Рішення

від 22.09.2020 по справі 922/2060/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2060/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Калашников Г.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології" (61017, м. Харків, вул. Пащенківська, 11) про стягнення 322983,16 грн. за участю представників:

позивача - Міхно Л.О., посвідчення №3566 ,

відповідач - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Харківської міської ради (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології" (відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 322983,16 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Варіант-Технології" всупереч вимогам статей 125-126 ЗК України використовувало земельну ділянку площею 0,3691 га, кадастровий номер 6310137200:02:022:0019, у період з 01.01.2019 по 31.05.2020 по вул. Пащенківська, 22 у м. Харкові, без виникнення у відповідача права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки, без державної реєстрації, у зв`язку з чим відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки. Тому, на думку Харківської міської ради, ТОВ "Варіант-Технології" на підставі статей 1212-1214 ЦК України зобов`язане відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав чи міг би одержати від цього майна, оскільки відповідачем порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі безпідставно збережених коштів у сумі орендної плати за земельну ділянку.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 4844,75 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.07.2020 об 11:00.

22.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16864) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

28.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 17276) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 підготовче засідання відкладено на 25.08.2020 на 11:00, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2020 на 11:00 год.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2020 на підставі частини 2 статті 216 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву до 15.09.2020 до 10:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2020 на підставі частини 2 статті 216 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву до 22.09.2020 до 12:30 год.

Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2020 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 322983,16 грн.

Представник відповідача у судове засідання 22.09.2020 не з`явився, 21.09.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника відповідача (вх. №21756).

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 22.09.2020 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 19.06.2020 здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2019 № НВ-6310911152019.

Відповідно до інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності нерухоме майно від 19.06.2020 № 213227384 право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 загальною площею 4246,1 кв.м по вул. Пащенківській, 22 у м. Харкові з 19.12.2018 зареєстроване за ТОВ "Варіант-Технології".

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.06.2020 № 213260355 право оренди земельної ділянки площею 0,3691 га (кадастровий номер 6310137200:02:022:0019) по вул. Пащенківській, 22 у м. Харкові з 15.06.2020 зареєстроване за ТОВ "Варіант-Технології" на підставі договору оренди землі від 05.06.2020.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2019 № НВ-6310911152019 земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:02:022:0019 по вул. Пащенківській, 22 у м. Харкові знаходиться у комунальній власності.

Позивачем у позові наголошено про те, що ТОВ "Варіант-Технології" з 18.04.2018 по 15.06.2020 використовував земельну ділянку площею 0,3691 га (кадастровий номер 6310137200:02:022:0019) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-4 по вул. Пащенківській, 22 у м. Харкові без виникнення права власності або користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,3691 га (кадастровий номер 6310137022:02:022:0019) по вул. Пащенківській, 22 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. А-4 право власності на яку зареєстроване за ТОВ "Варіант-Технології".

Згідно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2019 № НВ-6319011152019, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:09:022:0019 складає 0,3691 га.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Пащенківській, 22, у м. Харкові від 19.06.2020 (а.с. 39-42).

Як зазначає позивач у позовній заяві, у період з 01.01.2019 по 31.05.2020 право користування (оренди) чи інші речові права відповідача ТОВ "Варіант-Технології" на земельну ділянку (кадастровий номер 6310137022:02:022:0019) по вул. Пащенківській, 22 у м. Харкові, на якій розташована вказана нежитлова будівля літ. "А-4" не були зареєстровані за відповідачем.

Тобто, у відповідності до положень п. а ч.2 ст.83 ЗК України земельна ділянка (кадастровий номер 6310137022:02:022:0019) по вул. Пащенківській, 22 у м. Харкові належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності. Перебувала ця земельна ділянка в період з 01.01.2019 по 31.05.2020, як свідчать матеріали справи у фактичному володінні і користуванні відповідача ТОВ "Варіант-Технології".

Договір оренди земельної ділянки по вул. Пащенківській, 22 у м. Харкові між позивачем Харківської міською радою та відповідачем ТОВ "Варіант-Технології" у період з 01.01.2019 по 31.05.2020 не було укладено. Відповідно, орендна плата за володіння і користування вказаною земельною ділянкою відповідачем на користь позивача не сплачується.

Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком (т. I, а.с. 43-44) розмір орендної плати нарахованої за володіння і користування цією земельною ділянкою в період з 01.01.2019 по 31.05.2020 складає 322983,16 грн.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна збереженого (заощадженого) відповідачем за рахунок позивача без достатніх правових підстав.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позов зазначає, що тільки з 23.08.2019 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137022:02:022:0019 було зареєстровано за позивачем, а тому позивач не мав можливості до 23.08.2019 отримувати будь-який дохід від зазначеної земельної ділянки, зокрема доходи від надання її в оренду, з урахуванням чого є безпідставним застосування розрахункового періоду з 01.01.2019, та розрахунок позивача підлягає коригуванню, з 23.08.2019 по 31.12.2019. Дійсна проща земельної ділянки складає 1169,4 кв.м., яка була займана будівлею відповідача, якою відповідач не користувався, доступ на територію був вільний, що не забороняло позивачеві у її використанні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ Про оренду землі ).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Відсутність у період з 01.01.2019 по 31.05.2020 укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "Варіант - Технології" договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов`язання.

