Рішення

від 21.09.2020 по справі 517/129/20

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 517/129/20

Провадження № 2/506/86/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2020 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Паламарчук М.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в смт Окни цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідача - Перехрестівська сільська рада Захарівського району Одеської області про встановлення нікчемності заповіту,

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2020 року зазначена позовна заява надійшла до Фрунзівського районного суду Одеської області.

Після задоволення самовідводів суддів Гончар І.В. та Тростенюка В.А., у зв`язку з неможливістю утворити новий склад суду 20.03.2020 року Фрунзівським районним судом Одеської області справа направлена на розгляд до Красноокнянського районного суду Одеської області та надійшла до суду 30.03.2020 року.

Згідно автоматизованого розподілу, зазначена справа розподілена на суддю Чеботаренко О.Л.

Після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, 09 квітня 2020 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою від 12.06.2020 року продовжено строк підготовчого провадження до 08.07.2020 року.

07.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги, після їх уточнення, позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 та після його смерті відкрилася спадщина. З метою оформлення своїх спадкових прав після смерті батька позивач звернувся до державного нотаріуса Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори та з матеріалів спадкової справи йому стало відомо, що за чотири дні до смерті, а саме 14.08.2015 року батьком було складено два заповіти, а саме:

- Заповіт, посвідчений секретарем Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області 14.08.2015 року о 16.20 год. за реєстраційним №17, відповідно до якого ОСОБА_5 заповідає грошові вклади, включаючи відсотки та інші нарахування, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , відкритих у ПАТ Райффайзен Банк Аваль , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- Заповіт, посвідчений секретарем Затишанської селищної ради Фрунзівського району Одеської області 14.08.2015 року о 16.20 год. за реєстраційним №23, за яким ОСОБА_5 заповідає засноване ним Селянське (фермерське) господарство Топольницький як єдиний майновий комплекс ,в тому числі складений капітал господарства, код за ЄДРПОУ 19198654, місцезнаходження господарства: АДРЕСА_1 та належну йому на праві постійного користування земельну ділянку, загальною площею 50 га, розташовану попід гравійний шлях від с.Гедеримове до с.Затишшя ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Обидва заповіти були посвідчені одночасно за межами приміщень органів місцевого самоврядування з виїздом посадових осіб за місцем реєстрації та проживання заповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Протягом шестимісячного строку після смерті спадкодавця ОСОБА_4 не звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом. Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 16.05.2019 року ОСОБА_4 визначено додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини. Рішення набрало законної сили після перегляду в апеляційному порядку 11.12.2019 року та на підставі рішення ОСОБА_4 звернулася до державного нотаріуса Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з касаційною скаргою до Касаційного цивільного суду Верховного Суду. Постановою Верховного Суду від 26.03.2020 року касаційна скарга залишена без задоволення.

Позивач вважає, що ОСОБА_4 не має права на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , оскільки заповіт, посвідчений секретарем Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області 14.08.2015 року за реєстраційним №17, яким ОСОБА_5 заповів грошові вклади ОСОБА_4 , є нікчемним, так як він складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. На нікчемність вказаного заповіту, на думку позивача, вказують наступні обставини:

- заповіт посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка не була належним чином уповноважена на вчинення нотаріальних дій, оскільки відповідно до п.1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року №3306/5, нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій, тоді як секретаря Перехрестівської сільської ради ОСОБА_7 , яка посвідчувала спірний заповіт, не уповноважено на вчинення нотаріальних дій ні рішенням виконавчого комітету, ні рішенням органу місцевого самоврядування, хоча до 02.12.2011 року єдиним документом, який свідчить про уповноваження посадової особи органу місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій ,було рішення виконавчого комітету відповідної ради, а починаючи з 02.12.2011 року - рішення відповідного органу місцевого самоврядування. При цьому, в жодному нормативно-правовому акті, який регулює діяльність органів місцевого самоврядування, не передбачено наділення повноваженнями щодо вчинення нотаріальних дій розпорядженням голови селищної ради чи посадовою інструкцією, яка є кадровим, а не нормативним документом;

