електронне листування представника METINVEST INTERNATIONAL з представником постачальника CBMM EUROPE BV про надання знижки; лист ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ від 10.05.2019 № 089 лс-2/1416 про наявність кредиторської заборгованості та відомості про кредиторську заборгованість (витяг із програми). Копії цих документів наявні в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 112-124).

Листом від 13.01.2020 № 179/10/7-1-28-05-01 відповідач повідомив декларанта про неприйняття до уваги додатково наданих позивачем документів.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При цьому, основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 Митного кодексу України).

За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частини четверта та п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 12-14 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Частинами 18 та 19 статті 58 Митного кодексу України визначено, що при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов`язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов`язані між собою.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно зі ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відмовою у митному оформленні є письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження (ст. 256 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 2.7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 (далі - Методичні рекомендації) робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, зокрема, шляхом, перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов`язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки та аналізу документів, додатково поданих органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу.

При здійсненні заходів, зазначених у попередньому пункті, дозволяється змінювати їх послідовність та обсяг залежно від характеру зовнішньоекономічної операції та результатів аналізу, виявлення та оцінки ризиків за вже проведеними заходами. За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 Кодексу (пункти 3, 4 Розділу 2 Методичних рекомендацій).

Пунктом 3 Розділу 3 Рекомендацій передбачено, що посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює аналіз, виявлення та оцінку ризиків, повинна враховувати особливості формування вартості товарів, які реалізуються в порядку біржової торгівлі. При здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків товарів, які є об`єктом біржової торгівлі, ціну договору щодо товару, який імпортується (вартість операції), без урахування витрат на доставку, комісійних витрат, премії або знижки за фактичну якість товару і премії продавцю необхідно порівнювати зі значенням біржових котирувань за період 10 днів, що передує даті складання рахунка-фактури (інвойсу) або додатку (специфікації) до зовнішньоекономічного договору (контракту).

При здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків на підставі сировинних складових ураховуються дані про вміст сировини, що використовується для виготовлення цього товару.

За відсутності даних про щоденні біржові котирування для аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовується інформація про середні значення біржових котирувань за календарний місяць, в якому здійснювалось відвантаження товару.

Розділом 5 рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

За змістом оскаржуваних позивачем рішення про коригування митної вартості UA700050/2019/000090/2 від 21.10.2019 та картки відмови у прийнятті митної декларації UA700050/2019/00113 від 21.10.2019 підставою їх прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Визначення митної вартості ввезеного позивачем товару за другорядним методом - резервним здійснено через відсутність в митного органу та декларанта інформації, необхідної для застосування інших методів визначення митної вартості.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За змістом ч.ч. 1, 18 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, не застосовується у разі, зокрема, якщо зв`язок між покупцем та продавцем вплинув на ціну товарів. При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з операцій, що зазначені в ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України

Позивач, заявляючи митну вартість придбаного у пов`язаної особи товару, на підтвердження того, що визначена ним митна вартість є близькою до вартості операцій з непов`язаними покупцями ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами, надав договір №20160331 від 31.03.2016, укладений між METINVEST INTERNATIONAL SA та CBMM EUROPE BV, на умовах якого METINVEST INTERNATIONAL SA придбав фероніобій, що в подальшому був реалізований позивачу на умовах контракту від 01.08.2015 року № 089LS-02/554. В специфікації від 07.01.2019 року №16 до договору №20160331 від 31.03.2016 та зміні 1 до вказаної специфікації сторони узгодили постачання фероніобію від CBMM EUROPE BV до METINVEST INTERNATIONAL SA за ціною 30,30 євро/кг чистого сплаву на умовах СРТ Маріуполь.

Під час митного оформлення відповідачем не встановлювалося неможливості визначення позивачем митної вартості за ціною угоди через порушення частини 18 ст. 58 Митного кодексу України.

Згідно положень Митного кодексу України декларант під час митного оформлення має підтвердити митну вартість та обґрунтованість обрання методу її визначення, а митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, втім наведені повноваження здійснюються митним органом у спосіб, визначений законом. Документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Виходячи з положень п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган наділений правом запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин 3, 4 статті 53 Митного кодексу України передумовою виникнення в митного органу права витребувати додаткові документи під час перевірки правильності визначення декларантом позивача митної вартості є:

- наявність розбіжностей що мають вплив на правильність визначення митної вартості, в доданих до декларації документах, ознаки їх підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

- наявність в митного органу обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Верховний Суд у своїй постанові від 15.05.2019 в справі № 825/1093/16 та постанові 20.09.2019 у справі № 820/11574/15 зазначив, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Верховний Суд в своїй постанові від 12.03.2019 у справі № 826/1857/16 зауважив, що позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту). У разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.

У наданих позивачем до митної декларації UA700050/2019/006473 документах, зокрема, зовнішньоекономічному договорі № 089LS-02/554 від 01.08.2015, специфікації № 8 від 07.01.2019, рахунку № 120829 від 10.10.2019 йдеться про постачання компанією Metinvest International Sa на користь позивача товару - фероніобію FeNb 65 (111) та FeNb 65 (112) за ціною 32,71 Євро за 1кг чистого ніобію у сплаві на умовах СРТ м. Маріуполь, Україна згідно Інкотермс 2010. Жоден з пред`явлених позивачем документів не містить розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість товару або ознак підробки документів, що б могли надати митному органу підстави висновку про невірне визначення позивачем митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості та не конкретизовано яким саме чином зв`язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості.

Підставою витребування додаткових документів в рішенні про коригування митної вартості та картці відмови відповідач визначив встановлення в ході проведення митних процедур та перевірки правильності визначення позивачем митної вартості розбіжностей, а саме: в експертному висновку ДП Укрпромзонішекспертиза № 190 від 25.01.2019 визначено ціну за фероніобій 37,77-38,65 Євро за кг, в наданих позивачем документах до декларації UA700050/2019/006473- 32,71 євро за кг, відповідно до відомостей інформаційного ресурсу ASIAN METAL - вартість фероніобію за 10 днів передуючих складенню специфікації становить: 04.01.2019 - 38,51 євро/кг Nb, 03.01.2019 - 38,15євро/кг Nb, 02.01.2019 - 38,24 євро/кг Nb, 29.12.2018 - 38,24 євро/кг Nb, 28.12.2018 - 38,67 євро/кг Nb, 27.12.2018 - 38,74 євро/кг Nb, 26.12.2018 - 38,99 євро/кг Nb, 25.12.2018 - 38,99 євро/кг Nb, 24.12.2018 - 38,99 євро/кг Nb, 21.12.2018 - 38,86 євро/кг Nb. Наведені розбіжності відповідач вважав достатніми для витребування додаткових документів.

Під час надання оцінки наведеним доводам відповідача суд виходить із наступного.

Пунктом 4 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими Наказом ДФС № 689 від 11.09.2015 передбачено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості посадові особи, які провадять такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлення декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі неправильного визначення митної вартості товарів.

Наведені Методичні рекомендації передбачають можливість використання під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків таких джерел інформації як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Проте, виявлення в ході проведення митного контролю з будь-якого інформаційного ресурсу (інформація з мережі Інтернет, висновку спеціалізованих організацій) продажу товару, тотожного пред`явленому до митного оформлення, за ціною вищою, ніж заявлена митна вартість, не є безумовною підставою визнання недостовірними та неправдивими відомості щодо митної вартості товару пред`явленого до митного оформлення та не може бути безумовною підставою відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав детально проаналізувати комерційні умови зовнішньоекономічної операції за якою до митного оформлення пред`явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю тотожних товарів згідно інформаційних ресурсів мережі Інтернет не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів. Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оцінки та аналізу наданих позивачем документів в обґрунтування висновків щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару.