Відсутність неправомірних дій відповідача ТОВ "Варіант - Технології" або інших осіб означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі в період з 01.01.2018 по 31.05.2020 в Україні також не вважається правопорушенням.

Не є правопорушенням також і дії/бездіяльність відповідача, що безпосередньо стосуються порядку укладення договору оренди землі. Ні Законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачеві не визначено прямого і безумовного обов`язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який на ній розташований.

Моменту укладення договору оренди передують різного роду організаційні, правові, технічні та інші заходи, здійснення яких знаходиться по за межами волі й контролю потенційного орендаря. Так, встановленим Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затв. рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 №960/12 визначено, що ініціатива у розробці та укладенні договору оренди земельної ділянки виходить від орендодавця. Згідно цьому порядку усі дії особи, котра має інтерес в укладенні договору оренди земельної ділянки перебувають в залежності від дій орендодавця та інших осіб. За таких умов не укладення ТОВ "Варіант - Технології" у спірний період договору не може бути інкриміновано відповідачеві, як його противоправна бездіяльність.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема статтями 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Суд окремо зауважує на неможливості застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ін. Упущена вигода згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч.2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці норми поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та з пояснень представників учасників справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По-перше, судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою (кадастровий номер 6310137200:02:022:0019) по вул. Пащенківській, 22 у м. Харкові.

Земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомості, що належить на праві приватної власності відповідачеві, є сформованою з 18.04.2018, має кадастровий номер 6310137200:02:022:0019 та чітко визначені межі і площа 0,3691 га. Відповідні дані містяться в Державному земельному кадастрі (т. I, а.с. 29, 104). Тобто зазначена земельна ділянка є окремим об`єктом цивільних прав.

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття останнім права власності на нежитлову будівлю літ. "А-4", загальною площею 4246,1 кв. м по вул. Пащенківській, 22 у м. Харкові.

Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля будучи згідно ст.181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель узгоджується з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18). Тому оформлення відповідачем права власності на будівлю автоматично призвело до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність укладеного в період з 01.01.2019 по 31.05.2020 договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно розрахунку позивача її розмір за спірний період склав 322983,16 грн.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст.206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки в спірний період була територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування» , що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Розмір доходу відповідача, розрахований Харківською міською радою, як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у виді орендної плати за землю в період з 01.01.2019 по 31.05.2020 включно в розмірі 322983,16 грн. (т. I, а.с. 43-44).

Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку позивач вірно керувався Порядком нормативно грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 №489 (зі змінами), Положенням про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 (зі змінами та доповненнями, надалі - Положення), а також рішенням Харківської міської ради 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Згідно з пунктом 2.5. зазначеного Положення розмір поточної базової ставки орендної плати, визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, Харківською міською радою правомірно застосовано базовий коефіцієнт розміру ставки орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу грошові кошти за користування земельною ділянкою площею 0,3691 га (кадастровий номер 6310137200:02:022:0019), на якій розташовані об`єкт нерухомості, що належить відповідачу за період з 01.01.2019 по 31.05.2020 в сумі 322983,16 грн.

Всупереч вимог ст.ст. 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано наведені позивачем обставини. Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, зводяться до власного довільного тлумачення останнім положень законодавства, що не відповідає їх дійсному змісту.

Суд відхиляє заперечення відповідача, виходячи з наступного.

Верховним Судом неодноразово наголошувалось, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладання правовстановлюючих документів, та без державної реєстрації прав на неї, встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка, за користування якої міська рада просить стягнути безпідставно збереженні кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові та необхідність підтвердження площі займаної земельної ділянки належними доказами, яким є, зокрема, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (№922/3780/17, №922/536/18 від 29.01.2019, №922/391/18 від 11.02.2019, №922/981/18 від 12.04.2019, №922/902/18 від 12.06.2019).

Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Крім того, в даних постановах Верховний суд наголосив на тому, що розрахунок розміру безпідставно збережених фактичним землекористувачем коштів повинен здійснюватися на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, оскільки відповідно до частини 2 статі 20 і частини 3 статті 32 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

В даному випадку, спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав саме площею в розмірі 0,3691 га, що підтверджується відповідним витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та витягом з Держземкадастру. А отже, відповідач використовує земельну ділянку по вул. Пащенківській, 22 у м. Харкові площею 0,3691 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі і факту невикористання ним доведено не було. З підстав наведеного, доводи відповідача щодо дійсного зменшеного розміру земельної ділянки - 1169,4 кв.м. судом не приймаються.

Щодо моменту формування земельної ділянки як об`єкта цивільний прав. За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З приписів наведеної норми вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до відомостей, які зазначені у Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2019 №НВ-6310911152019 (т. I, а.с. 29), дата державної реєстрації земельної ділянки площею 0,3691 га, кадастровий номер 6310137200:02:022:0019 є 18.04.2018. Форма власності: комунальна власність.

За таких обставин, твердження відповідача про те, тільки з 23.08.2019 право власності на земельну ділянку було зареєстровано за позивачем є необґрунтованими та такими, що не відповідають приписам статті 79-1 ЗК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 4844,75 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології" (61017, м. Харків, вул. Пащенківська, 11, код ЄДРПОУ 41822821) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі 322983,16 грн. та 4844,75 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" жовтня 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв