Постанова

від 23.09.2020 по справі 179/1268/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1302/20 Справа № 179/1268/18 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря - Мамедової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" про розірвання договору оренди земельної ділянки ,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Агро-Віта 2000 про розірвання договору оренди земельної ділянки. Позовна заява мотивована тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,520 га, що розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. 10 березня 2013 року між ним (орендодавцем) та ТОВ Агро-Віта 2000 (орендарем) було укладено договір оренди землі. Згідно умов договору він передав відповідачу у строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на сім років. Відповідно до пункту 5 вказаного договору відповідач зобов`язався сплачувати їй щорічно орендну плату у грошовій формі у розмірі 4,00 % від грошової оцінки землі, що на момент укладання договору становить суму 5 002 грн., а також проводити безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га та сплачувати податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати, проводити розрахунок з орендної плати до 31 грудня поточного року. Вказував, що відповідачем не проводилася виплата орендної плати, а також не виконуються умови договору щодо безкоштовної поставки 1 тонни соломи до садиби орендодавця, послуги по обробітку присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га (оранка та культивація) взагалі не проводилася. Неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо виплати орендної плати позбавляє позивача грошових коштів, на які розраховував при укладенні договору оренди землі.

Таким чином, позивач просив суд розірвати договір оренди землі від 10 березня 2012 року, укладений між ним та ТОВ Агро-Віта 2000 .

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Договір оренди землі, укладений 10 березня 2012 року між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) і ТОВ Агро-Віта 2000 (код ЄДРПОУ 35601700), право оренди зареєстроване 20 травня 2015 року Державним реєстратором Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, номер запису про інше речове право: 9844356 - розірвано. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, ТОВ Агро-Віта 2000 подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

ОСОБА_1 своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ Агро-Віта 2000 , не скористався.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,520 га (кадастровий номер 1222384000:01:001:0198), розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

10 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Віта 2000 було укладено договір оренди землі, право оренди за яким зареєстровано Державним реєстратором Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області 20 травня 2015 року.

Сторони погодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становила - 164 064,00 грн.

Згідно з пунктом 5 договору оренди за користування вказаною у договорі земельною ділянкою орендар нараховує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 4,00 % від грошової оцінки землі згідно Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) із змінами від 13 вересня 2002 року та Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) , що становить 6562,00 грн., а також проводить безкоштовну поставку 1 тонни соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га та сплачує за орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством.

Договором також передбачено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку сторони погодили, що розмір орендної плати може бути збільшено на підставі рішення орендаря, прийнятого у формі наказу без укладення додаткової угоди до цього договору.

Крім внесення орендної плати, орендар зобов`язується надавати орендодавцю матеріальну допомогу на поховання члена його сім`ї у розмірах та у порядку, установлених самим орендодавцем (пункт 5 договору оренди землі).

Також за окремим додатковим погодженням сторін орендна плата може вноситися орендарем також у одній із наступних форм та розмірів: або у натуральній формі, яка здійснюється шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів за вартістю, яка відповідає розміру орендної плати у грошовій формі. Ціна продукції чи товарів погоджується сторонами окремо. Погодження цієї форми орендної плати (переліку товарів чи продукції, кількості, якості, ціни, місця, порядку, строків поставки тощо) здійснюється за усною домовленістю сторін й оформляється підписанням сторонами актів прийняття-передачі, товарних або товаротранспортних накладних. У свою чергу орендар гарантує поставку в рахунок виплати орендної плати орендодавцю зерна та іншої сільськогосподарської продукції за цінами реалізації на момент поставки; або відробітковій формі, за якою види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт визначаються та погоджуються за усною домовленістю сторін й підтверджуються актами передачі-прийняття виконаних робіт чи наданих послуг, підписання яких сторонами і є таким додатковим погодженням. Відробіткова форма, оцінена у гривнях, не повинна перевищувати розмір грошової, згідно з цим договором.

Відповідно до пункту 7 вказаного договору орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами.

Згідно з пунктом 9 цього договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення.

З довідки відповідача за підписом бухгалтера та керівника підприємства вбачається, що позивачу товариством нараховано орендну плату: за 2015 рік - в розмірі 9 642,85 грн., утримано ПДФО -1 446,43 грн., військовий збір - 144,64 грн. до виплати 8 051,78 грн.; за 2016 рік - у розмірі 13 598,90 грн., утримано ПДФО - 2 447,80 грн., військовий збір - 203,98 грн., до виплати 10947,12 грн.; за 2017 рік - 13 598,90 грн., утримано ПДФО - 2 447,80 грн., військовий збір - 203,98 грн., до виплати 10947,12 грн.

З відомостей на виплату грошей наданих позивачем до суду встановлено, що позивачеві виплачено орендну плату в грошовій формі: за 2015 рік - 26.02.2015 року - 6 428 грн., 30.09.2015 року - 8 054 грн. 55 коп.; за 2016 рік - 14.07.2016 року, 01.12.2016 року - 1 350 грн., 01.12.2016 року - 756 грн., 01.12.2016 року - 1 924 грн.; за 2017 рік - 24.01.2017 року - 911 грн.

Судом встановлено, що у пункті 5 спірного договору сторони погодили три основні складові орендної плати, а саме: орендна плата у грошовій формі 4,00 % від грошової оцінки землі; безкоштовна поставка 1 тони соломи до садиби орендодавця та оранка і культивація присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га.

Однак, у порушення умов вказаного договору, орендарем здійснювалася орендна плата лише у грошовій формі та не в повному обсязі, а орендна плата у частині оранки та/або культивації присадибної ділянки позивача й поставки 1 тони соломи до садиби не здійснювалася, що свідчить про систематичну несплату у цій частині орендної плати, визначеної договором.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на обгрунтованість та доведеність позовних вимог, оскільки ТОВ Агро-Віта 2000 істотно порушило умови спірного договору, а саме систематично не сплачувало орендну плату.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на передчасний висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову, оскільки не враховано, що послуги щодо поставки соломи 1 тони, культивації та оранки присадибної земельної ділянки орендодавця здійснюються на підставі попереднього звернення Орендодавця і не можуть бути надані без ініціативи орендодавця. Апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення орендодавця до орендаря з заявами на проведення оранки та на поставку соломи до своєї садиби. Також, апелянт зазначає, що позивач не надав доказів, що вказане порушення умов договору якимось чином погіршує його становище та негативно впливає на нього.

Однак, з такими доводами апелянта погодитися не можна, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних із орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В пункті 5 спірного договору чітко передбачено, що сторони погодили три основні складові орендної плати, а саме: орендна плата у грошовій формі 4,00 % від грошової оцінки землі; безкоштовна поставка 1 тони соломи до садиби орендодавця та оранка і культивація присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, у порушення умов вказаного договору, орендарем здійснювалася орендна плата лише у грошовій формі та не в повному обсязі, а орендна плата у частині оранки та/або культивації присадибної ділянки позивача й поставки 1 тони соломи до садиби не здійснювалася, що свідчить про систематичну несплату у цій частині орендної плати, визначеної договором.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що підставою для розірвання договору оренди, укладеного між сторонами є систематична несплата ТОВ Агро-Віта 2000 визначеної договором орендної плати в частині оранки та культивації присадибної ділянки, поставки соломи.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що позивач не звертався до відповідача за послугами з безкоштовного проведення оранки, культивації присадибної ділянки та поставки соломи, оскільки згідно договору позивач не повинна була звертатись до відповідача за вказаними послугами, відповідач сам повинен був виконувати ці умови договору оренди земельної ділянки.

Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" - залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова