Постанова

від 30.09.2020 по справі 279/959/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/959/20 Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М.

Категорія 10 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Кучерявого О.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Шульги О.М.

у цивільній справі №279/959/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі виконавчого комітету Кожухівської сільської ради Коростенського району про визнання права власності на 11/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на 11/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . В обґрунтування поданого позову зазначав, що з 2008 року проживає в будинку АДРЕСА_1 , відкрито володіє зазначеним нерухомим майном, частину якого, а саме 11/20 частин, придбав у 2008 році без нотаріального посвідчення у родичів ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 9/20 частин вказаного будинку йому було подаровано ОСОБА_3 . Тому просив позов задовольнити.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що з 2008 року проживає та відкрито володіє будинком АДРЕСА_1 , частину якого придбав в 2008 році без посвідчення договору у нотаріуса у родичів ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 9/20 часток цього ж будинку йому було подаровано ОСОБА_3 . Відповідно до клопотання апелянта про витребування доказів Коростенським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Хмельницький) було надано копію актового запису про смерть ОСОБА_2 та Коростенська районна державна нотаріальна контора підтвердила, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, що є підтвердженням добросовісного та відкритого, на думку апелянта, володіння ним 11/20 частинами вказаного житлового будинку .

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачем порушено спір щодо визнання права власності за набувальною давністю на 11/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що законних підстав для задоволення позову не було.

При цьому судом враховано, що положення про набувальну давність закріплені у ЦК України, зокрема, як первісний спосіб набуття права власності, оскільки права набувача залежать не від волевиявлення попереднього власника, а від сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України - добросовісності заволодіння, відкритості та безперервності подальшого володіння річчю протягом певного строку.

З урахуванням зазначеного, для правильного вирішення спору, пов`язаного з правом власності в силу набувальної давності, слід належним чином встановлювати обставини, що мають значення для справи, та враховувати зокрема наступне:

- задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст.344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння;

- за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;

- відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності.

Частиною 3 ст.344 ЦК передбачено, що якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

У п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав також роз`яснено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні ;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Виходячи зі змісту викладеного, обставинами, які мають значення для справи, і які, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, повинен довести саме позивач є: законний об`єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

В даному випадку однією з підстав, що підтверджує добросовісність заволодіння майном, з приводу якого порушено спір, позивач зазначає про придбання ним в 2008 році внаслідок угоди купівлі- продажу 11/20 частин будинку, який належав померлому ОСОБА_2 , без нотаріального посвідчення договору у родичів останнього.

Однак, як зазначено вище, застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. Таким чином, враховуючи, що позивач, як підставу позову, вказував на те, що частину будинку він отримав внаслідок угоди купівлі-продажу, тобто підставно, то суд правильно вважав, що такі обставини виключають можливість застосування набувальної давності. Тому положення ст.344 ЦК України до спірних відносин застосуванню не підлягають. У зв`язку з цим обгрунтовано відмовив у позові.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2020 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: