Рішення

від 01.10.2020 по справі 540/1291/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1291/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Ковбій О.В., розглянувши питання щодо ухвалення додаткового рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання протиправним та скасування розпоряджень, поновлення на роботі,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 01.07.2019 року звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, здійсненим в рамках підготовчого провадження у справі, просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - відповідач, Голопристанська РДА) від 08.05.2019 року №22-ос "Про оголошення догани ОСОБА_1 ";

- скасувати розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від 27.05.2019 року №25-ос;

- поновити ОСОБА_1 на займаній посаді з 25.05.2019 року.

Рішенням суду від 29.11.2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від 08 травня 2019 року №22-ос "Про оголошення догани ОСОБА_1 "

Визнано протиправним та скасовано Розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від 27 травня 2019 року №25-ос.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника фінансового управління Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області з 28.05.2019 року.

Зобов`язано Голопристанську районну державну адміністрацію Херсонської області виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28.05.2019 року по 29.11.2019 року включно.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника фінансового управління Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області з 28.05.2019 року.

Стягнуто з Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1536,80 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

21.09.2020 року від позивачки надійшла заява про винесення додаткового рішення по справі. В заяві позивачка вказує, що рішенням суду від 29.11.2019 року не вирішено питання, щодо суми, яка підлягає до стягнення на її користь з Голопристанської РДА в якості заробітної плати за час вимушеного прогулу. Вказане, на думку позивачки, унеможливлює виконання рішення суду в справі №540/1291/19.

На підставі викладеного, позивачка вважає необхідним прийняти додаткове рішення, яким зобов`язати Голопристанську РДА виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28.05.2019 року по 29.11.2019 року включно у сумі 98406,00 грн.

Згідно ч.3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Рішення від 19.11.2019 року прийнято судом в засідання з викликом сторін. Однак, враховуючи існування обмежувальних заходів, введених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжених Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" та Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" суд вважає за доцільне розглядати клопотання в письмовому провадженні.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.

Так, ч.1 ст. 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

З наведеної статті вбачається лише три випадки, за яких суд може ухвалити додаткове рішення. З заяви позивачки не вбачається її посилання на жодну з перелічених законодавчо закріплених підстав. Позивачка лише зазначає про складності в виконанні судового рішення органами Державної казначейської служби та стверджує, що суд повинен вказати розмір виплати.

Суд вказує на помилковість таких тверджень, в силу наступного.

Щодо тверджень позивачки відносно того, що: "…суд задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати розмір виплати…" суд зазначає, що наведена теза має походження з пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" та має практичне застосування в судовій практиці.

Однак, позивачкою не враховано, що наведена рекомендація Пленуму стосується адміністративних справ про стягнення середнього заробітку, тоді як в справі №540/1291/19 судом розглядалось питання не про стягнення сум з відповідача, а про зобов`язання його виплатити середній заробіток позивачці. Вимог про стягнення середнього заробітку позивачкою не заявлялось.

В справах про стягнення, суд вирішує питання про виплату нарахованих сум, тоді як у випадку з зобов`язанням вчинити певні дії з приводу виплати встановленню підлягає право особи на виплати, а не на їх конкретний розмір.

У справі №540/1291/19 не досліджувались та не вирішувались питання про розмір середнього заробітку ОСОБА_1 , тривалість періоду вимушеного прогулу, тощо. Докази з цього питання не подавались, аргументи сторонами не наводились.

Отже, висновки Пленуму Вищого адміністративного суду України, наведені в Постанові від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" не підлягають застосуванню при вирішенні справи №540/1291/19.

Також, суд нагадує, що розгляд і вирішення адміністративних справ здійснюється відповідно до принципу диспозитивності (статі 9 КАС України), відповідно до якого, суд може вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Суд позбавлений можливості ініціювати судове провадження, інакше він перетворився б з органу правосуддя у контролюючий орган.

За загальним правилом, адміністративний суд вирішує тільки ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і він не повинен виходити за межі цих вимог. Інакше кажучи, суд зв`язаний предметом і розміром заявлених вимог.

Тобто, вирішенню під час прийняття судового рішення у справі підлягали лише ті позовні вимоги, які були заявлені позивачкою в рамках справи №540/1291/19.

Згідно позовної заяви ОСОБА_1 просила суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - відповідач, Голопристанська РДА) від 08.05.2019 року №22-ос "Про оголошення догани ОСОБА_1 ";

- скасувати розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від 27.05.2019 року №25-ос;

- поновити ОСОБА_1 на займаній посаді з 25.05.2019 року.

Кожна з цих вимог була вирішена судом. Більш того, суд з метою дотримання приписів ч.2 ст. 235 КЗпП України та повноцінного захисту прав позивачки вийшов за межі позовних вимог та вирішив питання щодо виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення в цій частині викладено шляхом зобов`язання відповідача здійснити виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу з 28.05.2019 року по 29.11.2019 року включно.

Таким чином, судом ухвалено рішення щодо всіх позовних вимог, з приводу яких досліджувалися докази, судом також вирішено питання про судові витрати. Визначивши право позивачки на середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд визначив спосіб його виконання - шляхом зобов`язання відповідача здійснити відповідні виплати.

Отже, відсутні визначені ч.1 ст. 252 КАС України юридичні підстави для прийняття додаткового рішення у справі.

Факультативно суд вважає за необхідне роз`яснити позивачці, що відсутність в судовому рішенні конкретної суми середнього заробітку, який підлягає виплаті, не є перешкодою для його виконання, оскільки сам обов`язок відповідача здійснити виплату встановлений судом та підлягає обов`язковому виконанню. Проте, помилковою є думка ОСОБА_1 стосовно того, що рішення суду в справі №540/1291/19 підлягає виконанню органами Державної казначейської служби.

Суд роз`яснює, що згідно ч.2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів виконуються тільки рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

Судове рішення №540/1291/19 не є рішенням про стягнення коштів, а є рішенням про зобов`язання вчинити певні дії, отже примусове його виконання (в частині виплати середнього заробітку) покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Тобто, з приводу примусового виконання судового рішення у справі №540/1291/19 (в частині виплати середнього заробітку) позивачка має звернутись до органів державної виконавчої служби (державних виконавців).

Таким чином, суд прийнявши рішення від 29.11.2019 року висловився щодо всіх позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 в позові. Позовні вимоги, з приводу яких досліджувалися докази та не прийнято рішення - відсутні. Отже, й підстав для винесення додаткового судового рішення у справі - немає.

Згідно ч. 4 ст. 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив :

У задолені заяви ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Суддя О.В. Ковбій

кат. 106030000