Рішення

від 28.09.2020 по справі 812/647/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 812/647/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання - Карча В.М.,

представника відповідача - Кіндраса М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз про стягнення заборгованості з відшкодування регресних вимог,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2017 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - позивач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку) до публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз (далі - відповідач, ПАТ Луганськтепловоз ), в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати регресних вимог в сумі 40824,47 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач послався на те, що згідно акту прийому-передачі від 04.02.2016 управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська передало платника страхових внесків ПАТ „Луганськтепловоз» (код за ЄДРПОУ 05763797) у зв`язку зі зміною юридичної адреси до УПФУ в м. Сєвєродонецьку. Борг ПАТ „Луганськтепловоз» по регресним вимогам складає 40824,47 грн.

Відповідач не сплачує заборгованість з регресних вимог, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед управлінням по регресним вимогам.

Ув`язку з тим, що заборгованість відповідача виникла до взяття на облік в УПФУ в м. Сєвєродонецьку та враховуючи те, що на території міста Луганська органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р, управлінням вживались заходи щодо отримання інформації про застосування заходів примусового стягнення до боржника.

Відповідно до листа Луганського окружного адміністративного суду №01-06/22/17 від 26.01.2017 відсутня інформація стосовно адміністративного провадження за позовом управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська до ПАТ „Луганськтепловоз» .

Жовтневий ВДВС міста Луганська листом № 915 від 30.11.2016 повідомив про наявність на виконанні виконавчих документів про стягнення заборгованості з ПАТ „Луганськтепловоз» на користь управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська. Виконавчі документи втрачено, про що видано довідки. Згідно даних єдиного державного реєстру судових рішень серед зазначених виконавчих документів немає заборгованості по регресним вимогам.

На думку позивача, наведені обставини підтверджують, що до боржника заходи примусового стягнення не застосовувались.

16.05.2017 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення проти позову (арк. спр. 29-31), в обґрунтування яких останній послався на таке. У позові позивач посилається на норми Цивільного кодексу УРСР в редакції від 18.07.1963 (втратив чинність 01.01.2004), Інструкції про порядок подання регресних вимог підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами Пенсійного фонду України від 16 липня 1996 року № 9-2 (втратила чинність 08.10.2005 відповідно до Постанови Правління ПФУ від 14.09.2005 п. №16-41), які позивач у позові вказує чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Вказаними нормативно-правовими актами чітко врегульований порядок подання регресних вимог, підстави подання, оформлення та направлення претензії за регресною вимогою, порядок ведення справ тощо.

Відповідно пункту 2.1 вказаної Інструкції підставою для подання відповідачам регресних вимог органами Пенсійного фонду України є фактична виплата пенсії, сума якої підлягає відшкодуванню за регресною вимогою, та наявність документів, що стверджують вину відповідача у заподіянні каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я або стверджують заподіяння каліцтва з підстав, передбачених статтею 450 Цивільного кодексу України громадянину, якому в зв`язку з цим виплачується згадана пенсія.

Позивачем не надано жодного доказу фактичної виплати пенсії, сума якої підлягає відшкодуванню за регресною вимогою у сумі 40824,47 грн.

Тому не уявляється можливим визначити правомірність пред`явлення грошових вимог, встановити складові пред`явленої грошової вимоги та строк виникнення вказаної заборгованості.

Також посилаючись на положення статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, закрито провадження у справі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.07.2020 ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 у справі № 812/647/17 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 31.07.2020 прийнято до провадження адміністративну справу, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 20.08.2020 витребувано від Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська засвідчені належним чином копії наступних документів: докази щодо нарахування регресних вимог ПАТ "Луганськтепловоз" з зазначенням осіб, дати початку виплати та періоду заборгованості по кожній особі; докази надіслання на адресу ПАТ "Луганськтепловоз" вимоги щодо погашення заборгованості по регресним виплатам; копії пенсійних справ осіб, щодо яких призначено регресні виплати.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позов.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Судом установлено, що ПАТ Луганськтепловоз зареєстровано як юридична особа (ідентифікаційний код 05763797) 18.06.2003, 22.12.2004 за № 1 382 120 0000 002275 (арк. спр. 115-118).

Актом прийому-передачі від 04.02.2016 управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська передало платника страхових внесків ВАТ ХК Луганськтепловоз (код за ЄДРПОУ 05763797) у зв`язку зі зміною юридичної адреси до УПФУ в м. Сєвєродонецьку. Заборгованість ПАТ Луганськтепловоз по регресним вимогам згідно вказаного акту складає 40824,47 грн (арк. спр. 6).

Згідно з даними картки особового рахунку ПАТ Луганськтепловоз заборгованість відповідача за регресними вимогами складає 40824,47 грн (арк. спр. 7).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058) Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Інструкцією про порядок подання регресних вимог підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 16.07.1996 № 9-2 (далі - Інструкція), яка була чинною до 08.10.2005, було встановлено порядок подання органами Пенсійного фонду України регресних вимог на підставі статті 460 Цивільного кодексу України (тут і надалі посилання на норми Інструкції наводяться в редакції, яка була чинною до 08.10.2005).

Пунктом 1.2. Інструкції визначено, що згідно зі статтею 460 Цивільного кодексу України підприємство, установа, організація або громадянин (надалі - відповідачі) зобов`язані за регресною вимогою органу Пенсійного фонду України відшкодувати суми пенсій, виплачені громадянам, яким відповідачем заподіяно каліцтво або інше ушкодження здоров`я, в тому числі тим, за яких відповідач не зобов`язаний сплачувати внески на державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції підставою для подання відповідачам регресних вимог органами Пенсійного фонду України є фактична виплата пенсії, сума якої підлягає відшкодуванню за регресною вимогою, та наявність документів, що стверджують вину відповідача у заподіянні каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я або стверджують заподіяння каліцтва з підстав, передбачених статтею 450 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) громадянину, якому в зв`язку з цим виплачується згадана пенсія.

Згідно з п. 2.2. Інструкції відшкодуванню за регресними вимогами органів Пенсійного фонду підлягають:

призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та фактично виплачені за рахунок коштів Пенсійного фонду України суми трудових пенсій по інвалідності (внаслідок трудового каліцтва, професійного захворювання та каліцтва, не пов`язаного з роботою), в разі втрати годувальника, а також суми соціальних пенсій, що виплачуються внаслідок каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідам, які не мають права на трудову пенсію;

не передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення" компенсаційні та інші доплати до пенсій, зазначених у пункті 2.2.1. цієї Інструкції (надалі - пенсії), які на момент виплати пенсії згідно з чинним законодавством включаються до суми пенсій і виплачуються за рахунок коштів Пенсійного фонду;

надбавки до пенсій передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Положеннями пункту 2.5. Інструкції визначено, що доказами вини відповідача або доказами заподіяння каліцтва з підстав, передбачених статтею 450 Цивільного кодексу України є:

Рішення власника підприємства, організації або уповноваженої ним особи про виплату потерпілому відшкодування за заподіяну працівникові шкоду;

акт про нещасний випадок на виробництві;

висновок технічного інспектора або іншої особи, відповідальної за охорону праці, що стверджує вину відповідача;

вирок чи рішення суду, що набрали законної сили, постанова прокурора, постанова органів попереднього слідства чи дізнання, що стверджують вину відповідача;

інші документи або показання свідків, що підтверджують вину відповідача або заподіяння каліцтва з підстав, передбачених статтею 450 Цивільного кодексу України.

Пунктами 4.7., 4.8. Інструкції визначено, що усі витрати на виплату пенсій, які підлягають відшкодуванню та надходять за регресними вимогами, відображаються також у справі за регресною вимогою.

Виконавці щоквартально складають звіт про суми пенсій, що підлягають відшкодуванню Пенсійному фонду України за регресними вимогами, суми фактично відшкодованих коштів та суми витрат на оплату послуг виконавців (додаток N 8 до цієї Інструкції), який затверджується начальником та головним бухгалтером відповідного органу Пенсійного фонду.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 КАС України).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтування своїх вимог надано лише акт прийому-передачі від 04.02.2016, яким УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська передало платника страхових внесків ВАТ ХК Луганськтепловоз (код за ЄДРПОУ 05763797) у зв`язку зі зміною юридичної адреси до УПФУ в м. Сєвєродонецьку, та картку особового рахунку ПАТ Луганськтепловоз .

При цьому суд зауважує, що позивачем взагалі не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження обставин виникнення заборгованості за ПАТ Луганськтепловоз зі сплати регресних вимог в сумі 40824,47 грн, зокрема, докази фактичної виплати пенсії, сума якої підлягає відшкодуванню за регресною вимогою (звіти про суми пенсій, що підлягають відшкодуванню Пенсійному фонду України за регресними вимогами, суми фактично відшкодованих коштів та суми витрат на оплату послуг виконавців (додаток N 8 до Інструкції - звіти про проведення роботи по пред`явленню регресних вимог); документи, що стверджують вину відповідача у заподіянні каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я або стверджують заподіяння каліцтва з підстав, передбачених статтею 450 Цивільного кодексу України громадянину, якому в зв`язку з цим виплачується згадана пенсія (рішення власника підприємства, організації або уповноваженої ним особи про виплату потерпілому відшкодування за заподіяну працівникові шкоду; акт про нещасний випадок на виробництві; висновок технічного інспектора або іншої особи, відповідальної за охорону праці, що стверджує вину відповідача; вирок чи рішення суду, що набрали законної сили, постанова прокурора, постанова органів попереднього слідства чи дізнання, що стверджують вину відповідача; інші документи або показання свідків, що підтверджують вину відповідача або заподіяння каліцтва з підстав, передбачених статтею 450 Цивільного кодексу України).

Таким чином, УПФУ в м. Сєвєродонецьку не доведено наявність боргу ПАТ Луганськтепловоз зі сплати регресних вимог в сумі 40824,47 грн, правомірність звернення з позовом про стягнення спірної суми по регресним вимогам до суду та наявність підстав для його стягнення, тобто позовні вимоги не відповідають положенням пенсійного законодавства та не підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами, в зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями статті 99 КАС України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення передбачених законом вимог.

Спірним питанням в даній справі є стягнення з відповідача заборгованості зі сплати регресних вимог в сумі 40824,47 грн.

Як установлено судом, платника страхових внесків ВАТ ХК Луганськтепловоз (код за ЄДРПОУ 05763797) у зв`язку зі зміною юридичної адреси до УПФУ в м. Сєвєродонецьку було передано Актом прийому-передачі від 04.02.2016.

Про відсутність інформації стосовно адміністративного провадження за позовом УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська до ПАТ Луганськтепловоз позивач дізнався з листа Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 № 01-06/22/17 (арк. спр. 9).

Відтак, про необхідність звернення до суду щодо стягнення спірної суми заборгованості позивач дізнався з листа Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 № 01-06/22/17, з позовом до суду позивач звернувся 03.05.2017, тобто межах шестимісячного строку. За таких обставин суд вважає, що позивачем строк звернення до суду з даним позовом не пропущено.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз про стягнення заборгованості з відшкодування регресних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 02 жовтня 2020 року.

Суддя І.О. Свергун