Рішення

від 24.09.2020 по справі 520/6346/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 вересня 2020 року № 520/6346/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,

представника позивача - Савченко В.С.,

представника відповідача - Гаєвської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРИС" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ИРИС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № 0000693201 від 12.02.2020 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № 0000703201 від 12.02.2020 р.;

- визнати податкову вимогу від 26.03.2020 року №56633-57, такою, що винесена передчасно, визнати її протиправною та скасувати вимогу податкову вимогу від 26.03.2020 року № 56633-57.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення про застосування фінансових санкцій від 12.02.2020 р. № 0000693201 та № 0000703201 є протиправними та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках відповідача. Водночас, представником позивача вказано на протиправність дій контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки підприємства та прийняття спірних рішень, оскільки перевіряючих до проведення такої допущено не було. Водночас, представником позивача наголошено на обставинах протиправності наказу Головного управління ДПС у Харківській області № 112 від 10 січня 2020 року про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРИС» , оскарження якого здійснюється у іншому провадженні. З огляду на відсутність у контролюючого органу підстав для винесення оскаржуваних у даній справі рішень та їх протиправність, а також неузгодженість податкового боргу, податкова вимога від 26.03.2020 року №56633-57, є такою, що винесена передчасно, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправною та скасуванню. Зазначені обставини зумовили звернення підприємства позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 01.06.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито спрощене провадження в зазначеній справі та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні.

Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю. Також представником відповідача вказано, що наказ Головного управління ДПС у Харківській області винесено у відповідності до норм діючого законодавства із зазначенням усіх необхідних реквізитів. Посадовими особами контролюючого органу було в повному обсязі виконано умови допуску до перевірки шляхом пред`явлення директору підприємства перед початком перевірки 14.01.2020 року посвідчення, вручення копії наказу від 10.01.2020 року №112 Про проведення фактичної перевірки та пред`явлення для ознайомлення направлення на перевірку від 14.01.2020 року, в яких останній особисто зафіксував дату та час ознайомлення. Отже, фактична перевірка була проведена контролюючим органом в повному обсязі та з дотримання встановленого порядку і умов. За результатами проведення фактичної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення норм діючого законодавства, у зв`язку з чим винесено спірні у даній справі рішення про застосування фінансових санкцій.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ИРИС (код ЄДРИОУ 38633583) зареєстровано як суб`єкт господарювання, юридична особа.

Під час судового розгляду справи встановлено, що 14.01.2020 р. посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області на підставі наказу від 10.01.2020 р. № 112 про проведення фактичної перевірки ТОВ ИРИС , направлення на перевірку №3 від 10 січня 2020 р. та направлення на перевірку № 4 від 10 січня 2020 р. було здійснено вихід на перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ИРИС за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою: вул. Святодухівська, буд. 6-а, ресторан (1-й поверх), м. Харків, з 10 січня 2020 р. тривалістю не більше 10 діб.

Зі змісту наданих представниками сторін пояснень встановлено, що 14.01.2020 р. о 16:34 годині директору ТОВ ИРИС ОСОБА_1 посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області було вручено копію наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 10.01.2020 р. №112 про проведення фактичної перевірки ТОВ ИРИС , направлення на перевірку № 3 від 10 січня 2020 р. та направлення на перевірку № 4 від 10 січня 2020 р.

Представником позивача у наданих поясненнях вказано, що у момент отримання зазначених документів, керівник підприємства повідомив посадових осіб, що на момент їх вручення, а саме 16 годин 34 хвилини 14 січня 2020 р. робочий час керівника підприємства позивача закінчився, оскільки відповідно до п. 3.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку Товариства з обмеженою відповідальністю ИРИС , затверджених наказом №2-ПП від 02.01.2020 р., на підприємстві встановлено п`ятиденний робочий тиждень і такий розпорядок роботи: початок роботи - 08:00 година, закінчення роботи 16:30 години, перерва для харчування та відпочинку з 12:00 години до 12:30 години. З огляду на зазначене, директор Товариства з обмеженою відповідальністю ИРИС запропонував представникам контролюючого органу прийти у робочий час (час, протягом якого посадова особа повинна виконувати обов`язки за трудовим договором, з метою недопущення порушень Кодексу законів про працю України) для складання акту про недопуск до перевірки.

Як зазначено представником позивача у наданих поясненнях, 15.01.2020 р. посадові особи Головного управління ДПС у Харківській області не з`явились за місцем фактичного провадження діяльності ТОВ ИРИС . У зв`язку з зазначеним, підприємством позивача було подано до Головного управління ДПС у Харківській області заяву вих. № 327 від 15.01.2020 р. про вимову у допуску до проведення фактичної перевірки.