Слід також зазначити, що відповідач під час митних процедур вимагав від позивача на підставі ч. 4 ст. 53 Митого кодексу України надати: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; ) розрахунок ціни (калькуляцію). Водночас, частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачено надання наведених документів за їх наявності. Крім цього, витребувана відповідачем калькуляція надавалася позивачем разом і декларацією, у прийнятті якої відповідач відмовив.

У разі витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості на підставі ч.ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника та яким чином зв`язок між продавцем та покупцем вплинув на вартість пред`явленого до митного оформлення товару. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

З огляду на вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано жодних аргументів і доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації або на визначення вартості товару вплинув зв`язок між покупцем та продавцем, що в свою чергу свідчить про недоведення відповідачем правомірності незастосування основного методу визначення митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав, суд вважає, що відповідачем не доведена законність та правомірність прийняття спірних рішень.

З урахуванням вищевикладеного заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 7268,51 грн., який підлягає стягненню на його користь з бюджетних асигнувань відповідача.

При вирішенні питання щодо стягнення з бюджетних асигнувань витрат позивача на парову допомогу суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 1, п.п. 1, 2, 5 ч. 3 ст. 132 КАС України до складу судових витрат ходять витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підтвердженням надання правової допомоги, окрім іншого, є розрахунок погодинної вартості правової допомоги, який також може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок вартості правової допомоги має відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 1 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в матеріалах справи наявні довіреність від 27.12.2019 № 09-18/7938 на представництво позивача адвокатом Бузівською Наталею Миколаївною, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4972 від 31.01.2018, договір про надання юридичних послуг (правої допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018, укладений між сторонами - позивачем (клієнт) та адвокатським об`єднанням Всеукраїнська адвокатська допомога , до складу якого прийнято ОСОБА_1 на підставі рішення № 2 від 05.03.2018 (про що до позову надано відповідну довідку від 07.03.2018); додаткові угоди до вказаного договору № 7/1 від 03.12.2018, № 34 від 01.10.2019, № 147 від 14.05.2020; акт приймання-передачі послуг № 1 від 11.09.2020 за додатковою угодою № 147 від 14.05.2020 на суму 6 422,17 грн.; рахунок на оплату № 611 від 08.09.2020 на суму 6 422,17 грн.; платіжне доручення № 4500103740 від 18.09.2020 про оплату юридичних послуг на суму 6 422,17 грн.; розрахунок від 08.09.2020 розміру винагороди за договором № 180329/АЗСТ від 29.03.2018.

За п.п. 1.1, 2.1 (п.п. 2.1.1) вищевказаного договору про надання правової допомоги його предметом є надання клієнту правової допомоги з питань, що виникають у процесі його господарської діяльності, зокрема, шляхом надання адвокату повноважень діяти від імені клієнта з усіма правами, наданими законодавством позивачу у судовому процесі.

Згідно з п. 5.1 договору загальна вартість послуг за цим договором не перевищує 200 000 грн. Вартість послуг складає 5000 грн. на місяць. Сторони мають право шляхом укладення додаткової угоди до договору узгодити виконання додаткових завдань за додаткову оплату.

Відповідно до додаткової угоди до вказаного договору № 147 від 14.05.2020 дана угода визначає порядок оплати послуг за надання послуг у спорі Приватного акціонерного товариства МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ АЗОВСТАЛЬ з Азовською митницею Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UА 700050/2019/000090/2 від 21.10.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA 700050/2019/00113 від 21.10.2019. У додатковій угоді визначена вартість певних послуг.

