Рішення

від 28.09.2020 по справі 809/3968/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. справа № 809/3968/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чуприни О.В., суддів: Панікара І.В., Скільського І.І.

за участі:

секретаря судового засідання Запоточної В.В.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача Міністерства внутрішніх справ України - не з`явився,

представника відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківські області - не з`явився,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2014 по 12.08.2020 у розмірі 1 612 872,98 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 26.11.2014 звернувся в суд із адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі по тексту також - відповідач, МВС України), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Управління МВС України в області, УМВС в Івано-Франківській області) про скасування наказів №2239 о/с від 27.10.02014 та №590 о/с від 07.11.2014, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинення дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 відкрито провадження в даній адміністративній справі (а.с.1-2 том І).

Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 22.01.2015 визнано обов`язковою особисту участь позивача в судовому засіданні по розгляду справи і зупинено провадження у справі, а ухвалою суду від 17.08.2015 таке провадження поновлено (а.с.106-107, 161-162 том І).

В той же час, судом 17.08.2015 постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотань ОСОБА_1 , а також представника Міністерства внутрішніх справ України про залучення профспілкової організації Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України як третіх осіб до участі в справі №809/3968/14 (а.с.165-168 том І).

Ухвалою суду від 23.11.2015 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній справі (а.с.65-66 том ІІ).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про скасування наказів №2239 о/с від 27.10.02014 та №590 о/с від 07.11.2014, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинення дій (а.с.84-88 том ІІ).

За наслідками апеляційного оскарження ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 у справі №809/3968/14 - без змін (а.с.133-137 том ІІ).

В подальшому, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.08.2020, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії - скасовано та ухвалено в цій частині позовних вимог нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справи України від 27.10.2014 за №2239о/с в частині звільнення ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справи України в Івано-Франківській області від 07.11.2014 за №590о/с в частині звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Управління Міністерства внутрішніх справи України в Івано-Франківській області - начальника слідчого управління з 08.11.2014. В задоволенні іншої частини вищезазначених позовних вимог відмовлено.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.222-238 том ІІ).

Вказана адміністративна справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 27.08.2020 (а.с.1 том ІІІ).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 прийнято до провадження та призначено до розгляду адміністративну справу №809/3968/14, за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області в частині позовних вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 27.10.2014 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням (викликом) сторін (а.с.6-9 том ІІІ).

Первинні позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані накази за №2239 о/с від 27.10.2014 та №590 о/с від 07.11.2014 підлягали до скасування, а ОСОБА_1 поновленню на роботі в органах внутрішніх справ, у зв`язку із чим просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 27.10.2014 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі. Позивач вважає, що при стягненні грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, слід обчислювати його за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, врахувати положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100, а при розрахунку суми середнього грошового забезпечення, враховувати відомості про заробітну плату позивача на займаній посаді, що зазначена у довідці про доходи №194 від 19.11.2014 (а.с.4-15, 31 том І).

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на новому судовому розгляді скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із письмовими доказами 17.09.2020 (а.с.18-20, 21-43 том ІІІ). У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив та в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що відповідно до наказу МВС України від 31.12.2007 за №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ", який діяв на час спірних правовідносин та який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №205/14896, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ОВС.

Згідно із даною Інструкцією грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу ОВС виплачується (виплачувалося) за місцем проходження служби в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу. Тобто оскільки позивач проходив службу в УМВС України в Івано-Франківській області , яке з 05.11.2015 перебуває в стані припинення то коштів на грошове забезпечення працівників кошторисом не передбачено . Вказав, що ні Національна поліція, ні Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - структурний підрозділ Національної поліції, ГУНП в Івано-Франківській області) не є відповідачами по даній справі. Враховуючи ліквідацію органів внутрішніх справ, яка практично перебуває на завершальному етапі, бюджетне фінансування здійснення будь-яких виплат за посадами, які скорочено повністю припинено .

Крім того, зазначив, що відповідно до пункту 24 даної Інструкції у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік .

Згідно пункту 2 наказу МВС України від 13.01.2017 за №10 фінансування УМВС України в областях та місті Києві, щодо яких здійснюються заходи з припинення, у зв`язку з передачею функцій до Національної поліції, здійснюється за рахунок видатків, затверджених для Національної поліції України , де видатків для виплати грошового утримання працівникам ОВС (УМВС які ліквідуються) не передбачено . Ураховуючи ліквідацію органів внутрішніх справ, яка практично перебуває на завершальному етапі, бюджетне фінансування здійснення будь-яких виплат за посадами, які скорочено повністю припинено.

Крім того, звернув увагу суду, що згідно з даними відкритих реєстрів ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ (надалі по тексту також - ОВС), а також засновником Телерадіокомпанії "Шанс" (код ЄДРПОУ 30287388) та адвокатського об`єднання "Астрея ОВС" (код ЄДРПОУ 42091844).

Міністерство внутрішніх справ України також скористалось правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.09.2020 (а.с.45-48). Так, у відзиві представник відповідача із позовними вимогами ОСОБА_1 не погодився, вказав на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що позивач проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, відповідно позивач не перебував у безпосередніх трудових відносинах з Міністерством внутрішніх справ України. Внаслідок чого Міністерство внутрішніх справ, як окрема юридична особа, не наділене повноваженнями здійснювати нарахування та виплату позивачеві заробітної плати (грошового забезпечення). Вказаний обов`язок, може бути покладений судом виключно на територіальний орган МВС України, на посаді у якому проходив службу позивач, а тому, належним відповідачем за вимогою щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у даному випадку є УМВС України в Івано-Франківській області в особі Ліквідаційної комісії Управління. У зв`язку з чим вказав, що пунктами 25, 26 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011, передбачено, що комісія утримується за рахунок і в межах коштів, передбачених на утримання органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється. Фінансування заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією органів виконавчої влади або територіальних органів, здійснюється в межах коштів, передбачених на їх утримання законом про Державний бюджет України на відповідний рік. У зв`язку з вимогами законодавства, а також вимог Бюджетного кодексу України, було видано наказ МВС України від 13.01.2017 за №10 "Про фінансування відповідальних виконавців бюджетних програм". Відповідно до змісту вищезазначеного наказу, наказано забезпечити фінансування установ, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 за №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", Департаменту Державної автомобільної інспекції, управлінь та відділів Державної автомобільної інспекції ГУМВС, УМВС України в областях та місті Києві, управлінь МВС України на транспорті, Тимчасової дирекції з будівництва Навчального центру підготовки працівників спеціальних підрозділів МВС України, Спеціального центру Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України та інших установ, щодо яких здійснюються заходи з припинення, у зв`язку із передачею функцій до Національної поліції, за рахунок видатків, затверджених для Національної поліції України. Отже, ліквідаційні комісії у разі наявності потреб фінансуються за рахунок видатків, затверджених для Національної поліції України .

На виконання вимог ухвали суду про призначення до розгляду справи №809/3968/14 позивач 18.09.2020 подав в суд витребувані для розгляду письмові докази та пояснення (а.с.57-62).

23.09.2020 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог з відповідним обґрунтуванням стосовно спірних правовідносин, в якій просив суд стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684) та Управління МВС України в Івано-Франківській області в особі Ліквідаційної комісії Управління (код ЄДРПОУ 08592193) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2014 по 12.08.2020 року у розмірі 1 612 872,98 гривень (а.с.63-72 том ІІІ).

