Постанова

від 30.09.2020 по справі 1540/4936/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2020 року

Київ

справа №1540/4936/18

адміністративне провадження №К/9901/30397/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С.С., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №1540/4936/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "НАШЕ МІСТО" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "НАШЕ МІСТО" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року (суддя Соколенко О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді: Бойко А.В., Осіпов Ю.В.),-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "НАШЕ МІСТО" (далі по тексту - позивач, ТОВ ЖЕБП НАШЕ МІСТО ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило, з урахуванням уточнення позовних вимог:

- визнати протиправними дії відповідача щодо складання акта від 9 серпня 2018 року №1688/15-3214-07/31543169 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЖЕБП НАШЕ МІСТО ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2018 року №0037101407 .

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач послався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами у періоді, що перевірявся. Висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки не відображають об`єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, фактів виявлених порушень податкового законодавства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено .

Вирішуючи спір, суди встановили, що з метою проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій за наслідками господарських відносин ТОВ ЖЕБП НАШЕ МІСТО з ТОВ "ВЕЛИТОН", ТОВ "ТРИЛАЙНС", ТОВ "ВИГАН", ТОВ "САНТОРИН-МК", ТОВ "МАРО-МАКС", ТОВ "МІТРА-ТОРГ", ТОВ "КАНТІЛОН", ТОВ "ЕКТО-ПЛЮС", ТОВ "ФОРЕСТО ТРАНС", ТОВ "ЦЕНТ МАРКЕТ", ТОВ "КЛАРТЕК", ТОВ "САВОН ПЛЮС" за відповідні періоди 2016 року та 2017 року, ГУ ДФС надіслало позивачу запити від 1 грудня 2016 року №11812/6/15-24-1202, від 19 січня 2018 року №754/10/15-32-14-07-08 та від 2 лютого 2018 року № 366/10/15-32-14-07-08 Щодо надання інформації та їх документального підтвердження , які були отримані позивачем (т.5 а.с.134-136, 138-139, 141-143).

У відповідь на вказані запити відповідно до листів позивач надав копії документів по взаємовідносинам із ТОВ "ЦЕНТ МАРКЕТ" за листопад 2016 року, ТОВ "САВОН ПЛЮС" за жовтень 2018 року, та із іншими контрагентами за 2016 рік: ТОВ "ВИГАН" , ТОВ "САНТОРИН-МК", ТОВ "МАРО-МАКС", ТОВ "МІТРА-ТОРГ", ТОВ "КАНТІЛОН", ТОВ "ЕКТО-ПЛЮС", ТОВ "ФОРЕСТО ТРАНС", ТОВ "ЦЕНТ МАРКЕТ", ТОВ "ВЕЛИТОН", ТОВ "ТРИЛАЙНС", а саме: господарські договори, копії рахунків, копії платіжних документів та копії накладних на отримання товарів, податкові накладні, копії актів на використання придбаних матеріалів (т.5 а.с.137, 140, 144-145).

На думку контролюючого органу, витребувані документи надано товариством не в повному обсязі, з огляду на відсутність відомостей щодо доставки товарів, їх походження, оприбуткування та інші.

У зв`язку з цим посадовими особами ГУ ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ ЖЕБП НАШЕ МІСТО з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ВЕЛИТОН" за листопад 2016 року, ТОВ "ТРИЛАЙНС" за грудень 2016 року, ТОВ "ВИГАН" за червень 2016 року, ТОВ "САНТОРИН-МК" за липень 2016 року, ТОВ "МАРО-МАКС" за серпень 2016 року, ТОВ "МІТРА-ТОРГ" за серпень 2016 року, ТОВ "КАНТІЛОН" за вересень 2016 року, ТОВ "ЕКТО-ПЛЮС" за жовтень 2016 року, ТОВ "ФОРЕСТО ТРАНС" за жовтень 2016 року, ТОВ "ЦЕНТ МАРКЕТ" за листопад 2016 року, ТОВ "КЛАРТЕК" за вересень 2017 року, ТОВ "САВОН ПЛЮС" за жовтень 2017 року, за наслідками якої складено акт від 9 серпня 2018 року № 1688/15-32-14-07/31543169 (т.1 а.с.14-71) .

Суди встановили, що копію наказу про проведення перевірки було вручено 27 липня 2018 року під розписку директору підприємства ТОВ ЖЕБП НАШЕ МІСТО Сурженку А.І . , якого цього ж дня під підпис ознайомлено і з направленнями на право проведення перевірки .

