Рішення

від 15.09.2020 по справі 336/4860/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/4860/17

Пр. № 2/336/32/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

з участю представника позивача - адвоката Васильєвої О.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Слєсаря О.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Пономарьова В.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом Севаст , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Альтарус , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Абрамов Максим Олександрович, про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого володіння,

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, який уточнила 19 липня 2018 року, зазначивши в якості співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю Альтарус , про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого володіння.

В уточненій заяві (а. с. 137-139) зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 сталася смерть її батька Севаст , ОСОБА_4 , якому належало право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Після смерті батька позивач, яка є його єдиним спадкоємцем за законом, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте свідоцтва про право на спадщину не отримала, оскільки під час оформлення документів було з`ясовано, що спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , відчужене 12 січня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу, який вчинений за межами цивільної правоздатності батька, так як його смерть мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 , між ОСОБА_5 як покупцем і Севаст ,яновим С.Є. 9 лютого 2011 року спірне житло продано ОСОБА_5 ОСОБА_6 , яка у свою чергу продала квартиру відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. 30 березня 2016 року спірну квартиру витребувано у ОСОБА_1 на користь Севаст , ОСОБА_7 на підставі рішення апеляційного суду Запорізької області. Проте у відсутність права відчужувати вказану квартиру, яка витребувана від відповідача за рішенням суду, що має силу закону, ОСОБА_1 9 серпня 2016 року продав її товариству з обмеженою відповідальністю торговий дім Альтарус , а воно 8 вересня 2016 року продало її відповідачу ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_1 не мав права вчиняти правочини щодо спірного майна, способом захисту порушеного права особи, яка є власником майна, є витребування майна у наступного набувача.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Альтарус , посвідчений приватними нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Абрамовим М.О.; витребувати у ОСОБА_2 на користь Севаст , ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .

19 вересня 2017 року на підставі ухвали судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Голубкової М.А. відкрито провадження в справі та призначений судовий розгляд.

20 вересня 2017 року ухвалою суду вжито заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру та заборону ОСОБА_2 вчиняти будь-які правочини щодо означеного житла.

На підставі ухвали суду від 20.11.2017 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів. З Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Запорізькій області витребувано відомості про реєстрацію права власності на спірну квартиру за позивачем.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_8 у відставку 27 березня 2019 року здійснений повторний автоматизований розподіл цивільної справи, внаслідок якого справа поступила в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В.

Ухвалою судді Щасливої О.В. від 01.03.2019 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання в справі.

На підставі ухвали суду від 22.10.2019 року закрито підготовче провадження в справі і справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позову. Просить про його задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечує, пославшись на ті обставини, що його довіритель не є належним відповідачем у цій справі, оскільки спірне майно не перебуває у його володінні, між тим власник майна може витребувати його від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Предметом доказування є лише встановлення того, чи є підстави набуття законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем. І у разі встановлення того, що набувач є добросовісним, необхідно встановити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.

Так як його довіритель не є останнім набувачем майна, між тим визнання попереднього договору відчуження майна недійсним закон не вимагає, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує, посилаючись на ті обставини, що з моменту ухвалення рішення апеляційного суду Запорізької області, яке сталося 30 березня 2016 року, відповідач ОСОБА_1 втратив право власності на спірне майно, тому втратив право і розпорядження ним, проте, отримавши захист свого права, ОСОБА_9 не зареєструвала його в Єдиному реєстрі речових прав на нерухомість, що дало можливість здійснити оспорюваний правочин, який за формальними критеріями є таким, що ґрунтується на законі. Що стосується набуття права власності на спірну квартиру його довірителем, законним є як відчуження житла товариством з обмеженою відповідальністю торговим домом Альтарус , та к і набуття його відповідачкою ОСОБА_2 .

Представник третього відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце вирішення справи, до суду не з`явився, відзиву на позов, клопотання про відкладення судового розгляду, розгляд справи у його відсутність суду не надав.

Означені обставини в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України зумовили вирішення справи без участі представника відповідача.

Третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Абрамов М.О. - надав суду письмове звернення, яке містить прохання про проведення судового розгляду без його участі, що зумовило вирішення спору у відсутність третьої особи.

Вислухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що Севаст , ОСОБА_10 є донькою і спадкоємцем першої черги за законом Севаст , ОСОБА_11 , смерть якого сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 30.03.2016 року задоволений позов ОСОБА_12 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, у ОСОБА_1 на користь Севаст , ОСОБА_3 витребувано квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 10-12 т. 1).

Фізична особа, яка в силу ст. 12 ЦК України є вільною у здійсненні своїх прав, вправі прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Севаст , ОСОБА_10 , як зазначено судом, здійснила право на прийняття спадщини, і так як згідно із цивільним законодавством (ст. 1218 ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, то і особа, що прийняла спадщину, вправі витребувати спадкове майно від інших осіб.

Майно, яке вибуло з володіння спадкоємця, на підставі кількох правочинів опинилося у особи, витребування з чийого володіння вимагає позивач.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З наведених положень законодавства випливає, що порушити питання про визнання правочину недійсним вправі не лише сторона правочину, а й будь-яка особа, чий законний інтересе порушує такий правочин.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Вимоги до правочину, як зазначено, встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Однією з вимог є відповідність правочину законодавству (зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, як слідує із змісту ст. 328 ЦК України).

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло по позивача за рішенням апеляційного суду Запорізької області від 30.03.2016 року, що набуло сили закону з моменту його проголошення.

Наведене означає припинення ОСОБА_1 з цього моменту будь-якого права щодо вказаного житла, в тому числі права розпорядження ним.

Між тим ним був вчинений правочин щодо вказаної нерухомості 9 серпня 2016 року, коли квартиру було продано ОСОБА_1 товариству з обмеженою відповідальністю торговому дому Альтарус на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу (а. с. 122-123 т. 1).

Означений правочин суперечить вимогам цивільного законодавства, так як право продажу речі належить лише її власникові; він прямо стосується прав та інтересів позивача, тому суд знаходить всі підстави для кваліфікації цього правочину як недійсного через невідповідність вимогам законодавства.

Таким чином, встановивши наявність підстав недійсності правочину і наявність у позивача законного цивільного інтересу до предмета спору, суд знаходить за необхідне застосувати положення частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України і визнати договір від 09.08.2016 року щодо спірної квартири недійсним.

Відчуження спірного майна за вказаним правочином потягло за собою можливість його подальшого відчуження на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2016 року, за яким він перейшов від товариства з обмеженою відповідальністю торгового дому Альтарус до ОСОБА_2 (а. с. 59-60 т. 1).

Право власника (спадкоємця власника) на захист свого права шляхом висування вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння та від добросовісного набувача внормоване ст. ст. 387, 388 ЦК України, а засобом судового захисту є подання віндикаційного позову.

Як випливає з роз`яснень п. 22 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07.02.2014 року, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Аналогічні роз`яснення містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до яких за умови визнання першого договору недійсним позови власника майна про визнання наступних правочинів щодо відчуження цього майна недійсними не підлягають задоволенню, а засобом судового захисту є подання віндикаційного позову.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача (узагальнення судової практики, Верховний Суд України від 24.11.2008 року Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Право власника (спадкоємця власника) на захист свого права шляхом висування вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння та від добросовісного набувача внормоване ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння встановлено статтею 387 ЦК України, право власника на витребування майна від добросовісного набувача внормовано статтею 388 ЦК України.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі (було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння (1); було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння (2); вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом(3)).

Так як законом встановлено презумпцію правомірності набуття права власності (ст. ст. 12, 328 ЦК України), при вирішенні вимоги про витребування майна з чужого володіння суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 388 ЦК України, виходячи з добросовісності набуття ОСОБА_2 спірного майна, оскільки інше не випливає прямо із закону і не встановлено судом.

Майно може бути витребувано від добросовісного набувача, яким є відповідач ОСОБА_2 , оскільки воно, будучи відчуженим особою за недійсним правочином, вибуло з володіння позивача не лише не з її волі, а й всупереч її волі.

Твердження представника відповідача ОСОБА_1 про те, що норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може бути застосована щодо повернення майна (реституції), переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі, і саме тому ОСОБА_1 не є належним відповідачем, суд до уваги не приймає, враховуючи таке.

Позивач і не висуває вимоги про застосування реституції одночасно з визнанням недійсним правочину, що укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю торговим домом Альтарус , а у відповідності до положень про захист права власності застосовує таке знаряддя захисту, як витребування майна від добросовісного набувача, який набув майно внаслідок правочину, що був вчинений наступним за недійсним правочином.

Стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частках підлягає сплачений нею судовий збір.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 203, 215-216, 316, 319, 321, 330, 386, 388, 392, 1212-1218, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_12 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю Альтарус , м. Запоріжжя, пр. Металургів, 2, офіс 47, код ЄДРПОУ 40378392, задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Альтарус , посвідчений приватниим нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Абрамовим М.О.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь Севаст , ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Альтарус по 213 грн. 30 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення суду складено 1 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Щаслива