Зі змісту наданих до суду доказів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ИРИС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Харківській області № 112 від 10 січня 2020 року про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРИС» (ЄДРПОУ 38633583). Розгляд зазначеного позову здійснюється в рамках справи №520/624/2020.

Під час розгляду справи судом встановлено, що посадовими особами контролюючого органу 20.01.2020 року було складено акт (довідку) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів, відповідно до якого останніми 14.01.2020 року о 16 годині 34 хвилини було проведено перевірку ресторану, який розташований за адресою: вул. Святодухівська, буд. 6 А, м. Харків.

За результатами перевірки встановлено порушення вимог ч.20, 53 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального ; п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі і громадського харчування та послуг .

Так, зі змісту акту вбачається, що перевіркою за даними інформаційної бази Державної податкової служби України, на сервери якої надходять електронні копії розрахункових документів реєстратора розрахункових операцій, встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями з 24.04.2018 по 27.04.2018 за відсутності відповідної ліцензії, що є порушенням ч. 20 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального . Також зазначено, що до перевірки не надано довідку щодо внесення до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв за місцем розташування ресторану, тобто встановлено факт зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв з 24.04.2018 по 27.04.2018 в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру та за відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено вимоги ч. 53 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР. До перевірки не надано прибуткові, товаротранспортні накладні на алкогольні напої, які знаходяться в реалізації ТОВ ИРИС , чим порушено вимоги п.12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та вказано, що оскільки до проведення перевірки ТОВ ИРИС посадових осіб Головного управління ДПС у Харківській області допущено не було, то останніми не могло бути складено акт про результати фактичної перевірки, у зв`язку з чим підприємством на акт №153/20-40-32-01-08/38633583 від 20.01.2020 р. було подано заперечення.

Судом встановлено, що на підставі висновків акту №153/20-40-32-01-08/38633583 від 20.01.2020 р. контролюючим органом 12.02.2020 р. було винесено рішення про застосування фінансових санкцій, а саме:

- № 0000693201, яким у зв`язку з порушенням вимоги ч.20 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального вирішено згідно з абз. 6 ч.2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального застосувати фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії;

- №0000703201, яким у зв`язку з порушенням вимоги ч.55 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального вирішено згідно з абз. 15 ч.2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального застосувати фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Зазначені рішення підприємством позивача були отримані 19.02.2020 р. засобами поштового зв`язку.

Матеріали справи свідчать, що підприємство позивача, користуючись наявним у нього правом на адміністративне оскарження зазначених рішень звернулось зі скаргою від 21.02.2020 року до Державної податкової служби України, про що шляхом направлення повідомлення про адміністративне оскарження від 21.02.2020 року було повідомлено Головне управління ДПС у Харківській області.

Рішенням Державної податкової служби України від 11.03.2020 року №8967/6/99-00-08-05-06-06 про продовження строку розгляду скарги було повідомлено підприємство про продовження строку розгляду скарги до 24.04.2020 року.

Рішенням Державної податкової служби України від 16.04.2020 року №13540/6/99-00-08-05-06-06 про результати розгляду скарги залишено без змін рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.02.2020 року №№0000693201, 0000703201, а скаргу - без задоволення.

Судом встановлено, що 26.03.2020 року Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкову вимогу №56633-57, відповідно до якої станом на 25.03.2020 року сума податкового боргу ТОВ ИРИС становить 34000,00 грн. Сплата такої суми податкового боргу вимагається терміново.

Представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та вказано, що податкову вимогу було отримано 21.04.2020 року, однак, на час винесення такої податкової вимоги тривала процедура адміністративного оскарження рішень, що свідчить про передчасність та протиправність формування та винесення податкової вимоги.

Вважаючи зазначені рішення відповідача протиправними, підприємство позивача звернулось до суду з даним позовом за їх оскарженням.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам суд зазначає наступне.

Положеннями п.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до приписів ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Як передбачено приписами ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Під час розгляду справи зі змісту наданих представником позивача пояснень встановлено, що підприємством не було допущено перевіряючи до проведення перевірки. При цьому, представником відповідача вказано на обставини протиправності наказу від 10.01.2020 р. № 112 про проведення фактичної перевірки ТОВ ИРИС та дій перевіряючих стосовно проведення такої фактичної перевірки підприємства позивача.

Однак, судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року по справі №520/624/2020 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРИС" (вул. Святодухівська, буд. 6-А, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 38633583) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року апеляційну скаргу залишено без задоволення; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року по справі № 520/624/2020 залишено без змін.

Отже, в рамках розгляду справи №520/624/2020 судом встановлено відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Харківській області № 112 від 10 січня 2020 року про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРИС» (ЄДРПОУ 38633583).

Відповідно до приписів ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з огляду на положення вищевикладеної норми обставини встановлені судом і рамках справи №520/624/2020 не підлягають доказуванню в рамках даної справи.

Відтак, доводи представника відповідача стосовно протиправності наказу контролюючого органу від 10.01.2020 р. № 112 про проведення фактичної перевірки ТОВ ИРИС не можуть вважатися судом обґрунтованими та доведеними.

Також, суд зазначає, що позивачем а ні в рамках даної справи, а ні в рамках розгляду справи №520/624/2020 не було оскаржено дій перевіряючи стосовно проведення фактичної перевірки підприємства відповідача.

Отже, з огляду на обставини того, що представником позивача самостійно повідомлено суду та підтверджено представником відповідача обставини того, що 14.01.2020 р. о 16:34 годині директору ТОВ ИРИС ОСОБА_1 посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області було вручено копію наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 10.01.2020 р. №112 про проведення фактичної перевірки ТОВ ИРИС , пред`явлено посвідчення, направлення на перевірку № 3 від 10 січня 2020 р., № 4 від 10 січня 2020 р. та останній в направленнях на перевірку від 14.01.2020 року особисто власним підписом зафіксував дату і час ознайомлення, то слід дійти висновку, що контролюючим органом було виконано умови допуску до перевірки.

Суд зазначає, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481-95-ВР.

Відповідно до положень ст.1 Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Також положеннями вищезазначеної статті передбачено, що роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Водночас, положеннями вказаної статті визначено, що місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Як передбачено приписами ч. 20 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Згідно із ч.1 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до положень абз. 6 ч.2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Також приписами абз. 15 ч.2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ИРИС" отримувало ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними виробами №172034642341 терміном дії з 24.07.2017 до 24.04.2018, а наступна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №172034642886 має термін дії з 28.04.2018 по 27.04.2019.

Представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та вказано, що підприємство з огляду на наявну ліцензію мало право здійснювати торгівлю алкогольними напоями до 24.04.2018 року включно, а оскільки за отриманням наступної ліцензії підприємство звернулось із заявою на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями 19.04.2018 року, здійснивши при цьому оплату вартості такої ліцензії 17.04.2018 року, та 23.04.2018 року було зареєстровано видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями реєстраційний номер 18203464286, яка дійсна з 28.04.2018 до 27.04.2019, то підприємством було вчинено усіх необхідних дій задля вчасного отримання відповідної ліцензії, але є не зрозумілим чому контролюючий орган в супереч зазначеному позивачем строку з якого має діяти ліцензія видав її терміном дії саме з 28.04.2018 рішення.

Надаючи оцінку вказаним доводам представника позивача, суд зазначає, що положеннями ч. 29 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Відтак, з огляду на наведену норму слід дійти висновку, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими органами терміном на один рік, що дорівнює 365 календарним дням.

Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 493, в редакції чинній на момент закінчення терміну дії ліцензії позивача на право роздрібної торгівлі виробами №172034642341 (далі - Порядок № 493).

Згідно з пунктами 23, 25 Порядку № 493 роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може провадитися суб`єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається:

- на лицьовому боці: найменування органу, що її видав; вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію; для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності; місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім`я, по батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію;

- на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта підприємницької діяльності.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що суб`єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж певних видів алкогольних та тютюнових виробів, зобов`язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлюються на спеціальних бланках та повинні містити необхідні відомості, зокрема термін дії.

Положеннями Цивільного кодексу України визначено як поняття строку , так і терміну , які не є тотожними.

Отже, відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. При цьому під терміном слід розуміти певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Враховуючи наведене суд зазначає, що згідно із наведеними положеннями Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів вживається поняття термін дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, який, відповідно до частини другої статті 252 Цивільного кодексу України, визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як встановлено судом під час розгляду справи, підприємство позивача отримало ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями реєстраційний номер 172034642341 терміном дії з 24.04.2017 до 24.04.2018.

Отже, термін дії зазначеної ліцензії був встановлений повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником до , у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

З урахуванням наведеного самостійного зазначення контролюючим органом в ліцензії кінцевої календарної дати її дії до 24.04.2018 та положень Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, щодо відсутності в діях позивача порушень вимог Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів під час здійснення роздрібного продажу підакцизного товару в останній день чинності ліцензії - 24.04.2018.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.08.2018 року по справі №814/4170/15.

Водночас, ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №172034642886 підприємством позивача отримано з терміном дії з 28.04.2018 по 27.04.2019, що свідчить про відсутність у підприємства ліцензії у період з 25.04.2018 по 27.04.2018.

Суд враховує доводи представника позивача стосовно вчинення підприємством дій, направлених на своєчасне отримання нової ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, проте зазначає, що заява на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями була розглянута у встановлені законодавством строки із подальшою видачею відповідної ліцензії та позивачем не оскаржено у встановленому законодавством порядку дій стосовно несвоєчасного розгляду такої заяви.

Також, суд зазначає про відсутність підстав для врахування позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.12.2018 року по справі №820/2208/18 з огляду на обставини відмінності правовідносин, які досліджувались у зазначеній справі та виникли у даній справі.

При цьому, як встановлено судом, перевіркою за даними інформаційної бази Державної податкової служби України, на сервери якої надходять електронні копії розрахункових документів реєстратора розрахункових операцій, встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями з 24.04.2018 по 27.04.2018.

Однак, з огляду на висновки суду у даній справі та враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що фактично роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснювалась підприємством позивача за відсутності ліцензії з 25.04.2018 по 27.04.2018.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що судовим розглядом справи підтверджено обставини здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями за відсутності ліцензії.

Стосовно зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру, суд зазначає наступне.

Згідно приписів статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

У разі зміни найменування суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство зміна найменування у виданих суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) довідках про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру не є обов`язковою.

Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб`єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.

На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 07.02.2002 № 3032-III наказом Державної податкової адміністрації України 28.05.2002 № 251, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 за № 670/6958, затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі - Порядок).

Як передбачено положеннями п.1.1 Порядку Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Відповідно до п.1.4 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб`єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у порядку, установленому чинним законодавством.

Відповідно до положень пп.2.2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання передбачено, що заява про внесення місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 2.

Згідно положень пп.2.3 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, довідка видається Департаментом або його регіональним управлінням, до якого була подана заява про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру, уповноваженому представнику заявника (керівнику чи іншій особі за довіреністю) або надсилається рекомендованим листом на адресу заявника. Довідка про внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру - протягом семи календарних днів від дати подання заяви. Про видачу довідки Департамент або його регіональне управління повідомляє орган державної податкової служби за місцем реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності та за місцезнаходженням місця зберігання.

Вищевикладені норми дають підстави для висновку про те, що суб`єкт господарювання після отримали ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами вносить до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

При цьому, поняття "торгівля" охоплює (включає в себе) поняття "зберігання", тобто, для того, щоб здійснити продаж товару з певного місця (торгового об`єкту), цей товар, потрібно в даному місці зберігати.

Враховуючи викладене, за приписами ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" алкогольні напої на законних підставах можуть зберігатися або за місцем торгівлі, або в іншому приміщенні, внесеному до Єдиного реєстру.

Судовим розглядом справи встановлено, що у період з 25.04.2018 по 27.04.2018 у позивача була відсутня ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а отже у вказаний період місце, у якому підприємством позивача здійснювалася діяльність не могло вважатися місцем здійснення торгівлі у відповідності до положень ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що судовим розглядом справи підтверджено обставини здійснення підприємством позивача зберігання алкогольних напоїв в місцях, що не внесено до Єдиного державного реєстру.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 0000693201 від 12.02.2020 р. та № 0000703201 від 12.02.2020 р.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання податкової вимоги від 26.03.2020 року №56633-57, такою, що винесена передчасно, визнання її протиправною та скасування податкової вимоги від 26.03.2020 року № 56633-57 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із положеннями п.14.1.153 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.п 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до приписів п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Аналогічні правові норми визначені у Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого 30.06.2017 Наказом МФУ № 610 (далі - Порядок).

Відповідно до приписів розділі ІІ цього Порядку податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.

Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму:

- узгодженого грошового зобов`язання;

- непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що наведених норм законодавства вбачається, що податкова вимога може бути прийнята виключно у випадку встановлення у платника податку суми несплаченого узгодженого грошового зобов`язання. Водночас, суд зазначає, що контролюючий орган не має права направляти податкову вимогу, якщо суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом, оскаржуються платником податків.

