Рішення

від 30.09.2020 по справі 640/8326/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року м. Київ № 640/8326/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа проГоловного управління ДПС у м. Києві Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надання органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про повернення позивачеві надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 616276,65грн.;

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надання органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про повернення позивачеві надміру сплачених сум грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 46455,97грн.;

- зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення позивачеві надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 616276,65грн. та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві для здійснення повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 616276,65грн. з бюджету на рахунок позивача:

- зобов`язання Головного управління державної податкової служби у м. Києві підготувати висновок про повернення позивачеві надміру сплачених сум грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 46455,97грн. та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві для здійснення повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 46455,97 грн. з бюджету на рахунок позивача;

- стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві. 26.08.2016 року позивачем було подано до ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, якою позивач збільшив свій річний дохід на суму 3006859,25грн. та, вважаючи, що операції з обміну валютних цінностей підлягають оподаткуванню, помилково нарахував додаткові податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 598326,85грн. та з військового збору в сумі 45102,88грн. Уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік позивачем було подано поза межами терміну, передбаченого пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України на підставі чого позивач помилково самостійно нарахував штраф в розмірі 3% з податку на доходи фізичних осіб у самі 1 7949,80грн. та штраф в розмірі 3% з військового збору у сумі 1353,09грн. Зазначені податкові зобов`язання та штрафи були сплачені позивачем 26.08.2016 року.

Враховуючи зазначені обставини, 23.08.2019 року позивач, керуючись вимогами ст. 43 Податкового кодексу України звернувся до ДПІ в Печерському районі м. Києва та відповідача з заявою № 1 від 23.08.2019р. про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на поточний рахунок позивача.

18.10.2019 позивач отримав відмову, викладену відповідачем у листі №405/Адв/26-15-33-03-12 від 15.10.2019 року. У вказаному листі відповідач зазначив, що відсутні законодавчі підстави для перерахування коштів з платежу 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) та з платежу 11011000 (військовий збір) у зв`язку з тим. що факт переплати за платежем 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) у сумі 616276,65грн. та за платежем 11011000 (військовий збір) у сумі 46455,97грн. не встановлено.

Позивач з відмовою відповідача у поверненні надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору не погоджується, оскільки вважає, що дохід платника податку від операцій з валютними цінностями в спірному податковому періоді не включався до оподатковуваного доходу в силу приписів ст. 165 Податкового кодексу України, а не подання відповідачем відповідного висновку органу казначейства про повернення позивачу помилково сплаченого грошового зобов`язання є протиправною бездіяльністю контролюючого органу.

26 травня 2020 року відповідачем подано відзив, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначив, що 26.08.2016 року позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій ним самостійно збільшено річний дохід на суму 3006859,25грн. та нараховані додаткові податкові зобов`язання, які 26.08.2016 року позивачем додатково сплачено до бюджету. Також відповідач зазначив, що позивач інших уточнюючих декларацій, розрахунків чи документів не подавав, та станом на дату подання відзиву відповідно до інтегрованої картки платника переплати за платежем 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) у сумі 616276,65грн. та за платежем 11011000 (військовий збір) у сумі 46455,97грн. не встановлено.

09 червня 2020 року від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

13.07.2016 року позивач подав до ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, визначивши податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 7450,00грн. та з військового збору у сумі 2235,00грн., які були сплачені позивачем 14.07.2016 року платіжними дорученнями №32028064 та №32028066 відповідно.

26.08.2016 року позивач подав до ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій позивач збільшив річний дохід на суму 3006859,25грн. та нарахував додаткові податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 598326,85грн. та з військового збору у сумі 45102,88грн.

Уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік позивач подав поза межами строку встановленого пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, у зв`язку з чим відповідно до пп. а, п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, самостійно нарахував штраф в розмірі 3% з податку на доходи фізичних осіб в сумі 17949,80 грн. та з військового збору в сумі 1353,09 грн.

Уточнююча податкова декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік була подана позивачем виходячи з того, що в 2015 році позивач здійснював операції з обміну валютних цінностей та на дату подання уточнюючої податкової декларації від 26.08.2016 року позивач вважав, що дохід від обміну валютних цінностей в 2015 році належить до оподатковуваного доходу платника податку.

26.08.2016 року, позивач відповідно до нарахованих податкових зобов`язань сплатив до бюджету платіжним дорученням №32036410 від 26.08.2016р. податок на доходи фізичних осіб у сумі 616276,65 гри. та платіжним дорученням №32036412 від 26.08.2016р. військовий збір у сумі 46455.97 грн.

Вважаючи, що податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та штраф 3% були сплачені помилково, позивач 23.08.2019 року звернувся до ДПІ у Печерському районі м. Києва та ГУ ДФС у м. Києві із заявою про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 616276,65 грн. та військового збору 46455,97 грн.

15.10.2019 року ГУ ДПС у м. Києві за результатами опрацювання заяви позивача надало відповідь в якій зазначено, що згідно з електронною базою даних АІС Податковий блок , відповідно до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) факт переплати за платежем 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) у сумі 616276,65 грн. та за платежем 11011000 (військовий збір) у сумі 46455,97 грн. не встановлено. З урахуванням вище викладеного, в ГУ ДПС у м. Києві повідомило про відсутність законодавчих підстав для перерахування коштів з платежу 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) та з платежу 11011000 (військовий збір).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не підготовки та неподання висновків про повернення позивачу надміру сплачених сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на дату подання позивачем уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік) платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання): іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПКУ).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПКУ загальним оподатковуваним доходом вважається будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов`язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за виключенням доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами цього розділу (п.п. 165.1.51 ст. 165 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на дату подання позивачем уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік).

Пунктом 1 статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю (в редакції, що діяла на дату на дату подання позивачем уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік) було визначено, що до валютних цінностей відноситься в тому числі іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Підпунктом 14.1.247 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що торгівля валютними цінностями це операції, пов`язані з переходом права власності на національну валюту України, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у національній валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, банківські метали.

Як вбачається з матеріалів справи, збільшення доходу на суму 3006859,25 грн. в уточнюючій Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік позивач здійснив на підставі отримання доходу від операцій з обміну валютних цінностей, а саме грошових коштів в доларах США на грошові кошти в національній валюті. При цьому вважаючи, що такий дохід підлягає оподаткуванню позивач нарахував додаткові податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 598326,85 грн. та з військового збору у сумі 45102.88 грн. та враховуючи самостійно нарахований штраф в розмірі 3% сплатив до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 616276,65 грн. та військовий збір в сумі 46455,97грн.

Доказів отримання позивачем доходів за 2015 рік від інших операцій відповідачем не надано. Відповідачем вказані відомості в порядку виконання обов`язку, визначеного частиною другою статті 77 КАС України не спростовані та судом зворотного не встановлено.

Отже, за встановлених судом обставин, сплачені позивачем 26.08.2016 року податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 616276,65грн., з яких 17949,80 грн. штраф у розмірі 3% та військовий збір в загальній сумі 46455,97грн., з яких 1353,09 грн. штраф У розмірі 3%, є надмірно та помилково сплаченими до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на дату подання заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов`язання) обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання було подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Пунктом 43.4. статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Позивач в порядку та строки, встановлені статтею 43 Податкового кодексу України, звернувся до відповідача з заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

Як вбачається з листа відповідача №405/Адв/26-15-33-03-12 від 15.10.2019 року та відзиву на позовну заяву, відповідачем факт переплати за платежем 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) у сумі 616276.65грн. та за платежем 11011000 (військовий збір) у сумі 46455,97грн. не було встановлено. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем уточнюючих декларацій, розрахунків чи документів не подавалось, за виключенням уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.

Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини, спростовуються матеріалами справи.

Судом встановлено, що окрім уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань від 23.08.2019р., позивачем 27.04.2020 року було подано до ДПІ Печерського району у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік в якій було наведено розрахунок податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередньому звітному періоді, а саме за 2015 рік, 30.04.2020 року позивачем повторно було подано до ДПІ Печерського району у м. Києві заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, відповідь на яку відповідачем надано в листі №20772/ФОП/26-15-33-03-10 від 12.05.2020р.

Відповідач у наданих додаткових поясненнях зазначає підставою для відмови в задоволенні позову те, що за позивачем обліковується податковий борг (ГУ ДПС у Миколаївській області, Березанський район) по земельному податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) у сумі 1095,60 грн.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Суд критично відноситься до тверджень відповідача щодо наявності у позивача податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) у сумі 1095, 60 грн. та не бере їх до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 30.06.2019р. позивачеві нараховано податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) у сумі 1095,60 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення №6275839-5306-1407 від 30.06.2019р. з терміном сплати до 29.08.2019р. Як зазначає позивач, що також підтверджується листом Очаківського управління Головного управління ДПС у Миколаївській області №1121/10/14-29-53-06-16 від 03.07.2020р. об`єктом оподаткування земельним податком з фізичних осіб (код платежу 18010700. ГУ ДПС у Миколаївській області, Березанський район) була земельна ділянка за кадастровим номером 4820982200:09:000:0597, що знаходиться за адресою вулиця Автомобілістів, земельна ділянка 1/23, с. Коблеве, Березанського району, Миколаївської області, та яка перебувала у власності позивача. 06.07.2018р. позивачем було відчужено зазначену земельну ділянку, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №212862688 від 17.06.2020р. надана позивачем.

