Рішення

від 23.09.2020 по справі 921/419/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/419/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Коник М.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль-Нафта", вул. Студинського, буд.2, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724

до відповідача Приватного підприємства "Білявинці", вул. Студинського, 77, с. В.Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, 47722

про стягнення заборгованості в загальній сумі 341 928,83 грн.

За участю представників від:

Позивача: адвокат Петренко Т.Б., ордер № ВО 1006153 від 06.07.2020.

Відповідача: представник Павловська Н.Т., довіреність

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопіль-Нафта", надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Білявинці", надалі - відповідач, стягнення заборгованості в загальній сумі 341 928,83 грн, із яких 220 000,00 грн заборгованості з оплати поставленого товару, 23 007,85 грн інфляційних нарахувань, 84 925,65 грн пені та 13995,33 грн 3% річних.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки нафтопродуктів № 7/17-Т від 04.08.2017 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 23.06.2020, головуючим суддею для розгляду справи № 921/419/20 визначено суддю Чопко Ю.О.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/419/20; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 15.07.2020 на 10:30 год.; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

В судовому засіданні з 15.07.2020 по 17.08.2020 оголошувалася перерва.

Ухвалою від 17.08.2020 відкладено розгляд справи по суті на 23 вересня 2020.

Представниця позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві.

Представниця відповідача в судовому засіданні 23.09.2020 та у поданому відзиві на позовну заяву проти стягнення основної суми заборгованості в розмірі 220 000 грн не заперечила. Щодо стягнення 23 007,85 грн інфляційних нарахувань, 84 925,65 грн пені та 13995,33 грн 3% річних заперечила, посилаючись на те, що сторонами не визначено строків оплати за відвантажений товар, у зв`язку з чим неможливо встановити дату, з якої слід нараховувати штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

04.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопіль-Нафта" (далі - Постачальник) та Приватним підприємством "Білявинці" (далі - Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №7/17-Т, відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених договором, Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцю нафтопродукти (далі товар), а Покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити на користь Постачальник його вартість (п.1.1. Договору).

Асортимент, кількість, термін поставки, місце поставки сторона, яка здійснює транспортування Товару та інші необхідні для поставки партії Товару дані визначаються у Додаткових угодах, рахунках фактурах та/або в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, що складаються Постачальником та підтверджуються шляхом підписання Покупцем на умовах даного договору.

До додаткової угоди в розумінні цього Договору також прирівнюється видаткова накладна на Товар та/або акт приймання-передачі Товару, підписані Сторонами (п.1.2. Договору).

Ціна Товару, що поставляється за цим Договором, визначається згідно встановлених Постачальником цін на Товар на день виставлення Постачальником рахунку фактури (п.4.1. Договору).

Оплата Товару здійснюється у національній валюті протягом 1 (одного) календарного дня з дати виставлення рахунку фактури шляхом 100% попередньої оплати вартості відповідної партії поставки Товару згідно рахунку-фактури, у безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок Постачальника (п.4.2. Договору).

Відповідно до п.9.1. Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє протягом одного календарного року.

У випадку, якщо жодна зі Сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити Договір за один календарний місяць до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік (п.9.2.Договору).

На виконання умов договору поставки №7/17-Т від 04.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопіль-Нафта" відвантажило, а Приватне підприємство "Білявинці" прийняло товар згідно видаткових накладних: №197 від 26.12.2018 на суму 179 971,20 грн; №194 від 17.12.2018 на суму 304 576,26 грн. А всього на загальну суму 484 547,46 грн.

Позивачем виставлено відповідачу Рахунок на оплату №195 від 17.12.2018 на суму 304 576,26 грн та №198 від 26.12.2018 року.

Відповідачем поставлений товар у встановлені строки не оплатив і станом на час розгляду справи за ним рахується заборгованість в розмірі 220 000 грн.

Позивачем 11.02.2020 направлено на адресу відповідача претензію №11/02/2020 з вимогою погасити заборгованість у строк до 18.02.2020.

У відповіді на претензію №25022020-1 від 25.02.2020 відповідач підтвердив наявність заборгованість у розмірі 220 000 грн та зазначив, що погасить останню в найкоротші терміни.

Зазначену заборгованість сторони підтвердили і актом звірки розрахунків за 2019 рік підписаним повноважними представниками сторін без заперечень.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 525 ЦК України та 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Як стверджує позивач та вбачається із матеріалів справи відповідач у встановлений договором строк оплату товару не здійснив, і станом на день розгляду спору за ним рахувалася заборгованість в сумі 220 000 грн, що не заперечено відповідачем.

У зв`язку з наведеним позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 13 995,33 грн. З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані за період з 18.12.2018 по 18.06.2020.

Також позивачем здійснено нарахування інфляційних нарахувань, що складають відповідно до розрахунку 23 007,85 грн за період грудень 2018 - травень 2020.

З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно Договору №7/17-Т від 04.08.2017 товару, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 23 007,85 грн інфляційних нарахувань та 13995,33 грн 3% річних є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.5.4. договору, у випадку ненадходження повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеному у Додатковій угоді або у рахунку фактурі до Даного договору, та з урахуванням ч.2 ст.551 ЦК України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 18.12.2018 по 26.06.2020 пеня становить 84 925,65 грн.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд приймає його як правомірний та обґрунтований.

З приводу строків розрахунку за поставлений товар суд зазначає, що сторонам договору немає потреби домовлятися про такі строки в кожному конкретному випадку. Загальні строки встановлені в ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, де сказано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Саме так і треба було поступити покупцю - Приватному підприємству "Білявинці" - в даному випадку, якщо він не хотів сплачувати передбачені законом і договором інфляційні нарахування, пеню і 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Білявинці", Тернопільська область, Тернопільський район, село Великі Гаї, вул. Студинського, 77 (код 30811807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль-нафта", смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області (код 40333304) - 220 000 (двісті двадцять тисяч) грн. рівно заборгованості, 23 007 (двадцять три тисячі сім) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 84 925 (вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 65 коп. пені, 13 995 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн 33 коп. 3% річних і 5 129 (п`ять тисяч сто двадцять дев`ять) грн. рівно судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Сторони мають право оскаржити це рішення до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 2 жовтня 2020 року.

Суддя Ю.О. Чопко