Рішення

від 19.05.2020 по справі 369/6883/18

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6883/18

Провадження № 2/369/1152/20

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Одинцов О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів наданих в позики,

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між ним та ОСОБА_2 07 серпня 2014 року укладено договір позики. За даним договором відповідач отримав у борг грошові кошти в розмірі 10 000 дол. США терміном на один рік, а саме до 07 серпня 2015 року. На підтвердження отримання грошових коштів була написана відповідна розписка. Ні у встановлений термін, ні на час подання позову відповідач кошти не повернув, тому вважає своє право порушеним. Оскільки у добровільному порядку відповідач кошти не повертає, до стягнення з відповідача підлягають грошові кошти в еквіваленті, а саме в розмірі 261 716,79 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 7400 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2617,17 грн.

Просив суд визнати право ОСОБА_1 на отримання від ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 261 716,79 грн, наданих йому раніше в позику та примусити ОСОБА_2 виконати свої зобов`язання по поверненню боргу шляхом передання ОСОБА_3 цих грошових коштів; зобов`язати ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2617,17 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 7400 грн.

10 вересня 2018 року до суду надійшли заперечення на позов. ОСОБА_2 не погоджуючись з даним позовом вказав, що він ніколи не отримував жодних коштів від ОСОБА_1 та не писав подану позивачем розписку. Просив суд призначити почеркознавчу експертизу та відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2019 року по справі призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені питання: Чи виконаний текст розсипки від 07 серпня 2014 року ОСОБА_2 чи іншою особою? Чи виконаний підпис, який міститься у розписці від 07 серпня 2014 року, ОСОБА_2 чи іншою особою? Коли саме було вчинено текст та підпис на розписці від 07 серпня 2014 року?

04 вересня 2019 року до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи, у зв`язку з ненаданням відповідачем порівняльних зразків підпису та почерку ОСОБА_2 .

У судове засідання представник позивача не з`явився. Подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позов.

У судове засідання відповідач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань щодо забезпечення доказів суду не подав, не повідомив про неможливість подання таких доказів. Представник відповідача ознайомлювався з матеріалами справи 27 січня 2020 року, також клопотань щодо забезпечення доказів суду не подав, не повідомив про неможливість подати такі клопотання, в тому числі щодо призначення експертизи.

Дослідивши матеріали справи, поданий відзив відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сума позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При розгляді справи судом встановлено, що 07 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики. Відповідно до умов договору позичальник отримує в борг грошові кошти в сумі 10 000 дол. США з терміном повернення до 07 серпня 2015 року.

Згідно зі статтею 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Так, у розписці вказано: Я, ОСОБА_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Києво-Святошинським РВ УДМС України в Київській області 08 жовтня 2019р., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , отримав у борг від ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч доларів США), зобов`язуюсь повернути в термін до 07.08.2015р. Подана розписка містить дату написання 07 серпня 2014 року та підпис особи ОСОБА_2 .

У запереченнях відповідач вказував, що грошові кошти за даною розпискою не отримував, її не писав, не підписував. Разом з тим, аналізуючи надану суду розписку, суд вважає, що в ній відображені основні умови домовленостей сторін: вказано сторони правочину, дату укладення, суму боргу, із зазначенням, що ці кошти саме борг, дату повернення.

Посилання відповідача, що він розписку не писав, грошові кошти не отримував, суд оцінює критично, оскільки належних та допустимих доказів цим обставин суду не надав. За його клопотанням була призначена експертиза, яка не проведена через ненадання відповідачем вільних зразків почерку, підпису. Подаючи клопотання про призначення експертизи ще 10 вересня 2018 року ОСОБА_2 не надав зразків почерку, підпису, не повідомив про причини неможливості подати їх разом з клопотанням або протягом всього часу до повернення справи з експертної установи (тобто до вересня 2019 року), не заявив ОСОБА_2 клопотань про витребування доказів, у разі складнощів в їх отриманні. Разом з тим суд враховує, що вільні та експериментальні зразки почерку та підпису стосувались саме відповідача.

Інші докази на підтвердження заперечень проти позову відсутні в матеріалах справи, не заявлено клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні. Так, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

При вирішенні справи суд також враховує правову позицію Верховного Суду України у справі за N 6-284цс17. Так, згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оцінюючи подані докази в сукупності суд вважає, що позивачем надано докази, що підтверджують укладення договору позики та неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2 умов договору позики.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За. ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи та поданого договору вбачається, що строк повернення коштів був погоджений - у строку до 07 серпня 2015 року.

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки кошти не були повернуті в строк, тому обґрунтовані є доводи позову щодо зобов`язання повернути позивачеві грошові кошти в розмірі 261 716,79 грн. (за офіційним курсом НБУ на дату подачі позову).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат.

При подачі позову позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2617,17 грн., які підлягають стягненню з відповідачів відповідно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 2617,17 грн. Оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів щодо витрат на правову допомогу, то в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів наданих в позики задоволити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 261 716,79 грн. (двісті шістдесят одна тисяча сімсот шістнадцять грн. 19 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2617,17 грн. (дві тисячі шістсот сімнадцять грн. 17 коп.).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 29 травня 2020 року.

Суддя