Як було встановлено судом, рішення про застосування фінансових санкцій від 12.02.2020 р. № 0000693201 та №0000703201 були отримані підприємством позивача 19.02.2020 р. та оскаржені в адміністративному порядку до Державної податкової служби України шляхом направлення скарги від 21.02.2020 року, про що 21.02.2020 року було повідомлено Головне управління ДПС у Харківській області.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Державної податкової служби України від 11.03.2020 року №8967/6/99-00-08-05-06-06 було продовжено строк розгляду скарги та рішенням Державної податкової служби України від 16.04.2020 року №13540/6/99-00-08-05-06-06 про результати розгляду скарги залишено без змін рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.02.2020 року №№0000693201, 0000703201, а скаргу - без задоволення.

В той же час, судом встановлено, що 26.03.2020 року Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкову вимогу №56633-57.

Отже, з наведеного слідує, що відповідачем не було дотримано вимог податкового законодавства та направлено позивачу вимогу про сплату боргу під час процедури оскарження позивачем рішень контролюючого органу, тобто внаслідок несплати позивачем неузгодженого грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Харківській області від 26.03.2020 року №56633-57.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРИС".

Представником позивача було подано до суду заяву (в порядку ст. 139 КАС України), в якій останній просить суд стягнути на користь підприємства всі судові витрати заявлено клопотання про стягнення на користь позивача всіх судових витрат, що понесені підприємством під час розгляду цієї справи за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, в тому числі судовий збір у розмірі 2102,00 грн. та суму сплачену за надання правничої допомоги 10000,00 грн.

Представником відповідача у наданому до суду відзиві на позов вказано, що послуги адвоката є необґрунтованими, оскільки не підтверджені та неспівмірні.

Суд зазначає, що положеннями ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз долучених представником позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що в обґрунтування заявленого клопотання до суду подано копії договору №1 про надання правової допомоги від 14.01.2020 р., укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням Курафєєв і партнери , акту приймання-передачі наданих послуг від 07.07.2020 року за договором №1 про надання правової допомоги від 14.01.2020 р., рахунку-фактури (рахунку) на оплату наданої правової допомоги; платіжного доручення №2394 від 07.07.2020 року на суму 10000,00 грн.

Відповідно до зазначених доказів Адвокатським об`єднанням Курафєєв і партнери надано позивачу послуги (правову допомогу) у справі, а саме: надання усних консультацій пов`язаних з винесенням рішення про застосування фінансових санкцій № 0000693201 від 12.02.2020 р. та рішення про застосування фінансових санкцій № 0000703201 від 12.02.2020 р. та консультації стосовно можливості оскарження рішення про застосування фінансових санкцій № 0000693201 від 12.02.2020 р. та рішення про застосування фінансових санкцій № 0000703201 від 12.02.2020 р. у судовому порядку (з виходом на територію клієнта) - 30 хвилин - 400,00 грн. із розрахунку І год. = 800,00 грн.; складання адміністративного позову про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій, складання письмового підтвердження позивача (в порядку п. 11 ч. 5 ст. 160 КАСУ) - 8 годин (17 аркушів) - 6400,00 грн., із розрахунку 1 год. = 800,00 грн.; подача адміністративного позову до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду - 1 дія - 200,00 грн.; складання і подання адвокатського запиту до Головного управління ДПС у Харківській області, стосовно передчасної вимоги а електронному кабінеті платника податків ТОВ на суму 34 000,00 грн.; адвокатський запит № 18/2020 від 20.05.2020 року - 1 адвокатський запит - 1000,00 грн., з розрахунку 1 адвокатський запит = 1000,00 грн.; аналіз відзиву відповідача на позовну заяву - 30 хвилин / 7 аркушів - 400,00 грн. 3 розрахунку 1 год. = 800,00 грн.; складання відповіді на відзив відповідача на позовну заяву - 2 години / 7 аркушів - 1600,00 грн. з розрахунку 1 год. = 800,00 грн.

Отже, відповідно до наданих документів загальна витрат на правову допомогу становить 10000,00 грн.

Враховуючи положення ст. 134 та ст. 139 КАС України та з огляду на висновки суду у даній справі стосовно часткового задоволення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви представника позивача

Також відповідно до положень КАС України стягненню на користь позивача також підлягають судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРИС" (вул. Святодухівська, буд. 6-А, м. Харків, 61001) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61027) про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги - задовольнити частково.

Скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 26.03.2020 року №56633-57.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРИС" (вул. Святодухівська, буд. 6-А, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ - 38633583) сплачену суму судового збору у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61027, код ЄДРПОУ - 43143704).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 29 вересня 2020 року.

Суддя Мельников Р.В.