- заповіт посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка не мала права на посвідчення спірного заповіту ОСОБА_5 , оскільки в розумінні ст.1251 ЦК України та ст.37 ЗУ Про нотаріат не є посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, до якого міг звернутися заповідач з метою посвідчення заповіту. Згідно зі ст.25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до п.п.5 п. б ч.1 ст.38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ,до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів цивільного стану. Таким чином, на думку представника позивача, орган місцевого самоврядування уповноважений посвідчувати заповіти (крім секретних) осіб, які належать до територіальної громади, інтереси якої представляє цей орган місцевого самоврядування. Такі висновки щодо застосування норм права викладені у Постанові Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №136/576/16-ц та постанові Верховного Суду від 26.09.2019 року у справі №556/1419/16-ц. Так, заповідач ОСОБА_5 був мешканцем смт Затишшя Фрунзівського району Одеської області, а тому лише секретар виконавчого комітету Затишанської селищної ради Фрунзівського району Одеської області або нотаріус Фрунзівського районного нотаріального округу чи нотаріус, який його заміщував, мав право посвідчити заповіт ОСОБА_5 , як жителя смт. Затишшя. Тому, на думку позивача, секретар Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області не мала права посвідчувати спірний заповіт та зобов`язана була відмовити заповідачу у посвідченні заповіту на підставі п.3 ч.1 ст.49 Закону України Про нотаріат . При цьому, за наявності обґрунтованої відмови у вчиненні нотаріальної дії, заповідач мав право звернутися до іншого органу місцевого самоврядування та посвідчити заповіт у приміщенні органу місцевого самоврядування, що, на думку представника позивача, не наділяє посадових осіб органу місцевого самоврядування правом вчинити нотаріальну дію на території адміністративної одиниці, на яку не розповсюджується компетенція такої посадової особи;

- Секретар Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області не мала права посвідчувати спірний заповіт на виїзді за місцем проживання заповідача в смт Затишшя, оскільки виїзд посадової особи за межі території, на яку поширюються її повноваження, суперечить положенням Конституції України та ЗУ Про місцеве самоврядування , а також порушує принцип нотаріальних округів, передбачений ЗУ Про нотаріат ;

- Про інші порушення порядку посвідчення спірного заповіту, на думку позивача, свідчать також і записи у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування за 2015 рік по Перехрестівській сільській раді Захарівського району Одеської області, зокрема, в порушення п.2.1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року №3306/5, у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, в якому міститься запис про посвідчення заповіту ОСОБА_5 , не вказано ні місце вчинення нотаріальної дії, ні причини її вчинення поза приміщенням органу місцевого самоврядування. Крім того, відповідно до п.п.7.22, 7.25 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 23.12.2010 року №1318/18613 в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначаються прізвище, ім`я та по батькові, місце проживання особи, для якої вчиняється нотаріальна дія, а також зазначаються прізвища, імена, по батькові, місце проживання громадян, що підписалися за осіб, які внаслідок хвороби, фізичної вади або з інших причин не можуть власноруч підписати правочин, заяву, інший документ чи розписатися в отриманні нотаріально оформленого документа, перекладача, а також свідків. Разом з тим, як вбачається з реєстру реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування за 2015 рік по Перехрестівській сільській раді Захарівського району Одеської області, положення п.7.25 зазначених Правил при посвідченні заповіту не було дотримано;

- Посвідчувальний напис на заповіті вчинений з порушенням встановленої законом форми, що, на думку позивача, вказує на нікчемність спірного заповіту;

- Заповіт містить розбіжності в його тексті, які не дозволяють визначити, за яких обставин він був укладений, оскільки за текстом оспорюваного заповіту, у зв`язку з вадою зору батько позивача не міг самостійно підписати заповіт, тому на його прохання і в його присутності заповіт прочитано і підписано особисто йому відомою ОСОБА_8 , проте, далі по тексту зазначається, що заповідач самостійно повністю прочитав уголос заповіт, тобто батько одночасно і прочинав, і не прочитав заповіт.

Тому позивач просив встановити нікчемність зазначеного заповіту та стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. та очікувані судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

Представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на наступне.

Так, представник відповідача не погодився з думкою позивача щодо того, що оскільки заповідач був жителем смт Затишшя Фрунзівського району Одеської області, то секретар Перехрестівської сільської ради є неуповноваженою на посвідчення його заповіту, вважаючи дану позицію позивача помилковою та такою, що направлена на обмеження гарантованого законодавством права громадян на здійснення своїх цивільних прав та їх вільний доступ до отримання нотаріальних послуг, оскільки Конституцією України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом і не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, місця проживання тощо, а конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені. Законом України Про нотаріат визначено, що нотаріус та посадова особа органу місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів. У таких випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних депутатів (стаття 9). Заповідач ОСОБА_5 на час посвідчення спірного заповіту був зареєстрований за місцем проживання в смт Затишшя Фрунзівського району Одеської області. Нотаріальні дії у межах Фрунзівського районного нотаріального округу Одеської області здійснювала державний нотаріус Романова І.С., яка була відсутня на роботі в період з 13.08.2015 року по 15.12.2015 року, про що зазначено у доданому до позовної заяви рішенні Фрунзівського районного суду Одеської області від 16.05.2019 року у справі №517/82/19. Ця обставина підтверджується також доданим до відзиву наказом головного управління юстиції в Одеській області №1439-к від 13.08.2015 року та інформацією Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції №12677/07-19 від 05.06.2020 року, за якою станом на 14.08.2015 року Фрунзівський районний нотаріальний округ не був забезпечений послугами приватних нотаріусів і у ньому працювала державна нотаріальна контора - один державний нотаріус. Нотаріальні дії у межах території Затишанської селищної ради Фрунзівського району Одеської області на той час здійснювала секретар цієї ради Кошелєва Т.І., яка у цей же день 14.08.2015 року посвідчувала доданий до позову заповіт ОСОБА_5 щодо належного йому селянського (фермерського) господарства Топольницький на користь ОСОБА_6 . Інший заповіт, який заповідач хотів скласти на свою сестру ОСОБА_4 , ОСОБА_9 відмовилась посвідчувати, так як ОСОБА_4 проживає з її батьком та порадила звернутися до найближчої сільської ради. Допитана Фрунзівським районним судом Одеської області як свідок секретар Перехрестівської сільської ради ОСОБА_7 пояснила, що 14.08.2015 року посвідчила заповіт ОСОБА_5 , згідно якого він заповідав своїй сестрі ОСОБА_4 грошові вклади в банку. Заповіт був посвідчений нею, оскільки секретар Затишанської селищної ради не могла його посвідчувати, так як її батько проживає разом з ОСОБА_4 . Зазначені обставини встановлені рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 10.06.2016 року у справі 517/83/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 треті особи: Затишанська селищна рада Фрунзівського району Одеської області, ОСОБА_4 про встановлення нікчемності заповіту. Щодо думки позивача, що наведене нижче зазначення місця складання заповіту не відповідає вимогам чіткості та зрозумілості написання посвідчувального напису на заповіті та вимогам ст.1247 ЦК України: Село Перехрестове, Фрунзівський район, Одеська область, Україна…у зв`язку зі станом здоров`я заповіт складено та посвідчено удома за адресою: АДРЕСА_1 … , то зазначені позивачем питання врегульовані також положеннями п.2.1 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом МЮУ від 11.11.2011 року №3306/5, якими визначено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування. Оскільки у спірному заповіті вказане місце його складення за адресою приміщення органу місцевого самоврядування, а у посвідчувальному написі записані адреса та причини, з яких нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то наведене позивачем зазначення місця складання та посвідчення заповіту повністю відповідає наведеним вище вимогам та будь-яких розбіжностей та порушень не містить, а також не є обставиною, яка в розумінні норм ЦК України є підставою для визнання цього заповіту нікчемним. Щодо зауважень позивача, що заповіт містить суперечності щодо того, що заповідач одночасно і прочитав, і не прочитав заповіт, то у заповіті вказано про неможливість заповідача особисто підписати, а не прочитати заповіт і тому на його прохання і в його присутності заповіт прочитано і підписано особисто йому відомою ОСОБА_8 у присутності запрошених ним свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . У посвідчувальному написі також застережено, що заповіт записаний ОСОБА_7 зі слів заповідача, свідки прочитали заповіт уголос до його підписання. Тому підписання та посвідчення заповіту було здійснено з дотриманням вимог закону, волевиявлення заповідача було вільним і зміст заповіту відповідав його внутрішній волі та був належним чином доведений до відома заповідача у присутності двох свідків та запрошеної ним для підписання заповіту ОСОБА_8 . Наявність у посвідчувальному написі словосполучення Заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання в присутності запрошених ним свідків… , на думку представника відповідача, зазначених вище обставин не спростовує, оскільки заповіт був прочитаний заповідачу як запрошеною для підписання заповіту ОСОБА_8 в присутності запрошених заповідачем свідків, так і самими цими свідками до підписання ними заповіту.

