Постанова

від 26.03.2021 по справі 640/8326/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року Справа № 640/8326/20

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві,

третя особа на стороні відповідача,

яка не заявляє самостійні вимоги

на предмет спору: Головне управління Державної казначейської

служби України у місті Києві

про визнання бездіяльності протиправною

та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надання органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про повернення позивачеві надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 616276,65 грн.;

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надання органу, який здійснює казначейське обслуговування, висновку про повернення позивачеві надміру сплачених сум грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 46455,97 грн.;

- зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення позивачеві надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 616276,65 грн. та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві для здійснення повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 616276,65 грн. з бюджету на рахунок позивача;

- зобов`язання Головного управління державної податкової служби у м. Києві підготувати висновок про повернення позивачеві надміру сплачених сум грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 46455,97 грн. та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві для здійснення повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 46455,97 грн. з бюджету на рахунок позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 616276,65 грн. та з військового збору у розмірі 46455,97 грн. були обчислені та сплачені позивачем з доходу від операцій з обміну валютних цінностей, а саме грошових коштів в доларах США на грошові кошти в національній валюті, тобто з доходу, який не підлягає оподаткуванню.

З цих підстав суд дійшов висновку, що вказані суми ПДФО та військового збору є надмірно сплаченими і підлягають поверненню позивачу.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволення позову повністю.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач зазначає, що зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 616276,65 грн. та з військового збору у розмірі 46455,97 грн. були самостійно сплачені позивачем із задекларованого доходу, коригування якого в сторону зменшення ним не здійснювалося.

Разом з тим, апелянт вказує, що 09.10.2020 за результатами камеральної перевірки у відношенні позивача було складено два податкових повідомлення-рішення, якими йому визначено зобов`язання з ПДФО на суму 598 326,85 грн. та з військового збору в розмірі 45102,88 грн.

Крім того, апелянт вважає, що позивач оскаржує відповідь податкового органу на його заяву про повернення надміру сплачених коштів від 15.10.2019, а не від 2020 року, що була надана на його повторне звернення.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та зазначаючи, що предметом спору в цій справі є бездіяльність відповідача щодо не здійснення підготовки висновку про повернення позивачу надміру сплачених коштів, а не відповіді податкового органу на його заяву.

Також позивач вважає безпідставними доводи апелянта щодо проведення камеральної перевірки та винесення за її результатами відповідних податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідачем не доведено дотримання порядку винесення таких рішень.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 витребувано додаткові докази у справі, продовжено строк її розгляду та оголошено перерву в судовому засіданні.

02.03.2021 в судовому засіданні було оголошено перерву до 10.03.2021, про що судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 за заявою позивача судовий розгляд справи відкладено на 13:50 год. 23.03.2021.

23.03.2021 від обох сторін надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, яке було задоволено судом та постановлено ухвалу, що занесена до протоколу судового засідання, про перехід до розгляду цієї справи в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13.07.2016 позивач подав до ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, визначивши податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 7450,00 грн. та з військового збору в сумі 2235,00 грн., які були сплачені позивачем 14.07.2016 платіжними дорученнями №32028064 та № 32028066 відповідно.

26.08.2016 позивач подав до ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій позивач збільшив річний дохід на суму 3006859,25грн. та нарахував додаткові податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 598326,85 грн. та з військового збору у сумі 45102,88 грн.

Уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік позивач подав поза межами строку, установленого пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, у зв`язку з чим відповідно до пп. а, п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, самостійно нарахував штраф в розмірі 3% з податку на доходи фізичних осіб в сумі 17949,80 грн. та з військового збору в сумі 1353,09 грн.

Уточнююча податкова декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік була подана позивачем, виходячи з того, що в 2015 році він здійснював операції з обміну валютних цінностей та на дату подання уточнюючої податкової декларації від 26.08.2016 вважав, що дохід від обміну валютних цінностей в 2015 році належить до оподатковуваного доходу платника податку.

26.08.2016, позивач відповідно до нарахованих податкових зобов`язань сплатив до бюджету платіжним дорученням № 32036410 від 26.08.2016 податок на доходи фізичних осіб у сумі 616276,65 грн . та платіжним дорученням № 32036412 від 26.08.2016 військовий збір у сумі 46455,97 грн.

Вважаючи, що податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та штраф 3% були сплачені помилково, позивач 23.08.2019 звернувся до ДПІ у Печерському районі м. Києва та ГУ ДФС у м. Києві із заявою про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 616276,65 грн. та військового збору 46455,97 грн.

15.10.2019 року ГУ ДПС у м. Києві за результатами опрацювання заяви позивача надало відповідь в якій зазначено, що згідно з електронною базою даних АІС Податковий блок , відповідно до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) факт переплати за платежем 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) у сумі 616276,65 грн. та за платежем 11011000 (військовий збір) у сумі 46455,97 грн. не встановлено. З урахуванням вище викладеного, в ГУ ДПС у м. Києві повідомило про відсутність законодавчих підстав для перерахування коштів з платежу 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) та з платежу 11011000 (військовий збір).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до органу ДКСУ висновку про повернення йому надміру сплачених сум грошового зобов`язання з ПДФО та військового збору, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 № 15-93, який був чинним на час формування позивачем показників його податкової звітності (далі - Декрет КМУ).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України у редакції, що діяла на дату подання позивачем уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання): іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України загальним оподатковуваним доходом вважається будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 164.3 статті 164 ПК України встановлено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов`язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за виключенням доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами цього розділу (п.п. 165.1.51 ст. 165 ПК України, в редакції, що діяла на дату подання позивачем уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік).

Пунктом 1 статті 2 Декрету КМУ було визначено, що до валютних цінностей відноситься в тому числі іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Підпунктом 14.1.247 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що торгівля валютними цінностями це операції, пов`язані з переходом права власності на національну валюту України, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у національній валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, банківські метали.

Відповідно до пунктів 43.1-43.4 статті 43 ПК України в редакції, чинній на час звернення позивача до податкового органу із заявою про повернення надміру сплачених сум ПДФО і військового збору, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку ) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Отже, законодавством визначено процедуру повернення платнику податків надміру сплачених платежів, відповідно до якої, обов`язковою умовою для складання податковим органом відповідного висновку про повернення таких сум і його подання до органу ДКСУ, є відсутність у платника будь-якого податкового боргу.

При цьому, процедура повернення надміру сплачених коштів з ПДФО відрізняється від процедури повернення переплати з будь-яких інших податків і зборів та не передбачає звернення платника із заявою про повернення йому надміру сплачених коштів, а вимагає здійснення розрахунку безпосередньо контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку.

Тож, у разі, якщо контролюючим органом не було здійснено такого розрахунку і, відповідно, не визначено суми переплати ПДФО, яка на переконання платника існує, то належним способом захисту його права буде оскарження відповідної бездіяльності податкового органу.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

13.07.2016 позивач подав до ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, визначивши податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 7450,00 грн. та з військового збору в сумі 2235,00 грн., які були сплачені позивачем 14.07.2016 платіжними дорученнями №32028064 та № 32028066 відповідно.

26.08.2016 позивач подав до ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій позивач збільшив річний дохід на суму 3006859,25грн. та нарахував додаткові податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 598326,85 грн. та з військового збору у сумі 45102,88 грн., а також штраф з ПДФО в розмірі 3% на суму 17949,80 грн. та з військового збору в розмірі 3% на суму 1353,09 грн.

26.08.2016 позивач відповідно до нарахованих податкових зобов`язань сплатив до бюджету платіжним дорученням № 32036410 від 26.08.2016 податок на доходи фізичних осіб у сумі 616276,65 грн. та платіжним дорученням № 32036412 від 26.08.2016 військовий збір у сумі 46455,97 грн.

Тобто, позивач самостійно визначив вказані зобов`язання з ПДФО та з військового збору і сплатив їх.

Після цього, до 27.04.2020, жодних уточнюючих декларацій, якими такі зобов`язання з ПДФО та з військового збору були б скориговані в бік зменшення у зв`язку з їх помилковим нарахуванням, позивачем не подавалися.

29.08.2016 податковим органом було проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої не встановлено жодних порушень та/або переплати з ПДФО та/або з військового збору (зокрема, в розмірах 616 276,65 грн. та 46 455,97 грн.).

23.08.2019 позивач звернувся до податкового органу із заявою про повернення надміру сплачених коштів з ПДФО в розмірі 616 276,65 грн. та з військового збору в розмірі 46 455,97 грн.

Під час перевірки вказаної заяви контролюючим органом було встановлено наявність у позивача заборгованості із земельного податку на суму 1095,60 грн.

Зазначена заборгованість обліковувалася за позивачем також станом на час його звернення до суду з цим позовом.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що кошти, щодо надмірної сплати яких позивач звернувся до суду з цим позовом, є самостійно визначеними (задекларованими) ним та сплаченими сумами податкових зобов`язань з ПДФО і військового збору, щодо яких станом на час виникнення спірних правовідносин (23.08.2019) ним не подавалося уточнюючої декларації та/або розрахунку коригування.

Разом з тим, відповідачем не було вчинено дій щодо встановлення спірної переплати у позивача, зокрема з ПДФО, і відповідна бездіяльність позивачем не оскаржувалася та протиправною в порядку, визначеному законодавством, не визнавалася.

При цьому, судова колегія приймає до уваги, що позивачем 27.04.2020 було подано до ДПІ Печерського району у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік в якій було наведено розрахунок податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередньому звітному періоді, а саме за 2015 рік, і 30.04.2020 повторно подано відповідну заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, відповідь на яку відповідачем надано в листі №20772/ФОП/26-15-33-03-10 від 12.05.2020.

Втім, такі правовідносини виникли після звернення позивача до суду з цим позовом (13.04.2020), відповідні позовні вимоги ним не заявлялися в першій інстанції і підстави звернення до суду не змінювалися.

Крім того, доказів коригування контролюючим органом показників його податкових зобов`язань з ПДФО і військового збору на підставі вищевказаної декларації за 2019 рік та/або доказів оскарження відповідних дій чи бездіяльності контролюючого органу суду не надано.

Разом з тим, як було встановлено вище, станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених сум з ПДФО і військового збору (23.08.2019) та подання позову в цій справі (13.04.2020), за ним обліковувалася заборгованість із земельного податку в розмірі 1095,60 грн., що відповідно до статті 43 ПК України, є самостійною безумовною підставою, що унеможливлює прийняття контролюючим органом позитивного рішення за такою заявою.

При цьому, правомірність нарахування позивачу вказаного податкового боргу та/або виникнення у нього відповідних податкових зобов`язань не є предметом спору в цій справі і, відповідно до частини п`ятої статті 308 КАС України, не підлягає перевірці судом апеляційної інстанції у межах цього апеляційного провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів приймає до уваги та вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі достатніх правових підстав для повернення позивачу спірних сум переплати з ПДФО і військового збору на підставі його заяви.

Втім, аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає обґрунтованими та виваженими доводи позивача про те, що операції з обміну валютних цінностей, зокрема ті, за якими ним було нараховано і сплачено спірні суми ПДФО і військового збору, відповідно до ст.ст. 164, 165 ПК України, таким податком та збором не оподатковуються.

Отже, матеріалами справи дійсно підтверджується наявність у позивача спірної переплати, але підстави для задоволення цього позову відсутні через обрання ним неправильного способу реалізації та в наступному захисту свого права на їх повернення.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, апеляційний суд також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини цієї справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області підлягає задоволенню, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року - скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 26 березня 2021 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк