Рішення

від 29.09.2020 по справі 377/343/20

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/343/20

Провадження №2/377/192/20

29 вересня 2020 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Малишенко Т.О., за участі секретаря судового засідання - Маряхіної І.В., позивача- ОСОБА_1 , представників позивача - адвоката Федосіна А.В. та адвоката Фекете Й.Й.; відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Федосін Артем Вікторович до ОСОБА_2 - про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В :

03 червня 2020 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, в особі представника - адвоката Федосіна А.в., просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти заборгованості за договорами позики в сумі 10 600,00 доларів США та стягнути судовий збір у сумі 2848,10 гривень.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 25 квітня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, оформлений у вигляді розписки, за яким відповідач отримала від позивача в позику грошові кошти у розмірі 3500,00 доларів США. 27 квітня 2018 року позивачем було додатково передано відповідачу в позику грошові кошти у розмірі 3000,00 доларів США. 04 травня 2018 року позивачем було додатково передано відповідачу в позику грошові кошти у розмірі 3500,00 доларів США. Загальна сума грошових коштів, переданих позивачем в позику відповідачу, становить 10000,00 доларів США, які мали бути повернуті позивачу в строк до 01 червня 2018 року, але станом на сьогоднішній день не повернуті. Також позивачем надано розрахунок 3% річних: 10000,00 доларів США х 730 день х 3 /100/365= 600,00 доларів США. Таким чином, загальна сума заборгованості за договором позики становить 10 600,00 доларів США.

Ухвалою судді від 25 червня 2020 року, після виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.23).

Відповідачу ОСОБА_2 , було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за її клопотанням, яке вона може подати в строк для подання відзиву на позов.

17 липня 2020 року до суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Федосіна А.В. про призначення цивільної справи до розгляду в загальному порядку (а.с.29-31).

21.07.2020 року до суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_2 . Відзив обгрунтовувала тим, що згідно усної домовленості, розписка про отримання коштів була написана нею лише з метою зафіксувати передачі грошових коштів від ОСОБА_1 третій особі, ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в зв`язку з тим, що на той момент його паспорт був на переоформленні, і він не міг написати цб розписку на себе, але при цьому він обіцяв потім її переоформити на себе, тому попросив її написати - що вона і зробила, так як у них був спільний проект, за яким ОСОБА_1 передавала гроші ОСОБА_5 і цей факт потрібно було зафіксувати. Також, згідно їх усного трьохстороннього договору, він повинен був їй відшкодувати ці гроші. У першому випадку, 25.04.2018 року, зустріча і передача грошей, відбулася в одному з кафе м.Києва в Арена Сіті , де у її присутності ОСОБА_1 особисто із рук в руки передала 3500 долларів США ОСОБА_5 , і цей факт вона зафіксувала розпиской. У другому випадку, 27.04.2018 року, зустріч та передача грошей проходила там же, де ОСОБА_1 знову з рук в руки особисто передала 3000 долларів США ОСОБА_5 . Вона таксамо була присутня при тій передачі, що і зафіксувала додатково записом Отримала $3000 ( Получила ). Але вона на себе зобов`язання по поверненню грошей не брала, так як була мета просто зафіксувати передачу грошей. Далі, усно, вони домовились, що решту грошей ОСОБА_1 передасть без її присутності, але це вона зафіксує в розписі. У тому, в третьому випадку, 04.05.2018 року, вона не була присутня при передачі грошей, а так як між ними були довірчі і узгоджені відносини то вони її просто проінформували, що ОСОБА_1 передала 3500 долларів США ОСОБА_5 , і при зустрічі вона просто дописала в розписці, що Отримала $3500 долларів. Повернути гроші зобов`язався ОСОБА_5 , про що він постійно, на протязі всього цього часу спілкування з ОСОБА_1 їй говорив і частину грошей посилав їй на картку, про що вона їй при зустрічах підтверджувала. Наскільки їй відомо, то частину грошей ОСОБА_5 на сьогодні повернув ОСОБА_1 , тому зазначена в позовній заяві інформація не відповідає дійсності. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, незалежно від встановлених результатів, зробити відповідні висновки. в якому вона просила справу розглядати в порядку загального провадження з викликом сторін та допитати в якості свідків позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. (а.с.35-38).

Ухвалою судді від 27 липня 2020 року клопотання представника позивача - адвоката Федосіна А.В. та відповідача ОСОБА_2 задоволено. Вирішено перейти від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Федосін Артем Вікторович до ОСОБА_2 - про стягнення заборгованості - в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Справу призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін до судового розгляду (а.с.46).

04 серпня 2020 року до суду від представника позивача - адвоката Федосіна А.В. надійшла відповідь на відзив , в якій зазначено, що будь-яких усних домовленостей, на які посилається відповідач ОСОБА_2 не існувало, а грошові кошти передавались і отримувались безпосередньо в позику їз зобов`язанням їх повернути у строк до 1 червня 2018 року, що підтверджується розпискою. У даній справі зміст розписки не містить суперечностей і підтверджує, що саме відповідач, а не інша особа отримала від позивача кошти. Зазначена розписка складена на одному аркуші, з двох сторін (на першій сторінці міститься 2 записи від 25 квітня 2018 року і 27 квітня 2018 року, а на другому від 4 травня 2018 року безпосередньо відповідачем у присутності позивача та засвідчує правовідносинир позики. За своїми правовими ознаками договір позики є реальною односторонньою оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Системний аналіз зазначеної розписки, як єдиного документа, є посвідченням того факту, що відповідач отримував від позивача 25 квітня 2018 року, 27 квітня 2018 року та 04 травня 2018 року грошові кошти, як позику, із зобов`язанням повернути загальну суму позики до 01 червня 2018 року, що випливає із беру в займ , обязуюсь вернуть , получила , Загальна сумма займа , И загальная сумма всего долга . Таким чином вважають, що аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов є надуманими, безпідставними, не заслуговують на увагу, іє черговою спробою уникнути від виконання своїх цивільних зобов`язань (а.с.50-55).

В судовому засіданні позивач та її представник просили позов задовольнити, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини.

Позивач суду пояснила , що 25 квітня 2018 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, оформлений у вигляді розписки, за яким відповідач отримала від неї особисто в позику грошові кошти у розмірі 3500,00 доларів США. 27 квітня 2018 року вона особисто додатково передала ОСОБА_2 в позику грошові кошти у розмірі 3000,00 доларів США. 04 травня 2018 року нею було додатково передано ОСОБА_2 в позику грошові кошти у розмірі 3500,00 доларів США. Загальна сума грошових коштів, переданих нею в позику ОСОБА_2 становить 10000,00 доларів США, які мали бути повернуті позивачу в строк до 01 червня 2018 року, але станом на сьогоднішній день гроші не повернуті. Посилання відповідача що гроші отримувались іншою особою а саме ОСОБА_5 безпідставне.

Відповідач позов не визнала, викладене у відзиві підтримала, просила відмовити у задоволенні позову. Суду пояснила, що ніяких грошей в борг у ОСОБА_1 вона не отримувала. Вона лише була присутньою при усній домовленості. Вищезазначені суми грошей у ОСОБА_1 брав у борг ОСОБА_5 . Вона лише написала розписку з метою зафіксувати факт передачі грошових коштів від ОСОБА_1 третій особі, ОСОБА_5 , в зв`язку з тим, що на той момент його паспорт був на переоформленні, і він не міг написати цю розписку на себе, але при цьому він обіцяв потім її переоформити на себе, тому попросив її написати - що вона і зробила, так як у них був спільний проект. Вона на себе зобов`язання по поверненню грошей не брала, так як була мета просто зафіксувати передачу грошей.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши письмові докази, надані сторонами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав .

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечнь, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 25.04.2018 року позивач ОСОБА_1 передала у позику ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3500,00 доларів США. 27.04.2018 року позивач ОСОБА_1 передала у позику ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3000,00 доларів США. 04.05.2018 року позивач ОСОБА_1 передала у позику ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3500,00 доларів США.

На підтвердження укладення договору позики, відповідач підписала та видала позивачу розписку, яка посвідчує, що загальна сума боргу на 04.05.2018 року складає 10000,00 доларів США (а.с. 7- оригінал розписики а.с.60).

03 березня 2020 року позивачем на адреси відповідача ОСОБА_2 було надіслано вимоги про повернення позики негайно, але не пізніше 20.03.2020 року включно, в розмірі 10000,00 доларів США (а.с.8-11).

Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов2язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов2язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-63цс13 від 18 вересня 2013 року, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. При цьому, договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визнаних родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно із Правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст.1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного суду України від 24.02.2016 року № 6-50 цс16. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (частина перша статті 207 ЦК України). Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Верховний Суд україни в постанові від 11.11.2015 року по справі № 6-1967цс15 зазначив, що договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Надана суду розписка містить зобов`язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 борг в сумі 10000,00 доларів США. Із тлумачення змісту розписки вбачається, що гроші в сумі 10000,00 доларів США були передані ОСОБА_1 в борг ОСОБА_2 ..

Таким чином, зміст розписки становить основний зміст і всі істотні умови позикового зобов`язання, передбаченого ч.1 ст.1046 ЦК України, і є належним підтвердженням укладеного між сторонами договору позики зазначеної суми грошей. Посилання відповідача, що кошти вона не отримувала. Передавали іншій особі, в судовому засіданні не знайшло підтвердження.

За правилом ч.2 ст.545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, прийнявши виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові, а разі неможливості його повернення кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку (ч. 3 цієї статті).

Враховуючи, що борговий документ перебуває у кредитора після закінчення строку, зазначеного у ч.1 ст.1049 ЦК України, боржника слід вважати таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Як встановлено при розгляді справи, на даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договорами позики не погашає.

Оскільки, відповідач належним чином добровільно не виконала умови договорів позики та всупереч вимогам цивільного законодавства до цього часу не повернула борг за вказаним договором, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договорами позики від 25.04.2018 року у розмірі 3500 доларів США, суму боргу за договором позики від 27.04.2018 року у розмірі 3000 доларів США, суму боргу за договором позики від 04.05.2018 року у розмірі 3500 доларів США, всього 10 000 доларів США.

Щодо стягнення трьох відсотків річних слід зазначити наступне .

Відповідно до розрахунку, поданого позивачем, розмір трьох процентів річних від суми боргу за договором позики складає 600,00 доларів США.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, доведеність факту порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами позики щодо своєчасної, у погоджений сторонами строк, виплати суми позики, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2848 гривень 10 копійок.

Керуючись статтями 258- 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 - 10 000,00 доларів США боргу за договорами позики та трьох процентів річних від суми боргу в сумі 600,00 доларів США, всього стягнути 10 600,00 доларів США (десять тисяч шістьсот) долларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2848 гривень 10 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 01.10.2020 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представники позивача:

Адвокат адвокатського бюро Артема Федосіна Федосін Артем Вікторович, адреса: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, оф. 73, ідентифікаційний код 41923701;

Адвокат Фекете Йосип Йосипович , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчення Адвоката України Національної Асоціації Адвокатів України № 6793/10 видане 27.06.2018 року.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Т. О. Малишенко