У розрахунку від 08.09.2020 розміру винагороди за договором № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 визначено таку вартість наданих адвокатом послуг: усна консультація клієнта, узгодження правової позиції (15 % від прожиткового мінімуму, встановленого Законом України Про державний бюджет України на 2020 рік ) - 315,30 грн. за годину (витрачено 1 годину на надання послуги); збір доказів (15 % від прожиткового мінімуму) - 315,30 грн. за годину (1 година); перевірка та підготовка документів (15 % від прожиткового мінімуму) - 315,30 грн. за годину (1 година); складання позовної заяви (15 % від прожиткового мінімуму) - 315,30 грн. за годину (1 година); складання та подання процесуальних документів (заява) (15 % від прожиткового мінімуму) - 315,30 грн. за годину (1 година); гонорар за складність справи - 1% ціни позову - 4 845,67 грн.; загалом - 6 422,17 грн.

Аналогічні ціни на вказані послуги передбачались додатковою угодою до договору № 147 від 14.05.2020.

Щодо визначення у розрахунку послуг гонорару за складність справи у розмірі 1% ціни позову - 4845,67 грн. суд зауважує, що з огляду на розрахунок послуг адвокатом витрачено лише по 1 годині на підготовку позову, складання та подання процесуальних документів, усна консультація клієнта, узгодження правової позиції та підготовку документів, що не свідчить про складність справи, оскільки адвокату не знадобилась значна кількість часу на вчинення відповідних дій.

Згідно з інформацією, яка міститься в автоматизованій системі документообігу суду "Діловодство спеціалізованого суду", за період з 01.05.2020 по сьогоднішній день адвокатом Бузівською Н.М. від імені Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ" подано до Донецького окружного адміністративного суду подано більше 40 позовних заяв про оскарження рішень Азовської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації (справи № 200/4922/20-а, № 200/4923/20-а, № 200/4924/20-а, № 200/4925/20-а, № 200/4955/20-а, № 200/4956/20-а, № 200/4962/20-а, № 200/4964/20-а, № 200/4966/20-а, № 200/4972/20-а, № 200/6393/20-а, № 200/6403/20-а, № 200/6409/20-а, № 200/6415/20-а, № 200/6417/20-а, № 200/4925/20-а, № 200/6508/20-а, № 200/6509/20-а, № 200/6519/20-а, № 200/7955/20-а, № 200/8118/20-а тощо).

Суд вважає, що наявність такої кількості подібних спорів між сторонами, які є та були предметом розгляду в суді, ініційовані одним і тим самим адвокатом від імені одного того й самого позивача з подібним предметом, безпосередньо впливає на час, який необхідно витрати на оформлення позовної заяви.

Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача про безпідставність включення до розрахунку послуг гонорару за складність справи у розмірі 1% ціни позову (4 845, 67 грн.).

Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Оцінюючи здійснені адвокатом послуги суд зазначає, що сума витрат позивача на професійну допомогу, пов`язану зі справою, що заявлена до відшкодування (окрім безпідставно включеного до розрахунку послуг гонорару за складність справи) становить 1576,50 грн., які підлягають присудженню на користь позивача.

Щодо викладених відповідачем сумнівів стосовно сплати вартості юридичних послуг суд зауважує на тому, що таку сплату підтверджено наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4500103740 від 18.09.2018, а крім цього із врахуванням змісту п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

На підставі положень Митного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ АЗОВСТАЛЬ до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UА 700050/2019/000090/2 від 21.10.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA 700050/2019/00113 від 21.10.2019, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Азовської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UА 700050/2019/000090/2 від 21.10.2019.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № UA 700050/2019/00113 від 21.10.2019.

Стягнути з бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби на користь Приватного акціонерного товариства МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ АЗОВСТАЛЬ судові витрати в сумі 8845 (вісім тисяч вісімсот сорок п`ять) гривень 1 копійка, з яких судовий збір в сумі 7 268 (сім тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 51 копійка, витрати на правничу допомогу - 1576 (одна тисяча сімдесят шість) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відомості про сторін:

позивач - Приватне акціонерне товариство МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ АЗОВСТАЛЬ : місцезнаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 00191158;

відповідач - Азовська митниця Держмитслужби: місцезнаходження: 87510, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 43333684.

Суддя А.С. Михайлик