Так, з наданих позивачем доказів, вбачається, що податкове повідомлення-рішення №6275839-5306-1407 від 30.06.2019р. було складено у період коли позивач вже не був власником земельної ділянки, що була об`єктом оподаткування. У зв`язку з чим, Очаківським управлінням Головного управління ДПС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення №6275839-5306-1407 від 30.06.2019р. на суму 1095,60грн. скасовано, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно з відомостями з електронною кабінету платника податків, у позивача рахується переплата за платежем 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) в сумі 684337,90грн. та за платежем 11011000 (військовий збір) в сумі 45102,88грн. Інформація, яка міститься в електронному кабінеті платника податків, спростовує доводи відповідача, щодо не встановлення факту переплати з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відповідно до п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків має право на повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 43.5. ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Порядком про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 N 787 (далі - Порядок), в редакції, що діяла на дату звернення позивачем з заявою, визначено алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань.

Відповідно до пункт) 3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у байках, може здійснюватися шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках па ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Згідно з пунктом 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а мри поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі Суханов та Ільченко проти України (заяви №68385/10 та №71378/10). перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто справедливого співвідношення між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. Такий баланс не досягнутий, якщо особа чи особи у справі мали нести індивідуальні або додаткові обов`язки (див., серед багатьох інших органів влади. Колишній король Греції та інші проти Греції [GC], заяви №25701/94. §§79 і 82. ЄСПЛ 2000-ХІІ).

Виходячи із встановлених обставин по справі, а також доказів у справі, судом встановлено, що незважаючи на підтверджені факти помилково та надміру сплачених позивачем грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 616276,65 гривень та з військового збору у сумі 46455,97 гривень та подання позивачем у встановлений законом строк до контролюючого органу заяви про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань, контролюючий орган не підготував у встановлений законом строк висновок про повернення відповідних сум з відповідного бюджету та не подав його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, чим допустив протиправну бездіяльність, внаслідок якої було порушено право позивача на отримання ним надміру сплачених до бюджету сум грошових зобов`язань.

У постановах Верховною Суд) України від 31.05.2016 року по справі №826/11379/14, від 10.05.2016 року по справі №п/800/362/15, від 20.04.2016 року по справі №826/16796/14, від 12.04.2016 року по справі №813/7851/13-а, від 01.03.2016 року по справі №826/4860/13-а, від 03.02.2016 року по справі 826/72/15, від 02.02.2016 року по справі № 804/14800/14 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що ефективним засобом правового захисту прав позивача є зобов`язання відповідача підготувати та направити до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на рахунок позивача.

Згідно з частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд враховує обставини справи, які свідчать про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоїн і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судової і збору у розмірі 6627,33грн. з бюджетних асигнувати. Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві (вул. ІІІолуденка. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267) щодо не надання органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про повернення ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ) надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 616276,65грн. (шістсот шістнадцять тисяч двісті сімдесят шість гривень 65 копійок).

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві (вул. ІІІолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267) щодо не надання органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про повернення ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ) надміру сплачених сум грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 46455,97грн. (сорок шість тисяч чотириста п`ятдесят п`ять гривень 97 копійок).

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (вул. ІІІолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267) підготувати висновок про поверненій ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ) надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 616276,65грн. (шістсот шістнадцять тисяч двісті сімдесят шість гривень 65 копійок) та подати його для виконати Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві для здійсненій повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 616276,65грн. з бюджету на рахунок ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ) банк АБ КЛІРИНГОВИЙ ДІМ , МФО 300647, код ОКПО 0000000000, р/рахунок ФО 26209017938901, р/рахунок (формат IBAN) НОМЕР_3, отримувач ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (вул. ІІІолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267) підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ) надміру сплачених сум грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 46 455,97грн. (сорок шість тисяч чотириста п`ятдесят п`ять гривень, 97 копійок) та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві здійснення повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 46 455,97грн. (сорок шість тисяч чотириста п`ятдесят п`ять гривень 97 копійок) з бюджету на рахунок ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 банк АБ КЛІРИНГОВИЙ ДІМ , МФО 300647, код ОКПО 0000000000, р/рахунок ФО 26209017938901, р/рахунок (формат IBAN) НОМЕР_2, отримувач ОСОБА_1 .

Присуди ти за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. ІІІолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код СДРГІОУ 43141267) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6627,33грн.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін