Постанова

від 01.02.2021 по справі 921/419/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2021 р. Справа №921/419/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів В.М. Гриців

О.П. Дубник,

секретар судового засідання М.С. Кіра,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Білявинці б/н від 22.10.2020 року (вх. № 01-05/3005/20 від 26.10.2020 року)

на рішення господарського суду Тернопільської області від 23.09.2020 року (суддя Ю.О. Чопко; повний текст рішення складено 02.10.2020 року)

у справі № 921/419/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопіль-Нафта (надалі ТзОВ Тернопіль-Нафта )

до відповідача: Приватного підприємства Білявинці (надалі ПП Білявинці )

про стягнення заборгованості в сумі 341928,83 грн.,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Петренко Т.Б. - адвокат (ордер серія ВО №1011207 від 02.11.2020 року);

від відповідача: Сміхура В.Р. - адвокат (ордер серія ВС №1051203 від 21.12.2020 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

23.06.2020 року ТзОВ Тернопіль-Нафта звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до ПП Білявинці про стягнення 341928,83 грн., з яких: 200000,00 грн. - основна заборгованість, 84925,65 грн. - пеня, 13995,33 грн. - 3% річних, 23007,85 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки нафтопродуктів №7/17-Т від 04.08.2017 року не оплатив у повному обсязі отриманий товар.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.09.2020 року у справі №921/419/20 (суддя Ю.О. Чопко) задоволено позов ТзОВ Тернопіль-Нафта . Стягнуто з ПП Білявинці на користь ТзОВ Тернопіль-Нафта 220000,00 грн. заборгованості, 23007,85 грн. інфляційних втрат, 84925,65 грн. пені, 13995,33 грн. 3% річних і 5129,00 грн. судових витрат.

Суд першої інстанції встановив, що позивач на підставі договору поставки нафтопродуктів №7/17-Т від 04.08.2017 року поставив відповідачу товар на загальну суму 484547,46 грн. Відповідач, в порушення умов зазначеного договору, частково оплатив кошти за отриманий товар, тому вимога позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованою і підлягає задоволенню. Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат, пені та задоволив дані позовні вимоги, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та умови пункту 5.4 договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Звертає увагу на те, що у відповідності з п.п. 4.2, 4.4 договору покупець вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання лише у випадку, якщо не оплатить товар протягом строку, встановленого умовами договору (1 календарного дня) з моменту отримання рахунку-фактури (рахунку на оплату). Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази про виставлення/надсилання позивачем відповідних рахунків для проведення оплати товару. Вважає, що позивач не довів обґрунтованість суми основної заборгованості, а тому у належний спосіб не обґрунтував наявність правових наслідків, встановлених договором або законом, що настають за порушення зобов`язання, зокрема, у вигляді 3% річних, інфляційних втрат, пені. Одночасно вказує про незаконність оскарженого рішення в частині розрахунку стягненої пені. Стверджує, що суд, не застосував положення ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки визнав обґрунтованим розрахунок позивача, зазначивши в мотивувальній частині рішення, що за період з 18.12.2018 року по 26.06.2020 року пеня становить 84925,65 грн. Таким чином, суд стягнув з відповідача пеню за 557 календарних днів при встановленому Законом обмеженні такого строку - 180 календарними днями. Просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 23.09.2020 року у справі №921/419/20, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТзОВ Тернопіль-Нафта .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника. Звертає увагу на те, що товар, поставлений відповідно до спірних видаткових накладних, відповідач частково оплатив, внаслідок чого допустив порушення договірного обов`язку з оплати отриманого товару на суму 220000,00 грн. Вказана обставина підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за 2019 рік, підписаним уповноваженими представниками сторін. Крім того, в листі-відповіді на претензію відповідач підтвердив наявність заборгованості перед Товариством в сумі 220000,00 грн. Також у відзиві на позовну заяву відповідач визнав наявність боргу в сумі 220000,00 грн. Покликається на те, що обов`язок відповідача щодо оплати товару виник з моменту його прийняття, який зафіксований у видаткових накладних. Зазначає, що розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № 197 від 26.12.2018 року здійснювався з 27.12.2018 року по 26.06.2019 року, а за видатковою накладною № 194 від 17.12.2018 року з 18.12.2018 року по 17.06.2019 року, тобто не більше 6 місяців, з врахуванням п. 5.4 договору. Вказує, що у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати вартості товару здійснив нарахування 13995,33 грн. 3% річних та 23007,85 грн. інфляційних втрат на підставі ст.625 Цивільного кодексу України. Просить залишити без змін рішення господарського суду Тернопільської області від 23.09.2020 року у справі №921/419/20, апеляційну скаргу ПП Білявинці - без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Представник позивача просив залишити без змін оскаржене рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 04.08.2017 року між ТзОВ Тернопіль-Нафта (постачальник) та ПП Білявинці (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №7/17-Т, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю нафтопродукти визначені цим договором (товар), а покупець зобов`язується прийняти такий товар та сплатити на користь постачальник його вартість (а.с.17-19).

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість, термін поставки, місце поставки сторона, яка здійснює транспортування товару та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у додаткових угодах, рахунках фактурах та/або в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, що складаються постачальником та підтверджуються шляхом підписання покупцем на умовах даного договору. До додаткової угоди в розумінні цього договору також прирівнюється видаткова накладна на товар та/або акт приймання-передачі товару, підписані сторонами.

Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості - згідно кількості, що вказана у видаткових накладних та/або додаткових угодах на відповідну партію товару; по якості - згідно умов якості, визначених паспортом якості та/або сертифікатом відповідності або в інших документах, які підтверджують відповідність товару встановленим вимогам (п. 3.5 договору).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається згідно встановлених постачальником цін на товар на день виставлення постачальником рахунку-фактури. Оплата товару здійснюється у національній валюті протягом 1 (одного) календарного дня з дати виставлення рахунку фактури шляхом 100% попередньої оплати вартості відповідної партії поставки товару згідно рахунку-фактури, у безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок постачальника.

За умовами пунктів 4.3, 4.4 договору датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється покупцем на підставі договору. При здійснені платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, а також номер і дату рахунку-фактури, виписаного постачальником на оплату товару.

У відповідності до пункту 4.9 договору сума даного договору складає загальну суму вартості товару, поставленого відповідно до умов даного договору і визначається шляхом додавання сум вартостей окремих товарних партій, зазначених у видаткових накладних.

За умовами пункту 5.1 договору сторони зобов`язуються належним чином виконувати умови договору, за порушення умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку ненадходження повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеного у додатковій угоді або у рахунку-фактурі до даного договору, та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє протягом одного календарного року. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один календарний місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік (п.п. 9.1, 9.2 договору).

Договір поставки нафтопродуктів №7/17-Т від 04.08.2017 року підписали представники сторін. Вказаний договір містить відтиски печаток.

На виконання умов договору №7/17-Т від 04.08.2017 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар вартістю 484547,46 грн., що підтверджується наявними у судовій справі копіями видаткових накладних № 194 від 17.12.2018 року на суму 304576,26 грн. та №197 від 26.12.2018 року на суму 179971,20 грн. (а.с. 20-21).

В позовній заяві ТзОВ Тернопіль-Нафта зазначає, що за усною домовленістю між сторонами вказаний товар було поставлено без передоплати.

Також в матеріалах справи містяться копії виставлених позивачем рахунків на оплату № 195 від 17.12.2018 року та № 198 від 26.12.2018 року на загальну суму 484547,46 грн. (а.с. 22-23).

Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим станом на 31.12.2019 року виник борг в сумі 220000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів звіряння взаємних розрахунків за період 2018, 2019 років, які підписані сторонами (а.с. 27-28).

11.02.2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 11/02/2020 від 11.02.2020 року, в якій просив у строк до 18.02.2020 року перерахувати на його рахунок заборгованість згідно видаткових накладних № 194 від 17.12.2018 року та №197 від 26.12.2018 року (а.с. 24-25).

У відповіді на претензію за № 25022020-1 від 25.02.2020 року відповідач підтвердив отримання від позивача товару в рамках договору поставки нафтопродуктів №7/17-Т від 04.08.2017 року, а також те, що станом на 25.02.2020 року кредиторська заборгованість перед ТзОВ Тернопіль-Нафта складає 220000,00 грн, яка має наступну структуру: за видатковою накладною № 194 від 17.12.2018 року - 40028,80 грн. та 179971,20 грн. за видатковою накладною №197 від 26.12.2018 року. Повідомив, що погасить заборгованість в найкоротші терміни (а.с. 26).

В матеріалах судової справи відсутні докази про сплату відповідачем суми основного боргу за договором поставки нафтопродуктів №7/17-Т від 04.08.2017 року в розмірі 220000,00 грн, що слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ході розгляду справи суд встановив, що на підставі договору поставки нафтопродуктів №7/17-Т від 04.08.2017 року відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 484547,46 грн., що підтверджується вищеописаними копіями видаткових накладних № 194 від 17.12.2018 року та №197 від 26.12.2018 року.

З аналізу вищеописаних матеріалів даної справи встановлено, що відповідач частково оплатив вартість отриманого товару.

На час прийняття оскаржуваного судового рішення заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за товари, отримані на підставі договору поставки нафтопродуктів №7/17-Т від 04.08.2017 року, склала 220000,00 грн.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 220000,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Оскільки відповідач порушив строки оплати отриманого товару, визначені в пункті 4.2 договору, позивач нарахував 13995,33 грн. 3% річних та 23007,85 грн. інфляційних втрат за період з 18.12.2018 року по 18.06.2020 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив про те, що дані розрахунки є правильними, у зв`язку з чим визнав правомірним стягнення з відповідача на користь позивача 13995,33 грн. 3% річних та 23007,85 інфляційних втрат.

Також суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 84925,65 грн. пені, з врахуванням такого.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4 укладеного між сторонами договору у випадку ненадходження повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеного у додатковій угоді або у рахунку-фактурі до даного договору, та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий позивачем розрахунок пені здійснено вірно, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 84925,65 грн. пені за період з 18.12.2018 року по 17.06.2019 року та за період з 27.12.2018 року по 26.06.2019 року.

При цьому, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції допустив механічну описку в мотивувальній частині оскарженого рішення, а саме - помилково зазначив кінцеву дату періоду нарахування пені - 26.06.2020 року, замість 26.06.2019 року, що підтверджується здійсненим позивачем розрахунком в цій частині позовних вимог, який суд перевірив та визнав правильним.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника про те, що зобов`язання по оплаті за товар згідно договору поставки нафтопродуктів №7/17-Т від 04.08.2017 року не виникло у зв`язку з тим, що позивач не виставив/не надіслав рахунків на оплату, враховуючи таке.

Вищеописаними видатковими накладними підтверджується прийняття відповідачем спірного товару 17.12.2018 року та 26.12.2018 року. Дата отримання відповідачем рахунку на оплату продукції в жодних документах не зафіксована, проте заперечень чи зауважень щодо невиконання постачальником інших умов, пов`язаних з настанням у відповідача обов`язку оплатити отриманий товар, останній не заявляв. Крім того, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити кошти за поставлений товар.

Разом з тим, скаржник не заперечує, що частково оплатив вартість отриманого товару за спірними видатковими накладними.

Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про порушення судом першої інстанції вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки суд визнав правомірним розрахунок позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 84925,65 грн., який проведено з врахуванням вказаної норми матеріального права за період з 18.12.2018 року по 17.06.2019 року та за період з 27.12.2018 року по 26.06.2019 року, а допущена при комп`ютерному наборі механічна описка жодним чином не впливає на суть рішення та не може бути підставою для його скасування.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Білявинці б/н від 22.10.2020 року (вх. №01-05/3005/20 від 26.10.2020 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Тернопільської області від 23.09.2020 року у справі № 921/419/20 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя В.М. Гриців

Суддя О.П. Дубник