В обґрунтування наданого розрахунок грошового забезпечення, позивач зазначив, що відповідно до даних довідки від 19.11.2014 за останні два місяці , що передували звільненню, тобто за вересень та жовтень 2014 року, йому нараховано заробітну плату на загальну суму 19 943,80 гривень, враховуючи кількість робочих днів у вересні 2014 року (22 робочих дні) та в жовтні 2014 року (23 робочих дні), тому середньоденний розмір заробітної плати починаючи з 08.11.2014 по 01.12.2015 складає 443,19 грн (19 943,80 : 45 робочих дні). При цьому, позивач вважає, що посади першого заступника (заступника) начальника управління УМВС України в Івано-Франківській області та заступника начальника управління ГУ НП в Івано-Франківській області є рівнозначними посадами, а тому, при визначені розміру грошового відшкодування за час вимушеного прогулу має враховуватись підвищення посадового окладу за даною посадою. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", посадовий оклад по посаді заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління встановлений у розмірі 4 600,00 гривень, а до підвищення 1 600,00 гривень. Так, з урахуванням даних Міністерства соціальної політики України кількість робочих днів за час вимушеного прогулу склала всього 1 442 робочих дні, з них 267 днів до підвищення посадового окладу, а 1 175 робочих днів після підвищення посадового окладу, які підлягають коригуванню. Коефіцієнт коригування заробітної плати з урахуванням підвищення посадового окладу починаючи з 02.12.2015 має визначатись шляхом ділення посадового окладу, встановленого після підвищення, на посадовий оклад до підвищення.

Такий коефіцієнт підвищення складає - 2,87 (4 600,00 гривень : 1 600,00 гривень), а коригований середньоденний розмір заробітної плати складає - 1 271,95 гривень (443,19 гривень х 2,87).

Даний середньоденний розмір заробітної плати має враховуватись при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 02.12.2015 по 12.08.2020, тому середньоденний розмір заробітної плати починаючи з 08.11.2014 по 01.12.2015 складає 443,19 гривень, в період: з 02.12.2015 пo 12.08.2020 - 1 271,95 гривень, відтак з 08.11.2014 по 01.12.2015 такий заробіток становить 118 331,73 гривень (443,19 гривень x 267 робочих днів), а в період з 02.11.2015 по 12.08.2020 становить 1 494 541,25 гривень (1 271,95 гривень x 1175 робочих днів). Стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2014 по 12.08.2020 підлягає сума у загальному розмірі 1 612 872,98 гривень (118 331,73 гривень + 1 494 541,25 гривень).

Подаючи заяву про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 представив докази оплати послуг поштового зв`язку (а.с.82) щодо скерування такої заяви двом відповідачам рекомендованими листами №7600802781493 (Управління Міністерства внутрішніх справ України) і №7600802781507 (Міністерство внутрішніх справ України).

Згідно відомостей про відстеження поштового відправлення розділу "Трекінг" офіційного веб-сайта АТ "Укрпошта" вказана поштова кореспонденція 24.09.2020 і 25.09.2020 "відправлення вручено адресатам" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Окрім цього, позивачем 24.09.2020 подано відповідь на відзив (а.с.77-81), в якій ОСОБА_1 не погоджується з доводами відповідачів викладеними у відзивах, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість.

Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог та відповіді на відзив.

Представники відповідача у судове засідання не з`явились хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с.15, 17 том ІІІ). Причини свої неявки суду не повідомили, із клопотаннями про відкладення судового засідання чи розгляду справи без їхньої участі до суду не подавали.

За змістом вимог частини 1, пункту 1 частини 3 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Разом з тим, суд враховує те, що свою позицію за позовними вимогами відповідачі визначили і довели до відома суду у відзивах на позов, які містяться в матеріалах справи (а.с.18-20, 45-48 том ІІІ).

Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши пояснення позивача, колегія суддів встановила наступне.

Так, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 20.03.1993.

Позивача з 02.08.2011 призначено на посаду начальника слідчого управління УМВС України в області (а.с.22 том І), звільнивши його з посади заступника начальника Управління - начальника слідчого управління УМВС України в області (витяг з наказу від 02.08.2011 за №87 о/с).

На підставі наказу МВС України від 02.06.2014 за №988 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника УМВС України в Івано-Франківській області - начальника слідчого управління з 02.06.2014 (а.с.23 то І).

Позивачем 24.10.2014 у відповідності до вимог Закону України "Про очищення влади", направлено заяву на адресу Міністерства внутрішніх справ України про проведення відносно нього перевірки. При цьому, ОСОБА_1 подаючи відповідну заяву, повідомив, що заборони визначені частиною 3 статті 1 Закону, до нього не застосовуються, хоча зазначив, що перебував на посаді заступника начальника УМВС України в Івано-Франківській області більше одного року (а.с.28-30 том І).

Відповідно до Наказу №2239 о/с від 27.10.2014 "По особовому складу" згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII та пунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік) полковника міліції ОСОБА_1 , першого заступника начальника Управління МВС України в Івано-Франківській області - начальника слідчого управління (а.с.24-26 том І).

Відповідно до витягу з наказу Управління МВС України в Івано-Франківській області від 07.11.2014 за №590 о/с ОСОБА_1 07.11.2014 звільнено згідно Закону України "Про очищення влади" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.27 том І).

Позивач оскаржив своє звільнення в судовому порядку.

12.08.2020 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії - скасовано та ухвалено в цій частині позовних вимог нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справи України від 27.10.2014 №2239о/с в частині звільнення ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справи України в Івано-Франківській області від 07.11.2014 №590о/с в частині звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Управління Міністерства внутрішніх справи України в Івано-Франківській області - начальника слідчого управління з 08.11.2014. В задоволенні іншої частини вищезазначених позовних вимог відмовлено.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.222-238 том ІІ).

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Наразі, як в період з 08.11.2014 по 12.08.2020, так і на даний час чинним є Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1994 за №114 (надалі по тексту також - Положення №114).

Пунктом 24 Положення №114 визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Отже, з 08.11.2014 позивача поновлено на посаді першого заступника начальника Управління Міністерства внутрішніх справи України в Івано-Франківській області - начальника слідчого управління, яку він займав до моменту незаконного звільнення.

Таким чином, ОСОБА_1 був позбавлений можливості працювати за відповідною займаною посадою з вини роботодавця, відтак, мало місце вимушений прогул з 08.11.2014 (наступний день після прийняття скасованого наказу) по 12.08.2020 - день винесення постанови Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

За змістом вимог частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду зазначила наступні висновки і мотиви:

- "Враховуючи те, що позивача звільнено з посади першого заступника начальника Управління МВС України в Івано-Франківській області - начальника слідчого управління Суд вважає, що останній підлягає поновленню на вказаній посаді з 08.11.2014 зі стягненням на його користь суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.";

- "Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин щодо отриманих позивачем доходів до часу його звільнення, необхідних для розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини у справі, колегія суддів вважає, що справа в цій частині підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що сума середнього заробітку підлягає стягненню на користь незаконно звільненого працівника безпосередньо з органу, в якому цей працівник проходив службу до часу його звільнення ."

Колегія суддів вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 за №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2.

Пунктом 25 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 за №1074 (надалі по тексту також - Порядок №1074) передбачено, що комісія утримується за рахунок і в межах коштів, передбачених на утримання органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється.

Фінансування заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією органів виконавчої влади або територіальних органів, здійснюється в межах коштів, передбачених на їх утримання законом про Державний бюджет України на відповідний рік (пункт 26 Порядку №1074).

Так, Міністерством внутрішніх справ України 13.01.2017 видано наказ №10 "Про фінансування відповідальних виконавців бюджетних програм" (надалі по тексту також - Наказ №10), яким Державному секретареві МВС України наказано забезпечити, серед іншого, фінансування установ, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 за №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", Департаменту Державної автомобільної інспекції, управлінь та відділів Державної автомобільної інспекції ГУМВС, УМВС України в областях та місті Києві, управлінь МВС України на транспорті, Тимчасової дирекції з будівництва Навчального центру підготовки працівників спеціальних підрозділів МВС України, Спеціального центру Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України та інших установ, щодо яких здійснюються заходи з припинення, у зв`язку із передачею функцій до Національної поліції, за рахунок видатків, затверджених для Національної поліції України.

Відтак, ліквідаційні комісії у разі наявності потреб фінансуються за рахунок видатків, затверджених для Національної поліції України, а початок процедури ліквідації Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області не є перешкодою для відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2014 по 12.08.2020 підлягає стягненню з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, як органу, в якому ОСОБА_1 проходив службу до часу його звільнення.

Також, суд не приймає доводи Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківські області викладені у відзиві, що Управління перебуває в стані ліквідації, відсутнє відповідне фінансування , оскільки ці обставини не звільняють його від обов`язку здійснити повний розрахунок з позивачем та виконати рішення суду .

Обставина незаконного звільнення позивача і конкретний період його вимушеного прогулу є встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили та згідно статті 129 1 Конституції України - обов`язковим до виконання .

Відсутністю відповідного бюджетного фінансування Національної поліції України для забезпечення діяльності з припинення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківські області, в тому числі для виплати грошового забезпечення (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) за посадами, які скорочено по штатному розпису Управління, не може бути встановленою судом у даній справі виходячи із того, що таких доказів жодних з відповідачів не подав , а також зважаючи на те, що Національної поліції України не \ стороною чи учасником справи.

У випадку відсутності достатніх коштів для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківські області в силу вимог Порядку №1074 та Наказу №10 зобов`язане звернутися до Національної поліції України із вимогою про виділення відповідних коштів, а останнє, в свою чергу, затребувати їх із Державний бюджет України.

Відсутність станом на час вирішення даної позовної вимоги, в тому числі в період з 08.11.2014 по 12.08.2020 в штатному розписі Управління відповідної посади, яку до звільнення обіймав позивач, не змінює зміст спірних правовідносин та відновленого права ОСОБА_1 на працю/зайнятість, оскільки останнього Верховним Судом на підставі пункту 24 Положення №114 поновлено саме на попередній посаді.

До обов`язку останнього належить виплатити за цей період грошове забезпечення у вигляді середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Досліджуючи доводи позивача і відповідачів щодо визначення розміру - безпосередньої грошової суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 в частині застосування у формулі обрахунку календарних чи робочих днів періоду вимушеного прогулу , суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Як роз`яснив Пленум Вищого адміністративного суду України в абзаці 5 пункту 10.4 постанови №7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Так, згідно з частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу визначений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати" (надалі по тексту також - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100, у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 2 пункту 3 Порядку №100 передбачено, що всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмiрi, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань iз заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку №100).

Згідно пункту 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів , які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 і з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наказом Міністерства внутрішніх справ від 31.12.2007 за №499 затверджено та введено в дію з 01.01.2008 Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, положення якої діяли до 31.10.2016 (надалі по тексту також - Інструкція №499).

Пунктом 1.7 Інструкції №499 передбачено, що при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці , за який здійснюється виплата.

Аналогічна змістом норма містяться в пункті 9 розділу І "Загальні положення" Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016, який набрав чинності з 27.05.2016 (надалі по тексту також - Порядок №266).

Зі змісту Інструкцій №499 та Порядку №266 вбачається, що грошове забезпечення особам рядового чи начальницького складу обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

В спірному випадку положення Інструкції №499 є спеціальним нормативно-правовим актом, а Порядку №100 - загальним, положення якого застосовуються із урахуванням коментованої інструкції.

Більше того, пункт 8 Порядку №100 має визначену умови, зокрема:

- "у випадках, передбачених чинним законодавством - обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число календарних днів ";

- "у випадках, передбачених чинним законодавством - середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців календарні дні на число відпрацьованих календарних днів за цей період".

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.07.2020 у справі №812/1259/17, адміністративне провадження №К/9901/35854/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/90425333); постанові від 19.08.2020 у справі №815/735/17, адміністративне провадження №К/9901/4771/17; К/9901/4763/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/91080707); постанові від 19.08.2020 у справі №815/735/17, адміністративне провадження №К/9901/4763/17; №К/9901/4771/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/91080714); постанові від 16.09.2020 у справі № 814/2062/16, адміністративне провадження №К/9901/23285/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/91571546); постанові від 25.09.2020 у справі №400/3118/18, адміністративне провадження №К/9901/20452/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/91786670); постанові від 15.07.2020 у справі №803/1314/16, адміністративне провадження №К/9901/23794/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/90425230).

Зокрема, "Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції, що розрахунок необхідно здійснювати шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці.

Інструкція №499 визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, норми вказаної інструкції є спеціальними для регулювання спірного питання щодо розрахунку грошового забезпечення за неповний місяць роботи.

Водночас, відносини щодо визначення середнього (середньоденного) заробітку, зокрема у випадках вимушеного прогулу, у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати, регулюється Порядком №100" (постанова ВС від 16.07.2020 у справі №812/1259/17, адміністративне провадження №К/9901/35854/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/90425333));

"Як вказано у пункті 8 Постанови №100, можливість проведення обрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи з кількості саме календарних, а не робочих, днів, має бути передбачена чинним законодавством.

Оскільки позивача було поновлено на службі в органах внутрішніх справ, то застосуванню до спірних правовідносин підлягають нормативні акти, що регулюють порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (постанова ВС від 12 серпня 2020 у справі №821/255/17, адміністративне провадження №К/9901/20445/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/90926919));

- "Відтак, розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, має проводитись шляхом множення розміру середньоденного грошового забезпечення на кількість календарних днів вимушеного прогулу, а не робочих, як уважає відповідач." (постанова ВС від 08.07.2020 у справі №814/82/17, адміністративне провадження №К/9901/34502/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/90264246)).

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 19 березня 2020 року в справі №360/4086/18, від 22 квітня 2020 року в справі №814/2551/16 та від 26 травня 2020 року в справі №814/468/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Отже, норми Інструкції №499 є спеціальними для регулювання питання щодо розрахунку грошового забезпечення, в тому числі за неповний місяць роботи.

Відповідно до довідки Відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Управління МВС України в Івано-Франківській області №548 від 10.09.2020 середньоденна та середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 , розраховані за останні два місяці, що передували дню звільнення (вересень-жовтень 2014 року) становили 326,95 гривень та 9 971,90 гривень відповідно (а.с.39 том ІІІ).

Таким чином, відповідно до проведених розрахунків, середньомісячне грошове утримання позивача складало 9 971,90 гривень, а середньоденне грошове утримання - 326,95 гривень (9 971,90 гривень х 2 місяці : 61 календарні дні).

Позивач у справі не заперечує визначений відповідачем розмір середньо місячного грошового забезпечення, яке за останні два місяці, що передували звільненню становить 9 971,90 гривень. Таке значення також відповідає даних довідки про доходи позивача від 19.11.2014 за №194 (а.с.31 том І).

У власному розрахунку позивач наполягає на врахуванні 1 442 робочих дня і як наслідок 443,19 гривень середньоденного грошового забезпечення.

Такий розрахунок як зазначено вище по тексту рішення суд вважає помилковим, оскільки при обрахунку суд застосовує календарні дні.

Період з 08.11.2014 по 12.08.2020 становить 2 105 календарних днів.

Отже, за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати 688 229,75 гривень, виходячи з розрахунку: 326,95 гривень (розмір середньоденного грошового забезпечення) х 2 105 календарних днів (період вимушеного прогулу з 08.11.2014 по 12.08.2020).

З урахуванням вказаного відсутні підстави для розрахунку середньоденного грошового забезпечення (1 612 872,98 гривень) за формулою використання кількості робочих, а не календарних днів вимушеного прогулу, на чому, серед іншого, у заяві про уточнення позовних вимог наполягає ОСОБА_1 .

Більше того, результати арифметичного розрахунку за обраною позивачем формула у робочих днях визначають загальне значення менше в порівняння з формулою із застосуванням календарних днів.

Інша складова розрахунку позивача щодо суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню в розмірі 1 612 872,98 гривень, колегія суддів також відхиляє, адже коефіцієнт підвищення 2,87 до позивача застосований бути не може, оскільки дія постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 за №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" на спірні правовідносини не розповсюджується - позивача поновлено на відповідній посаді територіального органу внутрішніх справ, а наведені в розрахунку нормативно-правові акти встановлюють розміри грошового забезпечення (окладів) поліцейських.

ОСОБА_1 не був відновлений на посаді в складі територіального органу Національної поліції України.

Поза межами даного публічно-правого спору є вирішення питання про прирівняння посади першого заступника начальника Управління МВС України в Івано-Франківській області - начальника слідчого управління до посади заступника начальника Головного управління - начальник слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Добір у органи національної поліції і призначення на відповідні посади із колишніх працівників органів внутрішніх справ відбувався за відповідною процедурою та в установленому законом порядку, який у спірному випадку ОСОБА_1 не проходив. Суд не вправі моделювати обставину про автоматичне можливе переведення позивача із відповідної посади в органах внутрішніх справ на таку ж посаду в органах національної поліції, так як такого чинні норми матеріального права в період з 2014 по 2020 років не передбачали.

Відтак, застосування з 07.11.2015 по 31.08.2020 посадового окладу в розмірі 4 600,00 гривень (національна поліція) є необґрунтованим (а.с.73, 74 том ІІІ), так як позивачу грошове забезпечення розраховувалося із посадового окладу в значенні 1 600,00 гривень (орган внутрішніх справ).

Зважаючи на вказане позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягає частковому задоволенню в сумі 688 229,75 гривень.

При цьому, позивач не заперечує, що йому призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та він є засновником "Телерадіокомпанії "Шанс" та адвокатського об`єднання "Астрея ОВС", проте після протиправного звільнення позивач не працевлаштовувався, на облік до територіальних центрів зайнятості з метою отримання допомоги по безробіттю не ставав, жодних доходів, в тому числі у вигляді заробітної плати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, від вказаного приватного підприємства та адвокатського об`єднання за період з 08.11.2014 по даний час не отримує.

Вказана обставина засвідчується записами у копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , даними із Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених та утриманих податків №1395/10/09-19-55-62-01 від 08.09.2020, довідкою Івано-Франківського міського центру зайнятості №4268-03/29-20 від 04.09.2020, довідкою із Богородчанської районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості №1595-21.1/28-20 від 04.09.2020 (а.с.59-62).

Колегія суддів вказує, що виплата середнього грошового забезпечення проводиться за весь час вимушеного прогулу та будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин, в тому числі при отриманні пенсії чи реєстрації засновником "Телерадіокомпанії "Шанс" та адвокатського об`єднання "Астрея ОВС", оскільки законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру цієї суми за певних обставин.

Аналогічний правовий висновок зроблено Великою палатою Верховного Суду в постанові від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16.

Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового Кодексу України (надалі по тексту також - ПК України) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Відповідно підпунктів 1.1-1.6 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, як зазначено вище, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування такого збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України, зокрема, поряд з іншим, - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1. пункту 163.1 статті 163 ПК України).

В постанові Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" вказано, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи те, що обов`язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), колегія суддів вважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та інших передбачених законом податків, зборів і відрахувань покладається саме на відповідача.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць. З урахуванням наведеного, в частині стягнення грошового забезпечення (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) за один місяць в сумі 9 971,90 гривень рішення суду підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень суб`єктів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановленого періоду за який повинно бути розраховано грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та розрахунку суми, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 08592193) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2014 по 12.08.2020 у розмірі 688 229,75 гривень (шістсот вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять дев`ять гривень сімдесят п`ять копійок) з проведенням (утриманням) необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 9 971,90 гривень (дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят одна гривня дев`яносто копійок) з проведенням (утриманням) необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства, рішення суду звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 .

Відповідач - Міністерство внутрішніх справ України (ідентифікаційний код юридичної особи 00032684), вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01061.

Відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 08592193), вул. Академіка Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Головуючий суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.

Рішення буде складене в повному обсязі 02.10.2020.