Рішення

від 25.09.2020 по справі 567/1472/19

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/1472/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника Острозької РДА Бойко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: служба в справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, Острозька районна державна адміністрація Рівненської області про встановлення факту проживання дитини з матір`ю, зміну місця проживання дитини та відновлення права на отримання аліментів

в с т а н о в и в:

в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання дитини з матір`ю, зміну місця проживання дитини та відновлення стягнення аліментів звернулась ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову зазначає, що з 30.09.2001 перебувала з відповідачем в шлюбі в якому в них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживала разом з нею та перебувала на її повному матеріальному утриманні.

Зазначила, що рішенням Рівненського міського суду від 23.11.2005 року з ОСОБА_4 на її користь стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання їх дочки ОСОБА_6 і за даним рішенням 14.06.2007 року було відкрито виконавче провадження, в якому боржник аліментів не сплачував і за яким вона отримувала довідки про неотримання аліментів та розрахунок заборгованості, а заочним рішенням Рівненського міського суду від 02.02.2012 року, яке на даний час нею оскаржується, було припинено її право на отримання аліментів і змінено місце проживання дитини, яку 21.04.2011 року відповідач без її згоди на те забрав в м.Рівне за місцем свого проживання.

Вказуючи на те, що про рішення Рівненського міського суду від 02.02.2012 року їй нічого відомо не було, як не було відомо про нього і відділу ДВС, оскільки ОСОБА_4 не повідомив їх про наявність рішення суду, вважає такі дії відповідача умисними та направленими на те, щоб вона не мала можливості вчасно його оскаржити та відновити право на отримання аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 , оскільки з червня 2014 року дочка проживає з нею.

Також вказує, що рішення Рівненського міського суду від 02.02.2012 року відповідач пред`явив до виконання лише в лютому 2019 року, коли із-за невиконання рішення Рівненського міського суду від 23.11.2005 року його було внесено до реєстру боржників, заборонено виїзд за кордон, заборонено керування транспортними засобами та встановлено інші обмеження.

Зазначаючи про те, що на даний час їх дочка ОСОБА_5 проживає з нею і вона одна несе витрати на її утримання, фактично між нею та відповідачем існує спір з приводу місця проживання дитини, просить встановити факт проживання з нею неповнолітньої дочки ОСОБА_7 з червня 20104 року, змінити місце проживання дитини, визначене рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02.02.2012 року у справі №2-4036/11, визначивши місце проживання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з нею та відновити з червня 2014 року стягнення з ОСОБА_4 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , які стягувались відповідно до рішення Рівненського міського суду Рівненської області №2-6016/05 від 23.11.2005 року.

В судовому засіданні представник позивача додатково пояснила, що позивачка на даний час не працевлаштована, у власності нерухомого та цінного рухомого майна не має. Має задовільний стан здоров`я. Відомостей про наявність у відповідача малолітнього сина вона не має.

Вважає, що відновлення права позивачки на отримання аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 підлягає з 01 червня 2014 року, оскільки саме з цього часу дочка проживає з позивачкою.

Позивач в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву з проханням розглянути справу без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача позов не визнав. В судовому засіданні зазначив, що на час розгляду справи в суді, а саме 31.08.2020 року ОСОБА_7 досягла повноліття і відповідно до ч.1 ст.47 ЦПК України набула цивільної процесуальної дієздатності і не потребує представництва своїх інтересів в суді зі сторони своєї матері ОСОБА_3 . Вважає, що позов має бути залишений без розгляду.

Водночас, просить застосувати до спірних правовідносин позовну давність, відмовивши в позові і з цієї підстави.

Пояснив, що відповідач на даний час не працевлаштований, у власності нерухомого та цінного рухомого майна не має. Має задовільний стан здоров`я та має на утриманні малолітнього сина.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба в справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради пояснень щодо позову не подала. Про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, її представник в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу в її відсутності.

Острозька районна державна адміністрація Рівненської області в поданих до суду поясненнях зазначила, що з червня 2014 року неповнолітня ОСОБА_5 , як така, що досягла 14-річного віку, самостійно визначила своє місце проживання в с.Оженин Острозького району разом зі своєю матір`ю і відповідач ОСОБА_4 ні до служби у справах дітей Острозької РДА, ні до органу опіки та піклування Острозької РДА, ні до Оженинської сільської ради не звертався з клопотанням про повернення дитини на його утримання і проживання, або про визначення місця проживання дитини, чи про участь у її вихованні.

Вважає, що на даний час між батьками ОСОБА_5 не існує спору з приводу місця проживання дитини, а тому питання про визначення місця проживання ОСОБА_7 не може вирішуватись органом опіки та піклування Острозької РДА.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту проживання дитини з матір`ю та відновлення права на аліменти Острозька РДА підтримала.

Ухвалою суду від 22.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Острозьку районну державну адміністрацію Рівненської області, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Зобов`язано третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору службу в справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, Острозьку районну державну адміністрацію надіслати суду пояснення щодо позову .

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Ухвалою суду від 14.09.2020 року на підставі ч.7 ст.81 ЦПК України було витребувано від Острозького РВ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) інформацію про наявність чи відсутність актових записів про народження дітей батьком яких вказаний ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 22.09.2020 року на підставі ч.3, 4, 8 ст.83 ЦПК України було відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових доказів, витребування письмового доказу, як таких, що не подані у встановлений судом строк.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що є дочкою позивачки та відповідача у справі і з часу розірвання шлюбу між батьками та до травня 2011 року проживала разом зі своєю матір`ю в с.Оженин Острозького району.

Зазначила, що в квітні 2011 року, коли в неї був конфлікт з родичами, її батько без її на те згоди фактично викрав її, став налаштовувати проти матері та вітчима і з того часу вона стала проживати в м.Рівне за місцем проживання батька у зйомному житлі, а в подальшому в с.Забороль в будинку, який не був житловим і не пристосований для проживання, де за нею мала фактично доглядати баба (мати батька), яка в той же час працювала і її тижнями не було вдома, як і не було вдома батька, а тому вона фактично проживала разом зі своєю тіткою, яка ненабагато старша за неї і також була неповнолітньою.

Зазначила, що у вказаний період її забезпечувала бабуся.

У зв`язку з тим, що батько не забезпечував їй належного догляду, в червні 2014 року, по закінченню навчального року, вона переїхала проживати до своєї матері, де і проживала до 01.09.2019 року - часу вступу на навчання в Університет державної фіскальної служби України та переїхала в м.Ірпінь. При цьому, її батько не заперечував проти її переїзду для проживання до матері.

Пояснила, що з червня 2014 року її утримувала тільки матір, а батько їй навіть не телефонував. Під час проживання разом з батьком він ніде не працював, займався справами якоїсь релігійної організації, звідки отримував допомогу.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі, який було розірвано 08.07.2005 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27.09.2002 року, встановлено, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 і її батьками є позивач та відповідач у справі.

За рішенням Рівненського міського суду від 23.11.2005 року у справі №2-6016/05 було вирішено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 01.06.2005 року і до досягнення дитиною повноліття. На виконання зазначеного судового рішення постановою від 14.06.2007 року державним виконавцем ВДВС Рівненського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження, про що листом від 14.06.2007 року за №132593п/07 були повідомлені стягувач та боржник ( ОСОБА_9 був повідомлений за адресою, вказаною ним як його місце проживання при реєстрації народження другої дитини).

Водночас, з довідок Рівненського міського ВДВС про неотримання аліментів №31-378 від 31.01.2017 року, №67398 від 02.08.2018 року, №9319 від 06.02.2019 року встановлено, що ОСОБА_3 періодично зверталась до зазначеного відділу з приводу стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 , де отримувала відповідні довідки.

З розрахунку заборгованості по сплаті аліментів №10117 від 06.02.2019 року, проведеного Рівненським МВ ДВС встановлено, що з червня 2005 року по квітень 2011 року і з червня 2014 року по січень 2019 року ОСОБА_4 аліменти на утримання своєї дочки ОСОБА_7 не сплачував.

За постановами державного виконавця від 07.02.2019 року в процесі зазначеного виконавчого провадження було тимчасово обмежено ОСОБА_4 у праві управління транспортними засобами, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у праві полювання, у праві виїзду за межі України та арештовано майно боржника.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до заочного рішення Рівненського міського суду від 02.02.2012 року у справі №2-4061/11 було вирішено визначити місце проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_4 та припинити стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання цієї дитини, які стягувались відповідно до рішення Рівненського міського суду №2-6016-05 від 23.11.2005 року.

23.05.2019 року ОСОБА_4 звернувся до Рівненського міського ВДВС з заявою про припинення стягнення з нього аліментів на підставі рішення Рівненського міського суду від 02.02.2012 року у справі №2-4036/11.

З довідки Оженинської сільської ради Острозького району №19909 від 19.05.2016 року, довідок про реєстрацію місця проживання особи №1909 від 19.05.2016 року та №2221 від 01.08.2018 року встановлено, що ОСОБА_7 станом на зазначений час проживала разом з матір`ю ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , що відповідає поясненням представника позивача та самої ОСОБА_7 , яка була допитана в якості свідка в судовому засіданні.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що на даний час позивач та відповідач разом не проживають, їх дочка ОСОБА_7 з 01.06.2014 року по 01.09.2019 року проживала з позивачкою та до часу настання повноліття знаходилась на утриманні матері.

Відповідно до ст . 8 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.180 СК України, обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття лежить на обох батьках.

У відповідності до ст.181 СК України , у разі відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з яким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.

Відповідно до ст.181 СК України , за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" , внесено зміни до ст . 182 СК України , та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з вимогами ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5, 6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В судовому засіданні встановлено, що будучи батьком неповнолітньої на той час ОСОБА_7 , відповідач свою дочку з 01.06.2014 року до її повноліття належним чином не утримував, хоча зобов`язаний був це робити. При цьому суд виходить з того, що відповідач доказів про те, що він належним чином займався утриманням своєї дочки, яка на той час проживала з матір`ю, не надав.

Таким чином, загальний розмір утримання дочки від відповідача був меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, суд приходить до висновку, що відповідач не брав належної участі в утриманні дочки.

Оскільки відповідач, будучи батьком ОСОБА_5 її належним чином не утримував, хоча зобов`язаний був це робити, то з нього на користь позивача необхідно відновити стягнення аліментів.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з ким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дітей; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків - визначений законодавчо прожитковий мінімум встановлюється законом про бюджет кожного року.

Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки було встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років:

з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 1286 гривень;

з 01.01.2015 по 31.08.2015 - 1286 гривень, з 01.09.2015 по 31.12.2015 - 1455 гривень;

з 01.01.2016 по 30.04.2016 - 1455 гривень, з 01.05.2016 по 30.11.2016 - 1531 гривень, з 01.12.2016 по 31.12.2016 - 1689 гривень;

з 01.01.2017 по 30.04.2017 - 1689 гривень, з 01.05.2017 по 30.11.2017 - 1777 гривень, з 01.12.2017 по 31.12.2017 - 1860 гривень;

з 01.01.2018 по 30.06.2018 - 1860 гривень, з 01.07.2018 по 30.11.2018 - 1944 гривень, з 01.12.2018 по 31.12.2018 - 2027 гривень;

з 01.01.2019 по 30.06.2019 - 2027 гривень, з 01.07.2019 по 30.11.2019 - 2118 гривень; 01.12.2019 по 31.12.2019 - 2218 гривень;

з 01.01.2020 по 30.06.2020 - 2218 гривень, з 01.07.2020 по 01.12.2020 - 2318 гривень.

Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, встановленого прожиткового мінімуму на дітей, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача на утримання неповнолітньої на той час ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 червня 2014 р. по ІНФОРМАЦІЯ_3 та в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 листопада 2015 р. по ІНФОРМАЦІЯ_4 включно, з урахуванням того, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у відповідача народився син ОСОБА_10 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ) , який також потребував утримання від свого батька.

В той же час, при вирішенні позову суд виходить з того, що відповідач не заперечив наявності у нього можливості утримувати дітей.

Окрім того, судом береться до уваги стан здоров`я та матеріальне становище дітей та сторін, виходячи з наданих сторонами доказів.

Частиною 2 статті 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка досягла 10 років визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, а відповідно до частини 3 зазначеної статті, якщо батьки дитини проживають окремо, то місце проживання дитини, яка досягла 14 років визначається нею самою.

В судовому засіданні встановлено, що з 01.06.2014 року ОСОБА_7 змінила своє місце проживання та стала проживати зі своєю матір`ю ОСОБА_3 . Зважаючи, що на той час вона досягла 10-річного віку, а отже висловила свою думку про те, з ким вона в подальшому хоче проживати та враховуючи, що сторонами у справі не подано жодного доказу існування спору між ними на той час про місце проживання їх дитини, то суд вважає, що в позові в цій частині слід відмовити. При цьому, суд виходить і з того, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 досягла 16-річного віку і таким чином мала право сама вирішувати питання про своє місце проживання.

Водночас, з врахуванням вищенаведеного, а також зважаючи на те, що вимога про встановлення факту проживання неповнолітньої ОСОБА_7 з 01.06.2014 року разом з матір`ю необхідна для вирішення питання про відновлення стягнення аліментів та встановлена в судовому засіданні, то позов слід задоволити частково.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, статтею 268 ЦК України визначено вимоги на які позовна давність не поширюється та серед переліку таких вимог не міститься вимоги про стягнення аліментів. В той же час частиною другою зазначеної статті визначено, що Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Статтею 20 СК України визначено що до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

Отже до вимог про стягнення аліментів позовна давність не застосовується, а клопотання представника відповідача про застосування позовної давності у даному спорі задоволенню не підлягає, як не підлягає задоволенню і заява про залишення позовної заяви без розгляду з підстав того, що ОСОБА_7 з досягненням повноліття набула право самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав, оскільки відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Оскільки в період з 01.06.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 проживала з матір`ю ОСОБА_3 , то саме вона є належним позивачем у справі та підстав для залишення позовної заяви без розгляду, з підстав, передбачених ст.257 ЦПК України немає.

Водночас, за правилами ч.6 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути 840,80 грн. судового збору.

На підставі ст.160, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.5, 12, 13, 141, 274, 279, 258, 263-265, 273 ЦПК України

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: служба в справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Соборна, 12 А, код ЄДРПОУ 04057758), Острозька районна державна адміністрація Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, проспект Незалежності, 14, код ЄДРПОУ 04057729) про встановлення факту проживання дитини з матір`ю, зміну місця проживання дитини та відновлення права на отримання аліментів задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 червня 2014 р. по ІНФОРМАЦІЯ_3 та в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 листопада 2015 р. по ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. на користь держави.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.10.2020.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.