Крім того, у відзиві на позов представник відповідача посилався на пропуск позивачем строків позовної давності, оскільки позивач у власноручно підписаних ним запереченнях від 17.06.2016 року, які знаходяться в цивільній справі №517/147/16-ц, вказує на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого батька ОСОБА_5 він звернувся до державного нотаріуса Великомихайлівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Саме тоді йому стало відомо про існування двох заповітів на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Зазначена обставина встановлена вказаним вище та доданим до позовної заяви рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 16.05.2019 року у справі №517/82/19, яким також встановлено, що заяву про прийняття спадщини позивач подав 25.09.2015 року. Таким чином, встановлений законом строк позовної давності за спірними правовідносинами сплив 25.09.2018 року, а позивач звернувся до суду з позовом про встановлення нікчемності вказаного заповіту в березні 2020 року після спливу позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Тому представник відповідача просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

Представником позивача подано заперечення на заяву про застосування позовної давності, в яких він зазначив, що вважає, що строк позовної давності щодо встановлення нікчемності заповіту почав перебіг 14.01.2020 року, тобто коли ОСОБА_4 звернулася до Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи №476/2015 щодо майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Строк для прийняття спадщини після його смерті сплив 18.02.2016 року. ОСОБА_4 як спадкоємець за заповітом, посвідченим секретарем Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області , не прийняла спадщину у встановлений законом строк, а тому, позивач, як спадкоємець за законом першої черги, мав право на отримання свідоцтва про право на спадщину на грошові вклади. Постановою державного нотаріуса Фрунзівської районної державної нотаріальної контори від 25.02.2016 року ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки остання пропустила строк для прийняття спадщини. Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 06.10.2016 року у справі №517/147/16-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16.11.2016 року та постановою Верховного Суду від 24.10.2018 року у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4 відмовлено. Однак ОСОБА_4 у 2019 році повторно звернулася до Фрунзівського районного суду Одеської області з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 16.05.2019 року у справі №517/82/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визначено позивачу додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини. Постановою Одеського апеляційного суду від 11.12.2019 року та Постановою Верховного Суду від 26.03.2020 року вказане рішення залишене без змін. Таким чином, ОСОБА_4 отримала право на прийняття спадщини за спірним заповітом ОСОБА_5 лише 11.12.2019 року з набранням чинності постановою Одеського апеляційного суду. На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 звернулася до Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини 14.01.2020 року. Відповідно, із зверненням ОСОБА_4 до нотаріуса, позивач втратив можливість отримати свідоцтво про право на спадщину на грошові вклади. Тому, на думку представника позивача, саме з часу звернення ОСОБА_4 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 14.01.2020 року розпочався перебіг строку позовної давності щодо вимоги про встановлення нікчемності оспорюваного заповіту, оскільки саме з того часу і виник спір щодо нікчемності заповіту, а тому, представник позивача вважає, що позовні вимоги позивача заявлено в межах строку позовної давності та просив відмовити відповідачу у задоволенні заяви про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягав з підстав, зазначених у позовній заяві та запереченнях на заяву про застосування позовної давності, доповнивши, що він не погоджується з твердженням відповідача, що позивачем надано недостатньо доказів щодо відсутності у секретаря повноважень щодо вчинення нотаріальних дій, з урахуванням того, що орган місцевого самоврядування міг приймати дане рішення раніше, ніж призначити на посаду секретаря ОСОБА_7 , оскільки, як правило, на вчинення нотаріальних дій уповноважують секретаря сільської ради, але це не обов`язково і може бути призначена інша посадова особа.

Отже, на думку представника позивача, при обранні кожного наступного секретаря його уповноважують на вчинення нотаріальних дій, оскільки секретар обирається з числа депутатів сільської ради, а депутат є обраною посадою, а тому рішення про уповноваження на вчинення нотаріальних дій одного секретаря не може стосуватися іншого. Також представник позивача не погодився з посиланнями представника відповідача на наявність конфлікту інтересів у секретаря Затишанської селищної ради, так як ст. 9 ЗУ Про нотаріат чітко наведений перелік осіб, відносно яких посадовій особі заборонено вчиняти нотаріальні дії і даною нормою закону не передбачена заборона вчиняти нотаріальні дії щодо співмешканців батьків, заборона розповсюджується виключно на батьків. Тим більше, секретар Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області не мала права посвідчувати спірний заповіт на виїзді , поза межами приміщення відповідного органу місцевого самоврядування, тобто за місцем проживання заповідача в смт Затишшя, оскільки виїзд посадової особи за межі території, на яку поширюються її повноваження, на думку представника позивача, суперечить положенням Конституції України, ЗУ Про місцеве самоврядування , а також порушує принцип нотаріальних округів, передбачений ЗУ Про нотаріат та в цілому нівелює інститут поняття нотаріальний округ . Щодо доводів відповідача, що заповідач висловив своє волевиявлення у вигляді спірного заповіту, яке відповідало внутрішній волі заповідача, то представник позивача зазначив, що предметом позову не є визнання заповіту недійсним з підстав невідповідності волевиявлення заповідача його волі, а є встановлення нікчемності заповіту, тобто його недійсності з моменту складення. Щодо строків позовної давності, то посилання представника відповідача на їх пропуск є безпідставними, оскільки ОСОБА_4 у шестимісячний строк не звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а тільки на підставі рішення суду про визначення їй додаткового строку звернулася лише 14.01.2020 року і саме з того часу набула статусу спадкоємця, а тому тільки з того часу й було порушено право позивача як спадкоємця. Позов подано у березні 2020 року, тобто в межах строку позовної давності. Тому представник позивача просив позов задовольнити, стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, розрахунки яких будуть надані в строк, передбачений ЦПК України.

Представник відповідача позов не визнав та у його задоволенні просив відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов, доповнивши, що Закон України Про нотаріат не встановлює обмежень щодо місця посвідчення заповіту чи вчинення іншої нотаріальної дії. На думку представника відповідача, заповіт може бути посвідчений будь-якою особою, яка має на це повноваження. Щодо того, що заповіт посвідчувався на виїзді чи не на виїзді, є запис у реєстрі чи нема, то вказані обставини не є підставою для визнання заповіту нікчемним. Заповідач чітко висловив свою волю, про що і було складено заповіт. Крім того, представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки предметом спору є нікчемність заповіту, відповідно не має значення, звернулась ОСОБА_4 до нотаріальної контори чи не звернулась. У вересні 2015 року позивач звернувся до нотаріальної контори і тоді дізнався про наявність цього заповіту, а з того часу до моменту пред`явлення даного позову вже пройшли строки позовної давності.

Представник третьої особи на стороні відповідача - Перехрестівської сільської ради Захарівського району Одеської області в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність. Проти задоволення позовних вимог не заперечує /т.1 а.с.72/. Тому справа розглянута у відсутність представника третьої особи на стороні відповідача, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

14.08.2015 року о 16 год. 20 хв в с.Перехрестове Фрунзівського району Одеської області секретарем Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області Стрельбицькою В.Т. було посвідчено заповіт, зареєстрований в реєстрі за №17, яким ОСОБА_5 грошові вклади, включаючи відсотки та інші нарахування, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , відкритих у ПАТ Райффайзен Банк Аваль , заповів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У заповіті вказано, що він посвідчений 14 серпня 2015 року о 16 год. 20 хв секретарем Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області Стрельбицькою В.Т., і у зв`язку з станом здоров`я складено та посвідчено удома у заповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіт записаний ОСОБА_7 зі слів заповідача ОСОБА_5 і у зв`язку з фізичною вадою (вада зору), на прохання заповідача і в його присутності заповіт прочитано і підписано відомою особисто заповідачу ОСОБА_8 у присутності запрошених заповідачем свідків: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . У заповіті вказано, що він повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним свідків /т.1 а.с.11, т.2 а.с.18/.

Відповідно до витягу з реєстру для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування за 2015 рік по Перехрестівській сільській раді Захарівського району Одеської області, 14.08.2015 року внесено запис №17, за яким за зверненням ОСОБА_5 зроблено заповіт. Перехрестівська сільська рада , сплачено державне мито в сумі 0,85 грн. /т.1 а.с.74-76/.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /т.1 а.с.9/.

Після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита спадкова справа, номер у спадковому реєстрі 57986793, номер у нотаріуса 476/2015, а також видано 4 свідоцтва про право на спадщину /т.1 а.с.66-67/.

Зазначена спадкова справа відкрита за заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини від 25.09.2015 року /т.2 а.с.3/.

Позивач є сином ОСОБА_5 та, відповідно до ст.1261 ЦК України, є спадкоємцем за законом першої черги /т.1 а.с.10/.

16.02.2017 року, 27.04.2020 року та 07.06.2017 року позивачу ОСОБА_3 видано свідоцтва про право на спадщину за законом на інше, не охоплене оспорюваним заповіто, майно, яке залишилось після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /т.2 а.с.76, 79, 105, 120/.

Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 16.05.2019 року у справі №517/82/19 задоволено позов ОСОБА_4 та визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили. /т.1 а.с.13-18, т.2 а.с.197-200/.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11.12.2019 року зазначене рішення залишено без змін /т.1 а.с.19-25, т.2 а.с.213-219/.

Постановою Верховного Суду від 26.03.2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Акуліча О.О. залишено без задоволення, а вищевказане рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 11.12.2019 року залишено без змін / т.1 а.с.158-162, т.2 а.с.271-275/.

Відповідно до положень статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 ЦК України).

У пунктах 4 і 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним міститься роз`яснення про те, що судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний в силу припису закону.

Норми статей 203, 209, 210, 215 ЦК України є загальними і застосовуються лише в тому випадку, якщо в ЦК України немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Спеціальною нормою, яка регламентує підстави визнання заповіту недійсним або нікчемним, є приписи статті 1257 ЦК України, відповідно до частини першої якої заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Заповіт є одностороннім правочином і може бути визнаний судом нікчемним тільки при зазначенні в рішенні спеціальної підстави, передбаченої ст. 1257 ЦК України (постанова ВСУ від 06 вересня 2017р. у справі № 6-2424цс16).

В зазначеному вище рішенні Верховним судом України зазначено, що заповіт є також правочином і для визнання його нікчемним повинні бути правильно застосовані норми ЦК України. Висновок ВСУ полягає в тому, що при встановленні нікчемності правочину загальні норми Глави 16 ЦК України застосовуються лише тоді, коли у законі відсутня спеціальна підстава для цього. У випадку визнання заповіту нікчемним, суд у рішенні обов`язково повинен вказати підставу, передбачену частиною першою ст. 1257 ЦК України. При відсутності такої підстави заповіт вважається дійсним і може бути оспорений у судовому порядку.

Поняття заповіту визначено в статті 1233 ЦК України - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до ч.1 ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Статтею 1235 ЦК України передбачено право заповідача на призначення спадкоємців. Так, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно до ч.1 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Оскільки право на складання заповіту має особа з повною цивільною дієздатністю (ч.1 ст.1234 ЦК України), згідно із ч. 1 ст. 1257 ЦК України підставою для нікчемності заповіту є кваліфікація його як такого, що складений особою, яка не мала на це права. Це, зокрема, заповіт, вчинений недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача.

Також, підставою нікчемності заповіту є порушення вимог щодо його форми та посвідчення.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст. 1247, 1248 ЦК України. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний у голос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків.

Відповідно до ст. 1253 ЦК України свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про нотаріат вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів (державних, приватних), а у населених пунктах, де немає нотаріусів, певні нотаріальні дії, в тому числі і посвідчення заповітів, здійснюється уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Пунктом 1.1. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року № 3306/5 передбачено, що Перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до ст.37 Закону України Про нотаріат , до повноважень посадових осіб органу місцевого самоврядування віднесено, у тому числі, посвідчення заповітів (крім секретних).

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247,1251 ЦК України.

Диспозитивний характер наведених норм свідчить про те, що за відсутності у населеному пункті нотаріуса заповіт міг бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, а саме секретарем сільської ради.

До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення ст. 1247 ЦК України. Такі заповіти прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами, та порядок їх посвідчення затверджений постановою КМУ від 15 червня 1994 року № 419 "Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених"./ в редакції, як діяла на час складання оспорюваного заповіту/

Заповіт, посвідчений неуповноваженою особою, тобто посадовою, службовою особою, яка відповідно до норм статей 1251 - 1252 ЦК України ,не уповноважена посвідчувати заповіти, є нікчемним (ч. 1 ст. 1257 ЦК України).

Так, рішенням Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області від 12.11.2010 року визнано повноваження секретаря Перехрестівської сільської ради депутата ОСОБА_7 /т.1 а.с.59/.

Розпорядженням Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області №4 від 28.01.2011 року затверджено посадові інструкції працівників Перехрестівської сільської ради, в тому числі посадову інструкцію секретаря сільської ради №2 від 28.01.2011 року /т.1 зворот а.с.59/.

Пунктом 2.12 вказаної посадової інструкції встановлено, що до повноважень секретаря належить вчинення нотаріальних дій /т.1 а.с.60-61/.

Разом з тим, відповідно до п.1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року №3306/5 /далі - Порядку /, нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Однак, як встановлено судом, секретаря сільської ради призначено відповідальною особою за вчинення нотаріальних дій саме розпорядженням сільського голови від 28 січня 2011 року, а не відповідним рішенням виконавчого комітету.

При цьому Перехрестівська сільська рада Захарівського району Одеської області повідомила, що інші рішення та розпорядження, крім вищевказаних - про визнання повноважень секретаря сільської ради та про затвердження посадових інструкцій, не приймалось /т.1 а.с.163, 164/.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваний заповіт складений із недотриманням вимог щодо його посвідчення, оскільки відсутнє як рішення виконкому про надання секретарю права здійснення нотаріальних дій відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року N 22/5, яка діяла на час обрання ОСОБА_7 секретарем Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району, так і рішення сесії про надання секретарю Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району права здійснення нотаріальних дій, відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року, який діяв на час посвідчення секретарем Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району оспорюваного заповіту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 24 жовтня 2018 року (справа №673/416/16-ц) , 12 червня 2019 року ( справа 607/15112/17-ц), 11 грудня 2019 року (справа № 323/3359/17).

Крім того, відповідно до ст. 13-1 Закону України Про нотаріат , нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі.

Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.7 Закону України Про нотаріат , п.1.3 Порядку, нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що посадова особа місцевого самоврядування це особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Виходячи із правового аналізу вищевказаних норм законів, посадова особа місцевого самоврядування має відповідні повноваження, які здійснює в межах тієї територіальної громади села, селища, міст, де і працює.

Таким чином, посадова особа місцевого самоврядування, на яку покладено право вчинення нотаріальних дій, має повноваження на вчинення нотаріальних дій лише на території відповідної територіальної громади села, селища, міст, де і працює , що відповідає фактично поняттю нотаріального округу.

Таким чином, секретар Перехрестівської сільської ради Фрунзівського /Захарівського/ району Одеської області, при наявності повноважень ,наданих рішенням Перехрестівської сільської ради Фрунзівського /Захарівського/ району Одеської області, мала право вчиняти нотаріальні дії , в тому числі і поза межами приміщення органу місцевого самоврядування, лише на території територіальної громади Перехрестівської сільської ради Фрунзівського /Захарівського/ району Одеської області.

При цьому відповідачем не оспорюється той факт ,що селище Затишшя Фрунзівського /Захарівського/ району Одеської області, де секретарем Перехрестівської сільської ради Фрунзівського /Захарівського/ району Одеської області було посвідчено заповіт ОСОБА_5 , не відноситься до адміністративно-територіальної одиниці - Перехрестівської сільської ради Фрунзівського /Захарівського/ району Одеської області .

До того ж , на території Затишанської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, де проживав заповідач ОСОБА_5 , був секретар вказаної сільської ради ,який мав право вчиняти нотаріальні дії і навіть якщо секретар Затишанської сільської ради і вважала , що не має права посвідчити заповіт на ім`я ОСОБА_4 , яка є співмешканкою її батька, що є хибною думкою, так як відповідно до ст.9 ЗУ Про нотаріат ,співмешканка батька секретаря не входить до переліку родичів, щодо яких заборонено вчиняти будь-які нотаріальні дії, то нотаріальні послуги надавалися Великомихайлівською державною нотаріальною конторою. /т.1 а.с.126-127, 128/.

Крім того, слід зауважити, що дата та час посвідчення секретарем Перехрестівської сільської ради Фрунзівського /Захарівського/ району Одеської області заповіту ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 - 14 серпня 2015 року о 16 г 40 хв повністю співпадає з датою та часом посвідчення секретарем Затишанської селищної ради Фрунзівського /Захарівського/ району Одеської області заповіту ОСОБА_5 на користь ОСОБА_12 - також 14 серпня 2015 року о 16 г 40 хв, що апріорі фізично неможливо було вчинити.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 10.06.2016 року у справі №517/83/16-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , треті особи: Затишанська селищна рада Фрунзівського району Одеської області, ОСОБА_4 про встановлення нікчемності заповіту, яким ОСОБА_5 заповів засноване ним СФГ Топольницький та належну йому на праві постійного користування земельну ділянку, загальною площею 50 га ОСОБА_6 /т.1 а.с.129-132/.

Інші недоліки оспорюваного заповіту як то нечіткості визначення місця складання заповіту, неможливості встановлення факту прочитання тексту заповіту заповідачем, порушення порядку реєстрації посвідчення заповіту, на думку суду, не є такими, що встановлюють нікчемність заповіту.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано достатньо доказів ,які підтверджують те, що оспорюваний заповіт був посвідчений особою, яка не мала на це права, з порушенням його форми /в частині зазначення часу складання заповіту/ та порядку посвідчення, і тому, відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України, є нікчемним.

За таких обставин вимоги позивача є такими, що ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Що стосується позиції представника відповідача щодо повноважень секретаря Перехрестівської сільської ради Фрунзівського /Захарівського/ району, які могли бути визначені задовго до посвідчення оспорюваного заповіту ,іншим складом ради і мали пролонговану дію на всі інші скликання, то такого рішення відповідачем суду надано не було і тому дати оцінку доказу, який не був наданий, суд можливості не має.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки 25 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і саме тоді він дізнався про наявність заповіту ,а тому строк позовної давності скінчився 25 вересня 2018 року, тоді як із вищеозначеним позовом останній звернувся лише 15 березня 2020 року , судом не можуть бути прийняті із наступних підстав.

Так , відповідно до ст.4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено , що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому , відповідно до ст.261 ЦК України , перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи обставини вказаної справи, суд вважає , що порушення права позивача на отримання спадщини за законом та усунення його від права на спадкування слід обраховувати із дати звернення відповідача ОСОБА_4 до Захарівської районної державної нотаріальної контори 14 січня 2020 року після набрання законної сили рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 16 травня 2019 року ,так як сама по собі наявність заповіту , незважаючи на його відповідність або невідповідність нормам чинного законодавства, не може бути перешкодою у реалізації спадкових прав спадкоємця за законом, якщо особа, на користь якої складено заповіт, у встановленні законом строки та відповідно до встановленої процедури не почне оформленням своїх спадкових прав. При цьому , на думку суду, перешкоди у реалізації спадкових прав спадкоємців за законом починаються з моменту, коли відсутні будь-які перешкоди для оформлення спадкових прав за заповітом. Так , відповідач ОСОБА_4 вперше звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом поза межами встановленого законом строку для прийняття спадщини - 01 квітня 2016 року /т.2 а.с.33/ і у той же день постановою державного нотаріуса Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Негоді О.М. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Після цього відповідач звернулася до суду, де їй рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2016 року, яке набрало законної сили 16 листопада 2016 року, було відмовлено у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини ,тобто жодних перешкод для отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину у позивача на той час не було. Питання щодо неотримання позивачем свідоцтва по право на спадщину за законом після вказаної дати знаходиться поза межами розгляду вказаної справи, при цьому повторно до суду з позовом про визначення додаткового строку /за іншими підставами/ відповідач звернулася лише у лютому 2019 року . Внаслідок повторного звернення до суду відповідачу було визначено додатковий строк для прийняття спадщини - три місяці, і з метою реалізації своїх спадкових прав ОСОБА_4 звернулася до нотаріальної контори 14 січня 2020 року /т.2 а.с.220/, і саме тому суд вважає, що саме з цієї дати у позивача виникли юридично обґрунтовані перешкоди у реалізації його спадкових прав. Тому суд вважає, що правових підстав для застосування позовної давності до вимог позивача немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, про надання розрахунку яких повідомив представник позивача, то суд вважає за необхідне роз`яснити положення ч.8 ст.141 ЦПК України про надання доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 про встановлення нікчемності заповіту ОСОБА_5 задовольнити.

Заповіт ОСОБА_5 , складений 14 серпня 2015 року, зареєстрований за №17 та посвідчений секретарем Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області - визнати нікчемним.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок.

Дані про учасників справи:

- позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

- відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

- третя особа на стороні відповідача - Перехрестівська сільська рада Захарівського району Одеської області, адреса місцезнаходження: с.Перехрестове Захарівського району Одеської області, вул.Поштова, буд.10, код ЄДРПОУ 04378988.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01 жовтня 2020 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко