Постанова

від 30.09.2020 по справі 580/519/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2020 року

Київ

справа №580/519/19

адміністративне провадження №К/9901/34282/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Черкаській області) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року (суддя - Бабич А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року (судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі № 580/519/19 за позовом публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимог,

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2019 року публічне акціонерне товариство Черкасиобленерго (далі - Товариство) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Єдиний внесок) від 6 грудня 2018 року № Ю-5728-17 у сумі 215 695,65 грн, № Ю-5596-17 у сумі 259 313,40 грн, № Ю-13251-17 у сумі 619 106,09 грн, № Ю-5269-17 у сумі 362 481,70 грн та від 7 грудня 2018 року № Ю-13253-17 у сумі 260 264,67 грн, № Ю-5748-17 у сумі 364 378,93 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі № 01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, у зв`язку із чим відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. На думку позивача, протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань (у тому числі щодо сплати податків і зборів) безвідносно до часу їх виникнення. При цьому, позивач послався на правову позицію Верховного Суду у справі № 823/2240/17. З урахуванням вказаних обставин позивач вважав, що нарахування штрафу та пені суперечать чинному законодавству.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій взяли до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 823/2240/17, та виходили з того, що згідно з абзацом 4 частини четвертої статті 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати Єдиного внеску, податків і зборів (обов`язкових платежів). На думку судів, положення вказаної статті встановлюють абсолютну заборону нарахування санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) незалежно від дати їх виникнення: до введення мораторію чи після порушення провадження у справі про банкрутство, отже, в період дії мораторію нарахування штрафів та пені за порушення строків сплати Єдиного внеску не застосовується.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. ГУ ДФС вказало на неправильне тлумачення судами норми права, якою врегульовано наслідки введення мораторію у процедурі банкрутства, а саме: оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію, отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Товариством подано відзив на касаційну скаргу, обґрунтований аргументами, викладеними в оскаржуваних судових рішеннях, в якому позивач просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі № 01/1494 було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, розгляд якої на час ухвалення оскаржуваних судових рішень не завершений. Вказаною ухвалою суду введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів за виключенням виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю громадян, авторської винагороди.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ДФС як платник Єдиного внеску.

Відповідач на підставі даних інформаційної системи ДФС виніс спірні вимоги, якими, окрім недоїмки зі сплати Єдиного внеску, позивачу за несвоєчасну сплату Єдиного внеску було нараховано штраф та пеню.

Не погодившись із вказаними вимогами, позивач звернувся із позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: приписи абзацу 4 частини четвертої статті 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом № 2343-ХІІ (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року).

Так, судовою палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів, на розгляд якої передано справу № 2340/4157/18 за позовом Товариства до ГУ ДФС у зв`язку із неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права в аналогічних справах, визначено відповідну правову позицію (постанова від 23 жовтня 2019 року).

Вказаною постановою Верховного Суду касаційну скаргу ГУ ДФС задоволено, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року скасовано, в позові Товариства до ГУ ДФС про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено. Судова палата Верховного Суду вказала, що встановлена нормою абзацу 4 частини четвертої статті 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у зазначеній редакції заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Таке тлумачення норм, якими встановлено правовий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, на думку Верховного Суду, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття судом відповідного рішення. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 826/3106/18 за позовом публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування вимоги та рішення, яку колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду було передано на розгляд Великої палати з огляду на виключну правову проблему, яку містять спірні правовідносини, пов`язану із відсутністю єдиного правового висновку Верховного Суду щодо дії мораторію по відношенню до підприємств, які перебувають у процедурі банкрутства, за фактом нарахування пені та штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов`язань перед поточними кредиторами, що виникли після введення мораторію.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі дійшла висновку, що застосування до публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго штрафних санкцій та нарахування пені згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки) з Єдиного внеску від 7 грудня 2017 року № Ю-5708-17 є правомірним, а відтак правові підстави для скасування цієї вимоги відсутні.

Крім цього, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що касаційний суд позбавлений права перевірити правильність застосування судами у цій справі норм права щодо дотримання строку судового оскарження, враховуючи відсутність відповідного обґрунтування та посилань на належні та допустимі докази. З огляду на викладене колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з того, що судами попередніх інстанцій встановлено дотримання позивачем передбаченого статтею 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування десятиденного строку на оскарження спірних вимог про сплату боргу (недоїмки) з дня їх отримання.

Так, відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із статтею 351 КАС України неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права є підставою для скасування судових рішень повністю і ухвалення нового рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити.

2. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді М. М. Гімон

Є. А. Усенко