Під час перевірки відповідач надсилав позивачу запит від 27 липня 2018 року (т.5 а.с.146) про надання, серед іншого:

- документального підтвердження придбання товарів (ТОВ "ВИГАН", код за ЄДРПОУ 40441008) за червень 2016 року, а саме (договір, видаткові накладні, оплата за відвантажений товар, транспортування, відображення в бухгалтерському обліку та інші);

- документів щодо транспортування товарів до покупця (товарно-транспортні накладні (далі - ТТН), шляхові листи, та інше) та інформації стосовно проведених вантажних робіт;

- у випадку самостійного транспортування товарів (наявність автомобілів, договори на їх оренду, авансові платежі, списання/придбання палива);

- у разі закриття розрахунків третьою особою, документів, що підтверджують ці розрахунки;

- документів на підтвердження наявності власних або орендованих офісних, складських приміщень, транспортних засобів документи, що підтверджують оренду або право власності;

- документів від виробників товарів (сертифікати якості, технічні паспорти, посвідчення, тощо);

- інших документи, які б достовірно підтверджували, що придбання товарів/послуг відбулось саме від вищезазначених контрагентів.

Позивач надав відповідь на вказаний запит та зазначив, серед іншого, наступне (т.5 а.с.147):

- копії документів на підтвердження придбання товарів у ТОВ ВИГАН за червень 2016 року надані в повному обсязі;

- документи щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) в наявності немає, оскільки ТТН є документом, який підтверджує витрати по перевезенню, тоді як ТОВ ЖЕБП НАШЕ МІСТО не включало до обліку витрати по перевезенню товарів. Факт отримання ТМЦ підтверджується первинним документом - видатковою накладною, а також прибутковою накладною по оприбуткуванню на склад;

- копії документів по оренді офісного приміщення та транспортних засобів надано в повному обсязі;

- сертифікати якості продукції в наявності відсутні, оскільки придбані будівельні матеріали не підлягають обов`язковій сертифікації.

7 серпня 2018 року ГУ ДФС складено акт № 1679/15-32-14-07 Про ненадання до матеріалів перевірки документів (т.5 а.с.148), в якому зазначено, що позивачем не надано на підтвердження реальності придбання у його контрагентів товарів, зокрема:

- інформацію щодо водіїв, документи щодо транспортування товарів до покупця (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, та інше), інформації стосовно проведених вантажно-розвантажувальних робіт; транспортних засобів, заявок на перевезення, ТТН, оплати, та інших документів;

- інформацію щодо наявності власних або орендованих офісних, складських приміщень, транспортних засобів та документів, що підтверджують оренду або право власності;

- документи від виробників товарів (сертифікати якості, технічні паспорти, посвідчення, тощо);

- інші документи, які б достовірно підтверджували, що придбання товарів/послуг відбулось саме від вищезазначених контрагентів.

За наслідками перевірки ГУ ДФС встановило порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, внаслідок чого ТОВ ЖЕБП НАШЕ МІСТО занижено суму податкового зобов`язання, належного до сплати у бюджет в загальному розмірі 552344 грн .

Таких висновків контролюючий орган дійшов за наслідками аналізу реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "ВЕЛИТОН", ТОВ "ТРИЛАЙНС", ТОВ "ВИГАН", ТОВ "САНТОРИН-МК", ТОВ "МАРО-МАКС", ТОВ "МІТРА-ТОРГ", ТОВ "КАНТІЛОН", ТОВ "ЕКТО-ПЛЮС", ТОВ "ФОРЕСТО ТРАНС", ТОВ "ЦЕНТ МАРКЕТ", ТОВ "КЛАРТЕК", ТОВ "САВОН ПЛЮС" у відповідних періодах. Контролюючий орган акцентував увагу на недоліках первинних документів, в яких відсутні такі реквізити як посада та прізвище, ім`я, по батькові особи, яка підписала відповідний документ; відсутності документів, що підтверджують доставку товару позивачу. Враховуючи, що контрагенти позивача у спірний період не здійснювали придбання тієї номенклатури товару, яка реалізовувалась позивачу, ГУ ДФС вважало, що надані до перевірки документи не можуть вважатись первинними для цілей податкового обліку.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2018 року №0037101407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 690430,00 грн, з яких: 552344 грн - за податковими зобов`язаннями, 138086 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.13а, т.5 а.с.131).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції вказав, що досліджені ним договори купівлі-продажу, укладені з контрагентами-постачальниками, є ідентичними між собою та в усіх з них не вказане місце укладення. Надані до перевірки первинні документи не містять усіх обов`язкових реквізитів, зокрема посад, прізвищ та ініціалів посадових осіб, які їх підписали. Крім того, за деякими з платіжних доручень до суду так і не було надано рахунки, які було зазначено у графі Призначення платежу . З приводу договорів відступлення права вимоги (цесії), укладених між позивачем та деякими з контрагентів, суд першої інстанції встановив, що останні фактично оформлені як передача права вимоги по товарній заборгованості на умовах безоплатності. Оцінюючи в сукупності наявність вказаних недоліків у первинних документах з відсутністю копій товарно-супровідних документів на перевезення товару (враховуючи, що таке перевезення здійснювалось позивачем), наявною податковою інформацією щодо контрагентів позивача, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем фактичного здійснення господарських операцій.

Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, повністю погодившись із викладеними у ньому висновками.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ ЖЕБП НАШЕ МІСТО подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не повно з`ясували усі фактичні обставини справи, не дослідили та не надали належної оцінки доказам, що містяться у матеріалах справи. За позицією скаржника, факт придбання товарів у контрагентів в повній мірі підтверджується наявною у матеріалах справи первинною документацією. Наявність у ТОВ ЖЕБП НАШЕ МІСТО матеріально-технічної бази, транспортних засобів та водіїв доводиться долученими до матеріалів справи доказами. Придбані у спірний період у контрагентів товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями актів списання товарів, господарськими договорами, укладеними позивачем як підрядником з Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради, ТОВ Грегорі Арбер , та первинним документами, складеними на виконання означених договорів. Скаржник посилається також на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19 червня 2018 року (справа №808/2447/17), відповідно до якої наявність певних недоліків у заповненні первинних документів носить оціночний характер та не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. З посиланням на постанову Верховного Суду від 12 червня 2018 року (справа №826/16272/13-а) позивач також наголошує, що право покупця на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

За змістом частини першої статті 341 КАС України (тут і далі - в редакції до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акта перевірки, колегією суддів не здійснюється перегляд судових рішень в цій частині.

Щодо висновків судів про правомірність та обґрунтованість винесеного контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2018 року №0037101407 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законодавчо встановлений мінімум обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів визначено у абзацах 1-7 частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (в редакції, чинній на час складання первинних документів, що досліджуються у цій справі, далі - Закон № 996-XIV), відповідно до яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Частина восьма статті 9 Закону № 996-XIV передбачає, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи .

Пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88), встановлює, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм, Верховний Суд у постановах від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 6 березня 2020 року (справа №803/13/16) визнав, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Подібне правозастосування наведене і в постановах Верховного Суду від 6 лютого 2018 року (справа №826/22154/18), від 15 травня 2018 року (справа №0870/9721/12), від 26 червня 2018 року (справа №826/13029/14), які наведені скаржником у касаційній скарзі.

У постанові від 21 липня 2020 року (справа №820/4149/15) Верховний Суд вказував, що подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, надані позивачем первинні документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій, оскільки не містять даних щодо посад та прізвища, імені та по батькові осіб, які їх підписали (рахунки-фактури та рахунки на оплату, видаткові накладні); у прибуткових ордерах зазначено лише прізвище особи ОСОБА_1 у графах Прийняв та Здав , без зазначення посади останньої. Крім того, протягом усього часу розгляду справи позивач не надав до суду копії рахунку №306 від 13 червня 2016 року та рахунку №92 від 20 вересня 2017 року, які вказані у графі Призначення платежу у платіжних дорученнях від 14 січня 2016 року №311 та від 20 вересня 2017 року №474.

Щодо посилань скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19 червня 2018 року (справа №808/2447/17), колегія суддів зазначає, що у цьому судовому рішенні касаційний суд вказав, що певні недоліки в заповненні первинних документів (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися) .

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції, але зазначає, що у наведеній справі судом надавалась правова оцінка іншим, відмінним від даної, обставинам справи. Недоліки в оформленні первинних документів у межах справи № 808/2447/17 не полягали у відсутності обов`язкових реквізитів первинних документів, передбачених вимогами статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення №88, а саме посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Відтак, посилання скаржника на необхідність застосування вказаного правового висновку Верховного Суду при вирішенні даного спору, який стосується відмінних фактичних обставин справи, є недоречним.

З аналізу положень статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення №88 слідує, що, чинне законодавство не містить обов`язкової вимоги щодо посилання на реквізити договору, на виконання якого були складенні первинні документи, що помилково не врахували суди. Разом з тим, суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, правильно вказали на такі недоліки наданих позивачем видаткових накладних, рахунків-фактур та рахунків на оплату як відсутність найменування посади та прізвища, ім`я та по батькові відповідальних осіб. Зазначені реквізити в силу вимог чинного законодавства є обов`язковими, а тому відсутність останніх у відповідних документах позбавляє можливості розцінювати їх як належні первинні документи у розумінні статті 9 Закону № 996-XIV .

З огляду на відсутність можливості ідентифікації особи-підписанта первинного документа як зі сторони постачальника, так і зі сторони покупця судами попередніх інстанцій обґрунтовано було поставлено під сумнів реальність спірних господарських операцій.

Суди попередніх інстанцій також критично оцінили долучені позивачем до матеріалів справи договори відступлення права вимоги (цесії) від 25 жовтня 2016 року №1 (Цедент - ТОВ ЖЕБП НАШЕ МІСТО , Цесіонарій - ТОВ ЕКТО ПЛЮС , Боржник - ТОВ ФОРЕСТО ТРАНС ), № 2 без дати (Цедент - ТОВ ЖЕБП НАШЕ МІСТО , Цесіонарій - ТОВ ЦЕНТ МАРКЕТ , Боржник - ТОВ ГРАНДФЛАЙ ), відповідно до умов яких Цедент відступив Цесіонарію, а Цесіонарій набув право вимоги, належне Цедентові і став кредитором за відповідними договорами купівлі-продажу, попередньо укладеними між Цедентом та Боржником, що є продавцем за цими договорами. У зазначених договорах вказано розмір права вимоги, що становить вартість попередньо оплаченого і не поставленого товару за відповідними договорами купівлі-продажу. У пункті 2.1 договорів цесії передбачено їх безоплатність.

Враховуючи вказані обставини, правильним є висновок контролюючого органу, підтриманий судами попередніх інстанцій, про відсутність податкової накладної за наслідками здійснення попередньої оплати за товар, що в такому випадку є першою з подій та має бути складена згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України . Натомість, ТОВ ЖЕБП НАШЕ МІСТО формувало податковий кредит на підставі податкових накладних, складених на користь позивача ТОВ ЕКТО ПЛЮС та ТОВ ГРАНДФЛАЙ , за наслідками постачання йому товару, право вимоги якого було відступлено відповідно до вказаних договорів цесії.

У постанові від 24 травня 2019 року (справа №826/7423/16) Верховний Суд вказав, що відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12 червня 2018 року у справі № 826/16272/13-а, і на яку послався і скаржник у касаційній скарзі, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними .

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від таких висновків Верховного Суду, проте зазначає, що останні сформовані за наслідками безпосередньої оцінки обставин у конкретній справі. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні відсутність товарно-транспортних накладних при оформленні операцій з постачання товару, ні наявність податкової інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання, самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, за наявності об`єктивних сумнівів щодо реальності господарських операцій, в тому числі, з огляду на дефектність первинних документів, наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги надані ним первинні документи, що підтверджують наявність у позивача відповідного транспорту та водіїв у спірний період. Разом з тим, стверджуючи, що перевезення товарів від контрагентів відбувалось саме за рахунок та силами ТОВ ЖЕБП НАШЕ МІСТО , останнім ні до перевірки, ні судам не надано товарно-транспортних накладних або дорожніх листів. При цьому сама по собі наявність відповідних засобів та трудових ресурсів, що дозволяють здійснювати перевезення, без надання відповідних первинних документів на підтвердження таких обставин, не свідчить про їх дійсне використання у відповідний період в межах спірних господарських операцій.

Водночас, скаржником не наводяться обставини, які унеможливили складання ним відповідних товарно-транспортних накладних чи дорожніх листів у разі дійсного вчинення спірних господарських операцій.

Стосовно посилань скаржника на індивідуальну відповідальність платника податків колегія суддів зазначає, шо у разі нехтування платником податків своїм обов`язком щодо ретельної перевірки наданих йому від продавця первинних документів останній не може претендувати на формування податкового кредиту за таких обставин. Такі ж вимоги висуваються до платника податків і щодо складення ним самостійно відповідних первинних документів.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо непідтвердження права ТОВ ЖЕБП НАШЕ МІСТО на формування показників податкового обліку за господарськими операціями із ТОВ "ВЕЛИТОН", ТОВ "ТРИЛАЙНС", ТОВ "ВИГАН", ТОВ "САНТОРИН-МК", ТОВ "МАРО-МАКС", ТОВ "МІТРА-ТОРГ", ТОВ "КАНТІЛОН", ТОВ "ЕКТО-ПЛЮС", ТОВ "ФОРЕСТО ТРАНС", ТОВ "ЦЕНТ МАРКЕТ", ТОВ "КЛАРТЕК", ТОВ "САВОН ПЛЮС" колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону, на порушення якого особа, що подала касаційну скаргу, вмотивовано не посилається .

Обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, викладеним у позові та апеляційній скарзі і зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично позивач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України.

Стверджуючи про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, недослідження доказів, позивач не вказує, в чому саме це полягає, які саме документи та обставини залишились поза увагою судів.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "НАШЕ МІСТО" залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року у справі №1540/4936/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон С.С. Пасічник Є.А. Усенко