Постанова

від 10.02.2021 по справі 809/3968/14

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 809/3968/14 пров. № А/857/13652/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Гербут Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, ухвалене колегією суддів у складі головуючого судді Чуприни О. В., суддів: Панікара І. В., Скільського І. І. о 12:35 год у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Міністерства внутрішніх справ України про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

26.11.2014 ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (далі - УМВС України в Івано-Франківській області), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), в якому просив скасувати накази від 27.10.02014 №2239 о/с та від 07.11.2014 №590 о/с, поновити на публічній службі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов`язати вчинити дії.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.08.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії - скасовано та ухвалено в цій частині позовних вимог нове судове рішення про часткове задоволення позову; визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 27.10.2014 за №2239о/с в частині звільнення ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ УМВС в Івано-Франківській області від 07.11.2014 за №590о/с в частині звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника УМВС України в Івано-Франківській області - начальника слідчого управління з 08.11.2014; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016 в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

23.09.2020 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з МВС України та УМВС України в Івано-Франківській області в особі Ліквідаційної комісії Управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2014 по 12.08.2020 у розмірі 1 612 872,98 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 позов задоволено частково, стягнуто з УМВС України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2014 по 12.08.2020 у розмірі 688 229,75 грн з проведенням (утриманням) необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач та УМВС України в Івано-Франківській області подали апеляційні скарги.

Позивач, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати судове рішення і прийняти нове - про задоволення позову в повному обсязі, врахувавши коефіцієнт підвищення посадового окладу, та стягнути з УМВС України в Івано-Франківській області на його користь середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 1 612 872,98 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що період вимушеного прогулу мав місце починаючи з 08.11.2014 по 12.08.2020. Такий вимушений прогул відбувся не з його вини, а тому має право на стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з врахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу. У період вимушеного прогулу його оклад на момент звільнення становив 1600 грн, а з 02.12.2015 - 4600 грн, відтак, з врахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати (2,87) його середньоденний розмір заробітної плати за період з 08.11.2014 по 01.12.2015 становить 326,95 грн, в період з 02.12.2015 по 12.08.2020 - 938,35 грн, а розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 1 737 392,15 грн.

УМВС України в Івано-Франківській області у апеляційній скарзі просить скасувати судове рішення в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нове судове рішення про відмову в позові про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що УМВС України в Івано-Франківській області на даний час перебуває в процесі ліквідації, який забезпечує ліквідаційна комісія та наділена виключно повноваженнями у частині забезпечення заходів, пов`язаних із ліквідацією юридичної особи. Зазначає, що коштів на грошове забезпечення працівників кошторисом УМВС України в Івано-Франківській області не передбачено. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем основної роботи, який працівник мав в цей час, а позивач є пенсіонером МВС і з 08.11.2014 отримує пенсію, яка підлягає врахуванню при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Під час апеляційного розгляду представник УМВС України в Івано-Франківській області підтримав вимоги апеляційної скарги УМВС України в Івано-Франківській області та просив її задовольнити, заперечив проти вимог апеляційної скарги позивача.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника УМВС України в Івано-Франківській області, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 20.03.1993 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та з 02.06.2014 займав посаду першого заступника начальника УМВС України в Івано-Франківській області - начальника слідчого управління.

Відповідно до наказу від 27.10.2014 № 2239о/с По особовому складу згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про очищення влади від 16.09.2014 №1682-VII та пунктом 62 а Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік) полковника міліції ОСОБА_1 , першого заступника начальника Управління МВС України в Івано-Франківській області - начальника слідчого управління.

Відповідно до витягу з наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 07.11.2014 №590 о/с ОСОБА_1 07.11.2014 звільнено згідно з Законом України Про очищення влади та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Позивач оскаржив своє звільнення в судовому порядку.

Згадані вище накази в частині звільнення ОСОБА_1 були скасовані постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.08.2020, якою і поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника УМВС в Івано-Франківській області - начальника слідчого управління з 08.11.2014, а справу в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Задовольняючи частково позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати 688 229,75 грн, виходячи з розрахунку: 326,95 грн (розмір середньоденного грошового забезпечення) х 2105 календарних днів (період вимушеного прогулу з 08.11.2014 по 12.08.2020), а коефіцієнт підвищення 2,87 до позивача застосований бути не може, оскільки дія постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції застосуванню не підлягає, так як позивача поновлено на відповідній посаді територіального органу внутрішніх справ, а наведені в розрахунку нормативно-правові акти встановлюють розміри грошового забезпечення (окладів) поліцейських.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1994 за №114 (далі - Положення № 114) визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на наведені правові норми, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що з 08.11.2014 - моменту незаконного звільнення позивача з посади першого заступника начальника УМВС в Івано-Франківській області - начальника слідчого управління по 12.08.2020 - день винесення постанови Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ОСОБА_1 був позбавлений можливості працювати за відповідною займаною посадою з вини роботодавця, а тому має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 31.12.2007 № 499, та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, грошове забезпечення особам рядового чи начальницького складу обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що при здійсненні розрахунку середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу підлягають врахуванню суми грошового забезпечення та відповідний період в календарних днях.

Відповідно до довідки Відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Управління МВС України в Івано-Франківській області від 10.09.2020 №548 середньоденна та середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 , розраховані за останні два місяці, що передували дню звільнення (вересень-жовтень 2014 року) становили 326,95 грн та 9 971,90 грн відповідно.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача становить 688 229,75 грн як добуток 326,95 грн (розміру середньоденного грошового забезпечення) на 2105 календарних днів періоду вимушеного прогулу з 08.11.2014 по 12.08.2020.

Що стосується доводів позивача про необхідність при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу врахувати коефіцієнт підвищення посадового окладу, слід зазначити, що відповідно до пункту 10 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.

Відтак, враховуючи вимоги зазначеної правової норми, підвищення саме посадового окладу (тарифної ставки) передбачає, відповідно, і коригування середньої заробітної плати.

Підвищення посадового окладу, на яке звертає увагу позивач та в підтвердження чого надав лист Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Івано-Франківській області від 23.09.2020 № 594, врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції , якою затверджено схему посадових окладів поліцейських, відтак, не поширює свою дію на позивача як посадовця УМВС України в Івано-Франківській області.

Доказів підвищення посадового окладу першого заступника начальника УМВС України в Івано-Франківській області - начальника слідчого управління в період, протягом якого за позивачем зберігався середній заробіток, суду не надано, що виключає підстави для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу поліцейських.

Що стосується покликання позивача на те, що його незаконне звільнення з вини роботодавця позбавило можливості реалізувати право на працевлаштування в органах Національної поліції, згаданий вище висновок суду не спростовує та, більше того, не входить в предмет доказування у даній справі.

Також, на думку суду апеляційної інстанції, безпідставними є доводи УМВС України в Івано-Франківській області про перебування його в стані припинення та відсутність передбачених кошторисом коштів на грошове забезпечення працівників, оскільки висновок про те, що сума середнього заробітку підлягає стягненню на користь незаконно звільненого працівника безпосередньо з органу, в якому цей працівник проходив службу до часу його звільнення, зроблений у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у даній справі, яка набрала законної сили та є обов`язковою для врахування, а відсутність фінансування не є обставиною, що звільняє від обов`язку здійснити повний розрахунок з позивачем та виконати судове рішення.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не зменшено суму середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу на отриману ним пенсію є безпідставними, оскільки законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за певних обставин.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-511цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/808/16.

За наведених обставин суд вважає, що доводи апеляційних скарг висновку суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 809/3968/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 15.02.2021